Справа №: 398/2186/25
провадження №: 2/398/1783/25
Іменем України
"04" липня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Петренко С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Семенової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.04.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №503387-КС-001 про надання кредиту від 25.06.2024 року у розмірі 33430,44 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.06.2024 між сторонами укладено договір №503387-КС-001 про надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн, строком на 24 тижні, тобто з 25.06.2024 року до 10.12.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 31.03.2024 року виникла заборгованість в розмірі 33430,44 грн. з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22371,09 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 059,35 грн. - заборгованість за комісією.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та надає згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, відзив на позовну заяву не подала.
Судова повістка, направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, повернулась до суду із відміткою про причини повернення: за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до частин 3, 4 статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У разі відсутності адресата (будь кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Положеннями частини 1 статті 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Отже, судом були застосовані всі заходи для сповіщення відповідача про розгляд цивільної справи.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складіВерховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б ).
Оскільки, як зазначено вище, на адресу місця реєстрації відповідача направлялися судові документи, однак, відповідач їх не отримує, а направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, враховуючи позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема : електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
25.06.2024 року між сторонами укладено договір №503387-КС-001 про надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн, строком на 24 тижні, тобто з 25.06.2024 року до 10.12.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день та комісією за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн. Паспорт споживчого кредиту, пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір та договір про надання кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 08.02.2025 року виникла заборгованість в розмірі 31.03.2024 року виникла заборгованість в розмірі 33430,44 грн. з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22371,09 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 059,35 грн. - заборгованість за комісією.
З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані позивачем за період з 25.06.2024 року до 10.12.2024 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості в розмірі 32 371,09грн., яка складається з наступного: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22371,09 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Щодо стягнення заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1059,35грн.
Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.
Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.
На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1059,35грн. необхідно - залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2345,63 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32371,09 / 33430,44 х 2422,40).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за договором №503387-КС-001 про надання кредиту від 25.06.2024 року станом на 31.03.2025 року в розмірі 32371,09 грн., яка складається з:
10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
22371,09 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2 345,63 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 04.07.2025 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО