вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/9099/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» та Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, повний текст складено 21.11.2024
у справі № 910/9099/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех»
до Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни
про стягнення 112 832,53 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуматех» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни про стягнення 112 832,53 грн, з яких 100 000,00 грн основного боргу, витрати з урахуванням індексу інфляції на суму 1 305,21 грн, 1 114,75 грн 3% річних та 10 412,57 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання інформаційних послуг №347 від 09.02.2024 в частині надання послуг у встановлений цим правочином строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 в позові відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору залишено за позивачем. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» на користь Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни витрати на професійну правничу допомогу на суму 2 500 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Гуматех» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуматех» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, нехтування судом частиною доказів, порядком прийняття виконаних робіт та наданих послуг та використання під час розгляду припущень в стилі «якщо заявка розглядалась, то послуги вважаються наданими», є формальним підходом до розгляду судової справи, що унеможливлює дотримання правил балансу інтересів сторін та є неприпустимим в розрізі національного та міжнародного законодавства.
Також скаржник у апеляційній скарзі зазначив про те, що попередній розрахунок понесених витрат складається з судового збору в сумі 7 570,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, Фізична особа - підприємець Кобелі-Звір Мар'яна Ярославівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити фізичній особі-підприємцю Кобеля-Звір М.Я. пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємцю Кобелі-Звір М.Я на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 року по справі № 910/9099/24 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 року по справі № 910/9099/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грумтех» на користь Фізичної особи-підприємцю Кобелі-Звір М.Я. витрат на професійну правничу допомогу на суму 2500 грн 00 коп скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грумтех» на користь фізичної особи - підприємцю Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни витрати на професійну правничу допомогу на суму 25000 грн 00 коп. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 залишити без змін. Судові витрати стягнути з відповідача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що сторонами було досягнуто домовленості щодо фіксованого розміру гонорару адвоката на суму 25 000 грн (що підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2024), відповідно суд був не вправі втручатися у ці правовідносини.
На думку скаржника, Господарський суд міста Києва при прийнятті рішення не надав належної оцінки вказаним обставинам справи, зокрема п.4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги, та доказам на підтвердження понесених витрат, в зв'язку з чим прийшов до неправомірного висновку щодо зменшення суми витрат на правову допомогу з 25 000 грн до 2500 грн. Також, судом першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат не взято до уваги та не надано оцінки договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2024 року, згідно якого встановлено фіксований розмір гонорару - 25 000 грн, а також не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яких дійшла Велика Палата Верховного суду у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 20.12.2023 року по справі № 910/5483/22 та прийнято в цій частині необґрунтоване рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише на суму 2 500 грн.
Скаржник зазначає, що у розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Водночас, ні ТОВ «Гуматех», ні його представник до суду першої інстанції, клопотання/заяву про порушення позивачем вимог частини 3,4 статті 126 ГПК України щодо визначення розміру витрат на правову допомогу та зменшення таких витрат не подавав та відповідні вимоги відповідача не заперечував.
Скаржник вважає, що самостійне зменшення судом першої інстанції суми витрат на правову допомогу з 25 000 грн до 2500 грн є повним нівелюванням не тільки роботи та часу адвоката витраченого по цій справі, а й професії адвоката загалом. Надана судом першої інстанції оцінка роботі адвоката (враховуючи подані процесуальні документи та процесуальні дії представника відповідача (участь в судових засіданнях та ін.) не підпадає та не узгоджується з жодним принципом цивільного судочинства.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що предметом укладеного між сторонами договору є саме надання інформаційних послуг щодо підготовки повної грантової заявки для подання, а не забезпечення отримання позивачем грантової допомоги. Предметом договору про надання послуг є саме процес надання послуг.
Відповідач вказує на те, що надіславши замовнику проект грантової заявки (пакет документів) виконавець виконав свої зобов'язання за договором №347, щодо підготовки повної грантової заявки проекту. Замовник у свою чергу про жодні недоліки та/або невідповідності саме щодо проекту грантової заяви виконавцю не заявив, а підтвердження того, що заявка була прийнята до розгляду є рішення відбіркового комітету, яке було отримана позивачем та переслана відповідачу, на підтвердження чого до суду першої інстанції було надано електронне листування між сторонами від 26.03.2024. У вказаному рішенні про неповноту або неналежну підготовку заявки не йдеться, отже, повна грантова заявка проекту була підготовлена, подана на розгляд та відповідала критеріям відповідності вимогам відбіркового комітету.
