ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" липня 2025 р. Справа № 906/10/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" про перегляд Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі № 906/10/23 за нововиявленими обставинами
за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2023 року по справі №906/10/23 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави
до:
Відповідача 1 Житомирської міської ради
Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН"
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди
за участю представників сторін:
від Прокурора - Гарбарук В.А.;
від Відповідача 1 - не з'явився;
від Відповідача 2 - Клим В.І..
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" (надалі - Відповідач 2) про:
· визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 №546 від 14 липня 2022 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Відповідачу 2;
· визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 1 вересня 2022 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 та застосування наслідків недійсного правочину;
· скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за Відповідачем 2 (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідач 1 без проведення аукціону не вправі самостійно визначати розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, оскільки приписами статті 120 Земельного кодексу України визначено не тільки обсяг прав на землю, який переходить у зв'язку з набуттям прав на нерухомість, а й розмір такої земельної ділянки (лише під майном, яке на ній розміщено), тому земельна ділянка, що не знаходиться під майном, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування (тобто не перебувала в користуванні або власності попереднього власника майна), не відноситься до земель, які згідно з приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, і не може передаватися в оренду інакше, як шляхом проведення земельного аукціону.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав, вказаних у цьому рішенні.
Прокурор, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-9), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року, з підстав, вказаних у даному судовому рішенні, апеляційну скаргу Прокурора на рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2023 року по справі №906/10/23 задоволено. Рішення місцевого господарського суду від 20 листопада 2023 року по справі №906/10/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Відповідач 1 №546 від 14 липня 2022 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Відповідача 2.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №72 від 1 вересня 2022 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 та застосувати наслідки недійсного правочину.
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за Відповідачем 2 (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача 2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року в справі № 906/10/23.
26 травня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Відповідача 2 (надалі - Заявник) про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі №906/10/23 за нововиявленими обставинами.
Відповідач 2 просить за наслідками перегляду заяви за нововиявленими обставинами, постанову апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі №906/10/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вказана заява обґрунтована тим, що при винесенні постанови колегією суддів не було враховано істотну для справи обставину, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відомою Заявнику на час розгляду справи, і яка полягає в факті, що розмір земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, а тому передача її в оренду з позиції скаржника може відбуватись без дотримання вимог, передбачених статтями 134, 135 Земельного кодексу України, що вбачається з викладеного нижче.
Заявник зазначає, що в розглядуваному випадку нововиявленою обставиною є факт того, що розмір земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці. Даний факт з позиції апелянта підтверджується Висновком експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 1 травня 2025 року №С2078/05-2025, в якому, зокрема, зазначається: « 1. Для забезпечення обслуговування нерухомого майна - будівлі кисневої станції (літ. «Д») загальною площею 141,0 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, з урахуванням санітарно-захисної зони, розмір земельної ділянки становить близько 1,2846 Га (12 846 кв.м). 2. Розмір земельної ділянки площею 0,5710 Га за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, не перевищує площу земельної ділянки, необхідної для забезпечення обслуговування нерухомого майна - будівлі кисневої станції (літ. «Д») загальною площею 141,0 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90… 3. Розмір земельної ділянки 0,5710 Га, не перевищує площу земельної ділянки, що необхідна для обслуговування будівлі кисневої станції (літ. «Д») загальною площею 141,0 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, з урахуванням санітарно-захисних зон, з точки зору вимог додатку 4 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» (чинні з 19 червня 1996 року, із змінами)…». На переконання Заявника, зазначена нововиявлена обставина стала відомою Заявнику 16 травня 2025 року, тобто в день, коли Заявник отримав вказаний Висновок експертів.
Заявник зазначає, що вказаний факт не був та не міг бути достеменно відомим Заявнику, позаяк у Заявника на момент розгляду справи було відсутнє його належне підтвердження.
Таким чином, як вказує Заявник, в розглядуваному випадку Заявник неодноразово підкреслює що нововиявлена обставина (розмір земельної ділянки, що з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна, котра з позиції апелянта, насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на даній земельній ділянці) є саме фактом. В той же час, Заявник просить суд розглядати Висновок експертів виключно як підтвердження наявності нововиявленої обставини, яке Заявник зобов'язаний надати в силу пункту 3 частини 3 статті 322 ГПК України, а не як новий доказ. На переконання Відповідача 2, факт того, що розмір земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного йому нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, є, за твердженнями Заявника, нововиявленою обставиною, якою обґрунтовується вимога про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 28 серпня 2024 року.
19 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшли заперечення на заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами в яких зазначив, що обставини відповідності/не відповідності розміру спірної земельної ділянки із розмірами земель необхідних для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 141 кв.м (або 0,0141 Га) були підставою позову Прокурора, на неї посилався Відповідач 2 при наданні своїх заперечень (відзивів), її досліджував суд та надавав свою оцінку даним обставинам. Враховуючи викладене, відсутні будь-які підстави стверджувати, що відповідна обставина може бути нововиявленою. Наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій прямо вказано, що доказом який підтверджував розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди міг також бути і висновок експерта, проте, сторони такого доказу не подали і клопотання про проведення експертизи не заявляли. Також Прокурор вказав, що нежитлова будівля загальною площею 141 кв.м, що розташовується на спірній земельній ділянці не є виробничим (промисловим) об'єктом - кисневою станцією. Констатує, що як зазначалося самим Відповідачем 2 у відзиві на позов Прокурора, даний об'єкт нерухомості та земельна ділянка використовується для здійснення господарської діяльності зі збору, заготівлі і переробки деяких видів відходів як вторинної сировини: гумотехнічних виробів і зношених шин. Прокурор також зауважує, що відповідно до акту обстеження від 15 грудня 2022 року, що доданий до відзиву Відповідача 2, дана споруда використовується для зберігання металевих виробів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за заявою Прокурора та призначено розгляд заяви на 2 липня 2025 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року клопотання Заявника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
28 червня 2025 року через підсистему «Електронний су» від Заявника надійшли додаткові пояснення стосовно заперечень Прокурора в яких Заявник вказав, що в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами Заявник неодноразово зазначав, що нововиявлена обставина (а саме, факт того, що розмір спірної земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці) стала відомою Заявнику 16 травня 2025 року, тобто в день, коли Заявник отримав Висновок експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 1 травня 2025 року №С2078/05-2025. Крім того вказує, що в розглядуваному випадку Заявник неодноразово підкреслює, що згадана нововиявлена обставина є саме фактом. В той же час, Заявник розглядає і просить суд розглядати Висновок експертів виключно як підтвердження наявності нововиявленої обставини, яке Заявник зобов'язаний надати в силу пункту 3 частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України, а не як новий доказ.
Представник Відповідача 1 в судове засідання від 2 липня 2025 року не з'явився.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 12 червня 2025 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 1 за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом, призведе до порушення тридцятиденного процесуальний строк розгляду заяви та затягування розгляду даної справи.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
В судовому засіданні від 2 липня 2025 року заслухано Прокурора, котрий просив постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без змін, а заяву без задоволення. Прокурор вказав, що обставини відповідності чи не відповідності розміру спірної земельної ділянки із розмірами земель необхідних для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 141 кв.м були підставою позову Прокурора, на неї посилався Відповідач 2 при наданні своїх заперечень її досліджував суд та надавав свою оцінку даним обставинам. Враховуючи викладене, з позиції Прокурора, відсутні будь-які підстави стверджувати, що відповідна обставина може бути нововиявленою. Наголосив, що судами першої та апеляційної інстанцій прямо вказано, що доказом який підтверджував розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди міг також бути і висновок експерта, проте, сторони такого доказу не подали і клопотання про проведення експертизи не заявляли. Також Прокурор вказав, що нежитлова будівля загальною площею 141 кв.м, що розташовується на спірній земельній ділянці не є виробничим промисловим об'єктом - кисневою станцією. Наголосив, що як зазначалося самим Відповідачем у відзиві на позов Прокурора, даний об'єкт нерухомості та земельна ділянка використовується для здійснення господарської діяльності зі збору, заготівлі і переробки деяких видів відходів як вторинної сировини: гумотехнічних виробів і зношених шин. При цьому Прокурор звернув увагу на те, що відповідно до акту обстеження від 15 грудня 2022 року, що доданий до відзиву відповідача, дана споруда використовується для зберігання металевих виробів.
Заслухавши пояснення представника Відповідача 2 та Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, вивчивши доводи заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, відзиву на заяву, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в задоволенні заяви Відповідача 2 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами по справі № 906/10/23 слід відмовити, а дану постанову 28 серпня 2024 року залишити в силі. При цьому колегія виходила з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Відповідача 1, Відповідача 2 про:
· визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 №546 від 14 липня 2022 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Відповідачу 2;
· визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 1 вересня 2022 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 та застосування наслідків недійсного правочину;
· скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за Відповідачем 2 (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на те, що Відповідач 1 без проведення аукціону не вправі самостійно визначати розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, оскільки приписами статті 120 Земельного кодексу України визначено не тільки обсяг прав на землю, який переходить у зв'язку з набуттям прав на нерухомість, а й розмір такої земельної ділянки (лише під майном, яке на ній розміщено). Тому з позиції Прокурора, земельна ділянка, що не знаходиться під майном, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування (тобто не перебувала в користуванні або власності попереднього власника майна), не відноситься до земель, які згідно з приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, і не може передаватися в оренду інакше, як шляхом проведення земельного аукціону.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2023 року, з підстав, вказаних в даному судовому рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прокурор, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-9), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
Постановою суду апеляційної інстанції від 28 серпня 2024 року, з підстав вказаних у цьому рішенні, апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2023 року по справі №906/10/23 задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2023 року по справі №906/10/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Відповідач 1 №546 від 14 липня 2022 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Відповідача 2.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №72 від 1 вересня 2022 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 та застосувати наслідки недійсного правочину.
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за Відповідачем 2 (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
26 травня 2025 року на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява від Відповідача 2 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі №906/10/23 за нововиявленими обставинами, в котрій Відповідач 2 просить за наслідками перегляду заяви за нововиявленими обставинами, постанову суду апеляційної інстанції від 28 серпня 2024 року у справі №906/10/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вказана заява обґрунтована тим, що при винесенні постанови колегією суддів не було враховано істотну для справи обставину, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відомою Заявнику на час розгляду справи, і яка полягає в факті, що розмір спірної Земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна, на переконання Заявника не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Відповідачу 2 нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, а тому передача її в оренду, з точки зору Заявника, може відбуватись без дотримання вимог, передбачених статтями 134, 135 Земельного кодексу України, що вбачається з викладеного нижче.
Заявник зазначає, що нововиявлена обставина (а саме, факт того, що розмір земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці) стала відомою Заявнику 16 травня 2025 року, тобто в день, коли Заявник отримав Висновок експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 1 травня 2025 року №С2078/05-2025. Крім того, Заявник підкреслює, що згадана нібито нововиявлена обставина є саме фактом. В той же час, Заявник розглядає і просить суд апеляційної інстанції розглядати Висновок експертів виключно як підтвердження наявності нововиявленої обставини, яке Заявник зобов'язаний надати в силу пункту 3 частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України, а не як новий доказ.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Отже, за змістом пункту 1 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (висновок про застосування норм права, викладений і в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року в справі №908/1043/17).
Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (схожі правові висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2019 року в справі № 925/875/17).
Таким чином необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові Заявник як на підставу перегляду постанови апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами посилається на висновок експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 1 травня 2025 року №С2078/05-2025.
Крім того, Заявник підкреслює, що згадана нововиявлена обставина є саме фактом підтвердження наявності нововиявленої обставини щодо того, що розмір земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.
Окрім того, Заявник доводить, що вказана нововиявлена обставина стала відомою Заявнику 16 травня 2025 року, тобто в день, коли Заявник отримав вказаний Висновок експертів. Заявник зазначає, що вказаний факт не був та не міг бути достеменно відомим Заявнику, позаяк у Заявника на момент розгляду справи було відсутнє його належне підтвердження.
Проаналізувавши наведені заявником обґрунтування на відповідність їх визначеним законом ознакам нововиявлених обставин, колегія суду зазначає, що такі аргументи є фактично намаганнями видати нові докази у справі, що не існували на момент розгляду спору та винесення постанови апеляційного господарського суду та намагання встановити наявність нововиявлених обставин такими новими доказами.
Колегія наголошує, що наданий заявником висновок експертизи від 26 березня 2025 року не існував на час розгляду справи а ні судом апеляційної інстанції (постанова від 28 серпня 2024 року), а ні під час перегляду справи судом касаційної інстанції (ухвала від 12 листопада 2024 року), що свідчить про невідповідність їх критеріям віднесення до категорії саме нововиявлених обставин.
Водночас перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема в силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.
Аналогічний підхід висловлено і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 травня 2021 року в справі № 752/4995/17, від 10 січня 2024 року в справі № 280/4284/22.
Відтак, зважаючи на доводи Заявника щодо того, що висновок експерта є не новим доказом, а є нібито саме фактом підтвердження наявності нововиявленої обставини щодо того, що розмір Земельної ділянки з точки зору необхідності для забезпечення обслуговування нерухомого майна насправді не перевищує площу, що необхідна для забезпечення обслуговування належного Заявнику нерухомого майна, колегія суду зауважує таке.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Відтак колегія суду звертає, що юридичний факт, про котрий так вказує Заявник в заяві і є самою нововиявленою обставиною.
Поряд з тим колегія суду констатує існування необхідності розмежування понять "нововиявлені обставини" (як факт) та "нові докази" (як підтвердження факту). Не можуть вважатися нововиявленими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами. Виникнення нових обставин або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України. Не може також вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.
Подібний висновок містить, зокрема, постанова Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 904/4470/16.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2018 року в справі № 19/5009/1481/11.
Відтак, колегія суддів зазначає, що висновок експертизи, поданий Заявником є лише способом переоцінки вже наявних у справі доказів та ґрунтується на доказах, які могли бути подані стороною вчасно, але не були подані. Саме тому сам по собі новостворений висновок експертизи, який лише переоцінює вже наявні докази, не вважається нововиявленою обставиною.
Усе вищеописане спростовує доводи Заявника щодо того, що висновок експерта є саме фактом підтвердження наявності нововиявленої обставини. Поза як Відповідач 2 займаючи спірну земельну ділянку з 2018 року будучи її орендарем не міг не знати що відбувається на його земельній ділянці яких вона розмірів та які її реальні розміри необхідні для обслуговування такої земельної ділянки, що в котре вказує, про можливість Відповідача 2, заперечуючи проти позовних вимог Прокурора в даній справі, як і про можливість звернутися до експертної установи із питанням: який повинний бути розмір земельної ділянки необхідної для обслуговування майна, виробничого будинку - кисневої станції під час безпосереднього розгляду справи (в тому числі й заявляти про призначення експертизи). А тому, висновок такої експертизи, з огляду на її порядок та мотиви, строки її проведення, є саме новим доказом, а не фактом на підтвердження обставин, за допомогою якого Заявник прагне переоцінити докази, які оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, на думку колегії суддів, зазначений Заявником висновок експерта є не нововиявленими обставинами, а новим доказом, який не існував на момент розгляду справи, а отже відповідно до усталеної практики Верховного Суду не може бути підставою для перегляду чинного судового рішення.
При цьому, апеляційни господарський суд також звертає увагу Заявника і на те, що як зазначалося самим Відповідачем 2 у відзиві на позов Прокурора, даний об'єкт нерухомості та земельна ділянка використовується на момент розгляду справи і на час виникнення спірних відносин для здійснення господарської діяльності зі збору, заготівлі і переробки деяких видів відходів як вторинної сировини: гумотехнічних виробів і зношених шин. Відповідно до акту обстеження від 15 грудня 2022 року, що доданий до відзиву Відповідача 1, дана споруда використовується для зберігання металевих виробів. Таке використання відповідної будівлі та земельної ділянки (відсутність відповідного обладнання кисневої станції) підтверджується і самим Висновком експертів. Дане вказує на те, що зазначена назва будівлі «киснева станція» зберіглася у зв'язку із використання такої будівлі в минулому для розміщення обладнання кисневої станції. Враховуючи наведене, оскільки відповідна нежитлова будівля не використовується, не планується використовуватися для розміщення кисневої станції (про що зазначав Відповідач 1), відповідним наміром використання будівлі не обґрунтовувалися клопотання (заява) про відведення земельної ділянки, проектом землеустрою, не визначено відведення такої земельної ділянки для обслуговування об'єкту промисловості - кисневої станції, тому наразі відсутні будь-які підстави ототожнювати виробничий об'єкт - кисневу станцію (інженерно технічний комплекс, що включає технічне обладнання та споруди, призначенні для виробництва, стискання, скраплення, зберігання та подачі кисню з метою забезпечення технологічних) та об'єкт нерухомості загальною площею 141 кв.м, що розташовується на спірній земельній ділянці, і який використовувався Відповідачем 2 для реальної діяльності зі збору, заготівлі і переробки деяких видів відходів як вторинної сировини. В той же час, у висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 1 травня 2025 року визначали площу земельної ділянки необхідної для обслуговування будівлі кисневої станції саме як діючого відповідного виробничого об'єкту з урахуванням відповідної санітарно-захисної зони для такого об'єкту (том 3, а.с. 190). Дане в свою чергу також спростовує доводи Відповідача 2, висвітлені у поданій заяві.
Відповідно підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення проте котрі існували на момент прийняття спірного рішення.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв проти України" від 21 червня 2007 року перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція.
Колегія суду при прийнятті даного судового рішення керується й принципом "res", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 19 лютого 2009 року в справі «Христов проти України», від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від "res judicata" можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до пункту 33 рішення у справі "Христов проти України" право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України" від 19 жовтня 2004 року зазначав, що на відміну від процедури перегляду рішення в порядку нагляду, яка в багатьох випадках визнана несумісною з гарантіями, передбаченими пунктом 1 статті 6 Конвенції, провадження, яке оскаржується в цій справі, стосується поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами. Суд зауважує, що поновлення розгляду справ за нововиявленими обставинами, за умови відсутності зловживання, не суперечить положенням Конвенції як таке. Більше того, для порівняння, Суд зауважує, що стаття 4 Протоколу N 7 до Конвенції передбачає надання дозволу державі виправляти судові помилки в кримінальному провадженні. Однак Суд повторює, що концепція правової певності, яка характерна для Конвенції, передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення.
Цей принцип полягає в тому, що жодна із сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою нового розгляду та нового рішення у справі.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Суд апеляційної інстанції дослідивши доводи поданої заяви приходить до висновку, що наведені Заявником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року, а врахування судом таких обставин не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
З огляду на наведене, обставини, на які посилається Відповідач 2, як на нововиявлені, не мають ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто, таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статтей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зауважує, що наведені скаржником в заяві обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року в справі №906/10/23 не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви Відповідача 2.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви покладаються на Відповідача 2 згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі № 906/10/23 за нововиявленими обставинами.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі № 906/10/23 - залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до вимог статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 906/10/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст ухвали виготовлено 4 липня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.