вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р. Cправа № 902/140/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (вул. Батозька, буд. 16Б, м. Вінниця, 21015)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "KazSmartSupport" (вул. Алатау, 30А, м. Кокшетау, Акмолінська обл., Республіка Казахстан, 020005)
про: стягнення 100 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 179 080,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "KazSmartSupport" про стягнення 100 000,00 доларів США заборгованості за поставлений товар згідно Контракту №258/30-01-24 від 16.01.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.02.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі № 902/140/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.06.2025. Провадження у даній справі зупинене до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Казахстан про вручення цієї ухвали стороні у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "KazSmartSupport".
03.03.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів надійшов переклад позовної заяви з додатками та ухвали Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі №902/140/25 від 10.02.2025 на казахську мову із нотаріальним засвідченням їх вірності у двох примірниках.
26.06.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог та визнання позову.
На визначену судом дату в судове засідання учасники справи не з'явились.
В судовому засіданні 30.06.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "KazSmartSupport" (покупець, відповідач) укладено контракт № 258-30-01-24, згідно пункту 1.2 якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець оплатити та прийняти товар в кількості та асортименті згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною дійсного контракту.
Відповідно до п. 2.1. та 2.2 Контракту ціни товару, що продається по дійсному контракту встановлюються в доларах США і приймається на умовах, вказаних в п. 3.4. Загальна вартість товару, що продається по дійсному контракту, складає: 500000 доларів США 00 центів.
Згідно п.3.1 та 3.2, 3.4., 3.5 контракту покупець здійснює оплату згідно специфікації на кожну партію відвантаженої продукції протягом 60 календарних днів з моменту оформлення експортної митної декларації на рахунок продавця. Покупець зобов'язаний повідомити продавцю про здійснення платежу шляхом передачі по факсу копії платіжного доручення з відміткою банку і зазначенням номеру рахунка-фактури та контракту в якості підстави оплати.
Умови поставки FCA- м. Вінниця, згідно «Інкотермс-2010».
Продавець при передачі товару передає покупцю чи представнику перевізника наступні документи:
1.Сертифікат якості.
2. Рахунок-фактура (інвойс).
4. Сертифікат походження товару за формою СТ-1.
5. CMR.
Пунктом 8. Контракту визначено, що у випадку виникнення при виконанні дійсного контракту і неможливості вирішення їх шляхом переговорів протягом 30 днів сторони передають спірні справи на розгляд Міжнародного господарського при Торгово-Промисловій Палаті України в місті Києві , рішення якого є обов'язковим для обох сторін.
Пунктом 9.1 та 9.8 Контракту передбачено, що умови даного контракту можуть бути змінені документами (в тому числі по факсу і пошті), погодженими та скріпленими печатками обох сторін. Дійсний контракт вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2025 року.
Додатковою угодою до Контракту № 258/30-01-24 від 16.08.2024 змінено п. 8 Контракту та викладено у наступній редакції: «Всі спори, які виникають з цього Договору чи пов'язані з ними, вирішуються в судовому порядку за чинним законодавством України. Сторони за взаємною згодою , підтверджують, що будь-який спір, не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягають розгляду в Господарському суді Вінницької області, якщо позивачем в спорі виступить продавець, згідно процесуального права України. Умовами контракту обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів не передбачений.
Також сторони мають право, спори, суперечності або вимоги, що виникають по дійсному договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності , передати на вирішення в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом».
16.01.2024 сторонами було укладено специфікацію №1, вартістю 143169,70 доларів США.
02.08.2024 сторонами було укладено специфікацію №2, вартістю 144502,30 доларів США.
Як зазначає позивач, він ставить питання про стягнення боргу за специфікацією №2 від 02.08.2024, оскільки в провадженні Господарського суду перебуває справа №902/1095/24 за поставлений товар згідно специфікації №1 від 16.01.2024.
Позивачем було повністю виконано зобов'язання згідно Контракту щодо поставки товару, що підтверджується товаро-транспортною накладною від 07.08.2024 року.
Друга партія товарів за Контрактом була відвантажена покупцем та оформлена митним декларуванням згідно експортної митної декларації №24UA401020040643U9.
Декларацію було оформлено та зареєстровано 09.08.23024 за результатом податкового митного контролю, що відображено за змістом митної декларації №24UA401020040643U9.
У зв'язку з вищенаведеним, у відповідача з 10.08.2024 виник обов'язок впродовж 60 календарних днів виконати обов'язок поставленого товару, а у випадку несплати з 09.10.2024 вважається заборгованістю за поставлений товар.
Відповідач здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 44502,30 доларів США, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи.
Позивач посилається на несвоєчасну та неповну оплату відповідачем товару, поставленого на підставі контракту №258/30-01-24 від 16.01.2024 за специфікацією №2 від 02.08.2024 у сумі 100000,00 доларів США, що і є причиною виникнення спору.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом №258/30-01-24 від 16.01.2024 згідно специфікації №2 від 02.08.2024 на загальну суму 100000,00 доларів США.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В редакції, визначеною Додатковою угодою до Контракту № 258/30-01-24 від 16.08.2024 п. 8 Контракту встановлено, що всі спори, які виникають з цього Договору чи пов'язані з ними, вирішуються в судовому порядку за чинним законодавством України. Сторони за взаємною згодою , підтверджують, що будь-який спір, не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягають розгляду в Господарському суді Вінницької області, якщо позивачем в спорі виступить продавець, згідно процесуального права України. Умовами контракту обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів не передбачений.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 100000,00 доларів США заборгованості за контрактом №258/30-01-24 від 16.01.2024 згідно специфікації №2 від 02.08.2024.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частину суми боргу у розмірі 50000, 00 доларів США погасив (згідно з платіжними документами від 03.04.2025 на суму 20000,00 доларів США, від 06.05.2025 на суму 20000,00 доларів США та від 21.05.2025 на суму 10000,00 доларів США) після звернення позивача до суду із цим позовом та відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 50000,00 доларів США, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 50000,00 доларів США, у зв'язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідач подав заяву про визнання позову у частині стягнення 50000,00 доларів США.
Розглянувши у підготовчому засіданні, заяву відповідача, господарський суд дійшов до висновку, що визнання позову відповідачем відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.
При визнанні відповідачем позову суд зважає на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому засіданні.
З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 50000,00 доларів США за Договором укладеним між сторонами.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості в розмірі 50000,00 доларів США є обґрунтованою та визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір: при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 62686,20 грн, згідно платіжної інструкції №28 від 04.02.2025.
Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір. В даному випадку відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим, підготовче провадження закінчене прийняттям даного рішення, а тому 50 % судового збору підлягає поверненню з державного бюджету позивачу за клопотанням останнього, на підставі ухвали суду, а інша частина в розмірі 31343,10 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 73, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50000,00 доларів США провадження у справі закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "KazSmartSupport" (вул. Алатау, 30А, м. Кокшетау, Акмолінська обл., Республіка Казахстан, 020005, ІПН: 230340009239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (вул. Батозька, буд. 16Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Внницька обл., 21015, код ЄДРПОУ 35370339) заборгованість у розмірі 50000,00 доларів США та витрати зі сплати судового збору у розмірі 31343,10 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення надіслати позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04 липня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи