Справа № 346/6650/24
Провадження № 2/346/637/25
24 червня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав якою просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21 лютого 2025 року, провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 08 квітня 2025 року.
20 травня 2025 року підготовче засідання у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2025 року о 13 год. 30 хв.
В судове засідання для розгляду справи по суті, сторони не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Аргументи учасників справи.
Позиція позивача. 11.08.2016 року рішенням суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено проживати з матір'ю ОСОБА_1 . Вищевказані діти на даний час проживають разом з матір'ю.
Відповідач, як батько, жодного разу не приділяв уваги розвитку своїх дітей та свідомо ухилявся і надалі ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних із вихованням синів, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дітьми навіть в мінімальному обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, та не створює умов для отримання належної освіти, матеріально не забезпечує, натомість нею створені усі необхідні умови для розвитку та виховання дітей. Жодного разу відповідач добровільно не брав участі в додаткових витратах, які виникають постійно.
У вересні 2023 суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. Але відповідач не змінив свого ставлення до виконання батьківських обов'язків за два останні роки після цього. У зв'язку із чим, просила позбавити ОСОБА_2 батьківський прав щодо дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позиція відповідача суду не відома. Правом на подачу відзиву на позов не скористалася, і будь-які докази суду не надав.
Позиція третьої особи. Висновок органу опіки та піклування суду не надано.
Оцінка суду щодо фактів.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружились, внаслідок чого ОСОБА_7 змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 14).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11,12 - свідоцтва про народження).
Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.08.2016 року, яке набрало законної сили 22.08.2016 року, шлюб між ним було розірвано та вирішено вищевказаних дітей залишити проживати з матір'ю (а.с. 12).
Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.08.2016 року, яке набрало законної сили 22.08.2016 року, вирішено також стягувати аліменти на утримання вищевказаних дітей у розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 13). Разом з цим рішенням вищевказаного суду від 20 лютого 2024 року було змінено розмір стягуваних аліментів на кожну дитину з 1500 гривень на 2500 гривень щомісячно (а.с.15-17).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2024 року вирішено позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року вирішено відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, оскільки у цій справі не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватись з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишились проживати з матір'ю. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишім подружжям, а також того, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов до помилковоого висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. У звязку із чим колегія суддів вважала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх синів є передчасним та не відповідає інтересам дітей. (а.с.18-20,21-24).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину додаткових витрат на утримання вищезазначених дітей у розмірі 127941.14 грн. та 5000 гривень витрат на правову допомогу (а.с. 189-192).
Відповідно до характеристики від 18.10.2024 року № 375 стосовно ОСОБА_3 мати та вітчим приділяють належну увагу вихованню сина. Він завжди охайний та доглянутий. Підтримують зв'язок із навчальним закладом. Активно спілкуються з іншими батьками та класним керівником. Цікавляться здобутками своєї дитини. (а.с. 28).
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 батько дитини ОСОБА_2 , контакт з закладом освіти де навчається ОСОБА_10 не підтримує, не відвідує дитину із вчителями вихователями та іншими працівниками не спілкується (а.с.29).
Відповідно до скриншотів переписок між позивачкою та відповідачем із застосуванням мобільних телефонів (у період після відмови позивачці судом у позбавленні батьківських прав відповідача щодо обох дітей) позивачка всіляко намагалась налагодити контакт між батьком та дітьми, просила його їм телефонувати, оскільки діти чекали дзвінка, розказувала йому як в них справи та які проблеми у дітей, а також просила надати кошти на додаткові витрати на дітей, однак відповідач ніяк не реагував на її повідомлення та не намагався підтримувати контакт між ним та дітьми (а.с.145-176).
Заявою від 27.06.2023 року, ОСОБА_11 просила взяти на контроль рішення комісії з питань захисту прав дитини від 28.09.2017 року де визначено графік зустрічі ОСОБА_3 з його дітьми, оскільки останній виконав графік тільки 1 раз ще в 2017 році і на сьогоднішній день діти його більше не бачили (а.с. 177-180).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, станом на 20.06.2025 року у розмірі 1774.19 грн. (а.с. 188).
Оцінка судом правовідносин сторін спору.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виник цивільно-правовий спір з приводу права дітей на отримання належного піклування про них батьком, якому кореспондує обов'язок батька забезпечувати таке піклування.
Оцінка суду щодо права дітей на батьківське піклування.
Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. При цьому, виходячи з положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з положеннями пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи охорони дитинства, виховання визначаються виключно законами України.
Так, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи і основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
При цьому, статтею 12 цього ж закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток і навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином, праву дитини на належне батьківське піклування та виховання кореспондує певне коло обов'язків, невиконання яких свідчить про порушення вказаного права дитини, за що батьки можуть нести відповідальність встановлену законом.
В силу положень частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мірою відповідальності для батьків може бути позбавлення їх батьківських прав, на підставі рішення суду, за наявності будь-якої підстави, що передбачена пунктами 1-6 частини першої статті 164 цього кодексу.
Виходячи з положень пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, підставою для позбавлення батьківських прав, є ухилення матері та/або батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Основні обов'язки, що беззаперечно входять до кола обов'язків з виховання дитини як складової частини батьківського піклування, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ. Зокрема, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Проте із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 жодного з цих обов'язків щодо своїх дітей не виконує, оскільки всі ці обов'язки виконує ОСОБА_1 . Саме вона забезпечує отримання дітьми загальної середньої освіти, дбає про здоров'я дітей та отримання ними належної медичної допомоги, створює усі умови для їх проживання та фінансово забезпечує реалізацію потреб дітей. Більш того, батько дітей взагалі не цікавиться їх життям, залишив їх, втратив контакт із дітьми та не вчиняє жодних дій, спрямованих на його відновлення після того, як 14.09.2023 суд відмовив у позбавленні батьківських прав за передчасністю. Однак минуло майже два роки після рішення суду, а ОСОБА_12 свого ставлення до дітей не змінив. Ьудь-яких доказів вчинення ним активних дій з виконання ним батьківських обов'язків не має.
Тому суд вважає, що ОСОБА_2 , як батько, дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки батьківських обов'язків не виконує, при відсутності об'єктивних причин, які б перешкоджали йому їх виконувати.
Разом з цим виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради на виконання ухвали суду повинен був подати висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Однак вказаний висновок в справі відсутній.
Ухвалення рішення в справі про позбавлення батьківських прав не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності такого висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Разом з тим, не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті зі сторони суду, оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.
Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року (справа №523\19706\19).
Зважаючи на це, і оскільки право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належне батьківське піклування та виховання батьком, дійсно порушується і порушується саме відповідачем, що є достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно його дітей, позов слід задовольнити у повному обсязі і за відсутності висновку органу опіки та піклування. При цьому приймаючи таке рішення суд виходить із того, що невиконання батьківських обов'язків відповідачем має системний, триваючий і безперервний у часі характер після попереднього рішення суду, коли апеляційний суд заначив, що позбавлення батьківських прав було передчасним.
Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 04 липня 2025 року.
Суддя: Коваленко Д. С.