вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р. Cправа № 902/296/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства Ткачука О.Г., 23830, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Петрашівка, вулиця Польова, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 40010700
до Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля", 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вулиця Транспортна, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38507551
про стягнення 683 011,70 гривень
До Господарського суду Вінницької області 18.03.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 09.02.2025 (вх. № 318/25 від 18.03.2025) Приватного підприємства Ткачука О.Г. до Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля" про стягнення 683 011,70 гривень заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 24.03.2025 судом постановлено позовну заяву №б/н від 09.02.2025 (вх. № 318/25 від 18.03.2025) Приватного підприємства Ткачука О.Г. залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
03.04.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою від 08.04.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі 902/296/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.05.2025 о 10:00.
У судовому засіданні 08.05.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/296/25 до 14:00 23.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
22.05.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 22.05.2025 (вх. № 01-34/5532/25 від 22.05.2025) про розгляд справи за відсутності представника позивача.
23.05.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 22.05.2025 (вх. № 01-34/5544/25 від 23.05.2025).
Ухвалою від 23.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/296/25, призначено справу № 902/296/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 24.06.2025 року о 10:00 год.
На визначену судом дату у судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялись ухвалою від 23.05.2025. Про доставку ухвали суду від 23.05.2025 до електронного кабінету позивача свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа. Надіслана за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвала від 23.05.2025 повернена до суду із відміткою "За закінченням терміну зберігання".
Судом також здійснено повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі № 902/296/25, у якій відповідачем є Приватне підприємство "Агроцентр "Поділля".
Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.
Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач, третя особа вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Судом враховано також заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.
За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
У судовому засіданні 24.06.2025 судом ухвалено рішення у справі. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.
Суть спору:
Приватне підприємство Ткачука О.Г. звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля" про стягнення попередньої оплати у сумі 683 011,70 гривень за договором поставки укладеним у спрощений спосіб.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Позивач зазначив, що на підставі виписаних відповідачем рахунків перерахував на користь відповідача 683 011,70 гривень попередньої оплати.
Водночас відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки засобів захисту рослин не виконав та грошові кошти, отримані у якості попередньої оплати позивачу не повернув.
Позивач зазначив, що звертався до відповідача у телефонному режимі щодо необхідності виконання умов договору, у яких вимагав, у разі неможливості виконати зобов'язання з поставки засобів захисту рослин, повернути сплачені позивачем грошові кошти за непоставлений товар.
За твердженням позивача, грошові кошти за непоставлений товар відповідачем позивачу не повернуто.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 683 011,70 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
07 лютого 2022 року Приватним підприємством "Агроцентр "Поділля" як постачальником виставлено Приватному підприємству Ткачука О.Г. як покупцю рахунок № АП-0040 від 07.02.2022 на оплату товару (ЗЗР (засоби захисту рослин)) у кількості 377,18 л за ціною без ПДВ 817,49 на суму 370 009,06 гривень та рахунок № АП-0041 від 07.02.2022 на оплату товару (ЗЗР (засоби захисту рослин)) у кількості 319,10 л за ціною без ПДВ 817,41 на суму 313 002,64 гривень (т. 1 а.с. 6, 8).
10 лютого 2022 року згідно платіжної інструкції № 720 від 10.02.2022 Приватним підприємством ОСОБА_1 перераховано Приватному підприємству "Агроцентр "Поділля" 370 009,06 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - оплата зг. рах. № АП-0040 від 07.02.2022 у сумі 308 340,88 грн., ПДВ - 20% 61 668,18 грн. (т. 1 а.с. 7).
10 лютого 2022 року згідно платіжної інструкції № 719 від 10.02.2022 Приватним підприємством Ткачука О.Г. перераховано Приватному підприємству "Агроцентр "Поділля" 313 002,64 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - оплата зг. рах. № АП-0041 від 07.02.2022 у сумі 260 835,53 грн., ПДВ - 20% 5 167,11 грн. (т. 1 а.с. 9).
Доказів передачі товару відповідачем позивачу матеріали справи не містять.
З огляду на непоставку відповідачем товару, неповернення суми попередньої оплати у розмірі 683 011,70 гривень позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення 683 011,70 гривень заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 683 011,70 гривень за непоставлений відповідачем товар (ЗЗР (засоби захисту рослин) оплачений позивачем на підставі рахунків № АП-0040 від 07.02.2022 та № АП-0041 від 07.02.2022.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині 1 статті 642 ЦК України.
За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість укладення правочинів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом викладення його змісту в певному документі.
Як вбачається із матеріалів справи Приватним підприємством "Агроцентр "Поділля" як постачальником 07.02.2022 виставлено Приватному підприємству Ткачука О.Г. як покупцю рахунки на оплату товару (ЗЗР (засоби захисту рослин)) № АП-0040 від 07.02.2022 та № АП-0041 від 07.02.2022 на загальну суму 683 011,70 гривень.
На виконання домовленостей між сторонами 10.02.2022 Приватним підприємством ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 720 від 10.02.2022 та платіжної інструкції № 719 від 10.02.2022 перераховано Приватному підприємству "Агроцентр "Поділля" у сумі за двома платіжними інструкціями 683 011,70 гривень із зазначенням у графі призначення платежу відповідно: "оплата зг. рах. № АП-0040 від 07.02.2022 у сумі 308 340,88 грн., ПДВ - 20% 61 668,18 грн." та "оплата зг. рах. № АП-0041 від 07.02.2022 у сумі 260 835,53 грн., ПДВ - 20% 5 167,11 грн.".
З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції що діяла на момент вчинення господарської операції) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Пунктом 2.5 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення).
Як встановлено судом рахунки на оплату № АП-0040 від 07.02.2022 та № АП-0041 від 07.02.2022 на суму 683 011,70 гривень містять найменування товару, його ціну, реквізити відповідача (оферта), а також підпис відповідальної особи відповідача про прийняття умов щодо поставки саме такого товару і в тій кількості, що були визначені відповідачем у вказаних рахунках за умови здійснення позивачем попередньої оплати.
У свою чергу про погодження змісту та обсягу господарської операції між сторонами свідчать дії позивача щодо сплати попередньої оплати згідно платіжних інструкцій № 720 від 10.02.2022 та № 719 від 10.02.2022 на суму 683 011,70 гривень (акцепт).
Наведене підтверджує обставину щодо оплати позивачем 100% вартості товару на умовах попередньої оплати та виникнення у відповідача обов'язку здійснити поставку оплаченого товару.
Згідно наданих позивачем пояснень від 22.05.2025позивач отримав від ПП "Агроцентр "Поділля" платіжні документи, в яких були зазначені певні номери договорів, які ПП Ткачука О.Г. самостійно не вказував, усі документи були надіслані контрагентом і ПП Ткачука О.Г. їх отримало уже із заповненими реквізитами, у тому числі з номерами договорів.
За твердженнями позивача, жоден із зазначених договорів між сторонами не укладався, між сторонами було укладено усний договір поставки, на підставі якого позивачем було здійснено передоплату за домовлену продукцію. Всі суми передоплати були відображені у податкових накладних №49 та №53, що свідчить про добросовісність заявника і підтверджує реальність господарської операції.
Сторонами не надано суду доказів, що станом на дату складення рахунку (07.02.2022), існували інші укладені між сторонами договори на підставі яких було виставлено позивачу для оплати вказані рахунки.
Таким чином, сторонами було укладено в простій письмовій формі договір поставки, що зафіксовано у змісті рахунків на оплату та платіжних інструкціях про вчинення сторонами відповідних дій.
Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, доказів передання товару за договором чи повернення попередньої оплати.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Судом установлено, що позивачем 10.02.2022 згідно виставлених відповідачем рахунків здійснено попередню оплату товару в розмірі 100 % його вартості у розмірі 683 011,70 гривень.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з 10.02.2022 по 09.02.2025 зобов'язання з поставки товару за договором відповідачем виконані не були.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Доказів передачі відповідачем позивачу товару або повернення позивачу грошових коштів за оплачений та не переданий товар матеріали справи не містять.
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України шляхом звернення до відповідача із вимогою (позовом) щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 683 011,70 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару (засобів захисту рослин), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної поставки оплаченого позивачем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за непоставлений товар у сумі 683 011,70 гривень.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 683 011,70 гривень за непоставлений товар є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 683 011,70 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції №1055 від 02.04.2025 сплачено судовий збір у розмірі 10 245,18 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10 245,18 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля" (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вулиця Транспортна, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38507551) на користь Приватного підприємства Ткачука О.Г. (23830, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Петрашівка, вулиця Польова, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 40010700) заборгованість у розмірі 683 011,70 гривень та 10 245,18 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 04 липня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.