вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" липня 2025 р. Cправа № 906/320/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління культури і туризму Звягельської міської ради (пл. Лесі України, 9, м. Звягель, Звягельський район, Житомирська область, 11700)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 105 500,00 грн
Управління культури і туризму Звягельської міської ради звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою № б/н від 10.03.2025 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 105 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № СК03/00117 від 13.03.2024 в частині передачі пального (бензину, дизельного палива) згідно талонів, придбаних у відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних талонів у спірній сумі в розмірі 105 500,00 грн.
17.03.2025 Господарським судом Житомирської області постановлено ухвалу про направлення позовної заяви Управління культури і туризму Звягельської міської ради за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
11.04.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 10.03.2025 Управління культури і туризму Звягельської міської ради.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 позовну заяву Управління культури і туризму Звягельської міської ради (вх. номер канц. суду 488/25 від 11.04.2025) розподілено судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 15.04.2025, постановив позовну заяву Управління культури і туризму Звягельської міської ради № б/н від 10.03.2025 (вх. номер канц. суду 488/25 від 11.04.2025) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
22.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № б/н від 21.04.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 21.04.2025) на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2025.
Суд, ухвалою від 28.04.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 906/320/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 28.05.2025.
У визначену судом дату (28.05.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив, що судове засідання з розгляду справи № 906/320/25 по суті призначено на 01.07.2025.
На визначену судом дату позивач та відповідач не з'явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 13.06.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін - 13.06.2025 о 20:46 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 16.06.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 01.07.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором Постачальник) та Управлінням культури і туризму Звягельської міської ради (позивач, за Договором Покупець) укладено Договір №СК03/00117, відповідно до умов якого, зокрема пункту 1.1 Постачальник зобов'язується протягом строку поставки Товару та відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити Покупцю талони (скретч-картки/бланки-дозволу), які надають право здійснювати заправку автомобілів Покупця на АЗС пально-мастильними матеріалами (Бензин А-95 (Євро 5); Дизельне паливо (Євро 5), код ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується приймати у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.
Згідно із п. 1.2 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки-дозволу) на отримання Товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що кількість товару та вартість одиниці товару визначено сторонами в Специфікації, що надана в Додатку 1 до цього Договору.
У відповідності до положень пункту 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання Товару згідно умов Договору.
Сума цього Договору становить 170 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 29 333,33 грн (п. 3.1 Договору).
Розділом 4 Договору сторони врегулювали умови здійснення оплати. За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника. Ціна одного літру Товару вказується у видатковій накладній; Покупець здійснює оплату на умовах післяплати за фактично отриманий товар: за кожну поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару відповідно до видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки Товарів: до 31 грудня 2024 року, згідно заявки Покупця (у вигляді талонів, об'єм партії палива визначається Покупцем самостійно).
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що місцем отоварення талонів/скретч-карток/бланків-дозволу є АЗС, перелік яких надано в Додатку 2 до цього Договору.
Згідно із п. 5.3 Договору передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону/скретч-картки/бланку-дозволу.
Талон/скретч-картка/бланк-дозволу не є засобом розрахунків/платежів між Сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт Покупця при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (п. 5.4 Договору).
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що термін дії талонів становить один рік з дати виписки видаткової накладної. Продавець гарантує, що ним здійснено заправку автомобілів Покупця протягом всього періоду - до закінчення терміну дії талону/скретч-картки/бланку-дозволу.
Договір, відповідно до положень пункту 10.1, набирає чинності з дати його підписання та діє протягом визначеного строку - до 31 грудня 2024 року.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Сторонами до Договору підписані Додаток № 1 "Специфікація" щодо найменування товару, його кількості ціни та загальної вартості та Додаток № 2 "Перелік АЗС". Вказані додатки є невід'ємними частинами Договору.
Управління культури і туризму Звягельської міської ради придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" на підставі Договору № СК03/00117 від 13.03.2024 товар (бензин А-95, дизельне пальне) на суму 170 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0003/0000257 від 15.03.2024.
Позивачем зобов'язання за договором щодо оплати товару виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 70 (внутрішній номер 335314930) від 20.03.2024 з призначенням платежу "1014081; 2210; Придбання пально-мастильних матеріалів (дизельне паливо (Євро5), бензин А-95 (Євро5)); видаткова накладна №0003/0000257 від15.03.2024р, Дог.№СК03/00117 від 13.03.2024р.;ПДВ-28333,33".
Зі свого боку, відповідачем було передано позивачеві бланки-дозволи на отримання 2?600 л дизельного пального (Євро 5) та 800 л бензину А-95 (Євро 5), що надають право на вибірку зазначеного товару протягом 12 місяців з дати підписання видаткової накладної № 0003/0000257 від 15.03.2024.
Управлінням культури і туризму Звягельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" направлено повідомлення № 164 від 04.09.2024, № 229 від 05.11.2024 та № 62 від 27.02.2025, зміст яких свідчить, що позивач, у зв'язку з неможливістю використати талони (скретч-картки/бланки-дозволи) через відсутність на території Житомирської області та в Україні на всіх АЗС "ANP" паливно-мастильних матеріалів, зокрема бензину А-95 (Євро 5) та дизельного палива (Євро 5), що надають право на заправку автомобілів на АЗС, звернувся з проханням сприяти у вирішенні питання реалізації талонів до завершення їх терміну дії, що визначено пунктом 5.5 Договору, оскільки термін дії талонів закінчується 15.03.2025.
Водночас, матеріали справи не містять реакції зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" на зазначені повідомлення.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" Управлінням культури і туризму Звягельської міської ради було направлено претензію № 1, у якій позивач звернувся з вимогою врегулювати ситуацію, що виникла через відсутність паливно-мастильних матеріалів на території Житомирської області та в Україні на всіх АЗС "ANP" з травня 2024 року до тепер, шляхом грошової компенсації за талони на бензин А-95 (Євро 5) у кількості 2 одиниць на загальну суму 2 000,00 грн, а також за 69 талонів на дизельне паливо (Євро 5) на суму 103 500,00 грн, з подальшим анулюванням або здачею зазначених талонів.
Однак вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення.
Позивач зазначає, що у нього наявні неотоварені талони (скретч-картки) на бензин А-95 (Євро 5) у кількості 2 талонів, що дають право на отримання 40 літрів пального на загальну суму 2 000,00 грн, а також на дизельне паливо (Євро 5) у кількості 69 талонів, що дають право на отримання 2 070 літрів пального на загальну суму 103 500,00 грн.
Позивач стверджує, що кошти відповідачем не повернуто, отоварити талони неможливо оскільки на АЗС, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" відсутнє паливо, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 103 500,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № СК03/00117 від 13.03.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору зобов'язання щодо оплати товару виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 70 (внутрішній номер 335314930) від 20.03.2024.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За видатковою накладною № 0003/0000257 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" передало Управлінню культури і туризму Звягельської міської ради пальне (бензин, дизельне паливо) у вигляді талонів на загальну суму 170 000,00 грн, які покупець оплатив.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0003/0000257 від 15.03.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише надає позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
У відповідності до положень пункту 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання Товару згідно умов Договору.
Згідно із умовами Договору (п.п. 5.2- 5.4), місцем отоварення талонів/скретч-карток/бланків-дозволу є АЗС, перелік яких надано в Додатку 2 до цього Договору. Передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону/скретч-картки/бланку-дозволу. Талон/скретч-картка/бланк-дозволу не є засобом розрахунків/платежів між Сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт Покупця при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку.
Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір № СК03/00117 від 13.03.2024 не містить.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю паливно-мастильних матеріалів на АЗС "ANP" на території Житомирської області та в Україні з травня 2024 року до тепер залишаються невикористаними талони на бензин А-95 (Євро 5) у кількості 2 одиниць на суму 2 000,00 грн, а також 69 талонів на дизельне паливо (Євро 5) на суму 103 500,00 грн, загальна вартість яких становить 105 500,00 грн.
При цьому суд зважає на те, що матеріали справи не містять відповідних талонів, і позивачем такі документи не були надані. Доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за укладеним між Сторонами Договором, є сам Договір №СК03/00117 від 13.03.2024, видаткова накладна № 0003/0000257 від 15.03.2024 та платіжна інструкція № 70 (внутрішній номер 335314930) від 20.03.2024, в якій вказано відповідні договір та видаткову накладну як призначення платежу.
За наведених обставин, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Так, у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд враховує, що відповідачем не подано жодних заперечень щодо укладення з позивачем Договору № СК03/00117 від 13.03.2024, а в матеріалах справи відсутні докази, що спростовують цей факт.
У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 21.01.2023 у справі № 922/4702/21 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які могли б спростувати факт існування господарських правовідносин між позивачем та відповідачем в межах Договору № СК03/00117 від 13.03.2024.
У свою чергу, позивач надав достатню кількість доказів, які в сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій за зазначеним Договором.
Як вбачається з видаткової накладної № 0003/0000257 від 15.03.2024, яка була підставою для здійснення розрахунків, остання містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, при цьому підставою зазначено Договір №СК03/00117 від 13.03.2024. Крім того здійснений позивачем платіж на користь відповідача, згідно із призначенням в платіжній інструкції, свідчить про оплату зазначеної видаткової накладної, що підтверджує факт оплати за пальне.
Наведені обставини надають суду підстави для висновку про участь відповідача в господарських операціях, що мали місце в межах Договору № СК03/00117 від 13.03.2024.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору № СК03/00117 від 13.03.2024 щодо своєчасної передачі позивачу (повернення зі зберігання) товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 105 500,00 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 105 500,00 грн є обґрунтованими.
Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (Постанова КГС ВС від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Управління культури і туризму Звягельської міської ради (пл. Лесі України, 9, м. Звягель, Звягельський район, Житомирська область, 11700; код ЄДРПОУ 13577959) 105 500 грн 00 коп - основного боргу та 3 028 грн 00 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 04 липня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи