Справа № 953/6835/25
н/п 1-кс/953/4942/25
"01" липня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62024050010010949 від 24.09.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Великий Любінь, Городоцького району Львівської області, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України, -
01.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В клопотанні слідчий вказує, що досудове розслідування здійснюється слідчими слідчого відділення відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області.
Процесуальне керівництво здійснюється групою прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Слідчий вказує, в ході досудового розслідування було встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 78 по стройовій частині ОСОБА_5 поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-санітара 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, з моменту прийняття на військову службу до Збройних Сил України громадянин ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків військової служби, набув статус військовослужбовця та у відповідності до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до ст. 1,2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Збройні сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов'язком громадян України.
У ст. 4 Статуту зазначено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців, регулюється Конституцією України, законами України, цим статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Свято та непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народу, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, є обов'язками військовослужбовців, про що зазначено в ст. 11 Статуту.
У ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних сил України зазначається, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальній цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, в порушення вищевикладених вимог законодавства, достеменно знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначених у статутах Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади за наступних обставин:
Слідчий вказує, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, обіймаючи посаду с стрільця-санітара 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 (відповідно до витягу з наказу № 78 від 08.11.2023), в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 86, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.04.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин, в умовах воєнного стану незаконно ухилився від проходження військової служби для проведення часу на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 24.04.2025, в умовах воєнного стану, після завершення 23.04.2024 лікування у КНП «Городоцька ЦЛ» ГМР, не повернувся до тимчасового місця розташування підрозділу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_2 .
Так, доводячи свій злочинний умисел до кінця солдат ОСОБА_5 , в період з 24.04.2024, незаконно постійно перебуває поза межами території військової частини НОМЕР_1 та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних на це причин.
За час відсутності на території військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , обов'язки з військової служби за посадою не виконує, перебуваючи поза межами місця служби - тимчасового місця розташування підрозділу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби та вчинене ним ухилення від військової служби і його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд.
Сторона обвинувачення зазначає, що 30 червня 2025 року о 16 год. 36 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 30 червня 2025 року о 18 год. 21 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто не з'явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ВЧ НОМЕР_1 ; актом службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 від 11 червня 2024 року; відповіддю КП «Городоцька ЦЛ» Городоцької міської ради; випискою з медичної карти стаціонарного хворого 2227 на ОСОБА_5 ; випискою з медичної карти стаціонарного хворого 2951 на ОСОБА_5 ; допитом свідка ОСОБА_7 від 17.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання посилаючись на недоведеність ризиків, які зазначені у клопотанні, просили відмовити чи застосувати мінімальний розмір застави визначений нормами КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що слідчим відділенням Відділу спеціальної поліції ГУ Національної поліції в Харківській області проводитися досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024050010010949 від 24.09.2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
30 червня 2025 року о 16 год. 36 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Крім того, 30 червня 2025 року о 18 год. 21 хв. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто не з'явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.
Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
Також, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-які предмети, речі та документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.
При встановленні наявності ризику впливу на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, а тому підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного ОСОБА_5 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров'я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.
Разом з цим, згідно ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особи підозрюваного, який раніше судимий, майнового, сімейного стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає за необхідним визначити розмір застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного та водночас є достатньою для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн. (3 028 x 80 = 242 240).
Тому, з огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №62024050010010949 від 24.09.2024, про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 28 серпня 2025 року включно.
Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): ua208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного, до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, суд про причини неявки підозрюваного.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Зобов'язати слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 28 серпня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1