04 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/980/23(917/2233/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", с. Горби, Глобинський район, Полтавська область, (вх.№1395 П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі №917/980/23 (917/2233/24) (суддя Ореховська О.О., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту - 26.05.2025) за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Агрофірма "Славути Ч" про визнання кредиторських вимог (вх. №2333/24 від 11.12.2024)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий район" (нова назва ТОВ "Добрі ліки"), м. Київ,
до боржника Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", с. Горби, Глобинський район, Полтавська область,
про банкрутство,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діловий район" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Агрофірми "Славутич".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.01.2024 у справі №917/980/23 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ПП Агрофірми "Славутич" за заявою кредитора - ТОВ "Діловий район"; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. №25 від 02.01.2024) про залучення до участі у справі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача; залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Косякевича С.О. про участь у справі залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Діловий район" задоволено, ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.01.2024 у справі №917/980/23 скасовано; справу №917/980/23 направлено для продовження розгляду до господарського суду Полтавської області.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.04.2024 прийнято справу №917/980/23 до провадження та призначено підготовче засідання у справі.
На стадії підготовчого засідання ТОВ "Добрі ліки" подано до господарського суду Полтавської області надійшло клопотання (вх. № 7668), в якому останнє повідомило про зміну найменування ініціюючого кредитора з ТОВ "Діловий район" на ТОВ "Добрі ліки".
На підтвердження зазначеного ТОВ "Добрі ліки" було надало такі документи: Статут ТОВ "Добрі ліки" (Нова редакція), Рішення № 01/24 єдиного учасника ТОВ "Діловий район" від 19.03.2024, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Добрі ліки".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі № 917/980/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Агрофірми "Славутич"; визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки" у розмірі 1087140,00грн., з яких: 1000000,00грн. - основний борг, 26840,00грн. - судовий збір та 60300,00грн. - авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Приватного підприємства Агрофірми "Славутич"; введено процедуру розпорядження майном боржника - Приватного підприємства Агрофірми "Славутич"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2023) з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства; встановлено основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" із розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
З метою виявлення всіх кредиторів боржника 14.11.2024 на офіційному веб порталі судової влади України було оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі №917/980/24 про банкрутство ПП АФ "Славутич" (номер повідомлення 74612, дата публікації на сайті 15.11.2024).
11.12.2024 до господарського суду Полтавської області надійшла заява Приватного підприємства "Агрофірма "Славути Ч" (вх.№2333/24) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1733809,01грн., та судовий збір в розмірі 6056,00грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі №917/980/24 (917/2233/24) визнано кредиторські вимоги Приватного підприємства "Агрофірма "Славути Ч" в наступному розмірі та черговості: 1733809,01грн. основного боргу (четверта черга); 6056,00грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника (перша черга).
Приватне підприємство Агрофірма "Славутич" з ухвалою суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі № 917/980/24 (917/2233/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог Приватного підприємства «Агрофірма «Славути Ч»» та виключити відповідні суми 1739865,01грн. заявлених кредиторських вимог з реєстру кредиторів боржника.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі № 917/980/24 (917/2233/24).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/980/23 (917/2233/24).
01.07.2025 матеріали справи №917/980/23 (917/2233/24) надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення даної апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та/або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.
Так, частиною другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Нормами частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Пунктом 17 частини 1 зазначеної статті визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Водночас, в Кодексі України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 КУзПБ встановлено правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
Частиною першої вказаної статті передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини другої цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Такими випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є, зокрема, встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України обмеження щодо оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ.
Так, відповідно до частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачений частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, а також в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.
Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені Кодексу України з процедур банкрутства та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).
Зі змісту апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" вбачається, що в апеляційному порядку оскаржується "індивідуальна" ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора (Приватного підприємства "Агрофірма "Славути Ч"), яка в силу прямої вимоги закону, встановленої в частині 2 статті 47 КУзПБ, не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатом попереднього засідання.
Звертаючись до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою, апелянт оскаржив лише ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі №917/980/24 (917/2233/24) про визнання грошових вимог Приватного підприємства "Агрофірма "Славути Ч" до боржника, без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання у даній справі (у відповідній частині).
Отже, за наведених обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2025 у cправі № 917/538/24(917/870/24).
Керуючись ст.ст. 234, 235, п.п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.05.2025 у справі №917/980/23 (917/2233/24) повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий