майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/421/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Конова І.О. - довіреність №01/22012025 від 22.01.2025,
від відповідача: Давиденко В.В. - адвокат, ордер серія АМ №1130050 від 21.05.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-АВ7"
про стягнення 1 190 276,89грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (далі - позивач, ТОВ "Ковальська Бетон") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-АВ7" (далі - відповідач, ТОВ "Дельта-АВ7") про стягнення 1 190 276,89грн, з яких: 608 629,90грн основного боргу, 368 857,42грн пені, 113 722,08грн 10% річних, 99 067,49грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 01.04.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/421/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Дельта-АВ7" від 29.04.2025 в частині встановлення додаткового строку для подання відзиву та доказів у справі, яке фактично є клопотанням про продовження строків та відкладено підготовче засідання на 22.05.2025.
У судовому засіданні 22.05.2025 оголошено перерву до 04.06.2025.
Ухвалою суду від 04.06.2025 поновлено ТОВ "Дельта-АВ7" строк для подачі доказів та прийнято до розгляду клопотання відповідача (вх.№7075) від 02.06.2025 про долучення доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу №906/421/25 до судового розгляду по суті на 01.07.2025.
26.06.2025 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Дельта-АВ7" надійшло клопотання (вх.№01-44/1926/25) від 26.06.2025 про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 200 000,00грн основного боргу, у зв'язку з їх сплатою.
27.06.2025 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Дельта-АВ7" надійшло клопотання (вх.№01-44/1941/25) від 27.06.2025 про визнання позову в частині 408 629,90грн основного боргу.
У судовому засіданні 01.07.2025 представник ТОВ "Ковальська Бетон" підтримала позовні вимоги, підтвердила здійснену відповідачем оплату у розмірі 200 000,00грн не заперечивши проти закриття провадження у справі в цій частині. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відсотків річних на 99% заперечила.
Представник ТОВ "Дельта-АВ7" підтримав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 200 000,00грн основного боргу. Зазначив, що позов в частині основного боргу в розмірі 408 629,90грн відповідач визнає, однак в просить зменшити розмір пені та відсотків річних на 99%.
У судовому засіданні 01.07.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки фігурних елементів мостіння та декоративних елементів № ФД 2022/08/098 від 29.08.2022. Позивач доводить, що у період з 25.10.2022 по 25.07.2023, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 882 530,70грн. У свою чергу відповідач здійснив оплату товару лише на суму 273 900,80грн. Позивач повідомляє, що 12.05.2023 між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за результатами якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 808 629,90грн. Після підписання акту звіряння взаємних розрахунків, відповідачем здійснено погашення заборгованості на суму 200 000,00грн. Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 608 629,90грн. Позивач доводить, що підписання відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків від 12.05.2023 слід розцінювати як визнання відповідачем боргу. На переконання позивача, термін оплати за отриманий товар настав 12.05.2023, після підписання акту звіряння. У зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем умов договору позивач заявив до стягнення з відповідача: 608 629,90грн основного боргу, 368 857,42грн пені, 113 722,08грн 10% річних, 99 067,49грн інфляційних втрат, а також судові витрати (а.с.1-6).
Відповідач у клопотанні від 21.05.2025 посилається на те, що правова природа укладеного між сторонами договору свідчить про укладення договору комісії (договору про передачу продукції на реалізацію), а не договору поставки, оскільки настання строку оплати пов'язується не з моментом поставки товару, а з моментом продажу товару покупцем. Відповідачем було сплачено позивачу вартість проданого товару, інший товар на даний час не проданий, тому позивач не мав можливості провести повну оплату. Відповідно до умов укладеного договору він діє до 31.12.2023. Таким чином строк оплати настав 01.01.2024, а не 13.05.2023 як зазначає позивач, що свідчить про безпідставне нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних за період з 13.05.2023 по 31.12.2023. Відповідач доводить, що сторони не погоджували інший, ніж 3% річних, розмір процентів згідно ч.2 ст.625 ЦК України. Вважає, що згадані в пункті 6.3 договору 10% річних є пенею, а не іншим розміром річних (а.с.65-68).
ТОВ "Дельта-АВ7" у додаткових поясненнях від 02.06.2025 наводить контррозрахунок заборгованості у якому зазначає, що розмір пені становить 206 878,49грн, інфляційних втрат 86 425,45грн та 3% річних 22 460,95грн (а.с.112-113).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
29.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-АВ7" (покупець) укладено договір поставки фігурних елементів мостіння та декоративних елементів № ФД 2022/08/098, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити фігурні елементи мостіння, які надалі іменуються "товар", в асортименті та за цінами, передбаченими у видаткових накладних або специфікації (додатку), яка є невід'ємною частиною цього договору (а.с.11-13).
Згідно з п.2.1 договору, товар поставляється покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, зазначену в розділі 11 цього договору, не пізніше ніж за добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в додатках.
Датою поставки є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника (п.2.2 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається у видаткових накладних. На момент підписання договору ціна товару за взаємною згодою сторін може зазначатися в додатку №1 (специфікації), який є невід'ємною частиною цього договору. В разі додаткових поставок за цим договором ціни на товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець щотижня здійснює оплату проданого ним товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати продажу товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Відповідно до пункту 6.3 договору, в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Згідно з п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2023.
Договір підписано представниками сторін, їх підписи скріплено печатками товариств.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 882 530,70грн, що підтверджується видатковими накладними: №5/15261 від 25.10.2022 на суму 480 547,20грн; №5/17121 від 14.11.2022 на суму 37 884,67грн; №5/17124 від 14.11.2022 на суму 50 400,00грн; №5/17157 від 15.11.2022 на суму 75 769,34грн; №5/17433 від 18.11.2022 на суму 80 504,93грн; №5/17723 від 30.11.2022 на суму 117 023,76грн; №5/04239 від 05.04.2023 на суму 19 549,15грн; №5/07252 від 16.05.2023 на суму 9 774,58грн; №5/12880 від 25.07.2023 на суму 11 077,07грн (а.с.14-19).
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 273 900,80грн, згідно платіжних інструкцій: №1421 від 27.03.2023 на суму 19 549,15грн; №1441 від 26.04.2023 на суму 33 500,00грн; №1474 від 15.05.2023 на суму 9 774,58грн; №1551 від 19.07.2023 на суму 11 077,07грн; №1569 від 04.08.2023 на суму 100 000,00грн; №1722 від 08.01.2024 на суму 100 000,00грн.(а.с.20-23).
12.05.2023 між сторонами підписано акт звіряння (за період з 01.04.2023 по 30.04.2023) у якому вказано, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № ФД 2022/08/098 від 29.08.2022, становить 808 629,90грн (на звороті а.с.19).
Позивач направив відповідачу претензію №20/КБ-25 від 03.03.2025, у якій вимагав протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту її отримання сплатити заборгованість у розмірі 608 629,90грн (а.с.24; докази направлення 25-27).
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, вимоги позивача залишив без задоволення.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 190 276,89грн, з яких: 608 629,90грн - основного боргу, 368 857,42грн - пені, 113 722,08грн - 10% річних, 99 067,49грн - інфляційних втрат, а також судові витрати.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст.626 ЦК України, передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ковальська Бетон" (постачальник/позивач) та ТОВ "Дельта-АВ7" (покупець/відповідач) укладено договір поставки фігурних елементів мостіння та декоративних елементів № ФД 2022/08/098 від 29.08.2022 року.
Позивач доводить, що даний договір є договором поставки.
Відповідач посилається на те, що правова природа договору свідчить про укладення договору комісії (договору про передачу продукції на реалізацію), оскільки настання строку оплати пов'язується не з моментом поставки товару, а з моментом продажу товару покупцем.
Частиною 2 ст.628 ЦК України, передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина 3 статті 1011 ЦК України).
Згідно частини 1 ст.1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір № ФД 2022/08/098 від 29.08.2022 року, за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки в ньому містяться елементи договорів поставки та комісії. Зокрема, у частині регулювання правовідносин між сторонами він є договором поставки, оскільки позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Водночас, даний договір містить елементи договору комісії в частині проведення розрахунків (п.5.3 договору), оскільки початок перебігу строку на оплату відповідачем (щотижня шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 днів) товару пов'язується з датою продажу відповідачем товару третім особам. Наведене вказує про те, що відповідач, окрім обов'язку оплатити товар, має вчинити в тому числі дії щодо його продажу третім особам. Однак інша погоджена в п.5.3 договору умова - "Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору", вказує на те, що умова оплати товару, яка пов'язується з датою продажу відповідачем товару третім особам, діє лише до закінчення строку дії договору, тобто, з закінченням строку дії договору у покупця (відповідача) виникає обов'язок повністю оплатити постачальнику (позивачу) поставлений ним товар.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №ФД2022/08/098 від 29.08.2022 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 882 530,70грн, згідно з видатковими накладними: №5/15261 від 25.10.2022 на суму 480 547,20грн; №5/17121 від 14.11.2022 на суму 37 884,67грн; №5/17124 від 14.11.2022 на суму 50 400,00грн; №5/17157 від 15.11.2022 на суму 75 769,34грн; №5/17433 від 18.11.2022 на суму 80 504,93грн; №5/17723 від 30.11.2022 на суму 117 023,76грн; №5/04239 від 05.04.2023 на суму 19 549,15грн; №5/07252 від 16.05.2023 на суму 9 774,58грн; №5/12880 від 25.07.2023 на суму 11 077,07грн (а.с.14-19).
Як вбачається з матеріалів справи, вказані видаткові накладні містять, у тому числі, печатку та підпис відповідача про отримання товару без зауважень та заперечень щодо кількості та якості отриманого товару.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець щотижня здійснює оплату проданого ним товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати продажу товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили дату продажу відповідачем товару третім особам, який був поставлений позивачем відповідачу на виконання умов договору. Отже, суд позбавлений можливості встановити строк, в який мала б бути здійснена оплата кожної партії товару, відповідно до п.5.3 договору.
Разом з тим у пункті 5.3 договору сторони погодили, що незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору.
Пунктом п.10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2023. Відтак, зважаючи на погоджені сторонами у п. 5.3 договору умови, щодо строку повної оплати товару - строк оплати за отриманий товар за договором №ФД2022/08/098 від 29.08.2022 настав 31.12.2023.
Згідно платіжних інструкцій №1421 від 27.03.2023 на суму 19 549,15грн; №1441 від 26.04.2023 на суму 33 500,00грн; №1474 від 15.05.2023 на суму 9 774,58грн; №1551 від 19.07.2023 на суму 11 077,07грн; №1569 від 04.08.2023 на суму 100 000,00грн; №1722 від 08.01.2024 на суму 100 000,00грн, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 273 900,80грн.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду неоплаченим залишився товар на загальну суму 608 629,90грн.
ТОВ "Дельта-АВ7" у клопотанні (вх.№01-44/1926/25) від 26.06.2025 повідомляє про часткове погашення боргу, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 200 000,00грн основного боргу.
Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 200 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2287 від 25.06.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 200 000,00грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 ГПК України.
Разом з тим, доказів оплати відповідачем товару на суму 408 629,90грн матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. ТОВ "Дельта-АВ7" у заяві від 27.06.2025 визнало суму основного боргу у розмірі 408 629,90грн.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 408 629,90грн є документально підтверджена, належним чином доведена, а також визнається відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 368 857,42грн пені, 113 722,08грн 10% річних та 99 067,49грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 368 857,42грн пені, яка нарахована на заборгованість у розмірі 608 629,90грн за період з 13.05.2023 по 25.03.2025, суд виходить з такого.
За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до частини 1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст.546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до частини 3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями п.4 ст.231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
У пункті 6.3 договору сторони погодили, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Як зазначено у частині 2 ст.252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Як встановлено судом вище, останнім днем виконання зобов'язання за договором є 31.12.2023, відтак прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалося з 01.01.2024.
Посилання позивача на те, що розрахунок пені, 10% річних та інфляційних втрат необхідно обчислювати з наступного дня після дати підписання акту звіряння - з 13.05.2023, суд вважає необґрунтованим, оскільки такі умови сторонами у договорі не узгоджувалися.
Враховуючи наведене, господарським судом здійснено власний розрахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон". Так, на переконання суду, обґрунтованим та арифметично вірним є розмір пені у сумі 206 878,49грн, яка нарахована на суму заборгованості 608 629,90грн у період з 01.01.2024 по 25.03.2025. В частині нарахування пені в сумі 161 978,93грн вимоги позивача безпідставні.
Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 113 722,08грн 10% річних та 99 067,49грн інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість 608 629,90грн за період з 13.05.2023 по 25.03.2025, суд виходить з такого.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата процентів річних не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У пункті 6.3 договору передбачено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.
Відповідач доводить, що сторони не погоджували інший, ніж 3% річних, розмір процентів згідно частини 2 ст.625 ЦК України. Вважає, що згадані в пункті 6.3 договору 10% річних є пенею, а не іншим розміром річних.
Суд вважає такі заперечення безпідставними у зв'язку з тим, що сторони у п.6.3 договору чітко та не двозначно погодили як можливість стягнення пені так і 10% річних за невчасну сплату оплату покупцем товару, оскільки такі умови містять сполучник "а також", тобто не є взаємовиключними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає, що позивачем допущено аналогічну помилку, як і у розрахунку пені, оскільки невірно визначено початок періоду такого нарахування.
Здійснивши власний розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2024 по 25.03.2025 на суму заборгованості 608 629,90грн, господарський суд встановив, що обґрунтованим є розмір 10% річних у сумі 74 869,82грн та інфляційних втрат у сумі 97 040,04грн. Відповідно, в частині нарахування 10% річних в сумі 38 852,26грн та інфляційних в сумі 2 027,45грн вимоги безпідставні.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відсотків річних на 99%.
Відповідно до частини 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічне положення міститься в частині 1 ст.233 ГК України яким передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань. Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Водночас, відповідач має довести неспіврозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.
В обґрунтування поданого клопотання ТОВ "Дельта-АВ7" посилається на те, що нарахований позивачем розмір пені є надмірним та непропорційним сумі основного боргу, оскільки становить більше 60% розміру основного боргу. Таке стягнення призведе до погіршення фінансового стану відповідача, припинення господарської діяльності та можливого банкрутства. Заявлена позивачем до стягнення сума, перевищує річний прибуток товариства. У ТОВ "Дельта-АВ7" працює 3 працівника, а саме товариство має кредитні зобов'язання перед АТ КБ "Приватбанк", згідно кредитних договорів від 03.06.2024 №39522539, від 31.07.2024 №39522539-КД-2 та від 12.12.2024 №39522539-КД-3 на загальну суму кредитної лінії 5 084 375,00грн. Відповідач доводить, що стягнення пені у заявленому розміру призведе до неможливості відповідача виконувати кредитні зобов'язання перед банком, що поглибить фінансові проблеми відповідача (а.с.65-68).
Повідомляє, що 20.05.2025 між ТОВ "Дельта-АВ7" та ТОВ "БМ2 Корпорейшн" укладено договір №20/05 про надання поворотної фінансової допомоги для погашення заборгованості відповідача перед ТОВ "Ковальська бетон". Зазначає, що поставлений позивачем товар не було продано, тому відповідач не має можливості його оплатити. Враховуючи наведене, відповідач просить суд зменшити розмір пені та процентів річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України на 99%.
ТОВ "Ковальська Бетон" у запереченнях від 03.06.2025 зазначає, що надані відповідачем докази не доводять виключних обставин, за яких можуть бути зменшені штрафні санкції. Позивач вказує, що договір про надання поворотної фінансової допомоги укладено 20.05.2025, однак станом на дату подання даних заперечень погашення заборгованості не відбулось. Більш того, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "БМ2 Корпорейшн" є директор відповідача - Сорока А.А. Зазначає, що кредитні договори, які додані до клопотання, не підтверджують їх реальне отримання, оскільки докази отримання грошових коштів відсутні. Натомість реальне фінансове становище відповідача міг би підтвердити баланс, що відображає, як короткострокові, так і довгострокові кредити, прибуток (збиток) підприємства, а також вартість чистих активів. На переконання позивача, відповідачем не доведено наявності обставин для зменшення нарахованої пені, 10% річних та інфляційних втрат (а.с.116-119).
Проаналізувавши доводи сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи інтереси обох сторін; з огляду на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд враховує наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом частини 2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, Верховним Судом у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України. Про зазначене вказала й Об'єднана Палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд зазначає, що при звернені з даним позовом, позивачем заявлено до стягнення 1 190 276,89грн заборгованості, з яких: 608 629,90грн основного боргу, 368 857,42грн пені, 113 722,08грн 10% річних та 99 067,49грн інфляційних втрат. Тобто, лише 51.13% із вказаної суми являє собою основний борг, а інші 48,87 % - пеня, інфляційні витрати та проценти річних. Отже, загальний розмір заявлених вимог (пені, інфляційних річних та проценти річних) майже дорівнює сумі основної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Досліджуючи подані відповідачем у даній справі докази судом встановлено, що ТОВ "Дельта-АВ7" подано Додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 місяць 2025 року, який подавався до податкового органу, з якої вбачається, що у ТОВ "Дельта АВ7" працює лише три працівника (а.с.69).
Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства, прибуток ТОВ "Дельта-АВ7" за 2024 рік становив 1 099 971 грн, з яких 197 995 грн - податку. Відтак, чистий прибуток відповідача за 2024 рік становив - 901 976 грн (а.с.108-110).
Відповідачем укладено кредитні договори від 03.06.2024 №39522539, від 31.07.2024 №39522539-КД-2 та від 12.12.2024 №39522539-КД-3 з АБ "Приват Банк" (а.с.71- 97) та договір №20/05 від 20.05.2025 з ТОВ "БМ2 Корпорейшин" про надання поворотної фінансової допомоги з метою виконання зобов'язань по проведенню розрахунків з позивачем на суму 608 629,90грн.
Станом на 21.05.2025 на складі ТОВ "Дельта-АВ7" міститься залишок товарів, який був поставлений позивачем на виконання умов договору, для його реалізації відповідачем третім особам на загальну суму 530 947,20грн, згідно довідки за підписом директора відповідача (а.с.98).
Отже, товариство відповідача має невеликий обсяг доходу та має кредитні зобов'язання. У ТОВ "Дельта-АВ7" наразі працюють лише три працівника. При цьому, як слідує з довідки відповідача (а.с.98), на складі ТОВ "Дельта-АВ7" станом на 21.05.2025 має нереалізований товару на суму 530 947,20грн. Водночас, відповідачем відшуковуються шляхи щодо погашення існуючої заборгованості, про що свідчить укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги та здійснений платіж на суму 20 000,00грн. Тому, стягнення в повній мірі пені та 10% річних, загальна сума яких у сукупності із нарахованими інфляційними втратами (48,87%), що майже дорівнює сумі заявленої у позові сумі основної заборгованості (51,13%) і перевищує більш ніж в половину суму отриманого відповідачем річного прибутку за 2024, на переконання суду, є очевидно неспівмірним з наслідкам допущеного порушення.
Враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум пені та 10% річних, а також те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язань більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, господарський суд вважає пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи зменшення розміру пені з 206 878,49грн - до 103 439,25грн та розміру відсотків річних з 10 % річних до 3 % річних - 22 460,94грн.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції та відсотки річні, є суб'єктивним правом суду і при цьому, суд виходить з того, що таке зменшення сприятиме дотриманню принципу розумного балансу між інтересами сторін, з врахуванням матеріального стану як відповідача, так і позивача у даній справі та є пропорційним.
Судом приймається до уваги, що стягнення з відповідача 103 439,25грн пені, 97 040,04грн інфляційних втрат та 22 460,94грн 3 % річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору. При цьому стягнення з відповідача пені та відсотків річних у зменшеному розмірі надасть можливість останньому погасити заборгованість у повному обсязі, при цьому не призвівши до негативних наслідків у вигляді повної неможливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Ковальська Бетон" підлягають частковому задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 200 000,00грн основного боргу підлягає закриттю. З відповідача на користь позивача (з урахуванням зменшених сум пені та річних) підлягають стягненню: 408 629,90грн основного боргу, 103 439,25грн пені, 97 040,04грн інфляційних втрат та 22 460,94грн - 3 % річних. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив 14 283,32грн судового збору, згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №588 від 26.03.2025 (а.с.10).
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на відповідача покладається 9 449,02грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд".
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних, покладається на відповідача повністю без урахування відповідних зменшень, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом права на таке зменшення.
Згідно з пунктом 5 частини 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 200 000,00грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.232 ГПК України, поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 2 400,00грн.
Однак суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення судового збору без відповідного клопотання особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 200 000,00грн основного боргу.
3. Зменшити розмір пені - до 103 439,25грн та 10% річних до 3% річних - до 22 460,94грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-АВ7" (12440, Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, вулиця Бердичівське шосе, будинок 4; код ЄДРПОУ 39522539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (04074, місто Київ, вулиця Резервна, будинок 8; код ЄДРПОУ 44774074):
- 408 629,90грн - основного боргу,
- 103 439,25грн - пені,
- 119 218,78грн - інфляційних втрат,
- 22 460,94грн - 3 % річних,
- 9 449,02грн витрат по сплаті судового збору.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.07.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - позивачу (код ЄДРПОУ 44774074) - через "Електронний суд"
2 - відповідачу (код ЄДРПОУ 39522539) - через "Електронний суд"