79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" червня 2025 р. Справа № 914/2659/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокуратури - Леонтьєва Н.Т.
від відповідача-1 (апелянта) - Цап П.М.
від відповідача-2 - не з'явився
від відповідача-3 (який приєднався до апеляційної скарги) - Романюк О.В. (керівник)
від третьої особи - Кальмук Н.Ю., Мельник Л.Я. (представник)
розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради від 07 березня 2025 року
та заяву Релігійної організації “Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» від 04 квітня 2025 року про приєднання до апеляційної скарги
на рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року (повний текст підписано 17.02.2025), суддя Ділай У.І.
та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року (повний текст підписано 26.02.2025), суддя Ділай У.І.
у справі № 914/2659/23
за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, м. Львів
до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
до відповідача-3 Релігійної організації “Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова», м. Львів-Винники
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Львів-Винники
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки
встановив:
30 серпня 2023 року Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави до відповідачів: Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Релігійної організації “Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» про:
-визнання недійсною ухвали Винниківської міської ради від 06.12.2018 № 1658 «Про затвердження релігійній організації Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в постійне користування по вул. Кривій у м. Винники»;
-скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 площею 0,1000 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування «Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1723651746101.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року у справі № 914/2659/23 позов задоволено в повному обсязі. Здійснено розподіл судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що спірна ухвала Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 прийнята з врахуванням рішення Винниківської міської ради від 24.05.2018 № 1361 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники», яке визнано нечинним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 463/6912/18, яке набрало законної сили. Судом встановлено, що Земельний кодекс України чи інші законодавчі акти не передбачають підстав, випадків та порядку передачі земель водного фонду комунальної власності у постійне користування релігійній організації для будівництва, однак, Винниківською міською радою передано спірну земельну ділянку водного фонду у постійне користування Релігійній громаді «Виноградник» внаслідок чого права територіальної громади м. Львова, як власника спірної земельної ділянки, порушено незаконною передачею ділянки у постійне користування Релігійній громаді. При цьому, судом встановлено, що скасованими є також Містобудівні умови та обмеження на проектування та будівництво двоповерхової культової споруди з мансардою на земельній ділянці по вул. Крива з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179 у м. Винники, затверджені рішенням Винниківської міської ради 15.03.2019 за № 91. Суд у рішенні зазначив, що порушення прав територіальної громади безпосередньо пов'язане із прийняттям незаконного рішення органом місцевого самоврядування, при цьому, ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки спірна ухвала Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 є такою, що суперечить вимогам законодавства. Зважаючи на обставини справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі № 914/2659/23 задоволено заяву позивача, присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідачів (Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Релігійної організації Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів Виноградник у м. Винники Личаківського району м. Львова) по 1 900 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи задоволення позовних вимог, перевіривши подані третьою особою докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої третьою особою суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заявлений третьою особою до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 - Львівська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі № 914/2659/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та відмовити у задоволенні заяви представника третьої особи про стягнення витрат на професійну правову допомогу. Зокрема, зазначає, що судом не було досліджено та не встановлено обставини, що мають значення для справи, а саме: чи належить спірна земельна ділянка до земель водного фонду, зокрема чи знаходиться на вказаній земельній ділянці водний об'єкт, який саме це водний об'єкт, якого він походження, а також чи наявність такого водного об'єкта зумовлює встановлення прибережних захисних смуг навколо вказаного водного об'єкта. Також наголошує, що судом не було надано оцінки висновку наукового колективу Львівського національного університету ім. І. Франка, до складу якого увійшли проф. Є. Іванов, доц. О. Пилипович і доц. Ю. Андрейчук, згідно якого внаслідок польового обстеження території у м. Винники, у районі вулиць Крива, Піддіброва, Яворницького, з метою оцінювання сучасного стану та гідрологічного режиму водних об'єктів, аналізу нормативно-правової бази у сфері водного господарства, вивчення ретроспективних і сучасних картографічних матеріалів, серед іншого, зробили висновки, що спірні об'єкти помилково прийнято за водні, що потребують виділення прибережної захисної смуги з режимом обмеженої господарської діяльності. Також апелянт звертає увагу, що з огляду на норми, що регламентують містобудівну діяльність, рішення про затвердження детального плану територій є нормативно-правовим актом, в якому закріплено обов'язкове правило поведінки загального характеру, тобто дія останнього розрахована на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування, у зв'язку з чим, у спірному випадку застосуванню підлягає норма ст.265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, наголошує, що станом на момент прийняття спірного рішення міської ради було чинним рішення №1361 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники». Крім цього, вказує, що суд першої інстанції визнав недійсним ухвалу Винниківської міської ради, в той час, як така ухвала останньою не приймалась.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, яким третій особі відшкодовано судові витрати на правову допомогу, апелянт наголошує, що така третя особа є незаінтересованою у вирішенні цього спору, спірним рішенням не порушується її права та інтереси, у зв'язку з чим, не було підстав для її залучення до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача. Водночас наголошує, що судом не було з'ясовано обставину, яка полягає у визначенні реальної кількості витраченого часу по кожному виду робіт, що були надані в межах надання правничої допомоги, а також не взято до уваги значущість справи для третьої сторони, яка є відмінною із значущістю справи для позивача.
У заяві про приєднання до апеляційної скарги, яка прийнята судом ухвалою від 16 квітня 2025 року, відповідач-3 просив задовольнити апеляційну скаргу Львівської міської ради.
У письмових поясненнях відповідач-2 також підтримав вимоги апеляційної скарги Львівської міської ради та просив такі задоволити в повному обсязі.
У письмових поясненнях по справі прокурор просив оскаржуване основне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу та заяву про приєднання третя особа просила апеляційну скаргу та заяву про приєднання залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Представники відповідача-1 (скаржника) та відповідача-3 (який приєднався до апеляційної скарги) в судовому засіданні просили вимоги апеляційної скарги задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі № 914/2659/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та відмовити у задоволенні заяви представника третьої особи про стягнення витрат на професійну правову допомогу, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Прокурор, третя особа та її представник в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги та заяви про приєднання заперечили, просили оскаржувані рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу та заяву про приєднання - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, водночас надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки явка представника відповідача-2 в судове засідання не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів-1,3 та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга з урахуванням заяви про приєднання до апеляційної скарги задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.09.2017 року Винниківською міською радою, розглянувши заяву (клопотання) пастора Церкви Євангельських Християн Баптистів, прийнято рішення № 1030 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Церкві Євангельських Християн Баптистів у власність для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Церкві Євангельських Християн Баптистів орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники.
Рішенням Винниківської міської ради № 1175-9 від 20.12.2017 року, розглянувши заяву (клопотання) пастора Церкви Євангельських Християн Баптистів, вирішено виконавчому комітету Винниківської міської ради внести зміни в детальний план території житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники.
24 травня 2018 року Винниківською міською радою прийнято рішення № 1361 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники».
Водночас рішенням Винниківської міської ради № 1364 від 24 травня 2018 року визнано таким, що втратило чинність, рішення Винниківської міської ради № 1030 від 28.09.2017 року. Поряд з тим, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки релігійній організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» орієнтовною площею 0,1000 га у постійне користування для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники.
Рішенням Винниківської міської ради № 1658 від 06 грудня 2018 року «Про затвердження релігійній організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн- Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в постійне користування по вул. Кривій у м. Винники» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування ділянку з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 площею 0,1000 га для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови.
17 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права постійного користування Релігійної громади «Виноградник» земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 по вул. Крива, 37, у м. Винники, Львівського району, Львівської області. Підстава державної реєстрації - рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1723651746101; номер запису про право власності/довірчої власності - 29490618.
27 грудня 2018 року виконавчим комітетом Винниківської міської ради прийнято рішення № 386 «Про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадської споруди на земельній ділянці по вул. Крива (к/н 4610160300:02003:0179) у м. Винники», яким видано релігійній організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» будівельний паспорт забудови земельної ділянки на проектування та будівництво господарської будівлі.
Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №91 від 15.03.2019 року затверджено «Містобудівні умови та обмеження на проектування та будівництво двоповерхової культової споруди з мансардою на земельній ділянці по вул. Крива (к/н 4610160300:02003:0179) у м. Винники».
Водночас судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 463/6912/18 визнано протиправним та нечинним рішення Винниківської міської ради від 24.05.2018 № 1361 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/16773/22 визнано протиправними та скасовано Містобудівні умови та обмеження на проектування та будівництво двоповерхової культової споруди з мансардою на земельній ділянці по вул. Крива (кадастровий номер 4610160300:02:003:0179) у м. Винники, затверджені рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 15.03.2019 року № 91.
Враховуючи вказані обставини, Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з відповідними запитами від 09.05.2023 за № 14.50/99-4830вих-23 та від 01.06.2023 за № 14.50/99-4830вих-23 про надання інформації щодо проведених в межах компетенції перевірок земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 по вул. Крива у м. Винники.
Листами № 10-13-0.4-194/90-23 від 22.05.2023 та № 10-13-0.4-204-90-23 від 08.06.2023 Головне управління Держгеокадастру повідомило, що 12.02.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 по вул. Крива у м. Винники, що підтверджується актом № 84-ДК/37/АП/09/01/-20. У вказаному акті зафіксовано, що детальним планом території № 112/14 від 2014 року на ділянці по вул. Кривій у м. Виники зазначено про наявність природного ставка та встановлено прибережні захисні смуги. Детальним планом території, затвердженим рішенням Винниківської міської ради 24.05.2018 за № 1361 в районі земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 вже зображено відстійник і струмок, що впадає в нього та перетинає територію земельної ділянки яка перевіряється. 16.05.2019 комісією у складі представників Винниківської міської ради, Басейнового управління водних ресурсів Західного Бугу та Сяну, Дублянського управління водного господарства, Департаменту екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 протікає струмок. Повторним обстеженням струмка спеціалістами БУВР Західного Бугу та Сяну виявлено, що струмок частково взятий в колектор та на вказаній території проводились земляні роботи. Зважаючи на той факт, що русло струмка станом на дату комісійного обстеження (16.05.2019) протікало по території земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179, тому рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 у постійне користування для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши їх до земель громадської та житлової забудови, було прийняте з порушенням вимог ст.58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України.
Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області зверталось до Винниківської міської ради з клопотанням № 84-ДК/0003/КВ/06/01/-21 від 21.04.2021 з питань дотримання вимог земельного законодавства, в якому описано порушення вимог Земельного та Водного кодексів України при наданні в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179. Однак, згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру відповіді щодо розгляду вищезазначеного клопотання з Винниківської міської ради чи її правонаступника - Львівської міської ради, не отримано.
Листом Державної екологічної інспекції у Львівській області вих.№ 02-1951 від 21.06.2023 остання повідомила органи прокуратури про те, що спеціалістами інспекції на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про дозвіл на огляд місця події, було проведено огляд, обміри території земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179 та встановлено, що вказана земельна ділянка по периметру огороджена парканом, з північно-східної її сторони знаходиться ставок, зі східної та південно-східної - протікає струмок, в південній частині - через вищевказану ділянку також протікає струмок (план-схема території додається). При цьому, інспекцією встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179 знаходиться в 25-ти метровій прибережній захисній смузі ставку та струмка.
Крім цього, судом встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 718-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» до Львівської громади включено м. Винники.
Ухвалою Львівської міської ради № 6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську територіальну громаду визначено правонаступником всього майна прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, зокрема Винниківської міської ради.
Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради, юридичні особи: зокрема Винниківську міську раду. Пунктом 2 вказаної ухвали визначено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали, зокрема Винниківської міської ради.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 331625349 від 09 травня 2023 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 є територіальна громада в особі Львівської міської ради.
У серпні 2023 року Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до суду з позовом, заявленим в інтересах держави до відповідачів: Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Релігійної організації “Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» про: -визнання недійсною ухвали Винниківської міської ради від 06.12.2018 № 1658 «Про затвердження релігійній організації Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в постійне користування по вул. Кривій у м. Винники»; -скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 площею 0,1000 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; -скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування «Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1723651746101.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави:
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в тому, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та на думку прокурора всупереч чинному законодавству незаконно передана органом місцевого самоврядування у постійне користування відповідачу-3.
Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте, як правильно визначено прокурором, у спірній ситуації є відповідачем у цій справі.
Прокурором подано позов для усунення помилки, допущеної самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в постійне користування, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених чинним законодавством, для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 Земельного кодексу України).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).
В силу положень ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
У оспорюваному акті органу місцевого самоврядування вказано, що в постійне користування відповідачу-3 надається земельна ділянка кадастровий номер 4610160300:02003:0179 площею 0,1000 га для будівництва культової споруди по вул. Кривій у м. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови.
Водночас, як встановлено судом вище та це вбачається із доказів, що містяться у матеріалах справи, а також листів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.4-194/90-23 від 22.05.2023 та № 10-13-0.4-204-90-23 від 08.06.2023; клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 84-ДК/0003/КВ/06/01/-21 від 21.04.2021; листа Державної екологічної інспекції у Львівській області № 02-1951 від 21.06.2023, спірна земельна ділянка, відноситься до земель водного фонду та не могла бути передана відповідачу-3 у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення його діяльності.
Щодо посилань відповідачів на висновок наукового колективу Львівського національного університету ім. І. Франка, до складу якого увійшли проф. Є. Іванов, доц. О. Пилипович і доц. Ю. Андрейчук, копія якого міститься в матеріалах справи, колегія суддів звертає увагу, що такий висновок не відповідає вимогам, передбаченим ст.98 ГПК України, відтак, не може братися судом до уваги.
Відповідно до ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду, серед інших, належать: землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Згідно з ч.3 ст.59 ЗК України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно- технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Частиною 4 ст.59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
В силу ст.85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У постійне користування землі водного фонду надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.
У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.317, ч.2 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як правильно наголосив місцевий господарський суд, передача з комунальної власності територіальної громади земельної ділянки водного фонду у користування можлива лише на підставі, у випадках та в порядку передбачених законом, за рішенням відповідної ради, прийнятим в межах її компетенції. Земельний кодекс України чи інші законодавчі акти не передбачають підстав, випадків та порядку передачі земель водного фонду комунальної власності у постійне користування релігійній організації для будівництва культових споруд.
Всупереч наведеному, Винниківською міською радою протиправно передано спірну земельну ділянку водного фонду у постійне користування відповідачу-3 (релігійній громаді) для будівництва культової споруди, внаслідок чого порушено право територіальної громади міста Львова, як власника спірної земельної ділянки.
Слід також зазначити, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 463/6912/18 визнано протиправним та нечинним рішення Винниківської міської ради від 24.05.2018 № 1361 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники».
Спірне рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 прийняте з урахуванням рішення Винниківської міської ради № 1361 від 24.05.2018 «Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники», яке визнано протиправним та нечинним.
Водночас рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/16773/22 визнано протиправними та скасовано Містобудівні умови та обмеження на проектування та будівництво двоповерхової культової споруди з мансардою на земельній ділянці по вул. Крива (кадастровий номер 4610160300:02:003:0179) у м. Винники, затверджені рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 15.03.2019 року № 91. Вказане рішення суду залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 980/16773/22.
Захист судом прав на землю здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтями 152, 155 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 152 ЗК України встановлено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а оскаржуване рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 року суперечить вимогам Земельного та Водного кодексів України.
Щодо доводів скаржника про те, що рішенням суду першої інстанції визнано недійсною неіснуючу ухвалу Винниківської міської ради від 06.12.2018 № 1658, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оскарження в місцевому господарському суді був саме акт органу місцевого самоврядування - рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06 грудня 2018 року «Про затвердження релігійній організації Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в постійне користування по вул. Кривій у м. Винники», копія якого долучена до позовної заяви, при цьому, зазначення неправильної назви такого акту (ухвала замість рішення) не впливає на його зміст та суть. Суть, за загальним правилом, переважає над формою. При цьому, апелянтом не доведено існування будь-якої іншої ухвали Винниківської міської ради за № 1658 від 06.12.2018 року, з іншим змістом, ніж тим, що був предметом розгляду судом у цій справі. Враховуючи наведене, за відсутності інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів вважає такі доводи скаржника надмірним формалізмом.
Крім цього, частиною 13 ст.79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Згідно з ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).
Як встановлено судом, 17 грудня 2018 року на підставі протиправного рішення Винниківської міської ради № 1658 від 06.12.2018 проведено державну реєстрацію права постійного користування Релігійної громади «Виноградник» земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 по вул. Крива, 37, у м. Винники, Львівського району, Львівської області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1723651746101; номер запису про право власності/довірчої власності - 29490618.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Зважаючи на те, що позовні вимоги прокурора про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:02003:0179 площею 0,1000 га та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування «Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» вказаною земельною ділянкою є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування такі підлягають до задоволення.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції про відшкодування третій особі витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке:
В силу положень ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч.13 ст.129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.10.2023 у справі № 924/544/22, за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 700 грн, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції, третя особа надала суду такі докази: копію договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 № 13/07/21-1; копію додаткового договору №7 від 16.10.2023 до договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 № 13/07/21-1; копію додаткового договору №7/1 від 23.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 № 13/07/21-1; копії рахунків на оплату від 01.12.2023 №01/12/23-3 на суму 1200,00 грн; від 22.02.2024 №22/02/24-1 на суму 1800,00 грн; від 27.05.2024 №27/05/24-4 на суму 300,00 грн; від 24.12.2024 №24/12/24-3 на суму 600,00 грн; від 04.02.2025 №04/02/25-1 на суму 1800,00 грн; копії платіжних інструкцій: від 01.12.2023 №524812187 на суму 1200,00 грн; від 22.02.2024 №556299142 на суму 1800,00 грн; від 27.05.2024 №599220900 на суму 300,00 грн; від 24.12.2024 №684791263 на суму 600,00 грн; від 04.02.2025 №703658111 на суму 1800,00 грн.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 № 13/07/21-1 клієнт зобов'язується сплатити об'єднанню гонорар за правову допомогу, що полягає у представництві інтересів клієнта у господарських судах всіх інстанцій як третьої особи у справі № 914/2659/23 за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району міста Львова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Сума гонорару становить оплату за правову допомогу, а саме: 300,00 грн (за кожен документ окремо) - за написання, підготовку, подання заперечень на заяви та клопотання учасників справи, клопотань і заяв клієнта у цій справі (про долучення доказів, залучення третіх осіб, виклик свідків, залучення спеціалістів, проведення експертизи, відшкодування витрат на правову допомогу та інших, остаточний перелік яких буде визначено між сторонами в акті передачі/приймання послуг); 300,00 грн - за участь (прибуття для участі) у кожному судовому засіданні, що відбудуться у цій справі; 600,00 грн (за кожен документ окремо) - за написання, підготовку, подання (у разі потреби) письмових пояснень третьої особи; 1 250,00 грн - за написання, підготовку, подання (у разі потреби) апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі; 1 250,00 грн - за написання, підготовку, подання (у разі потреби) касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
Відповідно до додаткового договору №7/1 від 23.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 13.07.2021 № 13/07/21-1 сторони погодили з 01.01.2025 нові суми гонорару за правову допомогу, яка полягає у представництві інтересів клієнта у господарських судах всіх інстанцій як третьої особи у справі № 914/2659/23. Сума гонорару становить оплату за правову допомогу, а саме: 600,00 грн за 1 годину роботи над всіма видами процесуальних документів у цій справі; 900,00 грн - за участь (прибуття для участі) у кожному судовому засіданні, що відбудуться у цій справі.
Так, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Проаналізувавши подані третьою особою докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5 700 грн, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, та підтримання третьою особою позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу є співмірними з складністю справи та відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру. З огляду на задоволення позову, заявленого до трьох відповідачів, місцевий господарський суд правильно розподілив такі витрати між усіма відповідачами (по 1 900 грн - з кожного).
Доводи скаржника про скасування додаткового рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняті у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для їх скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги відповідача-1 та заяви відповідача-3 про приєднання до апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 244, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі № 914/2659/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівської міської ради та заяву Релігійної організації “Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Виноградник» у м. Винники Личаківського району м. Львова» про приєднання до апеляційної скарги - без задоволення.
Матеріали справи № 914/2659/23 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 30 червня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.