ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.07.2025Справа № 910/2894/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра»
про стягнення 201 865, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 у розмірі 201 865, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання банківської гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019 року в частині відшкодування позивачу сплаченої ним банківської гарантії. Проте, з огляду на фінансове становище Банку, останнім заявлено позовні вимоги лише на частину заборгованості за договором про надання банківської гарантії у розмірі 201 865, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.03.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
15.04.2025 та 17.04.2025 до суду надійшли уточнені позовні заяви Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд», в яких позивач просить суд стягнути частково з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра» на користь Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» заборгованість за Договором про надання банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 р., в розмірі 201 865,00 грн. із загальної заборгованості, що станом на 10.04.2025 р. становить 35 760 850, 14 грн., яка складається з: 20 000 000, 00 грн - основна заборгованість; 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн. та інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн; заборгованість по комісії за обслуговування заборгованості - 9 145 438, 76 грн; заборгованість по пені - 5 470 484, 84 грн.
Розглянувши уточнену позовну заяву Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Суд зазначає, що господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову
Проте, суд зазначає, що позивачем подано не заяву про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., яку б суд виходячи зі змісту такої заяві міг би розцінити, як заяву про збільшення або зменшення розміру позовних вимог чи як зміну предмета або підстав позову, у даному випадку позивачем подано саме уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач фактично не змінює ціну позову, тобто предмет, однак така прохальна частина направлена на встановлення судом факту .
Тобто, викладена позивачем в уточненій позовній заяві прохальна частина позовних вимог фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту наявності заборгованості у загальному розмірі 35 760 850, 14 грн.).
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Тож, з урахуванням викладеного вище, суд не приймає до розгляду уточнені позовні заяви Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тож, судом було надіслано ухвалу від 07.04.2025 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 07.04.2025 отримана відповідачем 10.04.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 07.04.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача 09.04.2025 о 22:04 год.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.04.2025 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
24.05.2019 між Акціонерним товариством “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра» (далі - принципал) укладено договір про надання банківської гарантії № 71.00.010658, умовами якого передбачено, що банк бере на себе зобов'язання надати Банківську гарантію, яка узгоджується з Принципалом згідно цього Договору, та заяви Принципала, а Принципал зобов'язаний повернути Банку всі виплати здійснені останнім за Гарантією (якщо такі будуть здійснені банком за власний рахунок), повернути Банку всі оплати, здійснені ним при виконанні зобов'язань за Гарантією, а також сплатити Банку винагороду за надання Гарантії, за підтримання зобов'язання за Гарантією, комісії за Гарантією в розмірі і порядку, обумовлених цим Договором та діючими тарифами в Банку. Надання гарантії в рамках цього договору здійснюється за письмовою заявкою принципала, оформленої за формою банку згідно вимог діючого законодавства України, у тому числі, але не виключно - вимог Національного банку України.
Банк надає Гарантію в забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань перед Бенефіціаром, яким є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (ідентифікаційний код - 00041467), що виникають у Принципала у зв'язку з належним виконанням контракту № 209/18/J/11 від 20.05.2019 (далі - основне зобов'язання).
Відповідно до п. 1.2 договору, сума Гарантії наданої Банком в межах цього договору дорівнює 20 500 000, 00 гривень (двадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок). Цією сумою обмежується будь-яка відповідальність Банка за Договором та гарантією. Гарантія є чинною з дня укладання між Банком та Принципалом Договору застави майнових прав, що передбачений п. 1.6. цього договору та діє - по 24.06.2021 року включно.
Згідно п. 1.6. договору, забезпеченням виконання зобов'язань Принципала перед Банком за цим Договором є: в строк до 18:00 годин 24.05.2019 року Принципал зобов'язаний укласти Договір застави майнових прав, за яким Принципал передає в заставу Банку грошові кошти розміщені на депозитному рахунку Принципала, який відкрито в Банку на термін до 05.07.2021 року у сумі не менше 20 500 000, 00 грн. Виконання зобов'язань принципала також забезечується всім майном принципала, на яке може бути звернуте стягнення згідно чинного законодавства України. У разі недостатності суми, отриманої під час реалізації предмета забезпечення, зобов'язання принципала також забезечується всім майном, що належить принципалу і коштів, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.
За умовами п. 1.7.1. договору, в день настання умови, передбаченої п. 1.7.4 цього Договору, Банк сплачує за Принципала грошові кошти в сумі, що дорівнюють розміру платежу виконання на користь Бенефіціара, а Принципал зобов'язується повернути Банку суму грошових коштів (надалі - Заборгованість) не пізніше наступного Банківського дня після дня сплати Банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування Заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим Договором. Будь-яка заборгованість Принципала за сплаченою сумою Банком Бенефіціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного Банківського дня вважається простроченою. Суми сплачені банком за цим пунктом, з моменту їх перерахування стають заборгованістю принципала перед банком.
