номер провадження справи 3/22/25
04.07.2025 Справа №908/403/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Педорич С.І., розглянувши подання від 03.07.2025 Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» - Кириленко Олені Валентинівні, без вилучення паспортного документа у справі №908/403/25
за позовом: Запорізької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Іванова, 95, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код юридичної особи 00718507)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення коштів,
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/403/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» на користь Запорізької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заборгованість в розмірі 205 179,40 грн та судовий збір в розмірі 3077,69 грн.
16.05.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/403/25 від 17.04.2025 видано відповідні накази.
03.11.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло подання (вх.№13660/08-08/25 від 03.07.2025) про тимчасове обмеження керівника боржника ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» - Кириленко Олені Валентинівні, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. При звернені із поданням виконавець послався на номер справи №908/403/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2025 вказана заява передана на розгляд судді Педоричу С.І.
В обґрунтування заяви орган ДВС посилається на ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», ст.ст. 217, 441 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, а також вказує, що на примусовому виконанні відділу перебуває зведене виконавче провадження №77954628, до складу якого входить виконавче провадження №78197678 з виконання наказу у справі №908/403/25, загальна сума боргу за яким становить 4 070 100,15 грн. Копії постанов направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження, які отримані боржником. У виконавчому провадженні вживалися заходи примусового виконання та виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчих документів. У ході проведення виконавчих дій відділом направлено запити до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, до Державної служби України з безпеки та транспорті, до Головного управління Держспоживслужби, до Державної служби морського та річкового транспорту України, до Державного агентства рибного господарства України, до Державного підприємства Держреєстри України, з метою надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником. Відповідно до отриманих відповідей на здійснені державним виконавцем запити за боржником майна не зареєстровано, грошові кошти на рахунках відсутні. 30.04.2025 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, яка за допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень була направлена на виконання до банків, в яких відкриті розрахункові рахунки боржника. 30.04.2025 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, відповідно якої на все рухоме та нерухоме майно був накладений арешт в межах 621 550,10 грн. 18.06.2025 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, відповідно якої на все рухоме та нерухоме майно був накладений арешт в межах зведеного виконавчого провадження. За адресою, зазначеною у виконавчих документах, боржник також відсутній, про що був складений акт державного виконавця. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що керівником юридичної особи ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» є Кириленко Олена Валентинівна. За викликом державного виконавця представник боржника не з'явилась. Відповідно до відповіді Управління міграційної служби України в Запорізькій області від 27.05.2025 керівник Кириленко Олена Валентинівна, згідно даних інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 20.08.2022. Виконавець вказує, що керівник ігнорує законні вимоги виконавчої служби, не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості згідно рішень суду. Отже, ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» зобов'язаний виконувати рішення судів після набуття ними законної сили, також боржнику відомо про відкрите зведене виконавче провадження, проте не вчинено жодних дій направлених на його виконання. Таким чином факт звернення судового рішення до примусового виконання, на думку державного виконавця, вказує на ухилення від виконання судового рішення.
Заявник просить розглянути зазначене подання без участі державного виконавця, про прийняте рішення повідомити заявника.
Розглянувши та дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №180рп/2012).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, згідно якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, аналіз Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» дає можливість дійти висновку, що даним законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №331/8536/17).
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
При розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Як роз'яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником (керівником боржника-юридичної особи), спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, наявність самого лише зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника (керівника боржника-юридичної особи) у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Оцінюючи наведені виконавцем доводи в обґрунтування подання, господарський суд зазначає, що заявником не надано доказів, що боржник (керівник боржника-юридичної особи) вчиняє дії, які направлені на ухилення від сплати боргу, при цьому має можливість виконати своє зобов'язання. Також до матеріалів справи не надано підтверджуючих документів, які б свідчили, що боржник (його керівник) свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Визначальним є також те, що у заяві не зазначено, яким саме чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника реально забезпечить виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.05.2025 у справі №908/403/25, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті реальне забезпечення виконання цього рішення суду.
При цьому сама по собі інформація стосовно того, що у боржника наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон не є підставою для застосування такого заходу як тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.
Виконавцем також не надано доказів на підтвердження того, що боржником неодноразово перетинався державний кордон України.
При цьому, державним виконавцем не було зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме обмеження Кириленко Олени Валентинівни у праві виїзду за кордон, яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Отже, державний виконавець не надав суду належних доказів, які б доводили необхідність застосування судом такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення подання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Кириленко О.В., у зв'язку з чим відмовляє в йогої задоволенні.
На підставі вищевикладеного, керуючись приписами ст.ст.234, 337 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні подання (вх.№13660/08-08/25 від 03.07.2025) Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» - Кириленко Олені Валентинівні без вилучення паспортного документа у справі №908/403/25 відмовити.
2. Копію ухвали суду направити сторонам у справі та заявнику (Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на їхні офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, керівнику боржника Кириленко О.В. на зазначену в заяві адресу: АДРЕСА_1 .
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.07.2025, та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.І. Педорич