Відповідач зазначає про те, що відповідачем 23.10.2024 до суду першої інстанції було подано клопотання про долучення до матеріалів справи № 910/9099/24, зокрема, скріншоти листування в Телеграм каналі у групі «Проєкт «Гуматекс» (у позивача були відсутні заперечення проти долучення до матеріалів справи вказаних доказів). Так, відповідно до змісту вказаного листування, учасниками вказаної групи були, зокрема, відповідач, представники позивача, а саме: директор ТОВ «Гуматес» - Слюсаренко О.А. та представник позивача - Трикозюк В.В. (про що вказано у п. 1.2. договору про надання інформаційних послуг № 347 від 09 лютого 2024 року). Так, вказаним листуванням від 19.02.2024 підтверджується, зокрема те, що заявка на грант подана безпосередньо представником позивача - Трикозюк Валерієм Васильовичем.
На думку відповідача, враховуючи листування між позивачем та відповідачем, позивач своїми діями погодився із обсягом та терміном наданих послуг виконавцем, а не підписання позивачем вказаного Акту №347 не може бути доказом відсутності отримання останнім послуг, а відмова позивача від підписання акту №347 від 04.03.2024 без інформування відповідача про зауваження позивача як замовника послуг свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку з боку позивача.
Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що попередній розмір витрат на правничу допомогу на момент подання відзиву на апеляційну скаргу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн. На підтвердження судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи № 910/9099/24 надано: договір про надання правничої допомоги від 11.12.2024, рахунок №25/12 від 25.12.2024,акт приймання - передачі наданих послуг від 25.12.2024, опис робіт (наданих послуг) від 25.12.2024 на виконання договору про надання правничої допомоги від 11.12.2024.
Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9099/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24. Об'єднано апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» до спільного розгляду. Призначено до розгляду апеляційну Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9099/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання інформаційних послуг № 347 (договір), за умовами п.1.1 у порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач, за договором виконавець, зобов'язався за завданням позивача, за договором замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні інформаційні послуги (надалі іменуються «послуги») з підготовки повної грантової заявки проекту (послуги інформаційних агентств) для забезпечення підготовки проектної пропозиції, а позивач зобов'язується оплачувати надані послуги.
Представником позивача, що надає відповідну інформацію щодо діяльності підприємства для формування грантового проекту, є уповноважена особа Трикозюк В.В. (п.1.2 договору).
Позивач своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з відповідачем згідно з умовами цього договору (п.1.4 договору).
Термін надання послуги до 19.02.2024, з моменту отримання оплати за послугу (п.1.5 договору).
Згідно п.2.1 договору загальна вартість послуг за даним договором становить 100 000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п.3.1 договору позивач має право отримувати послуги належної якості та обсягу, відповідно до умов та порядку, встановлених даним договором, а згідно п.3.2 договору позивач зобов'язався оплачувати послуги на умовах даного договору.
В свою чергу, відповідач має право отримати плату за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.3.3 договору) та зобов'язався надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором та відповідно до замовлення (п.3.4 договору).
Підписання сторонами акту підтверджує прийняття позивачем послуг. Акт наданих послуг надається відповідачем позивачу для розгляду протягом 2-х робочих днів від дати закінчення надання послуг (п.п.4.1, 4.2 договору).
Відповідно до п.5.2 договору сторонами погоджено, що за ненадання послуг у визначені даним договором строки, у встановленому даним договором або замовленням порядку чи обсягу, за неякісне надання послуг відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день виявлення порушення за кожен день, що триває порушення від суми договору.
Пунктом 6.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 30.12.2024, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
09.02.2024 відповідачем виставлено на адресу позивача рахунок на оплату на суму 100 000,00 грн, який, як стверджує позивач, він оплатив.
04.03.2024 відповідачем надіслано на електронну адресу позивача акт за надані інформаційні послуги №347 від 04.03.2024 на суму 100 000,00 грн, однак позивач у відповіді від 06.03.2024 на електронну адресу відповідача зауважив про те, що у нього наразі час активних відряджень, у зв'язку з чим позивачем запропоновано підписати акт після затвердження його як переможця.
19.04.2024 позивач направив відповідачу претензію, в якій просив підписати додаткову угоду про розірвання договору про надання інформаційних послуг № 347 від 09.02.2024 за згодою сторін та наполягав на поверненні 100 000,00 грн отриманих відповідачем коштів.
У відповіді на вказану претензію від 26.04.2024 відповідач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання інформаційних послуг № 347 від 09.02.2024 у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для повернення зазначених коштів відсутні.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за попередньою домовленістю сторін, відповідач, як виконавець, мав надати послуги з підготовки повного пакету проектної заявки, яка б дозволила отримати грантову допомогу з метою оновлення виробничих потужностей замовника; позивач, як замовник, надав виконавцю всі запитувані документи та здійснив попередню оплату отриманого від виконавця рахунку, однак станом на момент подання позовної заяви виконавцем не було в повному обсязі виконано свої обов'язки згідно до умов укладеного між сторонами правочину, що призвело до втрати позивачем, як замовником, можливості отримання грантової допомоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже зазначалось, за умовами укладеного між сторонами договором відповідач зобов'язався за завданням позивача протягом визначеного в договорі строку надавати за плату інформаційні послуги з підготовки повної грантової заявки проекту (послуги інформаційних агентств) для забезпечення підготовки проектної пропозиції, а позивач - оплачувати надані послуги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що предметом укладеного між сторонами договору є саме надання інформаційних послуг щодо підготовки повної грантової заявки для подання, а не забезпечення отримання позивачем грантової допомоги.
Так, відповідно до програми «Конкурентоспроможна економіка України» (КЕУ) запит на подання грантових заявок 2023-036, яка є у вільному доступі за посиланням на гугл диск, процес подання заявок складається із двох етапів:
1 етап: через платформу для подання заявок Submittable заявники повинні подати концепцію та бюджет, що включає інформацію про бюджет, а також копію свідоцтва про реєстрацію. Комітет з грантового відбору розглядає подані концепції. Якщо заявник відповідає критеріям оцінювання, або перевищує їх, його повідомлять про проходження 1 етапу і запрошують подати повну заявку через платформу для подання заявок Submittable;
2 етап: заявники, відібрані в результаті 1 етапу, повинні подати повну заявку через платформу для подання заявок Submittable, відповідно до правил і процедур програми USAID КЕУ. Заявники повинні підтвердити, що вони відповідають критеріям для отримання гранту. Перш ніж програма USAID КЕУ ухвалить остаточне рішення щодо надання гранту, повні заявки оцінюватиме незалежний комітет з грантового відбору на основі детальних критеріїв. Заявників інформують про рішення комітету з грантового відбору через платформу для подання заявок Submittable.
Тобто, відповідачем надавались інформаційні послуги щодо підготовки повної грантової заявки проекту з метою її подання позивачем для процедури подання вказаної заявки, відповідно до програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» (КЕУ), яку впроваджує компанія «Кімонікс Інтернешнл Інк.».
Відповідач вказує на те, що заявка на другий етап відбору була подана через гугл-диск позивача, а отже відповідачем були надані послуги щодо підготовки повної грантової заявки проекту, передано її позивачу, як замовнику послуг, який, в свою чергу, через свій особистий кабінет на платформі Submittable відправив вказану заявку.
Отже, надіславши позивачу проект грантової заявки (пакет документів) відповідач виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором, водночас, позивач про жодні недоліки та/або невідповідності щодо проекту грантової заявки відповідачу не заявив, відповідні докази цього матеріали справи не містять.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що підтвердженням того, що підготовлена відповідачем заявка була прийнята до розгляду, є рішення відбіркового комітету, отримане позивачем та переслане відповідачу, у якому зазначено про те, що заявка позивача була розглянута експертами відбіркового комітету та не рекомендована до фінансування, водночас, у вказаному рішенні про неповноту або неналежну підготовку заявки не йдеться, отже, повна грантова заявка проекту була підготовлена, подана на розгляд та відповідала критеріям відповідності вимогам відбіркового комітету.
Як вже зазначалось, відповідач не брав на себе зобов'язань щодо гарантування отримання гранту позивачем, при цьому, подані належним чином повні заявки, виходячи з умов програми, оцінюються виключно незалежним комітетом з грантового відбору на основі детальних критеріїв, а ухвалення позитивного рішення про надання гранту є компетенцією відбірковим комітетом програми.
В матеріалах справи відсутні заперечення з боку позивача щодо повного та належного надання відповідачем інформаційних послуг після отримання від відповідача акту за надані інформаційні послуги № 347 від 04.03.2024 для підписання, як і не містять відмови позивача від приймання наданих позивачем послуг, що дає підстави стверджувати про належне надання відповідачем інформаційних послуг за договором.
Щодо поданої відповідачем заяви про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 25 000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Так, в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано:
- ордер серії ВІ №1237553 від 15.08.2024;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №11 від 08.08.2017;
- договір про надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2024, укладений між адвокатом Христич О.С. та відповідачем;
- опис робіт від 15.10.2024;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2024 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2024 на суму 25000,00 грн.
- рахунок №09/09 від 09.09.2024 на суму 25000,00 грн;
- виписку з особового рахунку від 24.09.2024 на суму 25000,00 грн.
Згідно із актом приймання-передачі адвокатом Христич О.С. надано відповідачу наступні послуги: здійснено аналіз матеріалів справи, опрацювання документів, підготовка правової позиції (стратегії) у справі, аналіз поточної судової практики у справах зі стягнення заборгованості, підготовлено, складено та подано до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9099/24 відзив на позовну заяву; підготовлено, складено та подано до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9099/24 клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання); підготовлено, складено та подано до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9099/24 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Тобто доводи скаржника про те, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов'язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що такі послуги, як: аналіз матеріалів справи, опрацювання документів, підготовка правової позиції (стратегії) у справі, аналіз поточної судової практики у справах зі стягнення заборгованості, є складовими інших послуг, тобто не є окремими послугами, і фактично є штучним збільшенням кількості послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає наведену відповідачем суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн завищеною та нерозумною та погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розмір судових понесених витрат у сумі 2 500,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні з виконаною роботою у суді.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи суму позову, заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, мінімальний розмір заробітної плати, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції складають суму у розмірі 2 500,00 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, а визначений відповідачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним та таким, що суперечить принципу розподілу таких витрат, становить надмірний тягар для позивача, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як в частині повернення сплачених позивачем грошових коштів на суму 100 000,00 грн, так і про відмову у задоволенні похідних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги ТОВ «Гуматех», враховуючи викладене та те, що доводи апеляційної скарги не містять посилань скаржника на недоліки наданих відповідачем послуг за актом № 347 від 04.03.2024, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Кобеля-Звір Мар'яни Ярославівни не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, спростовується змістом вказаної постанови, а саме: під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 119); У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (п. 120); Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (п. 121).
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 910/5483/22 від 20.12.2023 є безпідставним, оскільки обставини справи № 910/5483/22 є відмінними від обставин справи № 910/9099/24, зокрема, у п. 3.38. постанови зазначено: «Крім того, під час прийняття додаткової постанови, апеляційний суд також врахував положення частини п'ятої статті 129 ГПК щодо можливості суду не присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, однак не встановив підстав, визначених зазначеною нормою, для відмови у покладенні на позивача витрат у формі фіксованого гонорару у сумі 10 000,00 грн. Водночас, суд апеляційної інстанції повністю відмовив у стягненні з позивача на користь відповідача гонорару успіху у сумі 183 585,60 грн, керуючись положеннями частини п'ятої статті 129 ГПК.».
Також колегія суддів враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі № 910/9099/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що попередній розмір витрат на правничу допомогу на момент подання відзиву на апеляційну скаргу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн. На підтвердження понесення судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи № 910/9099/24 надано: договір про надання правничої допомоги від 11.12.2024, рахунок №25/12 від 25.12.2024,акт приймання - передачі наданих послуг від 25.12.2024, опис робіт (наданих послуг) від 25.12.2024 на виконання договору про надання правничої допомоги від 11.12.2024.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 11.12.2024 адвокатом підготовлено, складено та подано до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/9099/24 відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24, а відповідачем прийнято послуги, визначені договором про надання правничої допомоги.
Згідно із п. 2 акту від 25.12.2024, сторони погодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму: 10 000,00 грн. Сторони погодили, що розмір гонорару, визначений у п.4.1. договору не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правової (правничої) допомоги та від кількості судових засідання, у яких приймає участь адвокат.
Як вже зазначалось, у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, вважає неспівмірною суму у розмірі 10 000,00 грн із фактично наданим обсягом правничої допомоги, а саме: підготовка, складення та подання до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/9099/24 відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24, оскільки у даній справі правова позиція ані позивача, ані відповідача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, що по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції та частково цитують рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об'єм наданих правових послуг, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись, зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про те, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» та Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» та Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/9099/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуматех» (09100, Київська обл., місто Біла Церква(з), вул. Леваневського, будинок 87А, ідентифікаційний код 40927490) на користь Фізичної особи - підприємця Кобелі-Звір Мар'яни Ярославівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу на суму 2 000,00 грн.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Справу № 910/9099/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім