ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.07.2025Справа № 910/5008/25
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА, будинок 6, квартира 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42142411)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» (01001, місто Київ, вул.Хрещатик, будинок 7/11, офіс 214, ідентифікаційний код юридичної особи 40168307) стягнення заборгованості у розмірі 685 765 грн. 16 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 685 765 грн. 16 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором оренди №260324 від 25.03.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5008/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» належним чином завірені Акти надання послуг за період з 04.05.2024 по 31.03.2025, докази на підтвердження направлення на адресу Орендаря актів приймання-передачі наданих послуг за період з 04.05.2024 по 31.03.2025, отримання вказаних актів Орендарем та підписання або надання обґрунтованих заперечень від підписання вказаних актів.
23.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.
27.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2025 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку процесуального документа до електронного кабінету Сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» (Орендар) було укладено Договір оренди №260324, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. (а.с. 14-17)
Конкретний перелік обладнання, що складає об'єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в Акті приймання-передачі (видача), який підписується Сторонами під час передачі об'єкта оренди Орендодавцем Орендарю на складі Орендодавця (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування Орендарю (далі «Акт приймання-передачі в оренду»)
Пунктом 7.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю орендну плату.
При застосуванні у цьому Договорі терміну «орендна плата» розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 (тридцять) днів на місяць. Розмір орендної плати визначається за ставкою, визначеною у Додатковій угоді до Договору - у відсотках від вартості об'єкта оренди, вказаної у специфікаціях до Договору. При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об'єктом оренди. При цьому день передачі об'єкта оренди та день повернення об'єкта оренди вважаються одним днем (п. 7.4. Договору).
Згідно з п. 7.6 Договору початком оплачуваного періоду за Договором є дата дня одержання об'єкта оренди Орендодавцем (дата підписання Акту приймання-передачі (видача) об'єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за Договором є дата дня підписання Акту повернення об'єкта оренди.
Відповідно до п. 7.7 Договору у Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця користування об'єктом оренди на підставі виставленого Орендодавцем рахунку та підписаного Сторонами Акту надання послуг.
Згідно з п.п.8.1-8.4 Договору приймання-передачі послуг з користування об?єктом оренди за цим Договором (далі - «послуги») здійснюється щомісячно за Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт»).
Проект Акту Орендодавець складає, підписує і передає Орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим Договором. Від імені Орендодавця Акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом Орендодавця представник, при цьому такий Акт вважається належним чином підписаним Орендодавцем виключно за умов його затвердження Генеральним директором Орендодавця.
Орендар зобов?язаний розглянути проект кожного Акту, підписати кожний Його примірник та скріпити своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник Акту Орендодавцю не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання Акту від Орендодавця або надати свої обґрунтовані заперечення в той же самий строк.
У разі, якщо Орендар вчасно не повертає Орендодавцю належним чином оформлений Акт приймання-передачі послуг або обґрунтовані заперечення, послуги вважаються наданими Орендареві належним чином та прийнятими Орендарем без наданих будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в Акті приймання-передачі послуг.
Пунктом 11.2 Договору передбачено, що за порушення Орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, що підтверджується Актом прийому - передачі №1 від 04.04.2024 року. (зворотна частина а.с.17)
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року він надав послуги з оренди майна за період з 04.05.2024 року по 31.03.2025 року, на підтвердження чого склав Акти надання послуг № 29 від 21.06.2024 за травень 2024 на суму 53 733,23 грн., №45 від 31.05.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №44 від 30.04.2024 року на суму 52 000 грн. 00 коп., №43 від 31.03.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №42 від 28.02.2024 року на суму 48 533 грн. 24 коп., №41 від 31.01.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №73 від 31.12.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., № 72 від 30.11.2024 на суму 52 000 грн., № 71 від 31.10.2024 на суму 53 733,23 грн., № 69 від 31.08.2024 на суму 53 733,23 грн., № 70 від 30.09.2024 на суму 52 000 грн., № 35 від 31.07.2024 на суму 53 733,23 грн., № 69 від 31.08.2024 на суму 53 733,23 грн., а загалом на суму в розмірі 688 132 грн. 31 коп., які були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується копіями поштових конвертів, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення. (а.с.47-55)
Крім того, на виконання умов Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року Відповідач перерахував на користь Позивача грошові кошти у розмірі 132 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.19)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 04.05.2024 року по 31.03.2025 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 575 465 грн. 56 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» 3% річних у розмірі 8 377 грн. 26 коп., інфляційні у розмірі 42 241 грн. 01 коп. та пеню у розмірі 59 681 грн. 33 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, що підтверджується Актом прийому - передачі №1 від 04.04.2024 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (зворотна частина а.с.17)
Пунктом 7.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Відповідно до п. 7.7 Договору у Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця користування об'єктом оренди на підставі виставленого Орендодавцем рахунку та підписаного Сторонами Акту надання послуг.
Згідно з п.п.8.1-8.4 Договору приймання-передачі послуг з користування об?єктом оренди за цим Договором (далі - «послуги») здійснюється щомісячно за Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт»).
Проект Акту Орендодавець складає, підписує і передає Орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим Договором. Від імені Орендодавця Акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом Орендодавця представник, при цьому такий Акт вважається належним чином підписаним Орендодавцем виключно за умов його затвердження Генеральним директором Орендодавця.
Орендар зобов?язаний розглянути проект кожного Акту, підписати кожний його примірник та скріпити своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник Акту Орендодавцю не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання Акту від Орендодавця або надати свої обґрунтовані заперечення в той же самий строк.
У разі, якщо Орендар вчасно не повертає Орендодавцю належним чином оформлений Акт приймання-передачі послуг або обґрунтовані заперечення, послуги вважаються наданими Орендареві належним чином та прийнятими Орендарем без наданих будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в Акті приймання-передачі послуг.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року він надав послуги з оренди майна за період з 04.05.2024 року по 31.03.2025 року, на підтвердження чого склав Акти надання послуг № 29 від 21.06.2024 за травень 2024 на суму 53 733,23 грн., №45 від 31.05.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №44 від 30.04.2024 року на суму 52 000 грн. 00 коп., №43 від 31.03.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №42 від 28.02.2024 року на суму 48 533 грн. 24 коп., №41 від 31.01.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., №73 від 31.12.2024 року на суму 53 733 грн. 23 коп., № 72 від 30.11.2024 на суму 52 000 грн., № 71 від 31.10.2024 на суму 53 733,23 грн., № 69 від 31.08.2024 на суму 53 733,23 грн., № 70 від 30.09.2024 на суму 52 000 грн., № 35 від 31.07.2024 на суму 53 733,23 грн., № 69 від 31.08.2024 на суму 53 733,23 грн., а загалом на суму в розмірі 688 132 грн. 31 коп., які були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується копіями поштових конвертів, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення. (а.с.47-55)
Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання вказаних актів Орендарем, а також надання обґрунтованих заперечень не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання актів від Орендодавця, а тому послуги вважаються наданими Орендареві належним чином та прийнятими Орендарем без наданих будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря відповідно до п.8.4 Договору.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору оренди №260324 від 25.03.2024 року, обов'язок Відповідача по оплаті орендної плати за період з 04.05.2024 року по 31.03.2025 року на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» за Договором оренди №260324 від 25.03.2024 року становить 575 465 грн. 56 коп.
Проте, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» за Договором оренди №260324 від 25.03.2024 року у загальному розмірі 575 465 грн. 56 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 575 465 грн. 56 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.05.2024 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 8 377 грн. 26 коп. та інфляційні у розмірі 42 241 грн. 01 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 11.05.2024 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 8 377 грн. 26 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача за зобов'язаннями серпня 2024, листопада 2024. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 25% річних за загальний період з 11.05.2024 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 8 364 грн. 19 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 11.05.2024 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 42 241 грн. 01 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявлено Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 11.05.2024 року по 07.04.2025 року у розмірі 59 681 грн. 33 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 11.2 Договору передбачено, що за порушення Орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.05.2024 року по 07.04.2025 року у розмірі 59 681 грн. 33 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача за зобов'язаннями серпня 2024, листопада 2024. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 11.05.2024 року по 07.04.2025 року у розмірі 59 568 грн. 05 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 575 465 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 8 364 грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 42 241 грн. 01 коп., пеня у розмірі 59 568 грн. 05 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» (Клієнт) та адвокатом Поліщуком П.Я. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №256/25, відповідно до умов якого Адвокат зобов?язується надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМА-БУД» на користь Клієнта за Договором оренди №260324 від 26 березня 2024 року.
Згідно з п.3.1 Договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень з розрахунку 2 500 (дві тисячі п?ятсот тисячі) гривень за одну годину роботи адвоката.
Згідно з п.3.2 Договору розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових електронних доказів по Справі Клієнта - 1 год. - 2500 грн.; складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду - 4 год. - 10000 грн.; здійснення розрахунків до позовної заяви - 3 год. - 7500 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано платіжні інструкції №628 від 07.04.2025 р. на суму в розмірі 2 000 грн., №23 від 07.04.2025 р. на суму 18 000 грн.
Судом встановлено, що Поліщук П.Я. є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4704 від 25.10.2011 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, Суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Так, Суд зазначає, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги грунтуються на одному договорі, й не потребувала значного обсягу часу для її підготовки. Крім того, внаслідок неналежної підготовки адвокатом матеріалів позовної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» належним чином завірені Акти надання послуг за період з 04.05.2024 по 31.03.2025, докази на підтвердження направлення на адресу Орендаря актів приймання-передачі наданих послуг за період з 04.05.2024 по 31.03.2025, отримання вказаних актів Орендарем та підписання або надання обґрунтованих заперечень від підписання вказаних актів. Також складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду протягом 4 год. є завищеним, оскільки позовна заява була подана через підсистему Електронний суд ЄСІТС, яка направлена на скорочення обміну інформацією між учасниками судового процесу та судом.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які Позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс Позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на Відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА-БУД» (01001, місто Київ, вул.Хрещатик, будинок 7/11, офіс 214, ідентифікаційний код юридичної особи 40168307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДТЕХ.» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА, будинок 6, квартира 72, ідентифікаційний код юридичної особи 42142411) заборгованість у розмірі 575 465 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 8 364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 42 241 (сорок дві тисячі двісті сорок одна) грн. 01 коп., пеню у розмірі 59 568 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 8 227 (вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 66 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 липня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин