79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.06.2025 Справа № 914/2540/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів
до відповідача 1 Львівської міської ради, м. Львів
відповідача 2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», с. Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область
про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права.
за участю представників:
прокурор: Місінська М.А.;
від відповідача 1: Поліщук О.С.;
від відповідача 2: Медвідь Ю.О..
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», Рясне-Руської сільської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності, припинення речового права - права приватної власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021, справу №914/2540/21 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2021.
30.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22886/21) від Львівської міської ради.
01.10.2021 через канцелярію суду ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» подано відзив на позовну заяву (вх.№23071/21).
У судовому засіданні від 04.10.2021 оголошено перерву до 28.10.2021.
13.10.2021 на адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх.№23987/21).
20.10.2021 через канцелярію суду представник відповідача-2 подав заяву про залишення позову без руху (вх.№24464/21).
26.10.2021 до Господарського суду Львівської області надійшли письмові пояснення (вх.№25211/21) прокурора у справі.
У судовому засіданні 28.10.2021 оголошено перерву до 15.11.2021.
01.11.2021 представник відповідача-2 через відділ діловодства суду подав заперечення (вх.№25580/21).
29.10.2021 заступником керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області подано клопотання (вх.№25489/21) про долучення доказів до матеріалів справи.
11.11.2021 на адресу суду надійшло від прокурора у справі клопотання про долучення доказів до справи (вх.№26673/21).
Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні 15.11.2021 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№26974/21), зокрема, нотаріально посвідчених заяв свідків.
Прокурор у справі у підготовчому засіданні 15.11.2021 подала письмові пояснення (вх.№26976/21).
Ухвалою від 15.11.2021, після відкриття провадження по справі, позов залишено без руху, прокурору встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання суду письмових пояснень в частині формулювання змісту позовних вимог щодо відповідача-2 по справі - ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт».
24.11.2021 на адресу господарського суду надійшли відповідні письмові пояснення (вх.№28164/21) на виконання вимог ухвали від 15.11.2021.
Ухвалою від 30.11.2021 суд постановив продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.01.2022.
У підготовче засідання 10.01.2022 сторони не з'явилися. Додаткових заяв чи письмових пояснень на адресу суду не надходило.
Ухвалою від 10.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 07.02.2022.
03.02.2022 через відділ загального діловодства суду представник відповідача-2 подав заяву про зупинення провадження у справі (вх.№406/22).
У судовому засіданні 07.02.2022 представниками прокуратури подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (вх.№3170/22).
Ухвалою від 07.02.2022 суд постановив повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні, підготовче засідання призначив на 28.02.2022.
09.02.2022 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява (вх.№510/22) про вступ у справу ОСОБА_1 , як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
17.02.2022 прокурор подав через канцелярію суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4499/22).
23.02.2022 відповідачем-2 подано письмові пояснення (вх.№5048/22).
24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 3 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.
Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на введення згідно Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 на усій території України воєнного стану, що утруднює реалізацію учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, суд, керуючись приписами частин 1-2 статті 2, частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку та відкласти розгляд справи по суті (підготовче провадження) на іншу дату.
Також, у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, судове засідання 28.02.2022 не відбулося.
01.03.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5331/22).
28.04.2022 прокурором подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову (вх.№1151/22), клопотання про долучення доказів (вх.№8641/11, вх.№8643/22).
Ухвалою від 27.05.2022 суд призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні на 02.06.2022.
Ухвалою від 02.06.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, суд задовольнив клопотання відповідача-2 - Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (вх.№406/22 від 03.02.2022) про зупинення провадження у справі №914/2540/21, зупинив провадження у справі №914/2540/21 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/23540/21 та зобов'язав сторін повідомити суд про можливість поновлення провадження по справі.
17.05.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло повідомлення №16563 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС (вх.№12322/23).
05.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.01.2024) від представника позивача надійшло клопотання (вх.№438/24) про поновлення провадження у справі №914/2540/21. Додатково, у вказаному клопотанні представник позивача повідомляє про те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №380/23540/21 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Галтекс Брухт». ОК «ГБК «Автомеханік», ОК «ГБК «Автосвіт»,ОК «ГБК «Автосвіт». ОК «ГБК «Сілвер Авто» про визнання протиправним та скасування рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 про відмову у задоволенні позовних вимог - залишено без змін.
Ухвалою від 11.01.2024 суд поновив провадження у справі №914/2540/21 та призначив підготовче засідання на 07.02.2024.
16.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.01.2024) від представника відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №914/2540/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексу постанови (вх.№213/24).
07.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.02.2024) від представника відповідача 1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів у справі №914/2540/21 та долучення відповідних доказів до матеріалів справи (вх.№3568/24).
Ухвалою від 07.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2024, суд задовольнив клопотання заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області від 07.02.2022 за вх.№3170/22 про долучення до матеріалів справи №914/2540/21 доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучити такі докази до матеріалів справи №914/2540/21; відмовив у задоволенні клопотання Кузьми Наталії Йосипівни від 09.02.2022 за вх.№510/22 про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача; заяву заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області від 28.04.2022 за вх.№1151/22 про зміну підстав позову прийняв до розгляду; відклав вирішення клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» від 16.01.2024 за вх.№213/24 про зупинення провадження у справі №914/2540/21 та відклав підготовче засідання на 28.02.2024.
13.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.02.2024) від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4293/24).
Ухвалою від 28.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 28.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 27.03.2024.
Ухвалою від 27.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.03.2024, суд задовольнив клопотання Львівської міської ради від 07.02.2024 за вх.№3568/24 про долучення до матеріалів справи №914/2540/21 доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/2540/21, у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» від 16.01.2024 за вх.№213/24 про зупинення провадження у справі №914/2540/21 - відмовив, провадження у справі №914/2540/21 у частині вимог до відповідача 3 - Рясне-Руської сільської ради - закрив у зв'язку із її ліквідацією, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.04.2024.
08.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.04.2024) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№9581/24).
22.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.04.2024) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№10937/24).
24.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.04.2024) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11187/24)
Ухвалою від 24.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 22.05.2024.
30.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.04.2024) від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№11632/24).
Ухвалою від 22.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд задовольнив заяву Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» від 22.04.2024 за вх.№10957/24 про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до відповідача 1 Львівської міської ради, відповідача 2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права - залишив без розгляду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21 - скасовано, матеріали справи №914/2140/21 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
Супровідним листом від 12.11.2024 за вих.№09-01/1742/24 Західний апеляційний господарський суд повернув матеріали справи №914/2140/21 на адресу Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 15.11.2024, справу №914/2140/21 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 18.11.2024 суд прийняв справу №914/2140/21 до розгляду та призначив до судового засідання на 18.12.2024.
У судовому засіданні 18.12.2024 оголошено перерву до 22.01.2025.
06.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.01.2024) від прокурора надійшла заява про відмову від позову в частині заявленої позовної вимоги про припинення речового права (вх.№34/25). Згаданою заявою прокурор також просить суд повернути йому 50% сплаченого судового збору за 1 позовну вимогу.
21.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.01.2025) від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1683/25).
Судове засідання 22.01.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 22.01.2025 по 28.01.2025 включно.
Ухвалою від 29.01.2025 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 26.02.2025.
26.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.02.2025) від представника відповідача надійшла заява про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№5083/25).
У судовому засіданні 26.02.2025 оголошено перерву до 26.03.2025.
Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці з 26.03.2025 по 28.03.2025 включно, судове засідання 26.03.2025 не відбулося.
Ухвалою від 31.03.2025 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 14.05.2025.
02.04.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.04.2025) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№8597/25).
Ухвалою від 14.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 11.06.2025.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився представник відповідача 1. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився представник відповідача 2. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні таких.
У судовому засіданні 11.06.2025 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 11.06.2025, після повернення з нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення), суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення і повідомив про орієнтований час складення повного тексту рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи прокурора.
Прокурор звернувся до суду в процесуальному статусі позивача і згідно з заявою про зміну підстав позову вважає, що спірне рішення прийнято всупереч ст. 41 Земельного кодексу України (для гаражного будівництва землі можуть надаватися з категорій «землі житлової та громадської забудови), ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відсутній план зонування та детальний план території), а відповідач 2 створений не лише з метою здійснення гаражного будівництва, а й з метою отримання прибутку.
Позовні вимоги прокурор не змінює та просить:
1) визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок»;
2) визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки»;
3) скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086;
4) припинити речове право - право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086.
Аргументи відповідачів.
Львівська міська рада.
Відповідач 1 підтримує позовні вимоги прокурора, адже передача земель під об'єктами природно-заповідного фонду у приватну власність суперечить законодавству (п. в ч. 4 ст. 83, п. г ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України). Правонаступництво Рясне-Руської сільської ради перейшло до Львівської міської ради 29.12.2020. Зазначає про пред'явлення до відповідача 1 вимоги немайнового характеру і просить про розподіл судового збору пропорційно розміру задоволених майнових позовних вимог.
ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт».
Відповідач 2 заперечує позовні вимоги, зазначаючи, що доказів і відомостей про реєстрацію такої юридичної особи як ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» прокурором не надано, а необхідність наявності таких відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі №752/3211/15-ц. Процедура створення відповідного заказника не завершена, адже рішення про його створення не реалізоване, земельну ділянку не відведено, охоронного зобов'язання не підписано. Крім цього, жодних відомостей в ДЗК щодо наявності на спірній земельній ділянці об'єкта природно-заповідного призначення немає.
Відповідач 2 також заперечує допустимість експертного висновку як доказу у справі, оскільки висновки фактично зроблені не експертом, а інженером-геодезистом, інженером-землевпорядником; площа заказника, визначена в рішенні № 907, і площа, визначена в проекті створення заказника, є абсолютно різними площами, похибка складає 27,6 га.
На переконання відповідача 2, спірна земельна ділянка ніколи не належала до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, будь-які докази на підтвердження вказаного твердження відсутні. Спірна ділянка належить до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Змінилися лише вид використання та цільове призначення із земель запасу на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Відповідач 2 також заперечує обґрунтованість звернення до суду з таким позовом саме прокурора, вважає, що останнім не забезпечено Львівській міській раді можливості самостійного звернення з позовом до суду, прокурор не надсилав повідомлень про наявність підстав для звернення до суду, а не визначивши позивача не обґрунтував порушення інтересів держави. Зазначає про наявність повноважень у Державної екологічної інспекції України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для самостійного звернення до суду.
Відповідач 2 звертає увагу також і на спосіб захисту, обраний позивачем, як негаторний позов та стверджує, що такий фактично не застосовний, адже вимоги про повернення ділянки не заявлено.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Ухвалою Львівської міської ради №2588 від 16.11.2017 затверджено меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою від 03.11.2017, метою якого є вирішення багаторічного конфлікту між містом і селом, спричиненого непорозумінням у частині погодження меж міста і села від 1988 року.
Ухвалою Львівської міської ради №4647 від 14.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), включно з ділянкою № 15, площею 91,1650 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 (16.00 - землі запасу) за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.13).
Відповідно до п. 2 ухвалено Львівській міській раді зареєструвати речове право на земельні ділянки, передати ці ділянки комунальної власності до земель державної власності, підписати акт приймання - передачі із Львівською обласною державною адміністрацією, а останній рекомендовано розглянути питання прийняття у державну власність цих ділянок з подальшою передачею у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради.
На виконання вказаної ухвали 25.09.2019 Львівський міський голова і голова Львівської ОДА підписали акт передачі - приймання земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади м. Львова до державної власності.
Крім цього, 14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №4697 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», якою орган місцевого самоврядування надав свою згоду на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Львівської міської ради, площею 58,8 га, за рахунок земель міста Львова, що не надані у власність або користування.
Прийняттю вказаного рішення передували клопотання мешканців міста Львова від 21.12.2016 про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2016, ухвала міської ради від 23.03.2017 про підтримку петиції про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Департаменту містобудування від 21.03.2019 з клопотанням про підготовку та винесення на розгляд сесії Львівської обласної ради проект рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду, затверджений звіт про виконання послуг щодо проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» за договором від 09.06.2017 з Департаментом містобудування Львівської міської ради, лист Інституту екології Карпат від 01.10.2018 про коригування проекту створення об'єкта заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Рішенням Зимноводівської сільської ради №260 від 28.05.2019 погоджено створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Зимноводівської сільської ради, площею 33,2 га, за рахунок земель запасу, що не передані у власність або користування.
