Справа№ 953/11155/24
н/п 1-кп/953/542/25
"04" липня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001069 від 14.09.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Казіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого ФО-П «Васильєв», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
14.09.2024 приблизно о 15:30 ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «DACIA SANDERO», р.н. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , рухався по вул. Нескорених в напрямку вул. Шевченка від вул. Барабашова м. Харкова.
В районі буд. 2В по вул. Нескорених м. Харкова, ОСОБА_6 проявив неуважність, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, рухаючись по головній дорозі, на ділянці де починається перехрестя та змінив напрямок свого руху вліво, не надавши дорогу мотоциклу «MUSSTANG MT 200-8», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який в цей час рухався до перехрещення проїзних частин справа від нього по головній дорозі вул. Нескорених від вул. С. Ковпака в напрямку вул. Барабашова м. Харкова, за напрямком руху якого було встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» разом із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», чим грубо порушив вимоги п. 16.14 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 16.14 «Якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг (цим правилом повинні керуватися між собою і водії, які рухаються по другорядних дорогах), та допустив зіткнення з мотоциклом «MUSSTANG MT 200-8», р.н. НОМЕР_2 .
В результаті дорожньо-транспортної події водій мотоцикла ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої сукупної травми, яка включає в себе закриту тупу черепно-мозкову травму, закриту травму грудної клітини, травму хребта та травму кінцівок, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/490-А/24 від 14.10.2024, належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Відповідно до висновків судових автотехнічних експертиз № 8063 від 24.10.2024 та № 8064 від 24.10.2024, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «DACIA SANDERO», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п. 16.14 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся. Просив призначити йому мінімальне покарання та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов потерпілого визнав частково, просив врахувати його стан матеріального забезпечення, не заперечував проти часткового задоволення позовних вимог. Також зазначив, що безпосередньо з потерпілим він не зміг взаємодіяти, оскільки останній відмовився від зустрічі з ним, проте він на його адресу надіслав листа з вибаченням та буде в межах матеріальних можливостей відшкодувати завдану шкоду.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні зазначив, що він діє за узгодженою позицією з потерпілим ОСОБА_8 , і вони розуміють, що злочин передбачений ст. 286 КК України є необережним, а тому щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 покладаються на розсуд суду; від обвинуваченого ОСОБА_6 будь яких грошових коштів потерпілий не отримував.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище, беручи до уваги, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції відсутні, вислухавши думки учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ст. 349 КПК України.
Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі. Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні та тривалі соціальні зв'язки, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює догляд за матір'ю та просить суд призначити мінімальне основне покарання та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вивченням даних про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, яке полягає у визнанні своєї вини у вчиненні злочину у повному обсязі, осуду своїх дій, надання розгорнутих свідчень стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які сприяли встановленню обставин у кримінальному провадженні його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, бажання відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду, позитивну характеристику за попереднім місцем роботи, не перебування на обліку у лікаря нарколога, психіатра.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, той факт, що кримінальне правопорушення вчинене ним з необережності, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
З врахуванням вищенаведених висновків, в силу вимог ст. 75 КК України, суд погоджується з думкою прокурора, та вважає можливим звільнити ОСОБА_6 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки.
При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до висновку про не застосування до обвинуваченого даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП та позиції учасників кримінального провадження.
Так, представник потерпілого не просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Також суд, враховує, що від Благодійного фонду «Ігоря Вовчанчина» до суду надійшло клопотання про незастосування до обвинуваченого ОСОБА_6 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами. Це клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 з 10.01.2023 здійснює волонтерську діяльність, як водій-експедитор в Благодійному фонду «Ігоря Вовчанчина» в межах Договору про провадження волонтерської діяльності № 23/01-4.
Крім цього, суд також приймає до уваги застереження обвинуваченого ОСОБА_6 , що застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами ускладнить можливість виконання вироку в частині відшкодування шкоди завданої злочином, потерпілому.
В межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 , заявлено цивільний позов, який був у подальшому збільшено (уточнено), в якому він просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 37 161,87, моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 65 720,00.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 , суд керується положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, у відповідності до якої моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно висновку експертного дослідження від 27.11.2024 № ЕД-19/121-24/34693-АВ ринкова вартість мотоцикла «MUSSTANG MT 200-8» р.н. НОМЕР_2 станом на 14.09.2024 становить - 37 161,87 грн.
Таким чином, суд з вважає, що позовна вимога до ОСОБА_6 в частині стягнення завданої майнової шкоди в розмірі 37 161,87 грн. підлягає задоволенню. У зв'язку з задоволенням позовної вимоги про стягнення завданої майнової шкоди в розмірі 37 161,87 грн в повному обсязі, мотоцикл «MUSSTANG MT 200-8» р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 підлягає передачі цивільному відповідачу ОСОБА_6 .
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
За п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення ОСОБА_8 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої сукупної травми, яка включає в себе закриту тупу черепно-мозкову травму, закриту травму грудної клітини, травму хребта та травму кінцівок, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/490-А/24 від 14.10.2024, належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Представник позивача підтвердив позицію потерпілого, яка викладена в позові, та зазначив, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_8 завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних фізичних та (душевних) психологічних стражданнях. Наявність моральної шкоди обґрунтовує фізичними наслідками потерпілого ОСОБА_8 , пережитими у зв'язку із злочинними діями відповідача, а також душевними стражданнями, пов'язаними із тим, що потерпілий починаючи з 14.09.2024 тривалий час був прикутим до лікарського ліжка; йому постійно здійснюються різні операції з метою відновлення стану здоров'я, та виправлення того, що з ним сталося через протиправні дії відповідача, що призвело до змін його звичайного способу життя. Шкода заподіяна протиправними діями враховує глибину, характер та обсяг душевних страждань потерпілого, який саме внаслідок діяння відповідача, переживає сильні душевні захворювання, пов'язані із втратою здоров'я, яке навряд чи відновиться у повному обсязі. Також потерпілий відзначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, який був хворою людиною та дорожньо-транспортна пригода, що сталася з сином позивачем, остаточно «підкосила» його здоров'я у зв'язку з пережитими хвилюваннями за станом здоров'я сина. Позивач, будучи прикутим до лікарського не мав можливостей поспілкуватися з батьком та попрощатися з ним.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що потерпілий ОСОБА_8 тривалий час проходив стаціонарне лікування у післягострої та довготривалої реабілітації центру стаціонарної медичної допомоги в КНП «Київська обласна клінічна лікарня».
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, які потерпілий зазнав у зв'язку із розладом його здоров'я та тривалим лікуванням, а також необхідності здійснювати реабілітаційні заходи внаслідок отримання ним тілесних ушкоджень в результаті ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_6 , суд вважає, що на користь ОСОБА_8 , підлягає стягненню 320 000,00 грн., як грошової компенсації моральної шкоди.
Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосованого до ОСОБА_6 сплив, ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань від прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого судові витрати за проведення судових експертиз на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановити випробувальний строк 2 (два) роки.
В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 37 161,87 (тридцять сім тисяч сто шістдесят одна, 87) грн , моральну шкоду в розмірі 320 000,00 (триста двадцять тисяч,00) грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових авто-технічних експертиз № 7468 від 22.10.2024 в розмірі 13252,4 грн., № 7472 від 22.10.2024 в розмірі 11359,20 грн., № 7474 від 17.10.2024 в розмірі 13252,4 грн., № 8063 від 24.10.2024 в розмірі 9466,00 грн, № 8064 від 24.10.2024 в розмірі 9466,00 грн.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.09.2024 у справі №953/8517/24, провадження №1-кс/953/6887/24.
Речові докази:
- мотоцикл «MUSSTANG MT 200-8», р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на території спеціального майданчику зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107, передати обвинуваченому ОСОБА_6 ;
- автомобіль «DACIA SANDERO», р.н. НОМЕР_1 , який зберігається на території спеціального майданчику зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107, повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1