Справа № 344/7877/25
Провадження № 2/344/3218/25
02 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (надалі «Позивач», ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №101367851 від 18.10.2023 року в розмірі 17 636,50 грн., яка складається з:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 300 грн.;
- прострочена заборгованість за сумою відсотків - 12 386,50 грн.;
- прострочена заборгованість за комісією - 950,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.10.2023 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Товариство) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) укладено договір про споживчий кредит №101367851 (індивідуальна частина) (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу у власність грошові кошти, а Відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), сплатити проценти та всі інші платежі, пов'язані з виконанням Договору. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним.
Враховуючи наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 17 636,50 грн.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від Відповідача не надходило.
Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
18.10.2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МІЛОАН» Договір про надання споживчого кредиту №101367851, за яким ТОВ «МІЛОАН» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 5000,00 гривень.
Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем Договору про надання споживчого кредиту №101367851 є заява на отримання кредиту №101367851 від 18.10.2023 року (а.с.19) та Анкета-заява на кредит №101367851 від 18.10.2023 року, що заповнена Відповідачем (а.с.20 зворот-21), які підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором 711168 (а.с.20).
Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 105 днів, з 18.10.2023. Пільговий період складає 15 днів та завершується 02.11.2023. Поточний період складає 90 днів та завершується 31.01.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 950,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового період 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
А п. 1.5.3 договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 15 750,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Згідно копії платіжного доручення №74706816 від 18.10.2023 року (а.с.21 зворот) ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн.
Як зазначено в позовній заяві, Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором №101367851 від 18.10.2023 року розмір заборгованості Відповідача становить 17636,50 та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4 300,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 12 386,50 грн., простроченої заборгованості за комісією у розмірі 950,00 грн (а.с.32).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
26.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором (а.с.24-28).
З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 104-МЛ від 26.03.2024 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором №101367851 від 18.10.2023 року на загальну суму заборгованості 17636,50 грн. (а.с.31).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу, на підставі якого Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним, чи його розірвання до матеріалів справи не надано.
Таким чином, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору №101367851 від 18.10.2023 року.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З кредитного договору №101367851 від 18.10.2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан » та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір №101367851 від 18.10.2023 року укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №101367851 від 18.10.2023 року та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 5 000 грн. (а.с. 21 зворот).
Отже, як встановлено Судом, позикодавець, перерахувавши Відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору №101367851 від 18.10.2023 року, натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення коштів за договором належним чином не виконав, що підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.22-23).
Докази, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи відсутні.
Зокрема, з Відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.22-23) вбачається здійснення ОСОБА_1 наступних платежів на виконання зобов'язань за договором №101367851 від 18.10.2023 року:
06.11.2023 року - 300,00 грн. сплата комісії за пролонгацію
06.11.2023 року - 350,00 грн. сплата тіла кредиту
06.11.2023 року - 350,00 грн. сплата процентів по кредиту
25.11.2023 року - 300,00 грн. сплата комісії за пролонгацію
25.11.2023 року - 350,00 грн. сплата процентів по кредиту
25.11.2023 року - 300,00 грн. сплата тіла кредиту
Оскільки Відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану ним, з урахуванням сплати ним на погашення тіла кредиту загальної суми у 700,00 грн., наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту згідно кредитного договору №101367851 від 18.10.2023 року в розмірі 4 300,00 грн.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 12 386,50 грн.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За умовами кредитного договору №101367851 від 18.10.2023 року сторони погодили строк кредитування 105 днів (15 днів пільгового періоду/ з відсотковою ставкою 2,50% та 90 днів/ з відсотковою ставкою 3,50%.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути нараховані проценти в розмірі 12 386,50 грн.
Вказану суму процентів нараховано Позивачем в межах строку кредитування, однак з дотриманням положень Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції, яка підлягає застосуванню.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір №7320008 було укладено 18.10.2023 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», але на момент набуття чинності даним законом вказаний договір діє, а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на нього.
Тому розрахунок заборгованості за процентами здійснено Позивачем вірно.
Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з Відповідача, з урахуванням погашення ним 700,00 грн. на проценти, становить 12 386,50 грн.
Щодо стягнення комісії.
Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 950,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Також стягненню з Відповідача підлягає сума одноразово нарахованої при видачі кредиту комісії в розмірі 950,00 грн., оскільки таку комісію передбачено умовами договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з Відповідача слід стягнути на користь Позивача понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
2. Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №101367851 від 18.10.2023 року в розмірі 17 635,50 грн., яка складається з:
- прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 300 грн.;
- прострочена заборгованість за сумою відсотків - 12 386,50 грн.;
- прострочена заборгованість за комісією - 950,00 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.