Рішенням Львівської обласної ради №907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» вирішено з метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу (п. 1). Крім цього, Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді винести в натуру (на місцевість) межа ландшафтного заказника та позначити його державними знаками встановленого взірця (п. 2), забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення (п. 4). А Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації - передати під охорону з оформленням охоронних зобов'язань ландшафтний заказник Львівській міській раді та Зимноводівській сільській раді (п. 3).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради №4602 від 05.11.2020 вирішено відмовити в погодженні Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Торговище Білогорща» на території Рясне-Руської сільської ради, відмовити у прийнятті охоронного зобов'язання стосовно заказника, площею 58,8 га.
Однак рішення №907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» оскаржувалось в судовому порядку (адміністративна справа № 380/23540/21) і не скасоване, що вбачається із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 та постанови Верховного Суду від 07.03.2025.
Зокрема суд апеляційної інстанції зробив висновки, що «ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» був створений 29 жовтня 2019 рішенням ЛОР, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки набуті у власність в період вересня листопада 2020, а тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща». Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 у справі №316/1416/17… Щодо покликання апелянтів на порушення процедури створення спірного заказника, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі порушення стосувалися виключно суб'єктів, задіяних в його створенні.».
Із 2010 року і на час прийняття оскаржуваних рішень чинною була ухвала Львівської міської ради №3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план». Як зазначає Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі від 18.10.2021, зміни у діючий генеральний план м. Львова не вносились.
Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно 19.12.2019 за Рясне-Руською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 91,165 га, за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу. Вказана земельна ділянка передана до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №1483/0/5-19 від 15.12.2019. А 03.06.2020 право власності погашено з підстав поділу об'єкта.
До цього власниками вказаної земельної ділянки були Львівська міська рада (19.03.2019) і Львівська обласна державна адміністрація (29.11.2019).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3432 від 03.01.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання щодо восьми земельних ділянок, у тому числі й стосовно ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яку дозволено поділити на 13 земельних ділянок.
Оскаржуваним у цій справі рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка №9, площею 3,2914 га, (4610136300:06:012:0010).
Вказаним рішенням також вирішено зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою (п. 2), надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок №1 - №10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3), змінено функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки № 11 - № 13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (п. 4).
Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 20.05.2020 зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Галгеокадастр» у 2020 році складено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок №№1-13, у тому числі площею 3,2914 га. Товариством складено Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути стосовно ділянки №10, площею 3,2914 га, та відображено код обмеження - 03 - санітарно-захисна зона навколо об'єкта.
Приймаючи оскаржуване у цій справі рішення №4835 від 12.11.2020, Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області вирішила передати Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельну ділянку, площею 3,2914 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0010), Львівська область, місто Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Згідно з п. 2 вказаного рішення Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» зобов'язано забезпечити: виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та зареєструвати їх відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.
Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, 20.11.2020 на підставі рішення органу місцевого самоврядування №4835 від 12.11.2020, яка раніше перебувала у комунальній власності (власник Рясне-Руська сільська рада).
Відповідно до висновку експерта №41 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021140000000198, складеному 02.07.2021, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136300:06:012:0009, 4610136300:06:012:0010, 4610136300:06:012:0012, 4610136300:06:012:0013, 4610136300:06:012:0014 накладаються на межі земельної ділянки, визначені у проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та координатах меж заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», що були визначенні при виготовлені проекту створення заказника, а саме площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0009 становить 2,2421 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 - 3,2420 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0012 - 3,2397 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0013 - 1,7068 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 - 2,4555 га.
Згідно з наступним висновком експерта від 01.02.2022, здійсненого також у межах кримінального провадження, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 віднесена до земельних ділянок, межі яких частково накладаються на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», згідно з планом меж проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», за координатами меж проекту створення заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» (система координат СК-63 зона 1, точність визначення відповідає масштабу 1:25000), а саме площею 3, 2420 га.
Сільською головою Рясне-Руської сільської ради у період 2006 - листопад 2020 років ОСОБА_2 та секретарем Рясне-Руської сільської ради у період грудня 2015 - листопад 2020 років Хацком С.Я. подано нотаріально посвідчені заяви свідків, пояснення в яких в основному зводяться до набуття сільською радою спірної земельної ділянки без будь-яких обмежень.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформованого 06.09.2021, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а вид використання - для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, дата державної реєстрації права відповідача - 20.11.2020, вид обмеження - санітарно-захисна зона навколо об'єкта, зареєстрована 17.10.2012.
Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.09.2021, адресованою адвокату Юлії Гавелко, повідомлено, що за даними Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області станом на 01.01.2016 на території колишньої Рясне-Руської сільської ради земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не обліковувалися.
Згідно з відповіддю Державного підприємства державного інституту проектування міст «Містопроект» від 23.02.2022 земельна ділянка за кадастровим № 4610136300:06:012:0010 відповідно до генплану м. Львова та зонінгу Залізничного району знаходиться в межах озеленених територій (озеленені санітарно-захисні зони). Земельна ділянка в межі діючого станом на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
Управління архітектури та урбаністики листом від 28.08.2018 також стверджує, що відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого 21.05.2015, земельна ділянка розташована в межах функціональної зони Р3 - зона озеленених територій, в межах функціональної зони Л1 - озеленені території та частково в межах функціональної зони ТР2 - зона транспортної інфраструктури.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясне-Руської сільської ради (код ЄДРПОУ 04373138). Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали. Тобто, Львівська міська рада є правонаступником Рясне - Руської сільської ради з 29.11.2020.
Львівська міська рада ухвалою від 20.05.2021 затвердила передавальний акт Рясне-Руської сільської ради від 12.05.2021.
Відповідно до листа Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містпроект» від 23.02.2022, адресованого заступнику керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 в межах діючого на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Постановою Західного апеляційного господарського суду у цій справі від 02.10.2024 року колегія суддів зазначила про те, що положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які застосовані Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі №925/1133/18, були чинними і станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі №914/2540/21, що розглядається.
Одночасно, згаданою постановою колегія суддів Західного апеляційного господарського суду звернула увагу на те, що в пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
У цій справі спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов'язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що прокурор у цій справі правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави в особі територіальної громади міста Львова, обґрунтовано визначає орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржується, як одного із відповідачів у цій справі.
Суд зауважує, що відповідно до встановлених вище обставин справи рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» стосується чотирьох аспектів:
- затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка №9, площею 3,2914 га, (п. 1),
- реєстрації права комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою цих тринадцяти ділянок, серед яких тільки одна стосується спору в цій справі (п. 2),
- дозволу на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок №1 - №10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3),
- зміни функції використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки №11 - №13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування.
Тобто оскаржуване рішення не стосується виключно прав та обов'язків учасників цієї справи та спору щодо передачі прав на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010. Натомість рішення №3698 від 19.05.2020 оскаржується в повному обсязі.
Крім цього, прокурор не виокремлює конкретних підстав саме такої позовної вимоги, не доводить конкретних допущених порушень законодавства при прийнятті Рясне-Руською сільською радою такого рішення від 19.05.2020. Що важливо, не доводить порушення прав територіальної громади внаслідок прийняття такого рішення в межах спору, що розглядається судом.
Крім цього, оскаржуване рішення не було підставою державної реєстрації права власності відповідача 2 на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, як і не було підставою прийняття іншого оскаржуваного рішення - від 12.11.2020.
За таких обставин суд вважає позовну вимогу не обґрунтованою і підстав для її задоволення не вбачає.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення №4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки».
Відповідно до встановлених обставин справи суд зазначає, що передана згідно з рішенням №4825 земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, утворилась внаслідок поділу 19.05.2020 земельної ділянки з ідентифікацією її як ділянки №10. Також стосовно неї, як і ще стосовно дев'яти інших ділянок, надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни їх цільового призначення з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва.
Водночас надання такого дозволу не є остаточним рішенням про зміну цільового призначення, а надалі рішення про зміну цільового призначення цих десяти ділянок не прийнято. Крім цього, факт прийняття рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки на код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) і належність до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення також не доведений.
Тобто станом на 12.11.2020 спірна земельна ділянка так і залишалась з цільовим призначенням 16.00 землі запасу з категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельний кодекс України (ст. 19) в редакції на 12.11.2020 передбачав, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії як, зокрема, б) землі житлової та громадської забудови; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до встановлених обстави справи та, зокрема, до оскаржуваного рішення, земельна ділянка віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та перебувала в межах земель запасу, код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Так, землі житлової та громадської забудови - землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), і таким присвоєно коди 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів і 02.06 - для колективного гаражного будівництва. Натомість код 12.04 передбачений для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства із земель транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту). Код 16.00 присвоєний землям запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), які входять до земель запасу, резервного фонду та загального користування.
Тобто, для розміщення гаражного будівництва можуть використовуватись саме землі житлової забудови з КВЦПЗ 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів і 02.06 - для колективного гаражного будівництва. Натомість спірна земельна ділянка не мала жодного із допустимих цільових призначень, а віднесена до 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, які одночасно перебували в землях запасу. Тому надання відповідачу 2 для будівництва гаражів вказаної земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства.
Стосовно статусу відповідача 2, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Відповідно до Статуту Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» є юридичною особою (гаражним кооперативом), утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів з супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів.
Тип Кооперативу - обслуговуючий кооператив. Напрям діяльності Кооперативу - гаражний кооператив (п. 1.6 Статуту). Метою Кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування транспорту та провадження господарської діяльності на збудованих об'єктах (п. 2.1 Статуту).
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 Земельного кодексу України), а землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (ст. 65 Земельного кодексу України).
Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів. Так, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Крім цього, підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності регламентовані ст. 116 Земельного кодексу України. Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено випадки обов'язкового продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 вказаної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Однак суд зауважує, що гараж чи гаражний комплекс, для будівництва якого отримана земельна ділянка, не є об'єктом транспортної інфраструктури.
Так, транспортною інфраструктурою є сукупність об'єктів (підприємств, закладів), які займаються ремонтом, будівництвом та реконструкцією, а також експлуатаційним утриманням доріг, мостів та інших дорожніх шляхів. Транспортна інфраструктура забезпечує наявність рівних та якісних доріг, а також зберігання їх у гарному стані. Транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв'язку, що забезпечує роботу всіх видів транспорту. Транспортна інфраструктура - це також сукупність споруд, системи мереж сполучень усіх видів транспорту, що задовольняють потреби населення та виробництва у перевезеннях пасажирів і вантажів. До складу транспортної інфраструктури належать залізниці, залізничні вузли й станції, автомобільні дороги, автомагістралі, вулиці, авіалінії та аеропорти, річкові шляхи й порти, морські порти, канатні дороги, монорейкові шляхи, складські та ремонтні заклади, вантажні термінали.
Враховуючи зазначене та відсутність у відповідача 2 жодного випадку, передбаченого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, вбачається, що передати у приватну власність земельну ділянку комунальної власності гаражному кооперативу можна було на конкурентних засадах (земельних торгах), чого здійснено не було.
Стосовно ж отримання земельної ділянки у спеціальний спосіб, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України, суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 906/260/21 (постанова від 13.09.2022) вказав, що питання щодо застосування положень статей 41, 134 Земельного кодексу України вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, у спорі щодо набуття гаражно-будівельним кооперативом на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок для гаражного будівництва. Так, Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статтею 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб'єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.
Суд враховує вказану позицію та зазначає, що жодним із відповідачів не доведено, що при прийнятті оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування здійснювалося дослідження обґрунтованості передання відповідачу 2 у складі трьох засновників земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування гаражів саме в розмірі 3,2914 га. Крім цього, статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу. Більше того, як встановлено судом вище, відповідачем 1 було допущено також порушення щодо розпорядження земельною ділянкою із відповідним цільовим призначенням, що є самостійним порушенням приписів ст. 41 Земельного кодексу України.
Заперечення відповідача 2 з покликаннями на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про відсутність підстав для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки така могла бути лише через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, то суд зазначає про їх безпідставність, адже саме відсутність плану зонування або детального плану території, невключення ділянки в межі Генерального плану с. Рясне-Руська і невнесення змін в Генеральний план міста Львова є підставами оскарження рішення від 12.11.2020.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частина 1 статті 1).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генплан населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Стаття 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» регламентує особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності. Саме про її порушення стверджує позивач. Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Проте наявність будь-якого із перелічених випадків у спірній ситуації не було, а в матеріалах справи відсутні докази внесення змін у Генеральний план, затвердження плану зонування чи детального плану території. Натомість не спростованою залишається обставина відсутності земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 в межах діючого на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району.
Покликання відповідача 2 на судову практику у справі № 818/907/17 є безпідставним, оскільки хронологія подій та обставин у згаданій справі та в справі, що розглядається, є різними. Зокрема у справі № 914/2540/21 створення заказника місцевого значення передувало передачі у власність земельної ділянки, а не навпаки.
Крім цього, важливе значення має розташування спірної ділянки в межах природно-заповідного фонду держави.
Так, відповідно до встановлених вище обставин справи, зокрема, відповідно до результатів вирішення адміністративної справи № 380/23540/21, Львівська обласна рада 29.10.2019 створила ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Описаний в п. 3.28 рішення суду лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.09.2021 про відсутність на території колишньої Рясне-Руської сільської ради земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, стосується інформації до 2019 року, а саме станом на 01.01.2016. Тому обставини створення заказника не спростовує.
Заперечення відповідача стосовно висновків експертів від 02.07.2021 і від 01.02.2022 є безпідставними, адже обидва висновки підтверджують накладення спірної ділянки на межі заказника, площею 3, 2420 га.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до звіту про виконання інженерно-геологічних вишукувань на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», виконаного на підставі договору від 20.11.2023, торфовище є унікальним ландшафтно-гідрологічним утворенням, яке виникло саме в цьому місці внаслідок унікального збігу сукупності геолого-структурних, морфоструктурних, літологічних, гідрогеологічних та гідрологічних факторів.
Основними завданнями заказника відповідно до п. 2.2 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» є збереження та відтворення цінних природних комплексів чи їх окремих компонентів, зокрема, долинні широколисті листяні ліси з характерною рослинністю за участю берези низької і чагарникових верб; болотисті й торфові луки, псамофітні пустищні луки і пустища; збереження видів флори і фауни, які занесені до Червоної книги України; проведення науково-дослідних робіт з метою розроблення заходів по збереженню і поліпшенню умов зростання видів рідкісних та зникаючих видів рослин, збільшення їх чисельності; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення екологічних знань серед населення регіону.
Крім цього, п. 3.1 вказаного Положення передбачено заборону будь-якої діяльності, що загрожує збереженню природного комплексу і суперечить завданням заказника. Зокрема, заборонено будівництво, не пов'язане з охороною заказника, передача території заказника або його частини у власність чи користування іншим фізичним чи юридичним особам, розміщення та будівництво споруд, які не пов'язані з охороною заказника.
Тобто будівництво гаражів на території заказників не відповідає його цілям і завданням.
Підсумовуючи, суд робить висновок про порушення права територіальної громади на землю Ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» в результаті прийняття рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки».
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності.
Як встановлено вище, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2020, підстава - рішення органу місцевого самоврядування № 4835 від 12.11.2020.
Тобто підставою для реєстрації права власності (номер запису про право власності 39388086) на спірну земельну ділянку було саме рішення органу місцевого самоврядування від 12.11.2020, стосовно якого суд прийняв рішення визнати недійсним.
Розглядаючи таку вимогу як похідну від вимоги про визнання недійсним рішення № 4825, суд зауважує, що така у свою чергу спрямована на повний та ефективний захист порушеного права територіальної громади як законного власника земельної ділянки.
Зазначене відповідає завданням господарського судочинства та вичерпує спір в межах одного судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц акцентує, що неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).
Здійснюючи послідовний та повний захист порушеного права територіальної громади в цій справі, суд зазначає про необхідність задоволення похідної вимоги та про недоведеність підстав для відмови.
Щодо позовної вимоги про припинення речового права.
Відповідно до позовної заяви, прокурор просив також припинити речове право - право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086.
Так, на час звернення з позовом до суду в серпні 2021 року ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачала, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Однак зараз чинна ч. 3 ст. 26 вказаного вище закону діє в новій редакції і передбачає, що «… у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором».
Враховуючи такі зміни, відповідно до заяви прокурора від 03.01.2025, отриманої судом 06.01.2025 (вх.№34/25), відпали підстави для припинення речового права, які існували на час з'явлення позову. Тому прокурор реалізував права, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та просив прийняти відмову від такої вимоги і закрити провадження в цій частині позову.
Так, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. А відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У суду відсутні підстави не приймати відмову від частини позовних вимог, тому заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова за вх.№34/25 від 06.01.2025 підлягає задоволенню, а провадження в частині вимоги про припинення речового права підлягає закриттю.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, беручи до уваги заяву прокурора від 06.01.2025 за вх.№34/25 суд, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Франківської окружної прокуратури міста Львова підлягають до часткового задоволення.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовною заявою прокурором сплачено судовий збір у загальному розмірі 146505,24 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №1611 від 26.07.2021 року на суму 2270,00 грн, №1613 від 26.07.2021 року на суму 139695,24 грн, №1610 від 26.07.2021 року на суму 2270,00 грн, №1612 від 26.07.2021 на суму 2270,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання прокурора (вх.№34/25 від 06.01.2025) в частині повернення йому 50% сплаченого судового збору за 1 (одну) позовну вимогу у зв'язку із закриттям провадження у справі №914/2540/21 у частині «припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086» на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд наголошує на тому, що прокурором подано заяву про відмову від позову в частині заявлених позовних вимог на стадії розгляду по суті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що судом прийнято відмову від позову та на цій підставі закрито провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про припинення речового права, суд здійснює повернення 50% сплаченого судового збору за 1 (одну) заявлену позовну вимогу згідно платіжного доручення №1613 від 26.07.2021 на суму 139695,24 грн.
Зважаючи вище наведене, позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору у розмір 69847,62 грн.
Враховуючи, що судом решта заявлених позовних вимог задоволена частково, з кожного відповідача підлягає до стягнення на користь прокуратури по 2270,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору згідно пропорційно задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, які понесла Львівська обласна прокуратура в суді апеляційної інстанції, суд повідомляє наступне.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21 задоволено заяву Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» від 22.04.2024 за вх.№10957/24 та залишено позовну заяву Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Львівська обласна прокуратура звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою від 04.06.2024 (вх.№01-05/1596/24 від 04.06.2024), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21 та направити справу до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду справи, судові витрати покласти на відповідачів.
До матеріалів апеляційної скарги прокурор долучив копію платіжної інструкції №1182 (внутрішній номер 349248770) від 29.05.2024 на суму 3028,00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 04.06.2024 (вх.№01-05/1596/24 від 04.06.2024) - задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21 - скасовано, справу №914/2540/21 направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.
Щодо судових витрат в суді апеляційної інстанції, Західний апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2024 у справі №914/2540/21 зазначив про те, що у зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що прокурор 04.06.2024 року звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вх.№01-05/1596/24 від 04.06.2024 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 про залишення позовної заяви керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області без розгляду.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028,00 грн.
Таким чином, прокурором за подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду було сплачено 3028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №1182 (внутрішній номер 349248770) від 29.05.2024 року.
Судом враховано, що рішенням суду від 11.06.2025 у справі №914/2540/21 позов задавлено частково, а заява Франківської окружної прокуратури міста Львова за вх.№34/25 від 06.01.2025 задоволена та прийнята відмова прокурора від частини позовних вимог, на підставі чого судом закрито провадження в частині вимоги про припинення речового права, враховуючи, що Західним апеляційним господарським судом не було розподіллено витрати у постанові від 02.10.2024, понесені Львівською обласною прокуратурою під час розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе стягнути з кожного відповідача по 1009,33 грн судових витрат за сплату судового збору у суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 130, 191, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Заяву Франківської окружної прокуратури міста Львова за вх.№34/25 від 06.01.2025 задовольнити та прийняти відмову прокурора від частини позовних вимог.
3. Закрити провадження в частини вимоги про припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086.
4. Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки».
5. Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Л. Українки, 9; ідентифікаційний код 43874892) на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086.
6. У задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» - відмовити.
7. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Л. Українки, 9; ідентифікаційний код 43874892) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2270,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
8. Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2270,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
9. Повернути Львівській обласній прокуратурі (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) з Державного бюджету України 69847,62 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №1613 від 26.07.2021.
10. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Л. Українки, 9; ідентифікаційний код 43874892) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1009,33 грн сплаченого судового збору за подання Львівською обласною прокуратурою апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21.
11. Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1009,33 грн сплаченого судового збору за подання Львівською обласною прокуратурою апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2540/21.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 23.06.2025.
Суддя Гоменюк З.П.