Відповідно до п. 1.7.2. договору, у разі виконання гарантії Банком за рахунок власних коштів, відповідно до умов цього договору, Принципал зобов'язаний сплачувати комісію за обслуговування заборгованості за фіксованою процентною ставкою в розмірі та в порядку, передбаченому п.1.7.6 та п.1.7.7. цього договору.
Виконання банком відповідно до п. 1.7.1. цього договору зобов'язань принципала здійснюється на підставі цього договору без отримання будь-яких додаткових запитів (заяв, платіжних доручень тощо) принципала в разі виникнення наступної обставини: сплата банком будь-яких сум на користь бенефіціара за гарантією на умовах цього договору за умови неперерахування принципалом власних коштів для відшкодування банку сплачених за гарантією сум та витрат, пов'язаних з виконанням таких платежів відповідно до цього договору (п. 1.7.4. договору).
За умовами п. 1.7.5. договору, датою перерахування грошових коштів бенефіціару є дата відправлення банком платежу бенефіціару.
Пунктом 1.7.6. договору, плата за обслуговування заборгованості визначається у вигляді комісії, розмір якої є фіксованим та складає 45% річних.
Відповідно до п. 1.7.7. договору, нарахування комісії за обслуговування заборгованості здійснюється в національній валюті України на фактичну суму заборгованості за весь час її існування, починаючи з дня перерахування грошових коштів відповідно до пункту 1.7.1. договору, по день, що передує дню повного її погашення, із розрахунку факт/365.
При нарахуванні комісії враховується день перерахування Банком грошових коштів та не враховується день погашення Принципалом заборгованості. Комісія за обслуговування заборгованості нараховується Банком щомісячно в останній банківський день кожного місяця та в день погашення заборгованості в повному обсязі. Якщо день перерахування грошових коштів поєднується із днем повного їх погашення, сторони домовилися вважати такий день, днем перерахування грошових коштів.
Згідно п. 1.7.10. договору, погашення боргових зобов'язань Принципала здійснюється в наступній черговості:
- прострочена комісійна винагорода за надання гарантії;
- прострочені комісії за обслуговування заборгованості (за їх наявності);
- строкова комісійна винагорода за надання гарантії;
- строкові комісії за обслуговування заборгованості (за їх наявності);
- прострочена заборгованість за заборгованістю;
- строкова заборгованість за заборгованістю;
- комісії/рахунки Банку, пов'язані з одержанням виконанням за борговими зобов'язаннями та зверненням стягнення на майно;
- пеня за прострочення комісії за обслуговування заборгованості та комісійних винагород;
- пеня за прострочення повернення заборгованості;
- штрафні санкції (за їх наявності).
Пунктом 4.5. договору визначено, що строки позовної давності за вимогами щодо стягнення суми виплачених гарантій, комісій за виконання гарантії, комісій, штрафних санкцій за цим договором встановлюються сторонами тривалістю п'ять років.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін (у разі якщо сторона має печатку) і діє до дати, зазначеної в п. 1.2. цього договору, але в будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором (п.6.2. договору).
24.05.2019 року Акціонерним товариством “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» було надано Гарантію платежу №71.00.010658 в забезпечення належного виконання Принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдержцифра») своїх зобов'язань перед Бенефіціаром, яким є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, що виникають у Принципала у зв'язку з належним виконанням договору позики № 209/18/J/11 від 20.05.2019 року.
Згідно з гарантією платежу №71.00.010658 від 24.05.2019 АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (гарант) бере на себе безвідкличні зобов'язання виплатити Державній інноваційній фінансово-кредитній установі (далі - бенефіціар) суму чи суми, що разом не перевищують 20500000грн. після отримання від бенефіціара оригіналу його належним чином оформленої письмової вимоги, що відповідає всім положенням цієї гарантії, містить суму, яку бенефіціар вимагає сплатити у зв'язку з невиконанням ТОВ «Укрдержцифра» (далі - принципал) своїх зобов'язань зі сплати суми позики та/або нецільовим використанням принципалом наданих коштів позики, що передбачено умовами договору позики №209/18/J/11 від 20.05.2019.
Гарант протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її на відповідність умови гарантії та:
- або перераховує на рахунок бенефіціара суму, визначену у вимозі протягом 10банківських днів, яка не повинна перевищувати загальної суми цієї гарантії, яка визначена в цій гарантії;
- або повідомляє бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.
Гарант має право відмовити бенефіціару, якщо вимога або додані до неї документи:
- не відповідають умови гарантії;
- подані/належно представлені гарантові після закінчення строку дії гарантії.
У гарантії платежу №71.00.010658 від 24.05.2019 передбачено, що належним чином представлена письмова вимога бенефіціара повинна супроводжуватись наступними завіреними бенефіціаром оригінальними підписами та печаткою документами:
- копіями заяв на видачу позики (заяв на видачу траншу), які підтверджують факт звернення принципала до бенефіціара за наданням коштів позики;
- копіями платіжних доручень на перерахування коштів позики бенефіціаром принципалу;
- довідкою бенефіціара про факт порушень та/або несплати/неповернення принципалом бенефіціару коштів позики на умовах та на підставі договору позики №209/18/J/11 від 20.05.2019 та/або довідкою бенефіціара про повне або часткове використання коштів позики, що були надані бенефіціаром на підставі договору принципалу за нецільовим призначенням;
- документами, що підтверджують повноваження осіб, що підписували первинні бухгалтерські документи з боку бенефіціара щодо надання коштів позики;
- документами, які підтверджують повноваження особи (-іб), що підписала (-ли) письмову вимогу з боку бенефіціара (наказ про призначення такої (-их) особи (-іб), протокол засновників та/або іншого уповноваженого з боку бенефіціара органу, на призначення такої (-их) особи (-іб), довіреність (-ості) на уповноваження такої (-их) особи (-іб) діяти від імені бенефіціара, картка зі зразками підписів такої (-их) осіб та інші документи, що підтверджують повноваження підписантів з боку бенефіціара).
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Укрдержцифра» договору позики № 209/18/J/11 від 20.05.2019 року, Бенефіціаром -Державною інноваційною фінансово-кредитною установою було направлено до Банку вимогу, в якій зазначено, що Банк, як Гарант взяв на себе безвідкличні зобов'язання виплатити Бенефіціару суму гарантії в розмірі 20 000 000,00 грн.
Проте, Банком було відмовлено у виконанні гарантійного зобов'язання на вимогу Бенефіціара по Договору про надання банківської гарантії.
Тож, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до Господарського суду Дніропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 20 000 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 915 171, 32 грн, у зв'язку з порушення банком зобов'язань за банківською гарантією №71.00.010658 від 24.05.2019.
В свою чергу, Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" подало до Господарського суду Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдержцифра" про визнання недійсною банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019, виданої позивачем відповідачу 1 та визнання виданої позивачем гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 такою, що не підлягає виконанню
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі № 904/3100/21 первісні позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи суму боргу в розмірі 20 000 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 229 755 грн. 22 коп., інфляційну складову в розмірі 915 171 грн. 32 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 317 173 грн. 91 коп.
Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдержцифра" про визнання недійсною банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019, виданої позивачем відповідачу 1; визнання виданої позивачем гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 такою, що не підлягає виконанню.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 904/3100/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" - задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/3100/21 - скасовано в частині, якою задоволено первісний позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми боргу в розмірі 20 000 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн., інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн., та ухвалено в цій частині нове рішення. В первісному позові Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми боргу в розмірі 20 000 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн., інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн. - відмовлено. В решті оскаржуване рішення залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 904/3100/21 касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 904/3100/21 у частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 904/3100/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/3100/21 - задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/3100/21 - в частині, якою задоволено первісний позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми боргу в розмірі 20000000,00 грн., 3% річних в розмірі 229755,22 грн., інфляційної складової в розмірі 915171,32 грн., та витрат зі сплати судового збору в розмірі 317173грн.91коп.скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми боргу в розмірі 20000000,00 грн., 3% річних в розмірі 229755,22 грн., інфляційної складової в розмірі 915171,32 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 317173грн.91коп. - відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 зі справи № 904/3100/21 скасовано. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 зі справи № 904/3100/21 про задоволення первісного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» про стягнення заборгованості залишено в силі.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 зі справи № 904/3100/21, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
05.09.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 зі справи № 904/3100/21 видано накази.
В той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 01 серпня 2023 р. №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 01 серпня 2023 р. №932 «Про початок процедури ліквідації АТ «АКБ "Конкорд" та делегування повноважень ліквідатора банку». Всі повноваження уповноваженої особи на ліквідацію АТ «АКБ "Конкорд" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було делеговано провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Світлані Грошовій.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 15.01.2024 року № 63 уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «АКБ "Конкорд" змінено. З 18.01.2024 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «АКБ "Конкорд" з делегуванням всіх повноважень ліквідатора АТ «АКБ "Конкорд", визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, призначений провідний юрисконсульт відділу стратегії задоволення вимог кредиторів департаменту ліквідації банків Федорченко Андрій Володимирович.
Як зазначає позивач, 18.10.2023 року на адресу АТ «АКБ "Конкорд" від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли постанови про відкриття виконавчого провадження №73078628 від 18.10.2023 року з примусового виконання судового наказу № 904/3100/21 від 05.09.2023 року виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ «АКБ "Конкорд" на користь Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи суми боргу в розмірі 20 000 000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 229 755,22 грн., інфляційну складову в розмірі 91 5171,32 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 317 173,91 грн, а всього стягненню підлягає сума в розмірі 21 462 100,45 грн.
Також відкрито ВП №73078574 від 18.10.2023 року про стягнення з АТ «АКБ "Конкорд" судового збору за розгляд касаційних скарг в розмірі 1 268 695,60 грн.
На підставі заяв АТ «АКБ'КОНКОРД» від 27.10.2023 року виконавчі провадження №73078628, №73078574 були закінчені на підставі п. 4, 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з ліквідацією Банку.
Враховуючи закінчення виконавчого провадження на підставі прийнятого Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку - АТ «АКБ "Конкорд", у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Держана інноваційна фінансово-кредитна установа, 05 вересня 2023 року подала до Банку Заяву про визнання вимог кредитора (вх. №РК1372 від 05.09.2023 року).
Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 31 серпня 2023 року №1069 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд".
На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 року у справі № 904/3100/21, кредиторські вимоги Бенефіціара -Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи були включені до восьмої черги задоволення вимог кредиторів та додані до до реєстру акцентованих вимог кредиторів.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду було задоволено вимоги сьомої та восьмої черг реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АКБ "Конкорд" та 09 квітня 2024 року, Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в рахунок виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 року у справі №904/3100/21 були сплачені кошти за Банківською гарантією на користь Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи, що підтверджується платіжною інструкцією №175198 від 09.04.2024 року з призначенням платежу: задоволення кредиторських вимог 8 черги, згідно рішення виконавчої дирекції Фонду №433 від 08.04.2024 року, на загальну суму 22 730 796, 05 грн. Кошти за гарантією сплачені банком у сумі 22 730 796,05 грн., які складалися з: суми боргу в розмірі 20 000 000,00 грн., 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн., інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн., витрат зі сплати судового збору (перша інстанція) в розмірі 317 173, 91 грн., витрат зі сплати судового збору (за подання касаційної скарги) в розмірі 1 268 695,60 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що банком відповідно до умов договору про надання банківської гарантії, у зв'язку з настанням гарантійного випадку було сплачено 09.04.2024 року за принципала грошові кошти у розмірі 22 730 796, 05 грн., внаслідок чого у Принципала виник обов'язок повернути Банку суму грошових коштів не пізніше наступного Банківського дня після сплати Банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Договором. Тобто, суми сплачені Банком згідно Договору про надання банківської гарантії №71.00.010658, з моменту їх перерахування стають заборгованістю Принципала перед Банком.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо зобов'язана сторона не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом, в забезпечення належного виконання Принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра») своїх зобов'язань перед Бенефіціаром (Державною інноваційною фінансово-кредитною установою) за договором позики № 209/18/J/11 від 20.05.2019 позивачем було надано банківську гарантію.
Внаслідок порушення відповідачем (принципалом) своїх зобов'язань за договором позики № 209/18/J/11 від 20.05.2019 позивачем на виконання умов договору про надання банківської гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019 року було сплачено на користь Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи кошти за Банківською гарантією у загальному розмірі 22 730 796, 05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №175198 від 09.04.2024 року.
Відповідно до п. 1.7.1. договору про надання банківської гарантії, в день настання умови, передбаченої п. 1.7.4 цього Договору, Банк сплачує за Принципала грошові кошти в сумі, що дорівнюють розміру платежу виконання на користь Бенефіціара, а Принципал зобов'язується повернути Банку суму грошових коштів (надалі - Заборгованість) не пізніше наступного Банківського дня після дня сплати Банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування Заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим Договором. Будь-яка заборгованість Принципала за сплаченою сумою Банком Бенефіціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного Банківського дня вважається простроченою. Суми сплачені банком за цим пунктом, з моменту їх перерахування стають заборгованістю принципала перед банком.
Виконання банком відповідно до п. 1.7.1. цього договору зобов'язань принципала здійснюється на підставі цього договору без отримання будь-яких додаткових запитів (заяв, платіжних доручень тощо) принципала в разі виникнення наступної обставини: сплата банком будь-яких сум на користь бенефіціара за гарантією на умовах цього договору за умови неперерахування принципалом власних коштів для відшкодування банку сплачених за гарантією сум та витрат, пов'язаних з виконанням таких платежів відповідно до цього договору (п. 1.7.4. договору про надання банківської гарантії).
Таким чином, АТ «АКБ "Конкорд" взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання по Банківській гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019, сплативши Бенефіціару - Державній інноваційній фінансово-кредитній установі грошові кошти в сумі в сумі 22 730 796,05 грн, які складаються із: суми боргу в розмірі 20 000 000,00 грн., 3% річних в розмірі 229 755, 22 грн., інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн., витрат зі сплати судового збору (перша інстанція) в розмірі 317 173, 91 грн., витрат зі сплати судового збору (за подання касаційної скарги) в розмірі 1 268 695,60 грн.
Тобто, належним чином виконав п. 1.1 Договору про надання банківської гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019.
Згідно п.2.14. договору про надання банківської гарантії, принципал зобов'язується не пізніше наступного Банківського дня з дня виконання Банком відповідного гарантійного зобов'язання перед відповідним Бенефіціаром за Гарантією, незалежно від отримання вимоги, передбаченої п. 3.6. цього Договору, в повному обсязі повернути Банку в порядку регресу суму виконаного гарантійного зобов'язання та оплатити Банку в повному обсязі всі комісії/рахунки, пов'язані з виконанням Гарантії, в тому числі комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізуючого банку та банку Бенефіціара, а також комісії пов'язані з перерахуванням платежу за Гарантією, відповідно до цього Договору.
Відповідно до п.3.6 договору про надання банківської гарантії, на підставі ст. 569 Цивільного кодексу України у випадку настання гарантійного випадку та виконання банком своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала в межа суми, сплаченої банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань з урахування комісій та інших платежів передбачених даним договором. Зазначені положення за згодою сторін діють і у випадку, якщо сума сплачених банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань, не відповідає умовам гарантії.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2024 року АТ «АКБ "Конкорд" було направлено принципалу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра» вимогу за вих. №699 про погашення заборгованості за гарантією у порядку регресу, згідно договору про надання банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 р., в розмірі 21 144 926,54 грн. та надано семиденний строк з дня пред'явлення цієї вимоги сплатити заборгованість за сплачену банківську гарантію, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку від 25.04.2024.
30.09.2024 року Банком було повторно направлено на адресу Принципала - Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрдержцифра» вимогу за вих. № 2006 про погашення заборгованості за гарантією (регрес) у сумі 27 726 893, 94 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 30.09.2024.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, відповідачем вимоги банку щодо погашення заборгованості в порядку регресу згідно Договору про надання банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 р., виконано не було .
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 р. у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 р. у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 р. у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 р. у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 р. у справі №910/17772/20 тощо).
Суд враховує, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто, гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).
Згідно з ч.1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Тобто, банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.
Відповідно до ч.3 статті 200 Господарського кодексу України гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).
Тобто, обов'язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов'язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з'ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов'язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.
Безпідставну відмову гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі №904/3100/21.
Також, рішеннями судів встановлено, що відмова гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії є безпідставною, а банківська гарантія №71.00.010658 від 24.05.2019 визнана такою, що підлягає виконанню. При цьому, судом зроблено висновок, що вимога № 07-768/1/20 від 27.08.2020 про сплату банківської гарантії була пред'явлена бенефіціаром банку вчасно.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Проте, станом на дату винесення рішення у даній справі відповідачем не надано суду доказів відшкодування на користь банку грошової суми виплаченої ним за банківською гарантією №71.00.010658 від 24.05.2019.
Проте з огляду на фінансове становище Банку, останнім заявлено позовні вимоги лише на частину заборгованості за банківською гарантією №71.00.010658 від 24.05.2019 у розмірі 201 865, 00 грн., тож суд, з урахуванням приписів ст. 569 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача частини грошових коштів сплачених банком за гарантією, а саме у розмірі 201 865, 00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Конкорд» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдержцифра» (вул. Юліуса Фучика, буд. 4, гр. прим. 49, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код - 42680063) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (площа Троїцька, буд. 2, м. Дніпро, 49001, ідентифікаційний код - 34514392) 201 865 (двісті одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять) грн 00 коп. - заборгованості за договором про надання банківської гарантії №71.00.010658 від 24.05.2019 р. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков