вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/12984/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2025 (повне судове рішення складене 29.01.2025)
у справі № 910/12984/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс"
про стягнення неустойки, ціна позову 76719 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення боргу, ціна позову 107 550 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В жовтні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" про стягнення 43 259 грн пені та 33 460 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 28 червня 2024 року № 180/ВОЗ-2024 в частині своєчасної поставки товару.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кермакс" подало до господарського суду міста Києва зустрічний позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 107 550 грн забезпечувального платежу.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після часткового виконання зобов'язання за договором, а також припинення дії договору (внаслідок відмови позивача він нього) всупереч умов цього договору відповідачем одержане забезпечення не повернуто.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/12984/24 провадження у справі № 910/12984/24 в частині позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 76719 грн. неустойки закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 3028 грн. витрат по оплаті судового збору.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" задоволено та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" 107550 грн. безпідставно набутих коштів, 3028 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що обов'язок відповідача зі сплати 76719 грн. штрафних санкцій припинений після звернення позивача в суд з указаним позовом у зв'язку із заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак предмет спору в частині первісного позову відсутній, то провадження у справі в частині первісного позову відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю. В частині зустрічного позову суд дійшов висновку, що відповідач як кредитор у зобов'язанні з придбання майна, який нарахував постачальнику штрафні санкції, набув право задовольнити свої грошові вимоги до позивача за рахунок раніше одержаної суми забезпечення. Підстави ж для набуття решти суми забезпечення, одержаної від боржника, відсутні.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/12984/24, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 598, 601, 602, 615, 653, 1212 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі», ст.ст. 129, 231 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що умовами п. 13.11 договору прямо передбачено не повернення суми забезпечення у разі порушення умов договору в частині прострочення поставки понад 30 календарних днів. Військова частина заперечує про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки основною умовою такого зарахування є безспірність таких вимог. В той же час, між сторонами наявний спір щодо штрафних санкцій.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що жодних доказів на підтвердження викладених у скарзі обставин скаржником не надано. Договором передбачена можливість одночасного стягнення штрафних санкцій та гарантії.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2025 по справі № 910/12984/24. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, за результатами публічної закупівлі між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кермакс" укладено договір від 28 червня 2024 року № 180/ВОЗ-2024, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання у визначений договором строк передати позивачу товар - борошно пшеничне І сорту у кількості до 340000 кг за ціною 11,95 грн/кг загальною вартістю до 4063000 грн, а позивач - прийняти та оплатити одержаний товар.
Відповідно до п.п. 6.1., 7.3.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмові заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику). Не пізніше 5-го числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладного, направленого на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до умов п. 7.2.1. договору у випадку порушення постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у т.ч. його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договори, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору у випадках передбачених статтею 31 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково.
Згідно з п. 8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в повному обсязі.
Відповідно до умов п. 13.11 договору за порушення умов договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником, та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору.
Строк дії договору - з дня його підписання сторонами і до завершення воєнного стану (п. 12.1. договору).
На виконання умов договору сторонами відповідно до заявок погоджено поставку продукції, а саме: №№ 78/16-3013 від 16 липня 2024 року - 40000 кг до 20 серпня 2024 року, 78/16-3274 від 30 липня 2024 року - 40000 кг до 12 серпня 2024 року, 78/16-3878 від 30 серпня 2024 року - 20000 кг до 6 вересня 2024 року, 40000 кг до 9 вересня 2024 року, 20000 кг до 10 вересня 2024 року.
Відповідачем, у свою чергу, передано позивачу товар - за заявкою № 78/16-3013 від 16 липня 2024 р 20000 кг борошна вартістю 239000 грн. своєчасно, 20000 кг борошна вартістю 239000 гр. з простроченням на 9 днів, що підтверджується видатковими накладними від 20 серпня 2024 року №№ 59/3070, 56/3078, 57/3066 та 58/3027 від 30 серпня 2024 року.
Решта товару (заявки №№ 78/16-3274 від 30 липня 2024 року, 78/16-3878 від 30 серпня 2024 року до договору) згідно з поясненнями сторін передана відповідачем не була.
Листом № 78/11-4151 від 25 вересня 2024 року позивач заявив про розірвання договору № 180/ВОЗ-2024 від 28 червня 2024 року на підставі п. 7.2.1.
Вказані вище обставини і стали підставою для звернення Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом про стягнення з відповідача 76719 грн. штрафних санкцій.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що після часткового виконання позивачем за зустрічним позовом зобов'язання за договором, а також припинення дії договору (внаслідок відмови позивача він нього) всупереч умов цього договору відповідач одержане забезпечення не повернув.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 ГК України).
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення гл. 26 ГК України.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Стаття 230 ГК України визначає штрафні санкції, а їх розмір - ст. 231 ГК України. Так, ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
На сьогодні існує сформована практика Верховного Суду щодо застосування ч. 4 ст. 231 ГК України (постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, у яких розглядалися, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов'язання, розмір яких установлений умовами договору).
Верховний Суд у цих постановах зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня (штраф) застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до умов п. 8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується і позивачем (звернення із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог фактично свідчить про визнання позову відповідачем)
З огляду на викладене, встановленого факту прострочення відповідачем поставки частини товару за договором, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 8.3 договору у заявленому до стягнення розмірі.
В частині заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Місцевим господарським судом враховано, що заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 6 січня 2025 року відповідач, який мав зобов'язання перед позивачем за договором № 180/ВОЗ-2024 від 28 червня 2024 року по сплаті 76 719 грн штрафних санкцій за прострочення поставки товару, в рахунок виконання позивачем зустрічного зобов'язання щодо повернення частини забезпечення зарахував ці зустрічні зобов'язання у розмірі 76 719 грн.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи приписи статей 601, 602 ЦК України, у п. 65 постанови від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 зазначила, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Аналогічного висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та в п.30 зазначила, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги."
Подібна правові позиції містяться у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник (постанови від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 09.02.2021 у справі №917/258/20 та від 29.12.2021 у справі №826/17678/15).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду сформував у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 такі висновки:
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
Суд апеляційної інстанції в даному випадку зважає на те, що наявність судового спору щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача, а також наявність численних судових справ, у яких предметом спору за зустрічними вимогами відповідача є стягнення частини забезпечувального платежу (за відкритими даними ЄДРСР) свідчить про відсутність обов'язкової складової, необхідної для зарахуванням зустрічних однорідних вимог - їх безспірності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо врахування зазначеної заяви під час ухвалення судового рішення.
В частині вимог відповідача за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції враховує положення пункту 13.11 договору, згідно із яким за порушення умов договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником, та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору.
Матеріалами справи підтверджено порушення умов договору позивачем за зустрічним позовом, відтак сума забезпечення не підлягає поверненню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судове рішення є помилковим.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі п. 4 ч. 1, п. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2025 ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 549, 601, 602 ЦК України, ст.ст. 76, 86, 236 ГПК України, а відтак, підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що апеляційна інстанція ухвалює нове рішення у справі про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом, суд покладає на ТОВ "Кермакс" витрати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 267, 20 грн, а також зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3 028 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/12984/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, код 42151955) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРОУ НОМЕР_2 ) 43 259 (сорок три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп. пені та 33 460 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят) грн 00 коп. штрафу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" відмовити повністю.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко