вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" липня 2025 р. Cправа № 902/613/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Надтоки Т.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький", 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Трудова, будинок 7/4 А, ідентифікаційний код юридичної особи 34708513
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933
про стягнення 339 337,70 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Бабчук О.В., згідно довіреності
від відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 08.05.2025 року надійшла позовна заява № б/н від 02.05.2025 (вх. № 656/25 від 08.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 339 337,70 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання укладеного між сторонами договору поставки № 241 від 09.11.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 12.05.2025 судом позовну заяву №б/н від 02.05.2025 (вх. № 656/25 від 08.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" залишено без руху зі встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та способу усунення недоліків позовної заяви.
21.05.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2025 року.
Ухвалою від 22.05.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/613/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19 червня 2025 року об 11:00.
19.06.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 19.06.2025 (вх. № 01-34/6568/25 від 19.06.2025) у яких позивач заявив про надання доказів щодо витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у цій справі.
Ухвалою від 19.06.2025 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 902/613/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 04.07.2025 року об 11:00 год.
27.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 27.06.2025 (вх. № 01-34/6862/25 від 27.06.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений ухвалою від 19.06.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
На оголошення вступної та резолютивної частини рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено судом до матеріалів справи без проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 339 337,70 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання укладеного між сторонами договору поставки № 241 від 09.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 241 від 09.11.2023 в частині відпуску позивачу на АЗС бензину А-95 та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що залишок невикористаних скретч-карток пального придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" становить 47 скретч-карток на бензин А-95 загальним обсягом 875 літрів на суму 44 295,25 гривень та 203 талони на дизпаливо загальним обсягом 4 935 літрів на суму 249 051,95 гривень, всього невикористаних скретч-карток 250 штук на суму 293 347,20 гривень.
Також за твердженням позивача, згідно виставленого рахунку №005/0002491 від 29.11.2024 року позивачем було перераховано відповідачу 45 990,50 гривень за 100 літрів бензину А-95 та 850 літрів дизпалива, проте скретч-карток на пальне на суму отриманих коштів ТОВ "Армерія Ойл" позивачу передано не було.
Позивач зазначив, що неодноразово звертався на автозаправні станції відповідача для отримання пального відповідного виду та кількості зазначеного на скретч-картках, проте через відсутність пального не зміг його отримати.
За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" зверталося до відповідача із листом щодо необхідності виконання умов договору, у якому просило, у разі неможливості виконати зобов'язання з відпуску пального, повернути сплачені позивачем грошові кошти за непоставлений товар.
За твердженням позивача, грошові кошти за непоставлений товар відповідачем позивачу не повернуто.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 339 337,70 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
За твердженням позивача 09.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" було укладено договір поставки № 241, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання поставити покупцю пальне: бензин А-95, дизельне паливо, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
У зв'язку із неповерненням відповідачем примірника договору поставки, позивач у позові просив витребувати у відповідача договір, який укладено сторонами.
Ухвалою суду від 22.05.2025 про відкриття провадження у справі судом було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" договір поставки № 241 від 09.11.2023, який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький".
Вимоги ухвали суду від 22.05.2025 про надання відзиву на позов та витребуваного судом договору поставки відповідач не виконав.
Ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 19.06.2025 року суд запропонував відповідачу до 30.06.2025 року надати суду відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості непоставленого пального на виконання умов договору поставки № 241 від 09.11.2023 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 339 337,70 гривень та надати належним чином засвідчену копію договору поставки № 241 від 09.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл".
Вимоги ухвали суду від 19.06.2025 року відповідачем не виконано, тому розгляд справи здійснено судом за наявними матеріалами справи.
Як убачається із матеріалів справи 09.11.2023 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0000375 від 09.11.2023 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 2000 літрів на загальну суму 108 000,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 15).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 09.11.2023 року № 1855 перераховано на користь відповідача 108 000,00 гривень (т. 1 а.с. 21).
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0000340 від 13.11.2023 та специфікації № 0005/0000340-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0000340 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизпаливо) у вигляді 80 штук скретч-карток (2 000 літрів) на загальну суму 108 000,00 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № 241 від 09.11.2023 (т.1 а.с. 11, 11 зворот).
29.12.2023 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0000301 від 29.12.2023 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 3000 літрів на загальну суму 139 500,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 17).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 29.12.2023 року № 1902 перераховано на користь відповідача 139 500,00 гривень (т. 1 а.с. 23).
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0000018 від 04.01.2024 та специфікації № 0005/0000018-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0000018 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (диз паливо) у вигляді 120 штук скретч-карток (3 000 літрів) на загальну суму 139 500,00 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № 241 від 09.11.2023 (т.1 а.с. 12, 12 зворот, 109 зворот).
27.03.2024 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0000695 від 27.03.2024 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 2000 літрів та бензину А-95 у кількості 700 літрів на загальну суму 132 300,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 18).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 27.03.2024 року № 1960 перераховано на користь відповідача 132 300,00 гривень (т. 1 а.с. 24).
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0000837 від 19.04.2024 та специфікації № 0005/0000837-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0000837 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизпаливо, бензин А-95) у вигляді 113 штук скретч-карток (2 000 літрів дизпалива, 645 літрів бензину А-95) на загальну суму 132 300,00 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № 241 від 09.11.2023 (т.1 а.с. 13, 13 зворот).
30.09.2024 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0002140 від 30.09.2024 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 605 літрів та бензину А-95 у кількості 200 літрів на загальну суму 40 944,45 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 19).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 30.09.2024 року № 2065 перераховано на користь відповідача 40 944,45 гривень (т. 1 а.с. 25).
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0002184 від 04.11.2024 та специфікації № 0005/0002184-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0002184 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизпаливо, бензин А-95) у вигляді 34 штук скретч-карток (605 літрів дизпалива, 200 літрів бензину А-95) на загальну суму 40 944,45 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № 241 від 09.11.2023 (т.1 а.с. 10, 10 зворот).
30.10.2024 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0002318 від 30.10.2024 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 390 літрів та бензину А-95 у кількості 355 літрів на загальну суму 36 977,55 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 20).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 30.10.2024 року № 2082 перераховано на користь відповідача 36 977,55 гривень (т. 1 а.с. 26).
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0002185 від 04.11.2024 та специфікації № 0005/0002185-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0002185 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизпаливо, бензин А-95) у вигляді 34 штук скретч-карток (390 літрів дизпалива, 355 літрів бензину А-95) на загальну суму 36 977,55 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № 241 від 09.11.2023 (т.1 а.с. 14, 14 зворот).
29.11.2024 року постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" рахунок - фактуру № 0005/0002491 від 29.11.2024 із зазначенням у якості підстави виставлення рахунку - договору № 241 від 09.11.2023 на оплату скретч-карток дизпалива у кількості 850 літрів та бензину А-95 у кількості 100 літрів на загальну суму 45 990,50 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 16).
На підставі вказаного рахунку позивачем згідно платіжної інструкції від 29.11.2024 року № 2096 перераховано на користь відповідача 45 990,50 гривень (т. 1 а.с. 22).
За твердженням позивача, після здійсненої оплати у розмірі 45 990,50 гривень, відповідачем за видатковою накладною та специфікацією скретч-карти на оплачені дизпаливо у кількості 850 літрів та бензин А-95 у кількості 100 літрів на загальну суму 45 990,50 гривень позивачу передані не були.
Судом установлено, що рахунки-фактури, видаткові накладні та специфікації до них підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
Позивач зазначив, що неодноразово звертався на автозаправні станції відповідача для отримання пального відповідного виду та кількості зазначеного на скретч-картках, проте через відсутність пального не зміг його отримати.
Судом установлено, що позивач звертався до відповідача з листом від 06.02.2025 № 1/02, у якому просив надати пальне на залишок коштів або повернути кошти за непоставлений товар. Із відмітки про отримання вбачається, що зазначений лист отримано представником відповідача наручно (т. 1 а.с. 86).
Згідно довідки позивача від 26.06.2025 року № 41-06/25 залишок скретч-карток по яких не було видане пальне становить: бензин А95 номіналом 20л - 34 шт, бензин А95 номіналом 15л - 13 шт, дизпаливо номіналом 30 л -108 шт, дизпаливо номіналом 20 л - 94 шт, дизпаливо номіналом 15 л - 1 шт.
У довідці зазначено, що невикористаними залишились 47 скретч-карток на бензин А-95 загальним обсягом 875 літрів на суму 44 295,25 гривень та 203 талони на дизпаливо загальним обсягом 4935 літрів на суму 249051,95 гривень, всього невикористаних скретч-карток 250 штук на суму 293 347,20 гривень.
За змістом довідки, згідно виставленого рахунку №005/0002491 від 29.11.2024 року ТОВ "АМВ- Хмельницький" було сплачено відповідачу 45 990,50 гривень за 100 літрів бензину А-95 та 850 літрів дизпалива, скретч-карток на пальне по даній оплаті ТОВ "Армерія Ойл" видано не було (т. 1 а.с. 109).
Загальна сума непоставленого відповідачем товару (пального) становить 339 337,70 гривень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 339 337,70 гривень за непоставлений відповідачем товар - бензин А-95 та дизельне паливо з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем за договором поставки № 241 від 09.11.2023.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині 1 статті 642 ЦК України.
За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст досліджених судом первинних документів підтверджує обставину укладення між сторонами договору поставки № 241 від 09.11.2023.
З огляду на не надання відповідачем на вимогу суду копії вказаного договору, суд під час кваліфікації спірних правовідносин керується змістом первинних документів підписаних сторонами та вимогами чинного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
Положеннями частини 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору є поставка товару - паливно-мастильних матеріалів шляхом їх відпуску на АЗС постачальника при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у скретч-картці (талоні).
Таким чином, підписані сторонами специфікації та видаткові накладні підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладних кількість бензину А-95 та дизельного палива.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково.
За твердженням позивача при зверненні на АЗС постачальника відпуск товару покупцю не здійснювався, оскільки на АЗС постачальника відсутній товар, що є предметом поставки за накладними та специфікаціями.
Судом установлено, що залишок непоставленого відповідачем товару становить: бензин А-95 - 875 літрів (47 скретч-карток) на суму 44 295,25 гривень, дизпаливо - 4935 літрів (203 скретч-картки) на суму 249 051,95 гривень, всього невикористаних скретч-карток 250 штук на суму 293 347,20 гривень.
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за непогашеними скретч-картками матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви позивачем додано копії непогашених (неотоварених) скретч - карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 33-71).
Також судом установлено, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури № 0005/0002491 від 29.11.2024 згідно платіжної інструкції від 29.11.2024 року № 2096 перераховано на користь відповідача 45990,50 гривень, проте відповідачем на отриману суму попередньої оплати скретч-карток у відповідній кількості та надалі відпуску на користь позивача пального зазначеного у рахунку-фактурі не здійснено.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом щодо повернення сплачених коштів за непоставлений товар.
Відповіді на лист, доказів поставки решти пального або повернення позивачу грошових коштів за оплачений та не переданий товар матеріали справи не містять.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 19.06.2025 року суд запропонував відповідачу до 30.06.2025 року надати суду відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості непоставленого пального на виконання умов договору поставки № 241 від 09.11.2023 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 339 337,70 гривень та надати належним чином засвідчену копію договору поставки № 241 від 09.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл".
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору поставки № 241 від 09.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 339 337,70 та неповернення позивачу отриманої попередньої оплати на його вимогу у сумі 339 337,70 суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України шляхом звернення до відповідача із вимогою щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати).
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару на суму 339 337,70 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за непоставлений товар у сумі 339 337,70 гривень.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 339 337,70 гривень за непоставлений товар є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 339 337,70 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжних інструкцій №2187 від 02.05.2025, № 2197 від 16.05.2025 сплачено судовий збір у розмірі 5 090,07 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 090,07 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ - Хмельницький" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Трудова, будинок 7/4А, ідентифікаційний код юридичної особи 34708513) заборгованість у розмірі 339 337,70 гривень та 5 090,07 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 04 липня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.