ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.07.2025Справа № 910/4695/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія»
про стягнення 214 082, 88 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державний університет інформаційно - комунікаційних технологій (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 214 082, 88 грн., з яких: 137 940, 00 грн. - сума недопоставленого бензину А-95 у кількості 2420 літрів, 68 970, 00 грн - штраф та 7 172, 88 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 239 від 16.12.2024 в частині поставки бензину у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зокрема, суд зазначив, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тож, судом було надіслано ухвалу від 21.04.2025 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 21.04.2025 отримана відповідачем 23.04.2025, що підтверджується повідомленням Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 21.04.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача 22.04.2025 о 19:44 год.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
16.12.2024 між Державним університетом інформаційно - комунікаційних технологій (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (далі - постачальник) укладено договір № 239, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується за заявкою замовника поставити через мережу АЗС у власність замовника Товар бензин автомобільний за кодом Єдиного закупівельного словника «КОД ДК 021:2015 - 09130000-9, НАФТА І ДИСТИЛЯТИ» (КОД ДК 021:2015 - 09132000-9 «БЕНЗИН») (бензин А-95), а замовник зобов'язується прийняти Товар на АЗС та оплатити його на умовах цього Договору.
Найменування товару, вид, марка, асортимент, кількість, ціна, інформація щодо нормативно-технічної документації, вимогам яких відповідає товар, тощо, наведені в специфікації, що є додатком 1 до договору (далі - специфікація) - п. 2.2 договору.
Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник підписанням договору визнає та підтверджує, що: Товар належить постачальнику на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Згідно п. 4.2 договору, ціна Товару зазначається у Специфікації та включає в себе: вартість Товару, всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також всі інші витрати постачальника, у тому числі по взаємовідносинах із АЗС, пов'язані з виконанням договору.
За умовами п. 4.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.2024), вартість товару, що постачається за цим договором складає: 156 180, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 26 030, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, поставка Товару здійснюється постачальником партіями протягом строку дії Договору за Заявкою замовника, підписаною уповноваженими особами, шляхом передачі постачальником замовнику талонів.
Згідно п. 5.4. договору постачальник гарантовано зобов'язується забезпечити відпуск Товару (фактичну заправку автотранспорту замовника) через мережу АЗС. При цьому замовник має право безпосереднього вибору будь-якої АЗС з наведеного переліку мережі АЗС. Відпуск Товару здійснюється по талонах на бензин номіналом 10 та 20 літрів, що містять вказівку на вид (марку) Товару і номінал. При цьому Товар відпускається Замовнику (Покупцю) в обмін на талон, що залишається у оператора АЗС. Наявність необхідної кількості обслуговуючих АЗС для закупівлі товару за талонами: м. Київ та Київська обл., - Вінницька область, Одеська область, Миколаївська область, Сумська область, Запорізька область, Черкаська область, Дніпропетровська область, Полтавська область, Житомирська область, Кіровоградська область, Харківська область, Херсонська область, Хмельницька. область, Чернівецька область, Чернігівська, область, Закарпатська, область, Івано-Франківська область, Львівська область, Тернопільська область, Рівненська область, Волинська область. (за умови, що АЗС Учасника знаходяться на підконтрольній території України). На підтвердження даної вимоги учасник надає довідку в довільній формі у вигляді таблиці «Перелік АЗС», за якими буде здійснюватися заправка автотранспорту Замовника з зазначенням адреси та часу роботи.
У п. 5.5 договору сторони погодили, що за потребою замовника фактична заправка автотранспорту може здійснюватися постачальником, крім АЗС, зазначених у Додатку 2 до Договору, на будь-яких інших АЗС по території України, на яких можливий відпуск Товару згідно з наданими постачальником талонами.
Датою поставки (передачі) Товару є дата отримання Товару замовником від постачальника шляхом передачі талонів. Зобов'язання постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними належним чином з моменту своєчасної заправки автотранспортного засобу замовника на відповідній АЗС (п. 5.7. договору).
