ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2025Справа № 910/4476/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Шуляк Олександра Миколайовича
до Фізичної особи - підприємця Котлярова Ігоря Сергійовича
про стягнення 1 130 814, 54 грн.
Без виклику представників сторін.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 1 130 814, 54 грн.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду відповідач не отримав, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01 лютого 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Шуляком Олександром Миколайовичем (далі - Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Котляровим Ігорем Сергійовичем (далі - Відповідач/Орендар) було укладено Договір оренди №010223 (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі - Приміщення/Об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Німанська, будинок 2, загальна площа якого становить 25,00 кв.м.
Позивач зазначає, що право власності на об'єкт оренди належить Щіпцовій В.С., що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №310125200 від 19.09.2022. Приміщення перебуває у строковому платному користуванні у Шуляка О.М. на підставі Договору №010223-1 від 01 лютого 2023 року з додатками до нього, укладеного з фізичною особою Щіпцовою Веронікою Сергіївною з правом передавати приміщення (у т.ч. частину приміщення) або право користування приміщенням (у т.ч. частиною приміщення) повністю або частково будь - яким третім особам.
Цільове призначення використання приміщення на підставі Договору оренди №010223 - для розміщення закладу громадського харчування - кав'ярні (п.1.2 Договору).
01 лютого 2023 року між фізичною особою-підприємцем Шуляком Олександром Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Котляровим Ігорем Сергійовичем до Договору оренди №010223 було укладено акт приймання-передачі об'єкту оренди на підтвердження факту передачі приміщення в користування за Договором.
У відповідності до п. 1.4 Договору строк оренди приміщення становить 9 місяців та обчислюється починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31 жовтня 2023 року.
Приміщення має бути повернуте Орендарем та прийняте Орендодавцем протягом 1 (одного) дня з дати закінчення строку дії Договору, а у випадках розірвання Договору - протягом 10 (десяти) днів з дати розірвання (п.2.3 Договору).
При поверненні Приміщення складається акт передачі-приймання, який підписується сторонами. Приміщення вважається фактично повернутим Орендодавцю з моменту підписання Акта передачі-приймання Сторонами, (п.2.4 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору оренди №010223 від 01.02.23 орендна плата становить:
- у період з 01.02.2023 по 30.04.2023 - 30 000 гривень;
- у період з 01.05.2023 по 31.10.2023 - 50 000 гривень.
Сторони договору погодили, що нарахування орендної плати буде здійснюватися з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі, відповідно до п.2.1. Договору (п.3.2 Договору).
Таким чином, на підставі укладеного Договору Позивачем було здійснено нарахування орендної плати Відповідачу на загальну суму 1 140 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за договором здійснюється Орендарем щомісячно, авансовим платежем до 1 (першого) числа відповідного місяця за який здійснюється оплата.
Протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця гарантійний платіж у розмірі 50 000.00 гривень (п.3.6 Договору).
Як вбачається з банківської виписки руху коштів по рахунку Позивача в AT «Універсал банк» Відповідачем було здійснено оплати на загальну суму - 412 500,00 грн.
Позивач зазначає, що Відповідачем системно порушувались зобов'язання протягом дії Договору щодо своєчасної сплати орендних платежів за користування приміщенням, а починаючи з 20.07.2024 взагалі припинив оплату, внаслідок чого за Договором №010223 від 01.02.23 виникла заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 727 500,00 грн.
Крім того, позивач повідомляє про те, що гарантійний платіж у розмірі 50 000,00 гривень відповідно до п.3.6 Договору на банківський рахунок Позивача не надходив.
У відповідності до пункту 3.7 Договору Орендар окремо від орендної плати щомісячно компенсує Орендодавцю вартість комунальних послуг (електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення, тощо), які фактично споживаються Орендарем та починають нараховуватися з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі приміщення.
Позивач посилається на те, що за даними з банківської виписки руху коштів по рахунку Позивача в AT «Універсал банк» Відповідачем оплати комунальних послуг (з відповідним призначенням платежу) не здійснювалось, в зв'язку з чим виникла заборгованість:
- водопостачання та водовідведення - 4325, 5 грн.
- електропостачання - 4067,16 + 134231,54 = 69 149, 35 грн.
- постачання гарячої води та теплопостачання - 15 095, 15 грн.
Загальна сума заборгованості по сплаті спожитих комунальних послуг станом на 01.02.2025 становить - 88 570 грн. Розрахунки заборгованості за спожиті комунальні послуги здійснено на підставі рахунків КП «Київтеплоенерго», ТОВ «Київські енергетичні послуги», ПрАТ АК «Київводоканал».
Станом на день звернення до суду акт передачі-приймання приміщення у зв'язку із закінченням строку договору або з метою дострокового розірвання договору №010223 від 01.02.23 між сторонами не підписувався.
Крім того, Позивачем нараховано штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 179 864,15 грн., інфляційні втрати - 66 058,13 грн. та 3% річних - 18 822,26 грн.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення закріплені у в ч. 1 ст. 283 ГК України.
Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача надати відповідачу в оренду нежитлове приміщення, який породжує обов'язок відповідача прийняти його, використовувати відповідно до умов договору та сплачувати у строки визначені договором орендні платежі та платежі за отриманні комунальні послуги.
Враховуючи, що строк оплати по орендних платежах та комунальних послугах настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі прострочення терміну здійснення орендної плати та інших платежів, вказаних в цьому договорі, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Оплата пені не звільняє Орендаря від повного виконання своїх зобов'язань згідно умов цього Договору.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за Договором оренди 179 864, 15 грн. пені.
Враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 179 864, 15 грн.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахування за Договором оренди, з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за Договором оренди підлягають задоволенню в сумі 66 058, 13 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 18 822, 26 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ КОТЛЯРОВА ІГОРЯ СЕРГІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ШУЛЯКА ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 866 070 (вісімсот шістдесят шість тисяч сімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 179 864 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 058 (шістдесят шість тисяч п'ятдесят вісім) грн. 13 коп., 3 % річних у розмірі 18 822 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 26 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 16 962 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва