Постанова від 21.05.2025 по справі 904/1548/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1548/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024

та ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024

у справі № 904/1548/23

за позовом: ОСОБА_1

до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д"

третя особа-1: ОСОБА_2

третя особа-2: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д»

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1548/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійним рішень загальних зборів Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д", які оформлені протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" від 10.10.2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при неправильному застосуванні норма матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

1) Господарський суд Дніпропетровської області, грубо порушуючи приписи господарського процесу (ст. 80, 91, 214 ГПК України) щодо залучення та оцінки доказів, спирається у оскаржуваному рішенні на доказ, джерело якого не встановлено належним чином, відноситься до особи ( ОСОБА_3 ), який не є учасником цієї справи і, без належних на те підстав, виключає із загального підрахунку голоси власників квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , загальна площа яких становить 408,3 кв.м., що не може не вплинути на прийняття рішень Загальними зборами ОСББ;

2) під час з'ясування обставин справи та дослідження цих доказів у судовому засіданні 08.05.24 Відповідачем було наголошено, що такі докази не можуть бути предметом оцінки Судом у нарадчій кімнаті, оскільки 15.04.24 було відмовлено у їх залученні до матеріалів справи. Суд з такою заявою представника Відповідача погодився. Однак, на момент проведення судових дебатів (30.05.24 і 04.06.24) та виходу Суду до нарадчої кімнати, ця ухвала вже не відображена у кабінеті підсистеми «Електронний суд» і є недоступною для ознайомлення;

3) судом не наведено жодного нормативно-правового акту, який порушено ОСББ при складанні листків голосування та їх підписання співвласниками ОСББ на Загальних зборах ОСББ. Голосування по порядку денному на Загальних зборах ОСББ відбувалось шляхом опитування та підписування відповідного листка голосування. Жодна з цих осіб, які зазначені у рішенні як особи, які перебувають за межами України, не оспорила факту підписання свого листка голосування і протягом всього часу виконує свої обов'язки співвласника ОСББ;

4) щодо балансу інтересів прав одного співвласника з правами більшості інших співвласників. Відсутні спори співвласників ОСББ «Будинок 27Д», окрім цього спору, що підтверджує згоду всіх співвласників ОСББ «Будинок 27Д», з рішеннями, які прийняті на Загальних зборах ОСББ «Будинок 27Д» 10.10.21 року;

5) ОСОБА_1 (позивач у цій справі) позов подано лише майже через 18 місяців після прийняття оскаржуваного протоколу Загальних зборів ОСББ і після порушення 13.10.22 Кіровським районним судом м.Дніпропетровська провадження у цивільній справі №203/3390/22 за позовом ОСББ «Будинок 27Д» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 482 162,56 грн. заборгованості сплати щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку, управління яким здійснює ОСББ «Будинок 27Д» (на теперішній час провадження зупинене до остаточного розгляду цієї справи);

6) Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті рішення у цій справі втрутився в господарську діяльність ОСББ та визнав недійсними рішення Загальних зборів ОСББ, які взагалі не стосуються охоронюваних законом суб'єктивних інтересів та прав Позивача;

7) судом необґрунтовано враховано Технічний паспорт будинку, який не може бути належним та допустимим доказом у справі;

8) щодо осіб, які відмовились від своїх голосів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ). Проведена почеркознавча експертиза не може бути заздалегідь переконливим доказом для Суду, як і заява ОСОБА_4 про відмову від підпису, що надає підстави для виключення листка голосування із загального числа голосів. Щодо власника кв. АДРЕСА_9 ОСОБА_5 (на час проведення Загальних зборів) протягом володіння своєю квартирою до червня 2022 року сплачував рахунки за комунальні послуги й в т.ч щомісячний внесок на утримання багатоквартирного будинку, що підтверджує його згоду з рішеннями, які прийняті на Загальних зборах ОСББ 10.10.21;

9) щодо лізінгоодержувачів квартир 14 та АДРЕСА_10 . Висновок Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність повноважень мешканців квартир АДРЕСА_11 та АДРЕСА_10 є необґрунтований.

Також, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі № 904/1548/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскільки Позивачем у відповідності вимог ГПК України було заявлено у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, до закінчення судових дебатів, представником Позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну допомогу та було повідомлено, що докази на підтвердження розміру відповідних витрат будуть подані після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволення клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а отже клопотання підлягає задоволенню;

- заперечення, які були подані Відповідачем, є підставою для зменшення витрат, а не відмови у повному обсязі у їх відшкодуванні.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1548/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1548/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2024 колегією суддів у складі головуючого судді: Мороза В.Ф., суддів Чередка А.Є., Іванова О.Г. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1548/23 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1548/23. Об'єднано апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі №904/1548/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі № 904/1548/23.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

10.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду - без змін.

15.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В судовому засіданні 21.05.2025 брав участь представник позивача. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представниками відповідача в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак облікові записи представників відповідача були неактивні та останні на зв'язок не вийшли, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції». Треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється в тому числі на підставі поданої ОСББ "Будинок 27Д" апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Судом приймається до уваги, що у справі № 904/1548/23 вже проводилося судове засідання 12.03.2025, в якому представник відповідача надав свої пояснення щодо доводів та вимог своєї апеляційної скарги та заперечення щодо скарги позивача.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46, 197 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи також на те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, приймаючи до уваги, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, виходячи з необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 21.05.2025 просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти в цій частині нове - про задоволенні вимог клопотання та стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. При цьому заперечив проти апеляційної скарги відповідача, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача (апелянта), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 січня 2012 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кірова 27Д», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 12241020000053981).

За змістом п. 1 Статуту ОСББ «Кірова-27Д», затвердженого протоколом установчих зборів № 1 від 12.01.2012, об'єднання створено власниками приміщень багатоквартирного будинку з метою управління та експлуатації житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_12 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (том 1, а.с. 10, 12) ОСОБА_2 (Третя особа-1) та ОСОБА_1 (Позивач) на праві спільної сумісної власності належить нежитлові приміщення № 232, 231, XXV11-6, XXVI1-7, розташовані на першому, другому поверхах та в підвалі житлового будинку літ. А-25 за адресою: АДРЕСА_12 .

Таким чином, Позивач є співвласником зазначеного житлового будинку та наділений обсягом прав, визначених Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як убачається з матеріалів справи, 10.10.2021 року були проведені загальні збори ОСББ «Кірова 27Д», за результатами яких складений протокол № 21/10.

У розділі І протоколу № 21/10 від 10.10.2021 року наведена наступна загальна інформація:

Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_13 і в якому створено об'єднання складає: 12505,00 кв.м.

У зборах взяли участь особисто співвласники в кількості 146 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення загальною площею 6 955,80 кв.м., що складає 55,63% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень.

В протоколі також зазначено, що у зв'язку з тим, що в результаті проведення загальних зборів об'єднання для прийняття рішень з питань порядку денного було набрано необхідну кількість голосів «ЗА» або «ПРОТИ», письмове опитування співвласників не проводилось.

Результати поіменного голосування співвласників з усіх питань порядку денного Загальних зборів об'єднання викладені в листах голосування співвласників, які є невід'ємними додатками до цього протоколу.

За змістом розділу ІІІ Протоколу, до порядку денного зборів були включені наступні питання:

1. Про затвердження нової назви Об'єднання.

2. Про затвердження нової редакції Статуту Об'єднання.

3. Про затвердження нового складу Правління Об'єднання та переобрання Голови Правління.

4. Про обрання осіб для підписання Статуту, Протоколу Загальних зборів та

відповідальних за державну реєстрацію змін в установчих документах Об'єднання.

5. Про затвердження розміру внесків на утримання будинку.

6. Про укладання договору з AT «ДТЕК Дніпровські Електромережі».

7. Про обрання моделі договору з КП «Дніпроводоканал» ДМР.

8. Про обмеження боржникам можливості користуватися спільним майном.

9. Про здійснення заходів щодо оформлення прибудинкової території.

10. Про участь Об'єднання у Програмах державного, обласного або міського рівня.

Згідно розділу IV Протоколу зборів, данні якого відповідають Списку співвласників будинку, що 10.10.2021 року прийняли участь у загальних зборах (том 5, а.с. 5-9), з питань порядку денного на зборах надано наступну кількість голосів «ЗА»:

- з першого питання - 55,09 % (6888,80 кв.м.), ;

- з другого питання - 54,52 % (6817,50 кв.м.);

- з третього питання - 54,82 % (6854,90 кв.м.);

- з четвертого питання - 55,09 % (6888,80 кв.м.);

- з п'ятого питання - 54,46 % (6810,20 кв.м.);

- з шостого питання - 54,52 % (6817,50 кв.м.);

- з сьомого питання - 54,76% (6847,50 кв.м.);

- з восьмого питання - 53,39% (6676,20 кв.м.);

- з дев'ятого питання - 54,52% (6817,50 кв.м.);

- з десятого питання - 54,52% (6817,50 кв.м.).

Протокол № 21/10 від 10.10.2021 року підписаний головою загальних зборів та представником секретаря зборів 20.12.2021 року, справжність підписів яких засвідчена приватним нотаріусом ДМНО Старовою О.С.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що докази Позивача, які надані ним на підтвердження обставин щодо відсутності достатньої кількості голосів для прийняття оскаржуваних рішень, є більш вірогідними, ніж докази Відповідача, надані на спростування таких обставин. З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що за усталеною практикою Верховного Суду, відсутність необхідної кількості голосів співвласників будинку для прийняття рішення, є безумовною підставою для визнання його недійсним, а тому наявні підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Кірова 27Д», оформлених протоколом від 10.10.2021 року. Водночас, суд виснував, що вимоги Позивача в частині скасування таких рішень, задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Будинок 27Д» (надалі - Відповідач), яким просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кірова 27Д» від 10.10.2021 року.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що Позивач не був повідомлений про дату, час та місце проведення загальних зборів ОСББ “Кірова 27Д», які відбулись 10.10.2021 року, не отримував інформацію про порядок денний загальних зборів, що є порушення вимог ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статуту об'єднання. Крім того, за змістом позовної заяви Позивач зазначив, що в протоколі оскаржуваних зборів відсутні відомості про місце їх проведення, відсутній перелік прізвищ осіб, які прийняли участь в голосуванні, що може свідчити про фіктивне голосування та невірний підрахунок голосів.

22.08.2023 року Позивач подав заяву про доповнення підстав позову, за змістом якої навів додаткові обставини в обґрунтування своїх вимог, зокрема, зазначив про відсутність кошторису доходів і витрат ОСББ на момент ухвалення загальними зборами рішення про затвердження розміру щомісячних внесків співвласників на утримання будинку, в зв'язку з чим, затверджений розмір внесків не можна вважати економічно обґрунтованим.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на наступні обставини:

- Проведеними за ініціативою групи співвласників будинку загальними зборами ОСББ не було порушено жодних вимог щодо проведення таких зборів та не було порушено прав жодного окремого співвласника будинку.

- 25.09.2021 року Позивачу та іншим власникам квартир та нежитлових приміщень будинку були надіслані рекомендовані повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ, що підтверджується копією реєстру відправлень та текстом повідомлення із зазначенням порядку денного, адреси проведення тощо. Крім того, оголошення про проведення зборів було розміщено на дошці оголошень будинку у вестибюлі перед ліфтами на першому поверсі.

- На зборах 10.10.2021 року за прийняття рішення про встановлення щомісячного внеску на утримання будинку проголосувало 143 особи (один проти) з 230-ти квартир та 2-х нежитлових приміщень 231, 232, що складає більшість (54,46%).

- Протокол оскаржуваних загальних зборів посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Старовою О.С., що підтверджує дійсність внесених до нього даних (інформації), в тому числі і щодо кількості голосів. Листи голосування співвласників є додатком до цього протоколу, про що зазначено в абз. 6 розділі І Протоколу.

- В позові наведені аргументи Позивача, які стосуються лише п. 5 оскаржуваного рішення щодо встановлення розміру щомісячних внесків для нежитлових приміщень, при цьому, доводів, обґрунтувань, доказів, які б стосувалися інших прийнятих рішень позов не містить.

- Позивач вказує про необґрунтованість розміру щомісячних внесків на управління будинком, який затверджено повноваженим органом ОСББ, при цьому, відповідно до норм чинного законодавства, питання встановлення розміру щомісячних внесків співвласників на утримання будинку відноситься виключно до компетенції загальних зборів ОСББ.

Оцінюючи аргументи сторін, суд першої інстанції визначив, що в обґрунтування вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Кірова 27Д» від 10.10.2021 року Позивач посилається на недотримання об'єднанням вимог закону щодо здійснення належного повідомлення про скликання зборів. Крім того, Позивач вказує на обставини, які за його доводами свідчити про фіктивне голосування та невірний підрахунок голосів. Додатково, Позивач посилається на відсутність кошторису доходів і витрат ОСББ на момент ухвалення зборами рішення про затвердження розміру щомісячних внесків на утримання будинку, в зв'язку з чим, затверджений розмір внесків є необґрунтованим.

Щодо дотримання порядку повідомлення про скликання зборів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон «Про ООСББ»), в редакції яка була чинна на час скликання та проведення оскаржуваних зборів, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Порядок скликання та проведення установчих зборів об'єднання регулюється, зокрема, ст. 6 Закону «Про ОСББ».

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного (ч.4 ст.6 Закону «Про ОСББ»).

Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під'їзду багатоквартирного будинку (ч. 4 ст. 10 Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»).

Нормою ст. 6 Закону «Про ОСББ» визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення установчих зборів, а нормами ст. 10 Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 02.12.2020 у справі №916/86/20).

Надані у справу докази (том 1, а.с. 92-95) підтверджують факт направлення рекомендованим листом на адресу нежитлового приміщення Позивача ( АДРЕСА_14 ) повідомлення про проведення 10.10.2021 року о 13:00 год. загальних зборів об'єднання.

Зміст зазначеного повідомлення відповідає вимогам ч. 4 ст. 6 Закону «Про ОСББ».

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів Позивача відносно недотримання вимог закону щодо здійснення належного повідомлення про скликання оскаржуваних зборів.

Висновки суду в цій частині рішення сторонами не оскаржуються.

Щодо доводів про фіктивне голосування.

Так, заперечуючи факт участі деяких співвласників будинку в голосуванні на загальних зборах від 10.10.2021 року, Позивач подав суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 (власник квартири АДРЕСА_15 ), за змістом якої останній заперечив свою присутність на зборах ОСББ від 10.10.2021 року та підписання листа голосування відносно питань, що розглядалися на загальних зборах.

Судом встановлено, що за клопотанням Позивача, з метою підтвердження або спростування факту підписання ОСОБА_4 листа голосування співвласника, що є невід'ємним додатком до Протоколу № 21/10 від 10.10.2021 року (том 5, а.с. 25), судом було призначено проведення почеркознавчої експертизи.

Висновком експерта № СЕ-19/104-24/3376-ПЧ від 19.02.2024 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в листі голосування виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Після отримання судом висновку експерта, Позивач подав нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_5 (станом на дату проведення оскаржуваних зборів, власник квартири АДРЕСА_16 ), за змістом якої останній також заперечив свою присутність на зборах ОСББ від 10.10.2021 року та підписання листа голосування відносно питань, що розглядалися на загальних зборах.

Зважаючи на те, що заява свідка ОСОБА_5 (том 5, а.с. 157) відповідає за змістом вимогам ст. 88 ГПК України (Заява свідка), зокрема, містить підтвердження про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, остання обґрунтовано прийнята судом як засіб доказування обставин (фактів), про які повідомлено у відповідній заяві.

Щодо доводів апелянта (Відповідача), що проведена почеркознавча експертиза не може бути заздалегідь переконливим доказом для Суду, як і заява ОСОБА_4 про відмову від підпису, що надає підстави для виключення листка голосування із загального числа голосів, то такі є неспроможними, позаяк на противагу доказам Позивача (висновку експерта та особистим засвідченням ОСОБА_4 цих обставин), Відповідачем не надано належних доказів підписання ОСОБА_4 листа голосування.

В свою чергу, щодо власника кв. АДРЕСА_9 ОСОБА_5 , то останнім також до суду було подано нотаріально посвідчену заяву свідка у відповідності до ст. 88 ГПК України, заява свідка, зокрема, містить підтвердження про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань відповідно до якої останній заперечив той факт, що він приймав участь у загальних зборах ОСББ «Будинок 27Д» 10.10.2021 року та те, що він не підписував листок голосування. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виключив листок голосування ОСОБА_5 із загального числа голосів, чим спростовуються відповідні аргументи скаржника (п. 8).

Окрім того, Позивач зазначав, що на час проведення зборів (10.10.2021) деякі власники квартир були відсутні на території України, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України.

Натомість заперечуючи можливість приєднання до справи поданих Позивачем доказів, що містять інформацію про перетин державного кордону України мешканцями ОСББ «Будинок 27Д», представник Відповідача наполягав на неналежності та недопустимості таких доказів, зокрема, через ненадання для огляду їх оригіналів та не зазначення джерела отримання таких доказів.

Відповідно до приписів ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Предметом заявленого позову є вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Кірова 27Д» від 10.10.2021 року, зазначені вимоги, в тому числі обґрунтовані фіктивністю участі в голосуванні на зборах деяких співвласників будинку, через їх знаходження за межами території України. Таким чином, докази, які містять дані про перебування таких співвласників на території України на час проведення оскаржуваних зборів, стосуються предмета доказування, а отже, є належними доказами в розумінні положень ст. 76 ГПК України.

Відповідно до статті 77 ГПК України «Допустимість доказів» обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно вимог Закону України «Про прикордонний контроль», Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, та інших нормативних актів, які визначають правові основи здійснення прикордонного контролю, Державна прикордонна службу відповідно до покладених на неї завдань організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів. Прикордонний контроль забезпечується, в тому числі шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон. Метою ведення баз даних є, обробка (збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення) інформації про осіб, які перетнули державний кордон України, їх паспортні документи (інші документи, передбачені законодавством). Власником Бази даних та володільцем інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби.

З урахуванням наведеного, слід погодитися з висновком господарського суду, що відомості з Бази даних Адміністрації Держприкордонслужби є допустимим доказом в підтвердження доводів позивача про перетин державного кордону України.

Щодо джерел отримання зазначених доказів, представник Позивача зазначив, що такі докази одержані за результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12023041030002989, в рамках якого, потерпілим було надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, в тому числі шляхом подання їх до матеріалів судових справ відкритих в порядку цивільного, господарського та кримінального судочинства (том 5, а.с. 197, 198).

Після надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, в тому числі шляхом подання їх до матеріалів судових справ відкритих в порядку цивільного, господарського та кримінального судочинства зазначена інформація стала публічною, а отже позивач мав право долучати її до матеріалів справи.

Наведеним спростовуються аргументи скаржника у п. 1 його апеляційної скарги.

Що стосується доводів апелянта (Відповідача) відносно неподання Позивачем оригіналів зазначених доказів, то Відповідач не скористався своїм право, передбаченим ч. 6 ст. 91 ГПК України, та не заявив клопотання про витребування оригіналів відповідних доказів.

При цьому за відсутністю обґрунтованих сумнівів щодо відповідності поданих копії доказів їх оригіналу, господарський суд правомірно не знайшов підстав для їх витребування з власної ініціативи.

За викладених обставин, подані Позивачем відомості з бази даних Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.04.2024 року (том 5, а.с. 159-165), визнані судом належними та допустимими доказами.

Аналіз зазначених доказів дає підстави для висновку, що власники квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , зокрема, ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , станом на 10.10.2021 року перебували за межами території України, що, зокрема, підтверджується даними Держприкордонслужби (том 5, а.с. 159-162, 164, 165).

Посилання скаржника на те, що 15.04.2024 року у судовому засіданні судом оголошувалась ухвала про відмову Позивачу у залученні копії відповідей Державної прикордонної служби 05.04.2024 року про перетин державного кордону власникам квартир ОСББ, не знаходить свого підтвердження встановленими обставинами та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень судом ухвалою від 15.04.2024 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 08.05.2024 року. Інші процесуальні рішення судом у вказану дату не приймались.

Що стосується власника квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ОСОБА_13 , то матеріали справи свідчать, що останній перетнув державний кордон у напрямку виїзду з України 10.10.2021 року о 13:59 год. в пункті пропуску Запоріжжя (том 5, а.с. 163), а отже, з урахуванням зазначених в повідомленні про скликання зборів, місця та часу їх проведення (м. Дніпро, 10.10.2023 року, 13:00 год.), враховуючи відстань від міста Дніпра до міста Запоріжжя, участь зазначеної особи в голосування на спірних загальних зборах, є маловірогідною.

З урахуванням наведеного, вказані вище докази з достатньою долею вірогідності підтверджують, що власники квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , загальна площа яких становить 408,3 кв.м., не брали участь в голосуванні на зборах ОСББ «Кірова27Д» 10.10.2021 року.

Заперечуючи наведені обставини, Відповідач зазначив, що відсутність вказаних вище співвласників будинку в Україні станом на дату проведення зборів, не виключала можливість їх участі в голосування шляхом письмового опитування, в порядку, передбаченому ст. 10 Закону «Про ОСББ».

При цьому наразі апелянт наголошує, що судом не наведено жодного нормативно-правового акту, який порушено ОСББ при складанні листків голосування та їх підписання співвласниками ОСББ на Загальних зборах ОСББ. Голосування по порядку денному на Загальних зборах ОСББ відбувалось шляхом опитування та підписування відповідного листка голосування. Жодна з цих осіб, які зазначені у рішенні як особи, які перебувають за межами України, не оспорила факту підписання свого листка голосування і протягом всього часу виконує свої обов'язки співвласника ОСББ.

Так, аналізуючи зазначені доводи Відповідача в сукупності із зібраними у справі доказами, суд першої інстанції застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Як вбачається з протоколу загальних зборів № 21/10 від 10.10.2021 року (загальна інформація), у зв'язку з тим, що в результаті проведення загальних зборів об'єднання для прийняття рішень з питань порядку денного було набрано необхідну кількість голосів «ЗА» або «ПРОТИ», письмове опитування співвласників не проводилось.

Отже, суд першої інстанції дослідив зміст протоколу загальних зборів № 21/10 від 10.10.2021 року та встановив з його змісту обставини відсутності проведення письмового опитування з питань порядку денного.

Таким чином, твердження Відповідача, що деякі співвласники будинку брали участь в голосування шляхом письмового опитування, суперечать його попередній поведінці, та обґрунтовано відхилені судом.

У цьому висновку суд також врахував, що жоден з наданих Відповідачем листів голосування співвласників, не містить дати його складання (заповнення), а отже, оцінка таких листів, як листів письмового опитування, виключає можливість перевірки дотримання п'ятнадцятиденного строку для проведення письмового опитування.

Колегія суддів акцентує увага на тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності таких висновків суду.

Щодо правильності підрахунку кількості голосів співвласників.

В розумінні ст. 1 Закону «Про ОСББ» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

В силу вимог ч. 12 ст. 10 Закону «Про ОСББ» кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Виходячи з наведених приписів закону, математичне визначення кількості голосів, яку має кожен співвласник під час голосування на загальних зборах, відбувається шляхом множення загальної площі квартири або нежитлового приміщення конкретного співвласника на 100 та діленням результату «добутку» на загальну площу всіх квартир та нежитлових приміщень будинку.

Отже, правильність обрахунку кількості голосів кожного співвласника, безпосередньо залежить від правильного визначення як площі конкретної квартири або нежитлового приміщення, так і загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Як встановлено судом, за змістом протоколу оскаржуваних зборів від 10.10.2021 року, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, становить 12 505,00 кв.м., і саме виходячи з цієї площі здійснено розрахунок кількості голосів співвласників, що взяли участь в оскаржуваних зборах.

Заперечуючи правильність підрахунку голосів співвласників, які голосували за прийняття спірного рішення, Позивач надав суду власний розрахунок загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку (том 4, а.с. 7-11), згідно якого відповідна площа склала 12 768,15 кв.м., замість вказаної в протоколі площі 12 505,00 кв.м.

В підтвердження правильності власного розрахунку Позивач надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по квартирах та нежитлових приміщеннях, які зареєстровані в Державному реєстрі (том 4, а.с. 26-257), відповідно до якої загальна площа таких квартир та нежитлових приміщень склала 12 392,45 кв.м.

При цьому загальна площа квартир АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визначена Позивачем на підставі даних Технічного паспорта на багатоквартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_12 , складеного КП «ДМБТІ» станом на 25.06.2009 (том 4, а.с. 17-25) та складає 375,7 кв.м.

Заперечуючи допустимість використання даних Технічного паспорту при визначенні загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, Відповідач зазначив, що технічний паспорт є лише документом, який декларує намір забудовника здійснити будівництво певного об'єкта за певними кресленнями. В процесі будівництва можуть допускатися незначні відхилення від проекту (технічного паспорту), що допускається ДБНами.

Так, відповідно до положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (далі - Інструкція) та була чинна на час складання наданого Позивачем технічного паспорту, останній є документом, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна.

У свою чергу, технічна інвентаризація - це комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму тощо.

Аналіз наведених положень Інструкції дає підстави для переконливого висновку, що Технічний паспорт будинку - це документ, який визначає данні обмірів фактично існуючого (збудованого) об'єкта нерухомого майна, а не декларує наміри забудовника здійснити будівництво певного об'єкту за певними кресленнями, як помилково вважає Відповідач.

Таким чином, наданий Позивачем Технічний паспорт правильно визнано судом допустимим доказом підтвердження площі (частини площі) квартир та нежитлових приміщень будинку, та який оцінюється судом в сукупності з іншими поданими у справу доказами, що вказує на помилковість аргументів скаржника під п. 7.

Здійснивши оцінку наданих у справу докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення оскаржуваних зборів, кількість голосів кожного співвласника будинку мала визначатись пропорційно до загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку - 12 768,15 кв.м., правильність розрахунку якої, підтверджується доказами Позивача, які є більш вірогідними, ніж непідтверджені доводи Відповідача, що наведені на спростування таких обставин.

Крім того, Позивач зазначав, що при підрахунку кількості голосів під час проведення зборів, по 20-ти квартирах ( АДРЕСА_9 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 ) було завищено їх площу, разом на 66,55 кв.м. Відповідний розрахунок наведений Позивачем в письмових поясненнях (том 4, а.с. 4).

Співставлення даних щодо розміру загальної площі квартир або нежитлових приміщень, які наведені в Списку співвласників будинку, що 10.10.2021 року прийняли участь у загальних зборах (том 5, а.с. 5-9), з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 4, а.с. 40, 73, 83, 100, 101, 114, 140, 148, 152, 155, 160, 161, 184, 191, 224, 227, 236, 237, 247), підтверджує доводи Позивача відносно завищення загальної площі вказаних вище квартир на 66,15 кв.м. (крім квартири АДРЕСА_41 ), що відповідно впливає на правильність визначення кількості голосів співвласників квартир, які проголосували за прийняття спірного рішення.

Обґрунтовуючи невідповідність розрахунку загальної кількості голосів, Позивач зазначав, що в складі наданих Відповідачем листків для голосування співвласників (том 2, а.с. 10-301) відсутній відповідний листок по квартирі АДРЕСА_21 площею 35,7 кв.м., власник ОСОБА_14 .

Крім того, Позивач вказував, що листок голосування власника квартири АДРЕСА_42 , площею 34,7 кв.м. - ОСОБА_15 (том 5, а.с. 150, 151) не містить даних щодо результатів його голосування «ЗА» чи «ПРОТИ».

Також, Позивач наголосив, що від імені квартир АДРЕСА_17 та АДРЕСА_18 , в голосуванні на зборах прийняли участь особи, щодо яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про відповідні права.

Наведені вище доводи Позивача підтверджуються наявними у справі доказами та не спростовані Відповідачем під час розгляду справи.

Додатково обґрунтовуючи заявлені вимоги Позивач зазначав, що на час проведення оскаржуваних загальних зборів, власником квартир АДРЕСА_11 та АДРЕСА_10 являлась Державна іпотечна установа, водночас, участь в голосуванні від імені власника зазначених квартир взяли ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які не були уповноважені власником на здійснення відповідного представництва.

Наданими до справи доказами (том 4, а.с. 39, 69) підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_11 загальною площею 65,0 кв.м. та квартири АДРЕСА_43 , є Державна іпотечна установа.

За даними щодо державної реєстрації іншого речового права Лізингоодержувачами зазначених квартир зареєстровані ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно.

За змістом листів голосування співвласників (том 2, а.с. 26, 27, 74, 75) участь в голосуванні на загальних зборах 10.10.2021 року від імені власника зазначених квартир прийняли ОСОБА_16 (кв. АДРЕСА_11 ) та ОСОБА_17 (кв. АДРЕСА_10 ), тобто лізингоодержувачі.

Згідно приписів частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу особливостей регулювання правовідносин лізингу, до моменту викупу об'єкта лізингу, лізингоодержувач має право користування предметом лізингу, при цьому право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем.

Листами від 08.04.2024 (том 5, а.с. 153, 154) Державна іпотечна установа повідомила, що відповідно до договорів фінансового лізингу, на лізингоодержувачів покладено зобов'язання укласти з постачальниками житлово-комунальних послуг необхідні договори та здійснювати оплату платежів з утримання та обслуговування предмету лізингу за власний рахунок. Враховуючи викладене, представниками за квартирами АДРЕСА_11 та АДРЕСА_10 , що є власністю ДІУ, при проведенні установчих або загальних зборів співвласників квартир є відповідно ОСОБА_16 та ОСОБА_17 згідно з договорами фінансового лізингу.

Слід наголосити, що на відміну від Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який передбачає право участі в управлінні багатоквартирним будинком наймачів, орендарів та інших користувачів квартир та нежитлових приміщень, Закон України «Про ОСББ», який підлягають застосуванню до спірних правовідносин, наділяє відповідним правом лише співвласників будинку (власників квартир та нежитлових приміщень) та представників співвласників, які на підставі договору або закону мають право представляти інтереси співвласників.

Як свідчить зміст договорів фінансового лізингу (том 5, а.с. 182-195) останні не встановлюють правовідносин представництва, за якими лізингоодержувач наділяється правом представляти інтереси лізингодавця (власника квартир), як співвласника багатоквартирного будинку, а отже, за відсутності інших встановлених актами цивільного законодавства підстав для виникнення представництва (договорів доручення, довіреностей тощо), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не мали повноважень голосувати на спірних загальних зборах.

При цьому варто зазначити, що обов'язок зазначених осіб, як лізингоодержувачів укласти з постачальниками житлово-комунальних послуг договори та здійснювати оплату платежів з утримання та обслуговування предмету лізингу (квартир), не є тотожним поняттю представництва інтересів співвласника будинку в питанні управління, утримання та використання спільного майна, до якого відповідні квартири не відносяться, відтак посилання апелянта на необґрунтованість висновку господарського суду в цій частині є наслідком неправильної інтерпретації Відповідачем норм законодавства та їх суб'єктивного розуміння.

Також, Позивач стверджує про безпідставність участі в зборах осіб, які згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно не були власниками квартир АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_47 на дату проведення зборів.

З приводу участі у зборах від імені власників зазначених квартир інших осіб, Відповідач надав суду письмові пояснення та представив докази (том 5 а.с. 29-40), які спростовують наведені доводи Позивача.

Отже, здійснивши оцінку зібраних у справі доказів у цілому, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначена в протоколі загальних борів № 21/10 від 10.10.2021 року та Списку співвласників будинку кількості голосів співвласників, що надали голоси «ЗА» прийняття оскаржуваного рішення, не відповідає дійсності.

Такий висновок ґрунтується на тому, що відповідно до даних Списку співвласників багатоквартирного будинку, що 10.10.2021 року прийняли участь у Загальних зборах (далі Список), з питань порядку денного зборів свої голоси «ЗА» надали співвласники, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких склала:

- з першого питання - 6888,80 кв.м.,;

- з другого питання - 6817,50 кв.м.;

- з третього питання - 6854,90 кв.м.;

- з четвертого питання - 6888,80 кв.м.;

- з п'ятого питання - 6810,20 кв.м.;

- з шостого питання - 6817,50 кв.м.;

- з сьомого питання - 6847,50 кв.м.;

- з восьмого питання - 6676,20 кв.м.;

- з дев'ятого питання - 6817,50 кв.м.;

- з десятого питання - 6817,50 кв.м.

З урахуванням встановлених у справі обставин, які підтверджені відповідними доказами, площа квартир та нежитлових приміщень співвласників будинку, які голосували «ЗА» під час проведення оскаржуваних зборів, в цілому підлягає зменшенню на 860,15 кв.м., в тому числі:

- 36,4 кв.м., квартира АДРЕСА_48 , власник ОСОБА_4 , який не приймав участі в загальних зборах та не підписував листок голосування, що встановлено судовою експертизою;

- 32,9 кв.м., квартира АДРЕСА_9 , власник ОСОБА_5 , який не приймав участі в загальних зборах та не підписував листок голосування, що підтверджується його заявою свідка;

- 116,8 кв.м., квартири АДРЕСА_49 , відносно яких в Державному реєстрі речових прав та матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджують права осіб, які голосували від імені цих квартир;

- 408,3 кв.м., квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , власники ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які станом на дату проведення зборів перебували за межами території України;

- 66,15 кв.м., квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , щодо яких в Списку завищено їх площу порівняно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- 35,7 кв.м., квартира АДРЕСА_21 щодо якої у справі відсутній листок голосування співвласника;

- 34,7 кв.м., квартира АДРЕСА_42 щодо якої листок голосування не містить результатів голосування «ЗА» чи «ПРОТИ», що виключає можливість встановлення волевиявлення співвласника;

- 129,2 кв.м., квартири АДРЕСА_11 , АДРЕСА_10 , власник Державна іпотечна установа, участь у зборах від імені якої взяли особи, що не являються співвласниками або представниками співвласника багатоквартирного будинку.

Отже, результати підрахунку площі кварти та нежитлових приміщень співвласників, які голосували «ЗА» прийняття рішення, виглядає наступним чином:

- з першого питання - 6888,80 кв.м., - 860,15 кв.м = 6 028,65 кв.м.;

- з другого питання - 6817,50 кв.м. - 860,15 кв.м = 5 957,35 кв.м.;

- з третього питання - 6854,90 кв.м. - 860,15 кв.м. = 5 994,75 кв.м.;

- з четвертого питання - 6888,80 кв.м. - 860,15 кв.м. = 6 028,65 кв.м.;

- з п'ятого питання - 6810,20 кв.м. (визначена з вирахуванням площі квартири АДРЕСА_42 - 34,7 кв.м.) - 825,45 кв.м. (з вирахуванням площі квартири АДРЕСА_42 - 34,7 кв.м.) = 5 984,75 кв.м.;

- з шостого питання - 6817,50 кв.м. - 860,15 кв.м = 5 957,35 кв.м.;

- з сьомого питання - 6847,50 кв.м. - 860,15 кв.м. = 5 987,35 кв.м.;

- з восьмого питання - 6676,20 кв.м. - 860,15 кв.м. = 5 816,05 кв.м.;

- з дев'ятого питання - 6817,50 кв.м. - 860,15 кв.м. = 5 957,35 кв.м.;

- з десятого питання - 6817,50 кв.м. - 860,15 кв.м. = 5 957,35 кв.м.

З урахуванням даних щодо загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку - 12 768,15 кв.м., кількість голосів «ЗА» у відсотковому відношенні становить:

- з першого питання - 6 028,65 х 100 / 12768,15 = 47,21%

- з другого питання - 5 957,35 х 100 / 12768,15 = 46,65%

- з третього питання - 5 994,75 х 100 / 12768,15 = 46,95%

- з четвертого питання - 6 028,65 х 100 / 12768,15 = 46,87%

- з п'ятого питання - 5 984,75 х 100 / 12768,15 = 46,87%

- з шостого питання - 5 957,35 х 100 / 12768,15 = 46,65%

- з сьомого питання - 5 987,35 х 100 / 12768,15= 46,89%

- з восьмого питання - 5 816,05 х 100 / 12768,15 = 45,55%

- з дев'ятого питання - 5 957,35 х 100 / 12768,15 = 46,65%

- з десятого питання - 5 957,35 х 100 / 12768,15 = 46,65%

Відповідно до частини 12, 13 статті 10 Закону «Про ОСББ» (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів) кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Згідно з частиною 14 статті 10 Закону «Про ОСББ» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

З урахуванням наведених приписів закону, зважаючи на відсутність в Статуті Відповідача положень, які встановлюють інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, для прийняття рішень з питань порядку денного зборів від 10.10.2021 року, за їх прийняття мали проголосувати співвласники будинку, які мають більше половини від загальної кількості голосів, тобто, співвласники, площа квартир та нежитлових приміщень яких разом становить більше 6 384,07 кв.м. (12 768,15 / 2 = 6384,07).

Як встановлено судом та не спростовано скаржником, із жодного з питань порядку денного оскаржуваних зборів, рішення не набрало необхідної кількості голосів для його прийняття.

Частино 15 статті 10 Закону «Про ОСББ» встановлено, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Матеріали справи, зокрема зміст протоколу загальних зборів № 21/10 від 10.10.2021 року свідчать про те, що письмове опитування серед співвласників не проводилось, а отже, за встановлених судом обставин щодо недостатності кількості голосів в результаті проведення загальних зборів, рішення з кожного із питань порядку денного зборів, вважаються неприйнятими.

Щодо необґрунтованості затвердженого розміру внесків на утримання будинку.

Як убачається з матеріалів справи, з п'ятого питання порядку денного загальних збрів від 10.10.2021 року, затверджено розмір щомісячних внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком (в тому числі утримання спільного майна багатоквартирного будинку): 9,80 грн. за м2 загальної площі квартири; 25,00 грн. за м2 загальної площі нежитлового приміщення.

За змістом положень ст. 22 Закону «Про ОСББ» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право, в тому числі задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення.

Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.

Згідно з п.п. 9.3., 9.4. Статуту ОСББ «Кірова 27Д», в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, об'єднання має право визначити бюджет об'єднання на рік, включаючи необхідні витрати на експлуатацію та поточний ремонт спільного майна, витрати на капітальний ремонт, спеціальні внески і відрахування до резервного фонду, а також на інші цілі, встановлені законодавством України, Статутом Об'єднання. На основі прийнятого річного бюджету об'єднання має право встановлювати розміри платежів, зборів і внесків для кожного домовласника відповідно до його частки та до чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону «Про ОСББ» та п. 12.10. Статуту ОСББ до виключної компетенції загальних збрів співвласників відноситься, зокрема, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Велика Палата Верховного Суду у п. 8.23 постанови від 01.02.2022 у справі №910/5179/20 зазначила, що кошторис - це затверджений у встановленому порядку фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання ОСББ.

Отже, кошторис ОСББ, як документ, що визначає всі заплановані видатки, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників, має бути в наявності на час визначення розмірів відповідних внесків (платежів) співвласників.

Під час прийняття оскаржуваного рішення, зборами не розглядалося питання про затвердження бюджету або кошторису ОСББ, яким могло б бути підтверджено обґрунтованість суми витрат на утримання будинку та визначеного розміру внесків. Також, суду не надано доказів в підтвердження того, що відповідні фінансово-планові документи були затверджені загальними зборами до ухвалення оскаржуваного рішення.

Апелянтом пояснень щодо відсутності кошторису не надано.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського щодо необґрунтованості затвердженого розміру внесків на утримання будинку.

Разом з тим, у своїй апеляційній скарзі Відповідач стверджує про порушення судом балансу інтересів прав одного співвласника з правами більшості інших співвласників, оскільки відсутні спори співвласників ОСББ «Будинок 27Д», окрім цього спору, що підтверджує згоду всіх співвласників ОСББ «Будинок 27Д», з рішеннями, які прийняті на Загальних зборах ОСББ «Будинок 27Д» 10.10.21 року.

Апеляційний суд відхиляє дані твердження як необґрунтовані та безпідставні, позаяк встановленими обставинами підтверджується відсутність необхідного кворуму для прийняття рішень на Загальних зборах ОСББ «Будинок 27Д» 10.10.21 року, що відповідно вказує на неврахування думки більшої частини співвласників при вирішенні питань порядку денного.

Не набрання необхідної кількості голосів для прийняття рішень з жодного з питань порядку денного оскаржуваних зборів свідчить про помилковість аргументації скаржника щодо порушення судом балансу інтересів, адже в такому випадку рішення вважаються неприйнятими.

Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 позов подано майже через 18 місяців після прийняття оскаржуваних рішень, то як зазначила Позивач, остання не була належним чином проінформована щодо результату проведених 10.10.2021 року зборів. До того ж, чинне процесуальне законодавство не обмежує особу у зверненні до суду за захистом своїх прав та інтересів впродовж строку позовної давності у будь-який час.

Окрім того, апелянт зазначає, що Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті рішення у цій справі втрутився в господарську діяльність ОСББ та визнав недійсними рішення Загальних зборів ОСББ, які взагалі не стосуються охоронюваних законом суб'єктивних інтересів та прав Позивача.

Водночас, як слідує з встановлених обставин справи та змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції забезпечено захист законних прав співвласників ОСББ «Будинок 27Д», адже рішення, які приймалися на загальних зборах ОСББ «Будинок 27Д» 10.10.2021 рок, були прийняті, зокрема, з порушенням підрахунків голосів та за відсутності необхідної кількості голосів, що є самостійною підставою для визнання їх недійсними.

Також, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що у разі визнання акту недійсним, у суду немає правових підстав для його скасовування, оскільки визнання його недійсність означає, що він не породив наслідків із дня його вчинення. Скасування ж акту означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. З викладених обставин, у зв'язку з задоволенням судом позову шляхом визнанням спірних рішень недійсними, вимоги Позивача в частині скасування таких рішень задоволенню не підлягають.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» (надалі - Відповідач), яким просила визнати неправомірним та скасувати рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кірова 27Д» від 10.10.2021 року.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який склав 25 000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги.

04.06.2024 року судом ухвалено рішення по справі, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Кірова 27Д» які оформлені протоколом загальних зборів об'єднання від 10.10.2021 року. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 7 269,92 грн. витрат на проведення судової експертизи. В решті позову відмовлено.

До закінчення судових дебатів, представник Позивача заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та повідомив, що докази в підтвердження розміру відповідних витрат будуть подані після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою від 04.06.2024 року суд призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

07.06.2024 року Позивач подав клопотання, за змістом якого просив стягнути з Відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 120 000 грн. до якого долучив копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14.02.2022 року з невід'ємними Додатками до нього, а також акт виконаних робіт, прибутковий касовий ордер та квитанцію до нього.

14.06.2024 року Відповідач подав клопотання, яким просив суд відмовити у відшкодуванні витрат Позивача, які пов'язані з наданням правничої допомоги, або зменшити розмір таких витрат.

Судом встановлено, що до ухвалення остаточного судового рішення, Позивач не подав суду жодних, передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

07.06.2024 року, тобто після ухвалення рішення суду, Позивач подав копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14.02.2022 року, з невід'ємними Додатками до нього, а також Акт виконаних робіт та прибутковий касовий ордер.

Зважаючи на те, що Договір про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14.02.2022 року, а також Додаток № 1 до нього, без дати (Розрахунок вартості години надання послуг або одного судового засідання) були в розпорядженні позивача та його представника до ухвалення рішення суду від 04.06.2024 року, але не подані у справу до закінчення судових дебатів, без зазначення поважності причин їх несвоєчасного подання.

Щодо Акта виконаних робіт, та аналогічного до нього за змістом Додатку № 2 до Договору, то беручи до уваги, що вартість послуг (гонорар) адвоката, в межах даної справи визначена в Додатку № 1 до Договору № 14/02 від 14.02.2022 року, надання суду відповідного Акта для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, не є необхідним.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що з огляду на відсутність обґрунтування позивача поважності причин не подання ним до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, у відшкодуванні відповідних витрат слід відмовити.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Аналіз наведених вище положень статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з нормою статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення.

У разі якщо сторона до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас, на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.

При цьому положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат.

Як вже було зазначено, у разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Так, Позивачем при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області в тексті позовної заяви було зазначено, що ОСОБА_1 очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 гривень.

У письмовій промові до судових дебатів від 29.05.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Кудрявцевим Денисом Вадимовичем було зазначено про необхідність вирішення судом питання про стягнення відповідних витрат у розмірі 100 000 гривень.

До закінчення судових дебатів, представником Позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та було повідомлено, що докази в підтвердження розміру відповідних витрат будуть подані після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На виконання вимог пункту 8 частини 5 статті 129 ГПК України ОСОБА_1 звернулася в межах визначених ГПК України п'ятиденним строком із клопотанням про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката після ухвалення рішення по суті позовних вимог та стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» на користь ОСОБА_1 120 000 гривень судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, у справі № 904/1548/23.

За таких обставин, господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу, позаяк останньою було дотримано процесуальний порядок заявлення відповідних витрат до стягнення.

Як слідує зі змісту поданого до суду клопотання, з метою отримання професійної правової допомоги щодо ведення даної справи Позивачем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14 лютого 2022 року та додатки до нього, які є невід'ємними частинами вказаного договору.

Відповідно до п. 1 Додатку 1 до договору, сторони домовились, що вартість наданих послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14 лютого 2022 року складає 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок за 1 (одну) годину роботи адвоката або одного судового засідання у будь-якій інстанції (навіть якщо воно не відбулося). Вартість участі у судовому Засіданні в суді першої інстанції тарифікуються як одна година правової роботи незалежно від тривалості самого судового засідання.

Згідно п. 1 Додатку 2 до Договору, Адвокат на умовах даного договору надав Клієнту наступні послуги:

1. Аналіз наданих клієнтом документів та надання усної консультації щодо можливості звернення до суду з позовною заявою. Підготовка та подача позовної заяви ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів - кількість годин, витрачених на надання послуги становить 7 год.

2. Підготовка та подача уточненої позовної заяви по справі №904/1548/23 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів - 3 год.

3. Підготовка та подача клопотання про витребування доказів 10 травня 2023 року по справі № 904/1548/23 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год.

4. Підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/1548/23 від 18 травня 2023 року та ознайомлення з матеріалами справи по справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год.

5. Підготовка та подача Відповіді на відзив по справі № 904/1548/23 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 3 год.

6. Підготовка та подача клопотання про витребування доказів по справі № 904/1548/23 від 20 червня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год.

7. Підготовка та подача клопотання про витребування доказів по справі № 904/1548/23 від 26 липня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год.

8. Підготовка та подача клопотання про призначення експертизи по справі № 904/1548/23 від 26 липня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год

9. Підготовка та подача заяви про доповнення підстав позову по справі № 904/1548/23 від 22 серпня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 2 год.

10. Підготовка та подача письмових пояснень щодо підрахунків голосів по справі № 904/1548/23 від 05 вересня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 5 год.

11. Підготовка та подача клопотання про долучення до матеріалів справи № 904/1548/23 від 20 грудня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів - 1 год.

12. Підготовка та подача клопотання про долучення до матеріалів справи № 904/1548/23 від 14 березня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 - 1 год.

13. Підготовка та подача клопотання 2 клопотань про долучення до матеріалів справи № 904/1548/23 від 09 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 - 1,5 год.

14. Підготовка та подача клопотання 2 клопотань про долучення до матеріалів справи № 904/1548/23 від 15 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 - 1,5 год.

16. Підготовка та подача промови у судових дебатах по справі № 904/1548/23 від 15 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» про визнання недійсними рішення загальних зборів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д», ОСОБА_2 - 3 год.

17. Представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях 11.05.2023 року; 01.06.2023 року; 20.06.2023 року; 26.07.2023 року, 22.08.2023 року, 05.09.2023 року, 12.10.2023 року, 02.11.2023 року, 20.12.2023 року, 14.03.2024 року, 09.04.2024 року, 15.04.2024 року, 08.05.2024 року, 30.05.2024 року, 04.06.2024 року - 15 год.

Відповідно до пунктів 2, 3 Акту виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги № 14/02 від 14.02.2022року, складеного 04 червня 2024 року, вартість наданих Адвокатом Клієнтові послуг складає 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Таким чином, за обґрунтуванням клопотання, у зв'язку із розглядом даної справи Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розподіляючи витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, апеляційний суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, процесуальні документи, наявні у справі, а також участь у судових засіданнях 11.05.2023 року; 01.06.2023 року; 20.06.2023 року; 26.07.2023 року, 22.08.2023 року, 05.09.2023 року, 12.10.2023 року, 02.11.2023 року, 20.12.2023 року, 14.03.2024 року, 09.04.2024 року, 15.04.2024 року, 08.05.2024 року, 30.05.2024 року, 04.06.2024 року дійсно підтверджують надання правової допомоги Позивачу у цій справі адвокатом Кудрявцевим Д.В.

В той же час, щодо послуг, що виразилися у підготовці та подачі уточненої позовної заяви (№ 2), підготовці та подачі заяви про доповнення підстав позову (№ 9) - то такі є наслідком неможливості Позивача сформувати чітко свої вимоги та обґрунтувати їх підстави, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката з «складання позовної заяви» (№ 1). Відтак усунення вказаних недоліків не може покладати на Відповідача тягар понесення відповідних витрат.

Також, щодо послуг - підготовка та подача письмових пояснень (№ 10), підготовка та подача клопотання про долучення до матеріалів справи (№ 11, № 12, № 13, № 14), підготовка та подача промови у судових дебатах по справі (№ 15), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Тобто подання письмових пояснень як це передбачено ч. 4 ст. 161 ГПК України є саме правом учасника, а не його обов'язком. Відтак, надання послуги у підготовці та поданні пояснень, на яку було затрачено 5 год. часу, не було неминучим зважаючи на вимоги процесуального закону.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи.

Процесуальний закон не визначає обов'язковість подання письмової промови в судових дебатах, а така складається лише з посилань на подані документи і не потребує додаткового вивчення матеріалів справи, оскільки вони вже мають бути вивченими представниками до стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів, зважаючи також на ознайомлення адвокатом з матеріалами справи та отримання копій додатків у поданих Відповідачем процесуальних документах у справі.

Щодо клопотань про долучення до матеріалів справи, то суд враховує приписи ч. 2 ст. 80 ГПК України, згідно яких Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Подання окремих клопотань на кожен окремий доказ штучно збільшує обсяг виконаної роботи, а затрачений на їх виготовлення час є неспівмірним, зважаючи на їх типовість та схожу аргументацію.

При цьому вказані дії не є такими, які потребують спеціального вивчення законодавства та матеріалів справи, а відтак на їх надання не могло бути затрачено значну кількість часу, який вказано у Акті.

Більше того, Позивачем не підтверджено дійсну розумну потребу в отриманні таких послуг в контексті даної справи та неминучість понесених витрат за них.

Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі №911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, саме на Відповідача, як сторону яка заперечує проти витрат Позивача, покладається обов'язок надати докази необґрунтованості та неспівмірності заявлених останнім витрат.

Таким чином, вказані Відповідачем у поданому до господарського суду 14.06.2024 клопотанні про зменшення судових витрат аргументи про те, що перелічені в акті послуги, надані Позивачу адвокатом, не відповідають критеріям обґрунтованості та співмірності з обсягом виконаних робіт, не були необхідними та неминучими, частково знайшли своє підтвердження, відтак, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає вищезгаданим критеріям, є неспівмірним до складності справи та наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги заперечення ОСББ «Будинок 27Д».

Наведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги стосовно необхідності відшкодування витрат її на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Аналогічний підхід при розподілі судових витрат відображений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові 29.09.2022 у справі №904/6499/20 (904/1373/21).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат Позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); характером та змістом (наповненням) процесуальних документів; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд доходить висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 лише частково та стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

У цьому висновку судом окрім наведеного вище, також прийнято до уваги, що як передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Кірова 27Д» які оформлені протоколом загальних зборів об'єднання від 10.10.2021 року. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 7 269,92 грн. витрат на проведення судової експертизи. В решті позову відмовлено.

В свою чергу, як вже наголошувалось, у позовній заяві Позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Слід наголосити, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ГПК України).

Кожна сторона реалізує свої права на власний розсуд, але в той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційний суд зазначає, що заявник міг спрогнозувати витрати на професійну правничу допомогу під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку з позовною заявою. При цьому у випадку перевищення фактичного розміру витрат над їх орієнтовним розміром, Позивач не був позбавлений права довести, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, проте цього не зробив.

Подане до суду клопотання про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката після ухвалення рішення по суті позовних вимог не містить жодного обґрунтування суттєвого збільшення суми витрат над їх попереднім розрахунком.

До того ж, у поданій до суду письмовій промові у судових дебатах напередодні ухвалення судового рішення, Позивач клопотав про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з правничої допомогою адвоката у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Згадані розбіжності Позивачем так само не пояснені, як і збільшення відповідних витрат ще на 20 000,00 грн після ухвалення судом рішення по суті спору.

Таким чином, сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, незважаючи на можливість ОСОБА_1 передбачити такі витрати на час подання до Господарського суду Дніпропетровської області попереднього (орієнтовного) розрахунку або ж обґрунтувати таке перевищення у поданому до суду клопотання про їх стягнення, що не спростовано останньою.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 належить скасувати як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між Позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги та складеному на його виконання Акті приймання-передачі наданих послуг, проте, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були обґрунтованими та неминучими, а отже не вбачається необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 120 000,00 грн. у суді першої інстанції у даній справі і обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 20 000,00 грн, а тому колегія суддів вважає за можливе не присуджувати всю суму таких витрат, стягнувши з Відповідача на користь Позивача суму відповідних витрат, відмовивши в решті вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 дійшла висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із вимогами позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.

Отже, апеляційні та касаційні скарги подані на судове рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об'єктом справляння судового збору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19, від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19, від 02.11.2021 у справі № 922/4198/20, від 09.12.2021 у справі № 910/570/16, від 14.12.2021 у справі №910/17870/20, від 26.05.2022 у справі № 918/339/21, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі №904/1548/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі №904/1548/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі № 904/1548/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі № 904/1548/23 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок 27Д» (49101, м. Дніпро, пр. Поля, 27-Д, код ЄДРПОУ 37987235) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_50 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Будинок 27Д".

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 02.07.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко