вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/592/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/592/25
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої
служби України (№ 85)», смт. Гостомель Київської області
про зобов'язання визнати та включити грошові вимоги до проміжного
ліквідаційного балансу та стягнення 394 197,81 грн
представник учасників справи
від позивача: Решитова Е.В., довіреність № 1-4041 від 26.08.2024
від відповідача: не з'явився
14.02.2025 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» № 1001ВИХ-25-928 від 12.02.2025 (далі-позивач) до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» з вимогами зобов'язати визнати та включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та стягнення 394 197,81 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1003571780018000190 про рішення засновників щодо припинення юридичної особи ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)».
AT «Укртрансгаз» стверджує, що має грошові вимоги до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» на загальну суму 394 197,81 грн, які є вартістю відібраного у лютому 2017 року природного газу з газотранспортної системи з ресурсу АТ «Укртрансгаз» обсягом 73,870 тис. куб. метрів, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування та які повинні бути компенсовані позивачу відповідно до положень частини другої статті 8 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIIІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Позивач зазначає, що керуючись статтею 105 Цивільного кодексу України, 03.01.2025 AT «Укртрансгаз» звернулось до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» в особі ліквідаційної комісії із заявою № 1001ВИХ-25-26 від 03.01.2025 з грошовими вимогами про визнання та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, яка залишена боржником без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/592/25 та призначено її до розгляду за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 19.03.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 підготовче засідання було відкладено на 14.04.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/592/25 та призначено її до розгляду по суті на 07.05.2025. Однак, у зв'язку із оголошенням 07.05.2025 у місті Києві сигналу “повітряна тривога», яка тривала 3 год. 07 хв. з 09:36 до 12:44, судове засідання з розгляду справи №911/592/25 не відбулось, зважаючи на те, що судове засідання ухвалою суду було призначено на 28.05.2025.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та направлення ухвал суду від 19.02.2025, 19.03.2025, 14.04.2025, 07.05.2025 у справі № 911/592/25 за належною адресою та отримання їх відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» є юридичною особою, що утворене 05.07.1995 р. (внесено запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.12.2020 р. до ЄДР внесено запис про рішення засновника ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (номер запису 1003571780018000190).
AT “Укртрансгаз» звернулося до ліквідаційної комісії ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» із заявою № 1001ВИХ-25-26 від 03.01.2025, відповідно до якої позивач просив визнати його кредитором ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» та задовольнити грошові вимоги АТ «Укртрансгаз» шляхом перерахування грошових коштів у сумі 394 197,81 грн в рахунок погашення заборгованості протягом 30 днів, та повідомити про результати розгляду такої заяви.
Заява AT “Укртрансгаз» № 1001ВИХ-25-26 від 03.01.2025 була повернута підприємством зв'язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи ухилення боржника від розгляду, визнання та включення грошових вимог кредитора до проміжного ліквідаційного балансу, AT «Укртрансгаз» звернулося до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права шляхом зобов'язання боржника в особі ліквідаційної комісії визнати та включити грошові вимоги АТ «Укртрансгаз» до проміжного ліквідаційного балансу у сумі 394 197,81 грн і стягнення з ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» 371 150,04 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.
Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
За приписами частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно із частиною шостою статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною восьмою статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Суд установив, що у січні 2025 року АТ «Укртрансгаз» звернулося до ліквідаційної комісії ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» із заявою № 1001ВИХ-25-26 від 03.01.2025, у якій просило, зокрема, визнати АТ «Укртрансгаз» кредитором ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» та включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги АТ «Укртрансгаз» у сумі 394 197,81 грн.
Однак, заява AT “Укртрансгаз» № 1001ВИХ-25-26 від 03.01.2025 була повернута підприємством зв'язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Наявність та розмір заборгованості ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» в сумі 394 197,81 грн підтверджена таким.
АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19 частини першої статті 1 Законом України «Про ринок природного газу»).
Так, у жовтні 2022 AT “Укртрансгаз» зверталось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» 66 928,68 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому 2017 року, 844 грн. 15 коп. 3% річних та 6 676 грн. 85 коп. інфляційних втрат (справа № 911/2019/22).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в лютому 2017 року здійснив відбір природного газу обсягом 73,870 тис.куб.м з газотранспортної системи без подання номінацій.
Судим рішенням у справі № 911/2019/22 було встановлено, що ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» та ДП “Підприємство Бучанської виправної колонії управління ДПтС України в м. Києві та Київській області (№85)» (правонаступником якого є Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 85") (Споживач) мало укладені договори №1699/1617-ТЕ-17 від 05.10.2016 р. та № 1700/1617-БО-17 від 14.09.2016 р. на постачання природного газу відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах даних Договорів.
Відповідно до умов зазначених договорів постачання природного газу, а саме пункту 3.7, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі.
28.02.2017 р. між ПАТ “Київоблгаз» та відповідачем підписаний акт наданих послуг з транспортування газу № 1201200302, відповідно до якого відповідачу у лютому 2017 року поставлено 73,870 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується зведеним реєстром обсягів газу, актом № 1201200302 від 28.02.2017 р. та актом № 1501500011 від 28.02.2017 р.
Також факт відбору природного газу відповідачем у спірний період підтверджується Постановою північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 р. у справі № 911/2317/19, в якій предметом розгляду спору було питання про поставку природного газу по вищезазначеним договорам.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі спеціальні обов'язки визначені Кабінетом Міністрів України в таких постановах:
- від 01.10.2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)»;
- від 22.03.2017 № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу»;
- від 19.10.2018 № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
Вказані постанови зобов'язували ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач. Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.
З метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу було прийнято Закон України від 14.07.2021 № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021. Законом № 1639-ІХ внесено зміни, в тому числі, до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон № 1730-VIII), який зокрема доповнено статтею 8 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1730-VIII підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (частина четверта статті 8 Закону № 1730-VIII).
Таким чином, частиною другою статті 8 Закону № 1730-VIII встановлене імперативне нормативне регулювання правовідносин щодо врегулювання заборгованості підприємства ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначено, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.
Відповідно до статті 2 Закону № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини з врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій. Також визначено порядок компенсації оплата протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року щомісяця рівними частинами, вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019.
Отже для стягнення грошових коштів на підставі Закону № 1730-VIII необхідна наявність таких умов:
1) учасники процедури: платник підприємства ПЕК; отримувач Оператор газотранспортної системи, який здійснював вказані функції до 31.12.2019;
2) період виникнення заборгованості з 01.12.2015 по 31.12.2019;
3) здійснення відбору природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій;
4) настання строку оплати з 1 жовтня 2021 року рівними частинами протягом 72 місяців.
Суд установив, що Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 85" є споживачем, який використав відповідні обсяги природного газу у лютому 2017 року.
АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії серії АЕ № 194511 від 28.02.2013, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, кредитор і боржник є суб'єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 01.12.2015 по 31.12.2019 без подання номінацій, унормовані Законом № 1730-VIII.
Згідно із частиною третьою статті 8 Закону № 1730-VIII обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
Враховуючи те, що боржник здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 73,870 тис. куб. м у лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується кредитору відповідно до порядку, встановленого частиною другою статті 8 Закону № 1730-VIII.
Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами частини першої статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Виходячи із указаних норм права, в силу вимог Закону № 1730-VIII у боржника (відповідача) виникло зобов'язання компенсувати кредитору вартість відібраних у лютому 2017 року без номінацій обсягів природного газу.
Оскільки статтею 8 Закону № 1730-VIII визначено, що компенсація позивачу має бути здійснена відповідачем за цінами реалізації природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, то при розрахунку загального розміру заборгованості позивач врахував обсяги споживання природного газу, використані відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що визначені самим відповідачем в договорах постачання природного газу, а також врахував ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.
За розрахунками позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у загальному розмірі 73,870 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 438 078,65 грн з ПДВ.
Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 107 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи викладене, кредитор має право вимагати від юридичної особи, яка припиняється виконання не тільки тих зобов'язань строк виконання яких настав, а також і тих зобов'язань, строк виконання яких ще не настав (дострокового виконання).
За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Матеріали справи не містять доказів погашення боржником суми боргу, як і доказів на підтвердження визнання заявленої кредиторської заборгованості ліквідаційною комісією боржника шляхом надсилання відповіді на заяву кредитора із грошовими вимогами та включення таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Положеннями частини другої статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, в АТ «Укртрансгаз», відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1730-VIII, виникло право стягнути з ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 85" кошти в сумі 438 078,65 грн в рахунок компенсації відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 905/451/22.
Зокрема, перед Верховним Судом у справі № 905/451/22 постало питання чи відповідає належному способу захисту прав кредитора юридичної особи, яка перебуває в стані припинення (після прийняття засновниками (учасниками) рішення про ліквідацію юридичної особи), позов про стягнення суми грошових коштів, та чи підлягає в такому разі рішення суду про задоволення відповідного позову примусовому виконанню державною виконавчою службою або приватним виконавцем.
Об'єднана палата дійшла таких висновків: «…позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України, частина 2 статті 20 ГК України)), і цей спосіб захисту є ефективним.
…об'єднана палата підкреслює, що норма частини першої статті 112 ЦК України стосується ліквідації тільки платоспроможної юридичної особи. Її слід застосовувати не у відриві, а разом з іншими положеннями ЦК України, зокрема, разом із частиною шостою статті 104, частиною третьою статті 110 ЦК України, тобто системно. Відповідно до частини шостої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом, а відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені КУзПБ. Отже, встановлена частиною першою статті 112 ЦК України черговість задоволення вимог кредиторів не може мати на меті задоволення вимог кредиторів певних черг і часткове незадоволення кредиторів інших черг чи їх незадоволення взагалі. Якщо юридична особа є платоспроможною, то підлягають задоволенню всі вимоги кредиторів, що виключає порушення їх прав. Тому об'єднана палата дійшла висновку, що частина перша статті 112 ЦК України має на меті врегулювати черговість добровільного задоволення боржником тих вимог кредиторів, які визнані ним самостійно, і не регулює задоволення вимог кредиторів за судовими рішеннями, які підлягають примусовому виконанню. Протилежне тлумачення зазначених законодавчих норм призвело би до порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у світлі практики ЄСПЛ.
68. Об'єднана палата також звертає увагу на те, що відповідно до частини п'ятої статті 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Цю частину слід застосовувати разом із частиною четвертою статті 112 ЦК України, відповідно до якої вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Отже, положення частини п'ятої статті 112 ЦК України щодо погашення вимог, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, застосовуються лише до вимог, які заявлені після спливу строку, встановленого для їх пред'явлення. До вимог, які заявлені вчасно, та вимог, які підлягають примусовому задоволенню на підставі судового рішення, правила про погашення вимог не застосовуються. Якщо у процедурі ліквідації юридичної особи з'ясується, що майна юридичної особи недостатньо для задоволення всіх вимог кредиторів, боржник зобов'язаний звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України.
69. Виходячи з викладеного, статтю 112 ЦК України не можна тлумачити так, що вона забороняє примусове виконання судового рішення, ухваленого щодо боржника юридичної особи, яка перебуває у стані припинення. Такого регулювання стаття 112 ЦК України не містить (та й не може містити з огляду на статтю 6 Конвенції у світлі практики ЄСПЛ).
70. Натомість черговість, передбачена статтею 112 ЦК України, спрямована на те, щоб у разі виявлення під час добровільного задоволення боржником самостійно визнаних ним вимог ознак неплатоспроможності і подальшого порушення справи про банкрутство ризик незадоволення таких вимог був мінімальним саме для перших черг кредиторів, визначених цією статтею. Адже вимоги, визнані боржником самостійно, можуть бути необґрунтованими, що і перевіряється судом в межах справи про банкрутство. Водночас це не стосується вимог кредиторів за судовим рішенням у процедурі добровільної ліквідації, бо обґрунтованість цих вимог вже встановлена судом і не може ставитись боржником під сумнів в межах зазначеної процедури. Тому доти, доки ознаки неплатоспроможності боржника юридичної особи не встановлені, такі кредитори мають отримувати задоволення своїх вимог в загальному порядку у виконавчому провадженні. Але як тільки ознаки неплатоспроможності виявлені (наприклад, внаслідок добровільного визнання боржником нових вимог або стягнення грошових коштів судом на користь нових кредиторів), ліквідатор має звернутись до суду для порушення справи про банкрутство; тоді виконання судових рішень здійснюється в межах такої справи і в іншій черговості, ніж встановлена у статті 112 ЦК України, а саме в черговості, встановленій статтею 64 КУзПБ.».
Окремо, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 515,40 грн та інфляційні втрати в сумі 17 532,37 грн, нараховані за час користування грошовими коштам в рахунок компенсації вартості природного газу за період з вересня 2022 по листопад 2024, що мали бути оплачені на користь АТ «Укртрансгаз» відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону 1730.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Беручи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі вказаних норм права, враховуючи, що доданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№ 85)» (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, код ЄДРПОУ 08680187) в особі ліквідаційної комісії визнати та включити грошові вимоги Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) у сумі 394 197 (триста дев'яносто чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 81 коп. до проміжного ліквідаційного балансу.
3. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, код ЄДРПОУ 08680187) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 371 150 (триста сімдесят одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 04 коп компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу, 5 515 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 40 коп інфляційних нарахувань, 17 532 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 37 коп. 3 % річних та 8 940 (вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн 97 коп судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 04.07.2025.
Суддя О.О. Христенко