Відповідно до п. 5.9. договору, прийнятий за талонами Товар знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту фактичного отримання Товару представником замовника на АЗС (фактичної заправки автотранспорту замовника). Вартість відповідального зберігання вважається сплаченою/компенсованою замовником в ціні Товару.
Згідно п. 5.10. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити передачу (відпуск) Товару замовнику на підставі отриманих останнім талонів на АЗС.
Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження Товару до його фактичної передачі (відпуску Товару на АЗС) замовнику згідно з умовами Договору (п.5.11 договору).
За умовами п. 5.13 та п. 5.14 договору, відпуск Товару на АЗС здійснюється на підставі пред'явлених представниками замовника талонів, з обов'язковим наданням касового (фіскального) чеку, що підтверджує факт відпуску Товару. Відпуск Товару на АЗС регламентується Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Відповідно до п. 5.16 договору, у разі відмови у відпуску Товару представнику замовника на АЗС представник замовника спільно з оператором (працівником) АЗС, а в разі їх відмови в участі при складанні документу - самостійно, складає Акт про нездійснення відпуску Товару за Договором у 2 (двох) примірниках.
У п. 5.17. договору сторони погодили, що при настанні обставин, визначених п. 5.16 цього Договору, уповноважена особа Замовника повідомляє постачальника про факт виникнення таких обставин із викликом для прибуття до відповідної АЗС шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника, адреса якої зазначена у розділі 13 Договору, в порядку, визначеному п.п. 5.2.1. цього Договору.
Згідно п. 5.20 договору, термін дії талонів на бензин - до їх повного використання Покупцем, але не менше ніж 6 місяців з моменту поставки бензину автомобільного (талонів на бензин). У разі завершення терміну дії талонів постачальник зобов'язується продовжити їх термін дії або замінити на інші та відпускати паливо по талонах з АЗС до повного використання талонів замовником.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 року, а в частині видачі пального по талонах на АЗС - до повного їх використання (п. 7.1. договору).
Відповідно до п. 9.4. договору, у разі прострочення постачальником строку поставки Товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,1 % від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена. За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості непоставлених товарів.
Згідно п. 9.5 договору, у разі недопоставки постачальником Товару останній зобов'язаний сплатити на користь замовника штраф у розмірі 50 % від вартості недопоставленого Товару, за умови якщо товар не був допоставлений протягом 5 (п'яти) днiв з моменту часткової поставки.
Постачальник відшкодовує суму штрафних санкцій чи/або збитків, понесених замовником на підставі претензії, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника. Претензія направляється постачальнику в будь-який зручний для замовника спосіб.
Додатком № 1 до договору № 239 від 16.12.2024 (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.2024) є специфікація, в якій сторони погодили найменування товару - Бензин А-95, у кількості - 2740 л, ціна за одиницю - 47, 50 грн, загальна вартість - 156 180, 00 грн.
Додатком № 2 до договору № 239 від 16.12.2024 сторони погодили перелік АЗС в м. Києві, бренд Авіас плюс та АNР.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачем за видатковою накладною №0001/0002924 від 18.12.2024 було надано 137 талонів на пальне встановленої форми відповідного номіналу (2740 літрам бензину А-95) на суму 156 180, 00 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін, що також підтверджується специфікацією № 0001/0002924-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах за видатковою накладною №0001/0002924 від 18.12.2024
В свою чергу, позивачем за отримані талони згідно видаткової накладної №0001/0002924 від 18.12.2024 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 156 180, 00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1599 від 18.12.2024.
Проте, як зазначає позивач, фактично ним використано лише 16 (шістнадцять) талонів для отримання на АЗС 320 літрів бензину А-95 на суму 18 240, 00 грн., в отриманні іншої частини палива - бензину А-95 на АЗС позивачу було відмовлено. Також, позивач зазначає, що більшість АЗС взагалі не працювали, про що відповідно до п. 5.16 договору складено акти про нездійснення відпуску бензину А-95.
Вказані акти були надіслані позивачем на адресу відповідача супровідними листами № 36/285 від 18.02.2025 та № 36/296 від 20.02.2025, в яких позивач повідомив про нездійснення відпуску бензину А-95 на підставі договору № 239 від 16.12.2024, а також просив відповідача негайно вжити заходи щодо відпуску бензину А-95
Проте, враховуючи що позивачу повторно не було здійснено відпуску бензину марки А-95 за вказаними адресами, позивачем відповідно до умов договору було складено акти про повторне нездійснення відпуску бензину А-95 згідно договору № 239 від 16.12.2024.
У зв'язку з цим, у залишку позивача залишився 121 талон (скретч-картки), що дорівнює 2 420 літрів бензину А-95 на загальну суму 137 940, 00 грн. (2420 л х 57, 00 грн).
Тож, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо відпуску бензину на підставі пред'явлення скретч-карток/талонів на власних або орендованих, або партнерських АЗС постачальника у м. Києві.
Позивачем на адресу відповідача направлявся претензія №10/291 від 19.02.2025, в якій позивач просив відповідача у разі неможливості виконання умов договору № 239 від 16.12.2024 перерахувати вартість невикористаних талонів у розмірі 137 940, 00 грн.
Однак, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору, оскільки залишилось невикористаним позивачем 121 талон (скретч-картки), а саме 2 420 літрів бензину А-95 на загальну суму 137 940, 00 грн. Тобто, позивач не має можливості використати талони за призначенням та здійснити повну вибірку оплаченого ним пального, відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу коштів за пальне, яке він не отримав, але вартість якого сплачено.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 172, 88 грн - пені за період з 19.02.2025 по 11.04.2025 та 68 970, 00 грн - штраф у розмірі 50 % від вартості недопоставленого бензину А-95 в кількості 2420 л.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 239 від 16.12.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору було надано позивачу 137 талонів на пальне встановленої форми відповідного номіналу (2740 літрам бензину А-95) на суму 156 180, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0001/0002924 від 18.12.2024 та специфікацією № 0001/0002924-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах за видатковою накладною №0001/0002924 від 18.12.2024
З матеріалів справи вбачається, що позивач за отримані талони згідно видаткової накладної №0001/0002924 від 18.12.2024 розрахувався у повному обсязі, а саме перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 156 180, 00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1599 від 18.12.2024.
Згідно п. 5.4. договору постачальник гарантовано зобов'язується забезпечити відпуск Товару (фактичну заправку автотранспорту замовника) через мережу АЗС. При цьому замовник має право безпосереднього вибору будь-якої АЗС з наведеного переліку мережі АЗС. Відпуск Товару здійснюється по талонах на бензин номіналом 10 та 20 літрів, що містять вказівку на вид (марку) Товару і номінал. При цьому Товар відпускається Замовнику (Покупцю) в обмін на талон, що залишається у оператора АЗС. Наявність необхідної кількості обслуговуючих АЗС для закупівлі товару за талонами, зокрема м. Київ. На підтвердження даної вимоги учасник надає довідку в довільній формі у вигляді таблиці «Перелік АЗС», за якими буде здійснюватися заправка автотранспорту Замовника з зазначенням адреси та часу роботи.
Відповідно до п. 5.9. договору, прийнятий за талонами Товар знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту фактичного отримання Товару представником замовника на АЗС (фактичної заправки автотранспорту замовника). Вартість відповідального зберігання вважається сплаченою/компенсованою замовником в ціні Товару.
Згідно п. 5.10. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити передачу (відпуск) Товару замовнику на підставі отриманих останнім талонів на АЗС.
Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження Товару до його фактичної передачі (відпуску Товару на АЗС) замовнику згідно з умовами Договору (п.5.11 договору).
За умовами п. 5.13 та п. 5.14 договору, відпуск Товару на АЗС здійснюється на підставі пред'явлених представниками замовника талонів, з обов'язковим наданням касового (фіскального) чеку, що підтверджує факт відпуску Товару. Відпуск Товару на АЗС регламентується Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем було використано лише 16 (шістнадцять) талонів для отримання на АЗС 320 літрів бензину А-95 на суму 18 240, 00 грн., в отримані іншої частини палива - бензину А-95 на АЗС позивачу було відмовлено, а частина АЗС погоджена сторонами у додатку № 2 до договору № 239 від 16.12.2024 не працювала, про що відповідно до п. 5.16 договору позивачем складено наступні акти про нездійснення відпуску бензину А-94: № 1 від 18.02.2025, № 2 від 18.02.2025, № 3 від 18.02.2025, № 4 від 18.02.2025, № 5 від 18.02.2025, № 6 від 18.02.2025, № 7 від 18.02.2025, № 8 від 19.02.2025, № 9 від 19.02.2025, № 10 від 19.02.2025, № 11 від 19.02.2025, № 12 від 19.02.2025, № 13 від 19.02.2025, № 14 від 19.02.2025, № 15 від 19.02.2025, № 16 від 19.02.2025, № 17 від 19.02.2025, № 18 від 19.02.2025, № 19 від 20.02.2025, № 20 від 20.02.2025, № 21 від 20.02.2025, № 22 від 20.02.2025, № 23 від 20.02.2025, № 24 від 20.02.2025, № 25 від 20.02.2025.
Вказані акти були надіслані позивачем на адресу відповідача супровідними листами № 36/285 від 18.02.2025 та № 36/296 від 20.02.2025, в яких позивач повідомив про нездійснення відпуску бензину А-95 на підставі договору № 239 від 16.12.2024 за такими адресами: м. Київ, вул. Жмеринська, 1-А; м. Київ, вул. Верховинна, 77/13-А; м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12; м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 174; м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 31-Е; м. Київ, пр. Науки, 171-Столичне шосе; м. Київ, пр. В. Лобановського, 126/1; м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 70; м. Київ, вул. Кільцева дорога, 5; м. Київ, вул. Стеценка, 1; м. Київ, вул. Кирилівська, 58, м. Київ, вул. Богатирська, 17; м. Київ, вул. Автозаводська, 24/1. Також, позивач просив відповідача негайно вжити заходи щодо відпуску бензину А-95.
Проте, враховуючи що позивачу повторно не було здійснено відпуску бензину марки А-95 за вказаними адресами, позивачем відповідно до умов договору було складено наступні акти про повторне нездійснення відпуску бензину А-95 згідно договору № 239 від 16.12.2024: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24 та № 25 від 21.02.2025
За розрахунком позивача, залишок невикористаних талонів становить 121 талон (скретч-картки), що дорівнює 2 420 літрів бензину А-95 на загальну суму 137 940, 00 грн. (2420 л х 57, 00 грн).
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо забезпечення відпуску бензину на АЗС або повернення коштів за бензин, який замовник не може отримати за скретч-картами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 р. затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості. При відпуску Товару, талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару відповідного асортименту та кількості.
Термін дії талонів/карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на Товар та становить 12 календарних місяців з дня їх отримання. У випадку якщо термін дії талонів/карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії талонів на пальне становить 12 календарних місяці від дати видаткової накладної. Талони на пальне дійсні для вибірки Товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Талони на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання Товару протягом терміну дії талону на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Замовник зобов'язується прийняти Товар у Постачальника до моменту анулювання талонів на пальне.
Обмін наявних у замовника анульованих талонів на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії талонів на пальне, при наявності у замовника документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії талонів на пальне після обміну - один календарний місяць.
Тож, згідно умов договору, для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску Товару талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем Товару відповідного асортименту та кількості.
При цьому, як вбачається з умов договору, передача товару Покупцю здійснюється поступово (певними частинами), підставою передачі товару Постачальником Замовнику є товарно-розпорядчий документ на товар - талон на пальне. Інших умов щодо передачі товару (пального) Замовнику договір поставки не містить. До моменту передачі Товару за довірчими документами (талонами), Товар у виглялі автомобільного бензину зберігається у Постачальника
Крім того, у п. 5.10. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити передачу (відпуск) Товару замовнику на підставі отриманих останнім талонів на АЗС. Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження Товару до його фактичної передачі (відпуску Товару на АЗС) замовнику згідно з умовами Договору (п.5.11 договору).
Тож, суд зазначає, що підписана сторонами видаткова накладна № 0001/0002924 від 18.12.2024 є підтвердженням отримання позивачем від відповідача талонів на Бензин А-95, проте, лише після отоварювання талону на АЗС Замовник позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Тобто, у даному випадку, заправка автомобілів Замовника на АЗС, за адресами: м. Київ, вул. Жмеринська, 1-А; м. Київ, вул. Верховинна, 77/13-А; м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12; м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 174; м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 31-Е; м. Київ, пр. Науки, 171-Столичне шосе; м. Київ, пр. В. Лобановського, 126/1; м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 70; м. Київ, вул. Кільцева дорога, 5; м. Київ, вул. Стеценка, 1; м. Київ, вул. Кирилівська, 58, м. Київ, вул. Богатирська, 17; м. Київ, вул. Автозаводська, 24/1 не здійснювалася, у зв'язку з чим невикористаними залишились талони у кількості 121 шт. на бензин А-95 загальним обсягом 2420 літрів на суму 137 940, 00 грн
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов п.п. 5.4., 5.9, 5.10 і 5.11 договору та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були використані.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 239 від 16.12.2024 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар у розмірі 137 940, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 172, 88 грн - пені за період з 19.02.2025 по 11.04.2025 та 68 970, 00 грн - штраф у розмірі 50 % від вартості недопоставленого бензину А-95 в кількості 2420 л.
Відповідно до п. 9.4. договору, у разі прострочення постачальником строку поставки Товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,1 % від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена. За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості непоставлених товарів.
Згідно п. 9.5 договору, у разі недопоставки постачальником Товару останній зобов'язаний сплатити на користь замовника штраф у розмірі 50 % від вартості недопоставленого Товару, за умов якщо товар не був допоставлений протягом 5 (п'яти) днiв з моменту часткової поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі прострочення постачальником строку поставки Товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,1 % від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу фактичної поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
Так, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру пені та штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п.п. 9.4, 9.5 договору (враховуючи що починаючи з 18.02.2025 позивачу не здійснювався відпуск пального на АЗС за отриманими від відповідача талонами) та встановлено, що розрахунки проведено з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 172, 88 грн - пені за період з 19.02.2025 по 11.04.2025 та 68 970, 00 грн - штрафу у розмірі 50 % від вартості недопоставленого бензину А-95 в кількості 2420 л.
Тож, позовні вимоги Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Державним університетом інформаційно - комунікаційних технологій було сплачено судовий збір у розмірі 3 285, 73 грн, відповідно до платіжної інструкції №192 від 06.03.2025.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.).
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Державним університетом інформаційно - комунікаційних технологій було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 2 568, 99 грн (вирахувана судом від суми судового збору 3211, 24 грн, яка підлягала сплаті без застосування коефіцієнту пониження), однак сплатив в сумі 3 285, 73 грн у більшому розмірі та без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 716, 74 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, ідентифікаційний код - 44604267) на користь Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій (вул. Солом'янська, буд. 7, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код - 38855349) 137 940 (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок) грн 00 коп.- заборгованості, 68 970 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 00 коп. - штрафу, 7 172 (сім тисяч сто сімдесят дві) грн 88 коп. - пені та 2 568 (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн 99 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков