вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2025 р. Справа№ 758/5941/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Мостепанюк В.І., дов. № 60-13023/24 від 23.12.2024;
Ковалик В.В., дов. № 60-13020/24 від 23.12.2024;
від відповідача: Покотило В.М., дов. № 297 від 18.02.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 758/5941/20 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1
про стягнення 15 749 729,36 дол. США,-
У травні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 15 749 729,36 дол. США майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 (далі - Вирок) було встановлено, що ОСОБА_1 , як голова правління публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк" / Банк), внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків не здійснила всі заходи для виконання вказівок Національного банку України (далі - НБУ), наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, розміщені в Bank Frick & Cо AG, що в подальшому, після визнання ПАТ "Енергобанк" неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами та таким чином зменшити ліквідну масу банку при його ліквідації. В результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи.
Враховуючи наведене позивач стверджував, що ОСОБА_1 вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу (далі - КК) України, та спричинивши матеріально шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, що встановлено вищевказаним обвинувальним вироком, зобов'язана відшкодувати зазначену суму матеріальної шкоди на користь Фонду, який здійснює заходи з виведення неплатоспроможного Банку з ринку, у зв'язку з заподіяною службовою особою банку майновою шкодою, що відобразилось в неможливості Банку у повному обсязі розрахуватися з його кредиторами з огляду на недостатність майна.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2021 у позові відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що:
- постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарського О.П. від 07.06.2017 виділено з матеріалів кримінального провадження (далі - КП) № 12016000000000008 матеріали КП, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Тим самим, згідно наданих документів, коштами в розмірі 15 749 729,36 дол. США, які просить стягнути позивач з відповідача як заподіяну шкоду в даному судовому провадженні, заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шляхом вчинення злочину - шахрайства;
- позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому майнової шкоди, причинний зв'язок між службовою недбалістю, встановленою вироком суду та заподіянням шкоди у розмірі, визначеному в позові;
- вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 в справі № 758/7786/17 є обов'язковим під час розгляду даної справи, проте такий вирок не містить встановленого факту заподіяння відповідачем майнової шкоди на суму 15 749 729,36 дол. США та кваліфікація кримінального правопорушення не містить обвинувачення відповідача за статтями 190, 191 КК України, якими прямо передбачено шахрайство та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
- службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності, а відтак позивач не звільнений від доказування в цивільній справі відносно доводів щодо визначення розміру майнової шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченої та спричиненою шкодою;
- крім того, у вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 в справі № 758/7786/17 зазначено, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із статтею 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався. Позивач із відповідною заявою, як це було передбачено ч. 3 ст. 55 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України (в редакції, що була чинна на початок КП 19.01.2016) до органу досудового розслідування не звертався, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки не отримував;
- саме заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729,36 дол. США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому КП і не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із злочином, скоєним відповідачем. В даному КП відповідач підозрюваною не є, що сторонами не заперечувалось;
- до спірних правовідносин має застосовуватись річна позовна давність. Позивачу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником, в день ухвалення вироку, тобто 20.06.2017, а відтак позов надійшов до суду з пропуском річного строку, встановленого ч. 3 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2022 апеляційну скаргу Фонду задоволено та вказане рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Фонду задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 дол. США.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- факт наявності та вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. в США є встановленим вироком та додатковому доведенню не підлягає;
- під час досудового розслідування КП № 12016000000000008 та під час його розгляду районним судом цивільний позов у кримінальний справі до обвинуваченої ОСОБА_1 не заявлявся, ПАТ "Енергобанк" та/або Фонд потерпілим та/або цивільним позивачем не визнавались, а отже особа, яка не пред'явила цивільний позов у КП, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства;
- обставини справи, що встановлені вироком, свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди в наслідок її протиправних дій. При відмові у позові суд першої інстанції також не врахував, що за деліктними правовідносинами, обов'язок доказування відсутності вини покладено на заподіювача шкоди;
- відповідач не довела, що її бездіяльність, яка виразилась в невчиненні дій для повернення коштів з кореспондентського рахунку банку, керівником, якого вона була, не призвела в подальшому до зменшення ліквідаційної маси банку та спричинення шкоди у встановленому вироком розмірі;
- доводи представника відповідача про те, що кошти на кореспондентський рахунок перераховувались в той час, коли відповідач не була керівником банку, а також зняті були з рахунку в той час коли вже Фонд здійснював управління банком, не доводять відсутність вини та відсутність прямого причинного зв'язку між бездіяльністю ОСОБА_1 та втратою банком коштів, які, в тому числі, і через винну поведінку відповідача, що було встановлено вироком, в подальшому були втрачені, внаслідок зняття їх з кореспондентського рахунку невстановленими слідством особами;
- за наявності вироку суду та притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за службову недбалість, доводи відповідача та висновки суду про те, що відповідальність за зникнення коштів можуть нести лише ті особи, які заволоділи коштами не відповідають обставинам справи та вимогам закону, на який послався позивач звертаючись до суду з позовом. Оскільки втрата банком коштів, та зняття їх з кореспондентського рахунку знаходиться, в тому числі, і в прямому причинному зв'язку з бездіяльністю відповідача, що встановлено вироком суду;
- Фондом була подана позовна заява про відшкодування шкоди, спричиненої службовою/посадовою особою ПАТ "Енергобанк" за завдану шкоду товариству не з підстав, передбачених трудовим законодавством, а з підстав відповідальності, передбаченої Законами України "Про банки та банківську діяльність", "Про акціонерні товариства" та положеннями Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, а відтак застосування судом першої інстанції норм Кодексу законів про працю України, до спірних правовідносин, що розглядаються у справі № 758/5941/20, є невірним;
- доводи представника відповідача з приводу недоведеності позивачем розміру завданих збитків діями відповідача, є безпідставними з огляду на те, що кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за який ОСОБА_1 було притягнуто до кримінальної відповідальності, є саме встановлення розміру збитків. Вироком встановлено, що в результаті злочинних дій відповідача кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США не були повернуті, що в подальшому призвело до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації. Отже, встановлення дійсного розміру завданої шкоди було кваліфікуючою ознакою указаного вище злочину, що виключає наявність жодного сумніву щодо розміру завданих збитків.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вищенаведені судові рішення скасовано. Закрито провадження у справі № 758/5941/20 та повідомлено Фонд, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Верховним Судом зазначено, що предметом спору у цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої ПАТ "Енергобанк" її посадовою особою, тож судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
24.10.2023 до Верховного Суду надійшла заява Фонду про направлення справи на розгляд господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 вказану заяву Фонду задоволено та справу № 758/5941/20 передано для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.
12.12.2023 до господарського суду міста Києва надійшла уточнена позовна заява (оскільки зміст позовних вимог згідно норм Цивільного процесуального кодексу України не відповідає положенням статті 162 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України) про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої кримінальним правопорушенням (а.с. 41-54 том 4) з ОСОБА_1 на користь Фонду у сумі 15 749 729,36 дол. США.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що:
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення саме відповідачем діяння (бездіяльності), яке завдало позивачу шкоди в сумі 15 749 729,36 дол. США, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діянням ОСОБА_1 та втратою 15 749 729,36 дол. США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), яка мала місце після того, як була звільнена з посади (відсторонена від виконання обов'язків голови правління);
- вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 в справі № 758/7786/17 не містить встановленого факту заподіяння відповідачем майнової шкоди на суму 15 749 729,36 дол. США, та кваліфікація кримінального правопорушення не містить обвинувачення відповідача за ст.ст. 190, 191 КК України, якими прямо передбачено шахрайство та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
- кваліфікація дій відповідача, відповідно до вказаного вироку, є службова недбалість, яка ч. 1 ст. 367 КК України визначається, як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб;
- службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності, а відтак позивач не звільнений від доказування в справі відносно доводів щодо визначення розміру майнової шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченої та спричиненою шкодою;
- крім того, у вироку зазначено, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із статтею 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався. Позивач із відповідною заявою, як це було передбачено ч. 3 ст. 55 КПК України до органу досудового розслідування не звертався;
- заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729,36 дол. США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому КП і не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із злочином, скоєним відповідачем.
З зазначених підстав господарським судом встановлена відсутність причинно-наслідкового зв'язку між халатними діями ОСОБА_1 та недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), та якими шахрайським шляхом заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 421 618,68 грн не є співмірним із наданими адвокатом послугами та обсягом цих послуг, а тому задовольнив заяву частково в розмірі 40 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Фонд звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог та про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що Вироком встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх фідуціарних обов'язків як голови правління ПАТ "Енергобанк" та вчинення нею службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, та в силу положень ч. 6 ст. 75 ГПК України, додатковому доведенню не підлягає. Фонд також стверджував, що згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" на керівника банку покладено зобов'язання діяти на користь банку та його клієнтів; ставитись з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку; банк має здійснювати контроль управління ризиками, а згідно ст. 92 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України посадова особа зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 12.04.2010 по 12.02.2015 займала в ПАТ "Енергобанк" посади, що зобов'язували її здійснювати контроль та нагляд за діяльністю банку, у тому числі і контроль щодо належного виконання банком своєї діяльності, що згідно з законодавчими вимогами вимагало від неї належного виконання своїх фідуціарних обов'язків перед юридичною особою - ПАТ "Енергобанк", а оскільки ОСОБА_1 з 12.04.2010 обіймала керівні посади в ПАТ "Енергобанк", пов'язані, в тому числі, і з контролем за фінансовою діяльністю банку, то це свідчить про її обізнаність у перерахуванні впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 грошових коштів на рахунок в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тож невиконання вказівок НБУ, наданих за результатами інспектування банку, про необхідність повернути грошові кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, носило свідомо умисний, злочинний характер дій з боку ОСОБА_1 . З вказаних підстав наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягали задоволенню, а судові витрати, пов'язані з розгляду справи судом першої інстанції, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладенню на відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., зокрема, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 11.03.2025.
13.02.2025 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому представник, зокрема, зазначав, що розміщення коштів ПАТ "Енергобанк" на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) відбувалось без сприяння і безпосередньої участі відповідача, при цьому на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління (12.02.2015) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Разом з цим, 07.06.2017 постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України виділено з матеріалів КП № 12016000000000008 матеріали КП, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто коштами заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шахрайським шляхом. В подальшому вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_1 і при цьому цивільний позов Фондом не заявлявся, а потерпілих від кримінального правопорушення не було. Також відповідач стверджував, що дебіторська заборгованість по кореспондентському рахунку банку Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) в сумі 15 648 744,91 дол. США продана Фондом за 1 209 414,26 грн товариству з обмеженою відповідальністю "Астерс-Фінанс", у зв'язку з чим відповідач вважав, що позивачем не доведено завдання йому шкоди в сумі 15 749 729,36 дол. США, саме внаслідок протиправних дій відповідача, тобто не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діянням ОСОБА_1 та втратою 15 749 729,36 дол. США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк" відкритого Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Окрім того посилався на те, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває аналогічний спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 910/14974/18), у зв'язку з чим господарський суд мав відмовити у відкритті провадження у цій справі (№ 758/5941/20).
05.03.2025 до апеляційного суду надійшли заперечення позивача на відзив відповідача, в яких представник, зокрема, зазначав, що позов поданий до суду, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх фідуціарних обов'язків, як колишнім керівником, посадовою особою, головою правління банку, тобто вчинення нею дій (бездіяльності), з порушенням законодавчих норм, внаслідок чого банку було завдано шкоди (збитків). Разом з цим Фонд наділений правом на звернення (пред'явлення позову) до колишніх керівників, посадових осіб банку, пов'язаних з банком осіб, з вимогами про відшкодування шкоди (збитків) завданих банку, які після отримання Фондом за рішенням суду розподіляються між кредиторами неплатоспроможного банку. Також Фонд зазначав про подібність (тотожність, аналогічність) правовідносин у цій справі та справах Верховного Суду на які він посилався в апеляційній скарзі. Щодо завданої відповідачем шкоди позивач зазначав, що майнова шкода та її розмір встановлена у вироку, а також підтверджується наданими до матеріалів справи документами: балансовою довідкою від 09.04.2024 по рахункам ПАТ "Енергобанк" щодо коштів, списаних у збиток банку та випискою по особовому рахунку банку за 14.05.2020, яка підтверджує факт списання коштів у збиток банку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 оголошено перерву до 22.04.2025.
17.04.2025 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких представник, зокрема, вказував інформацію про Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).
18.04.2025 до апеляційного суду надійшли заперечення позивача на додаткові пояснення відповідача, в яких представник зазначав, що тимчасовою адміністрацією у ПАТ "Енергобанк" здійснювались заходи з метою повернення коштів з рахунку Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) і сам факт списання цих коштів з рахунку виключає будь-яку можливість у пред'явленні вимог до іноземного банку.
При цьому Фонд просив залишити без розгляду вказані додаткові пояснення відповідача, однак апеляційний суд вважає за можливе прийняти до розгляду додаткові пояснення відповідача, з урахуванням додержання балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на їх подання, у зв'язку з чим вказане клопотання Фонду відхиляється.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 оголошено перерву до 10.06.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 10.06.2025, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у кримінальній справі № 758/7786/17 за результатом розгляду КП № 1-кп/758/535/17 (КП під час досудового розслідування № 12016000000000008) відносно ОСОБА_1 (а.с. 12-18 том 1), підозрюваної у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, були встановлені наступні обставини:
" ОСОБА_1 , згідно наказу № 55-о від 10.02.2014, винесеного на підставі рішення спостережної ради ПАТ "Енергобанк" (протокол засідання № 4 від 10.02.2014) була призначена з 10.02.2014 на посаду голови правління ПАТ "Енергобанк", тобто являлася службовою особою суб'єкта господарської діяльності.
Функції та повноваження голови правління ПАТ "Енергобанк" визначаються статутом Банку, погодженим НБУ 21.06.2013 і зареєстрованим у новій редакції державним реєстратором реєстраційної служби головного управління юстиції у місті Києві 04.07.2013 та положенням про правління, затвердженим загальними зборами акціонерів ПАТ "Енергобанк" (протокол № 26 від 26.04.2011).
Відповідно до статті 12 статуту вказаної банківської установи правління є єдиним виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його діяльності згідно з принципами та порядком, встановленим статутом банку, рішенням загальних зборів і спостережної ради.
До компетенції правління належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та спостережної ради. Правління очолює голова правління. Голова правління має право без довіреності діяти від імені банку, представляти інтереси банку у відносинах з організаціями та державними органами, вчиняти правочини від імені банку, видавати накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками банку, а також приймає рішення про пред'явлення позовів від імені банку.
Так, на ОСОБА_1 , як голову правління ПАТ "Енергобанк", були покладені обов'язки з керівництва поточною діяльністю банку, направленою на додержання основної мети діяльності банку з одержання прибутку шляхом надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських послуг, що може бути дозволено для банків згідно із чинним законодавством України.
Відповідно п. 1.18 статуту банк несе відповідальність за раціональне використання власних та залучених коштів.
Згідно п. 1 ст. 4.3 положення про правління ПАТ "Енергобанк" голова та члени правління зобов'язані при використанні своїх обов'язків діяти в інтересах Банку та клієнтів сумлінно, розумно, не перевищувати своїх повноважень і ставити інтереси Банку вище власних. Обов'язок діяти сумлінно і розумно означає необхідність проявляти сумлінність, обачність і належну обережність.
Таким чином ОСОБА_1 , як голова єдиного виконавчого органу банку, повинна була забезпечити дотримання вказаною банківською установою вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", статуту ПАТ "Енергобанк" та діяти сумлінно, обачно і обережно інтересах Банку та його клієнтів.
Однак, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість, при наступних обставинах:
20.04.2012 з метою перерахування (зарахування) клієнтський платежів, міжбанківських депозитних та кредитних операцій, здійснення платежів в іноземній валюті ПАТ "Енергобанк" було відкрито кореспондентський рахунок у Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн).
Впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 на коррахунок ПАТ "Енергобанк" в у Bank Frick & Cо AG було перераховано коштів на загальну суму 15 814 000,00 дол. США.
У період з 24.03.2014 по 30.04.2014, у відповідності до плану виїзного інспектування банків та банківських установ на 2014 рік, фахівцями НБУ було проведено інспекційну перевірку ПАТ "Енергобанк" за період діяльності з 01.05.2011 по 01.03.2014.
Відповідно до звіту за результатами перевірки ПАТ "Енергобанк" встановлено, що станом на 01.03.2014 найбільша концентрація коштів на рахунках типу "Ностро" спостерігається за коштами розміщеними у Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) в сумі 15 814 000,00 дол. США (в еквіваленті 154 677,4 тис. грн або 81,2 3 % загального обсягу коштів розміщених на рахунках та 7,17 % загальних активів, 74,80 % невідкорегованого капіталу І рівня).
Рівень кредитного ризику операцій за рахунками "Ностро" високий з огляду на концентрацію коштів на кореспондентському рахунку в Bank Frick & Cо AG, а також враховуючи, що операція по розміщенню коштів на коррахунку за економічною суттю має ознаки кредитної операції без забезпечення (по коррахунку проводилися операції лише із поповнення рахунку та зарахування отриманих відсотків).
Характер руху коштів на рахунку у Bank Frick & Cо AG свідчить про фактичне знерухомлення на ньому коштів у сумі 15 489,0 тис. дол. США.
Крім того, розміщення коштів на коррахунку в Bank Frick & Cо AG (долар США), не являється для Банку економічно доцільним, оскільки такі вкладення є низько доходними (на залишок коштів на коррахунку банком-кореспондентом нараховується 1,00 % річних).
За результатами перевірки НБУ зобов'язав керівництво ПАТ "Енергобанк" відобразити в обліку на рахунку кредитної заборгованості кошти, розміщені на кореспондентському рахунку у Bank Frick & Cо AG, Ліхтенштейн (враховуючи кредитний характер зазначеної операції) та здійснити заходи щодо термінового їх повернення і про результати вжитих заходів повідомити департамент пруденційного нагляду протягом 3 робочих днів після отримання звіту про інспектування.
Із даним звітом про інспектування банку та вимогами НБУ щодо усунення порушень з боку керівництва ПАТ "Енергобанк" (лист НБУ № 42-011/33916/Бт від 27.06.2014) в невстановлений слідством час в приміщенні ПАТ "Енергобанк" за адресою, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56 була ознайомлена ОСОБА_1 , яка в силу покладених на неї обов'язків голови правління банку, повинна була забезпечити повне та негайне виконання вимог НБУ.
Проте остання, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків керівника банківської установи не виконала вимоги НБУ щодо негайного повернення коштів в сумі 15 489,0 тис. дол. США з коррахунку в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн). Тобто, останньою не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ.
В результаті недбалого відношення до своїх службових обов'язків голови правління ПАТ "Енергобанк" ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 дол. США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн).
12.02.2015 постановою правління НБУ № 96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та в цей же день, на підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".
Відповідно до постанови правління НБУ № 370 від 11.06.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 115 від 12.06.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк".
Під час здійснення тимчасовою адміністрацією своєї діяльності було встановлено, що на рахунку в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) розміщено кошти ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США. З метою повернення вказаних коштів тимчасовою адміністрацією ПАТ "Енергобанк" неодноразово надсилалися запити до Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) з проханням повернути кошти ПАТ "Енергобанк" в зв'язку з його ліквідацією, але до теперішнього часу кошти повернуті не були. Крім того, 30.06.2015 Bank Frick & Cо AG на запит тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" повідомив, що кошти, які знаходяться на рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG, є заставою по кредиту, виданому вказаною банківською установою юридичній особі-нерезиденту і в зв'язку з невиконанням своїх обов'язків позичальником, дані кошти були списані з рахунку ПАТ "Енергобанк" в якості повернення боргу, але в самому ПАТ "Енергобанк" відсутні документи, які б підтверджували надання в якості застави коштів банку за кредитом будь-якої особи, отриманому в Bank Frick & Cо AG. Данні обставини свідчать про факт заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами коштами ПАТ "Енергобанк", що знаходилися на рахунку, відкритому вказаною банківською установою в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн).
Таким чином, в результаті неналежного виконання головою правління ПАТ "Енергобанк" ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, яка не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків не здійснила всі заходи для виконання вказівок НБУ, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, розміщені в Bank Frick & Cо AG, що в подальшому, після визнання ПАТ "Енергобанк" неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами та таким чином зменшити ліквідну масу банку при його ліквідації.
В результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400,00 грн, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи.
09.06.2017 між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України та ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості.
…За таких обставин суд вважає встановленим в судовому засіданні те, що своїми діями, які виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх посадових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинили тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України".
Вищевказаним вироком, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено покарання у виді 3-ох років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1-ин рік, без застосування штрафу, та згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку 1-ин рік.
Враховуючи наведене позивач стверджував, що ОСОБА_1 , як службова особа Банку, вчинивши кримінальне правопорушення та спричинивши матеріально шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, що встановлено вищевказаним обвинувальним вироком, зобов'язана відшкодувати зазначену суму матеріальної шкоди на користь Фонду, який здійснює заходи з виведення неплатоспроможного Банку з ринку, у зв'язку з заподіяною службовою особою банку майновою шкодою, що відобразилось в неможливості банку у повному обсязі розрахуватися з кредиторами ПАТ "Енергобанк" враховуючи недостатність майна банку.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між халатними діями ОСОБА_1 та недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), та якими шахрайським шляхом заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 ГПК України).
Отже при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.
У частині 1 статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Так, за змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).
Враховуючи зазначені правила доказування у господарському процесі, у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідача, у чому полягав негативний результат його діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідача та існуючого негативного результату.
Відповідач у межах наданих процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинен спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини й доводи, які свідчили б про відповідність його діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для його відповідальності.
Як зазначалось у Вироку відносно ОСОБА_1 , як голови правління ПАТ "Енергобанк" (голова правління з 10.02.2014 згідно наказу № 55-о від 10.02.2014, винесеного на підставі рішення спостережної ради ПАТ "Енергобанк"), були покладені обов'язки з керівництва поточною діяльністю банку, направленою на додержання основної мети діяльності банку одержання прибутку шляхом надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських послуг, що може бути дозволено для банків згідно із чинним законодавством України. ОСОБА_1 , як голова єдиного виконавчого органу банку, повинна була забезпечити дотримання банківською установою вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", статуту ПАТ "Енергобанк" та діяти сумлінно, обачно і обережно в інтересах Банку та його клієнтів.
Правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків врегульовано в Законі України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов'язаний створити наглядову раду, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до виключної компетенції ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.
За змістом статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Згідно статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
Стаття 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
У лютому 2015 року ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", а у червні 2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк".
Пунктами 12, 13 ч. 1 ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказано, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об?єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об?єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
Приписами ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об?єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
В п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює функції щодо процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов?язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
За приписами пунктів 5, 6 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право: заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та/або будь-яких інших осіб стосовно банку та визнання банку потерпілим, а також заявляти від імені та в інтересах банку цивільні позови про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, визначені частиною 2 статті 37 та статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
Приписами ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Зі змісту ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості.
Відповідно ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на час звернення з позовом до суду) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов'язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.
З правового аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що виключно Фонд, як особа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та який діє (у даній категорії судових справ) від імені та в інтересах банку та його кредиторів, наділений правом на звернення (пред'явлення позову) до колишніх керівників, посадових осіб банку, пов'язаних з банком осіб, з вимогами про відшкодування шкоди (збитків) завданих банку, внаслідок неналежного виконання ними своїх фідуціарних обов'язків, через вчинення недобросовісних, нерозумних, необґрунтованих, без дотримання меж нормального господарського ризику дій (бездіяльності).
Під час проведення заходів із виведення неплатоспроможного ПАТ "Енергобанк" з ринку, Подільським районним судом міста Києва здійснено судовий розгляд КП № 12016000000000008 відносно ОСОБА_1 , за наслідками якого судом 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 ухвалено вирок, яким встановлено, що в результаті неналежного виконання головою правління ПАТ "Енергобанк" ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, яка не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків не здійснила всі заходи для виконання вказівок НБУ, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, розміщені в Bank Frick & Cо AG, що в подальшому, після визнання ПАТ "Енергобанк" неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами та таким чином зменшити ліквідаційну масу банку при його ліквідації. В результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи.
Частиною 6 статті 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в КП або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1023 від 28.05.2020 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Енергобанк", було затверджено звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Енергобанк" (а.с. 55 том 4), відповідно до якого (а.с. 56-59 том 4) загальна сума незадоволених вимог кредиторів до банку на дату ліквідації за балансовим обліком склала 1 146 484,27 тис. грн.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1439 від 30.07.2020 (а.с. 60-63 том 4), з метою завершення процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк", а також припинення його як юридичної особи, відповідно до пункту 2 частини 5 та частини 6 статті 12, частини 1 статті 35, статей 37, 38, 48, частин 3 та 4 статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "Енергобанк" здійснювати Фондом безпосередньо.
Відповідно до балансової довідки по рахункам ПАТ "Енергобанк" від 09.04.2024 кошти списані у збиток банку в процедурі виведення неплатоспроможного Банку з ринку, склали суму у розмірі 15 648 744,91 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку банку за 14.05.2020 (а.с. 245-246 том 4).
Таким чином факт наявності та неправомірність поведінки заподіювача шкоди шляхом вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США є встановленим у вироку суду у КП та додатковому доведенню не підлягає, що свідчить про наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди в наслідок її протиправних дій.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
Цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
Щодо доводів відповідача про те, що кошти на кореспондентський рахунок перераховувались впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 на загальну суму 15 814 000,00 дол. США в той час, коли ОСОБА_1 не була керівником банку, а на момент її відсторонення від виконання обов'язків голови правління (12.02.2015) і до фактичного звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США знаходилися на рахунку ПАТ "Енергобанк" та були списані з рахунку в той час коли вже Фонд здійснював управління банком, і при цьому злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не має відношення до заволодіння коштами ПАТ "Енергобанк" у сумі 15 749 729,36 дол. США, також враховуючи і те, що 07.06.2017 постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П. виділено з матеріалів КП № 12016000000000008 матеріали КП щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) та нерухомим майном, переданим банком в іпотеку фізичним особам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , тобто вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 178-181 том 1).
Такі твердження колегією суддів відхиляються, оскільки вони не доводять відсутність вини та відсутність прямого причинного зв'язку між бездіяльністю ОСОБА_1 та втратою банком коштів, які в тому числі і через винну поведінку відповідача, що було встановлено вироком суду в подальшому були втрачені, внаслідок зняття їх з кореспондентського рахунку невстановленими слідством особами. За наявності вироку суду, та притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за службову недбалість, доводи відповідача про те, що відповідальність за зникнення коштів можуть нести лише ті особи, які заволоділи коштами не відповідають обставинам справи та вимогам закону, на який послався позивач звертаючись до суду з позовом. При цьому втрата банком коштів, та зняття їх з кореспондентського рахунку знаходиться в тому числі і в прямому причинному зв'язку з бездіяльністю ОСОБА_1 , що встановлено вироком суду.
Доводи відповідача з приводу недоведеності позивачем розміру завданих збитків, діями відповідача, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на те, що вироком встановлено, що в результаті злочинних дій відповідача кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США не були повернуті, що в подальшому призвело до зменшення ліквідаційної маси Банку при його ліквідації, а також з огляду на надані позивачем документи щодо списання коштів у збиток банку (балансова довідка по рахункам ПАТ "Енергобанк" від 09.04.2024 та виписка по особовому рахунку банку за 14.05.2020 (а.с. 245-246 том 4)).
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 не довела, що її бездіяльність яка виразилась в не вчиненні дій для повернення коштів з кореспондентського рахунку банку, керівником, якого вона була, не призвела в подальшому до зменшення ліквідаційної маси банку та спричинення шкоди у встановленому розмірі.
Вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, бездіяльність ОСОБА_1 унеможливила ПАТ "Енергобанк" розрахуватися із вкладниками та іншими кредиторами цього Банку, що в свою чергу, спричинило віднесення Банку до категорії неплатоспроможних і подальшу його ліквідацію, у зв'язку з чим ОСОБА_1 зобов'язана відшкодувати зазначену суму матеріальної шкоди (збитків) на користь Фонда, який здійснює заходи з виведення неплатоспроможного ПАТ "Енергобанк" з ринку у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які, в свою чергу, будуть використані для розрахунків з вкладниками та іншими кредиторами цього неплатоспроможного Банку.
Підсумовуючи встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність всіх елементів для відшкодування заподіяної майнової шкоди, а саме: протиправна поведінка відповідача, яка полягала у вчиненні службової недбалості; у зв'язку з чим було завдано шкоди державі в сумі 15 749 729,36 дол.; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що саме внаслідок службової недбалості ОСОБА_1 було заподіяно шкоду державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк"; вина особи, яка заподіяла шкоду, при цьому не доведено наявність обставин, які б виключали вину відповідача, а отже позивачем обґрунтовано наявність підстав для стягнення з відповідача 15 749 729,36 дол. США майнової шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо закриття провадження у справі № 758/5941/20, оскільки в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/14974/18 між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав (а.с. 4-19 том 4), то такі твердження відповідача є помилковими, з тих підстав, що у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/14974/18 за позовом Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ "Енергобанк" до пов'язаних з банком фізичних осіб (зокрема, і ОСОБА_1 ) про стягнення 779 505 121,31 грн збитків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" встановлено недостатність майна такого банку для покриття вимог кредиторів на суму 779 505 121,31 грн, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів, як пов'язаних з банком осіб, збитків у вказаному розмірі, що були завдані внаслідок неправомірних дій таких осіб. При цьому, підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов'язаних осіб ПАТ "Енергобанк", позивачем вказано на ч. 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та положення частини 5 та 6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Крім того, заявник посилався на приписи частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України, частину 1 статті 1190 цього Кодексу, в яких визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Позивачем долучено до матеріалів справи заяву № 27-11701/19 від 09.11.2019 про уточнення позовних вимог у справі № 910/14974/18, в якій відсутні обставини щодо завдання шкоди ОСОБА_1 з підстав ухваленого обвинувального вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 (а.с. 219-226 том 1). Таким чином, зазначені справи не є аналогічним спором про той самий предмет і з тих самих підстав.
Стосовно позовної давності, то згідно зі статтями 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зважаючи на те, що ПАТ "Енергобанк" та/або Фонд потерпілим та/або цивільним позивачем у кримінальний справі не визнавались, то Фонд міг довідатись і довідався про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, обвинуваченою ОСОБА_1 , з обвинувального вироку Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/7786/17, - 20.06.2017, а отже позовна давність позивачем не пропущена, з огляду на те, що позов поданий позивачем 26.05.2020 (а.с. 42 том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1).
У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/5941/20 відповідач просив покласти на позивача 421 618,68 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи господарським судом міста Києва (а.с. 77-91 том 4).
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 758/5941/20 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки такі витрати, у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у суді апеляційної інстанції, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 758/5941/20 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 758/5941/20 скасувати та прийняти нове рішення.
Задовольнити позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 доларів США.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 758/5941/20 скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 758/5941/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.07.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко