79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" червня 2025 р. Справа №907/131/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желіка М.Б.
суддів Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» б/н від 16.05.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1484/25 від 19.05.2025)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 (суддя Худенко А.А.)
у справі №907/131/25
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників:
від скаржника (позивача): не з'явився
від відповідача: Боднар М.Ю. - представниця (в режимі відеоконференції)
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у справі №907/131/25 закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Бойко С.М., Бонк Т.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 20.06.2025 призначено розгляд справи на 25.06.2025.
16.06.2025 відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржену ухвалу без змін.
23.06.2025 апелянт подав суду заяву про проведення засідання без участі його представника у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
В судовому засіданні 25.06.2025 представниця відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржену ухвалу без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123684500:01:005:0002.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.06.2021 у справі №305/1848/19 задоволено позов АТ «Укрзалізниця» до Рахівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 . Третьою особою у справі було залучено Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Рішенням суду визнано незаконним розпорядження Рахівської районної державної адміністрації від 11.04.2007 №179 в частині передачі у власність громадянки ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,2637 га (площа накладки на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця» - 0,1088 га) визнано недійсним державний акт ЗК№038015 від 09.08.2007 на право власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку, та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123684500:01:005:0002 у державному реєстрі прав. Також рішенням ухвалено скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2123684500:01:005:0002, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 20.11.2024 №404515262 право власності на вищезазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено.
Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулася листом від 17.05.2024 № Н-10/763 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо скасування реєстрації земельних ділянок відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Листом від 29.05.2024 №19-7-0.2-2525/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомило про не можливість скасування державної реєстрації земельних ділянок у зв'язку з тим, що рішення судів не відповідають вимогам частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки рішення суду не містить вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відмова у проведенні скасування державної реєстрації земельної ділянки спонукало позивача звернутись до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
07.04.2025 відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.
Місцевий господарський суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, керувався такими висновками:
- відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, є суб'єктом владних повноважень, на якого в особі державного кадастрового реєстратора покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок у визначених законом випадках;
- у цій справі фактичного спору про речове право не виникло, а позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123684500:01:005:0002 стосується саме виконання відповідачем владних повноважень;
- у цій справі вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є самостійною вимогою, а спір про право відсутній, оскільки вже вирішений Рахівським районним судом Закарпатської області під час розгляду справи №305/1848/19;
- предмет спору не стосується приватно-правових відносин, оскільки прийняття рішення стосовно державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку;
- відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, у спірних правовідносинах діє саме як суб'єкт владних повноважень, а спір, що виник між сторонами у справі, підлягає розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Узагальнені доводи апелянта (позивача) та заперечення відповідача
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:
- у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №1540/5027/18 зазначається, що наведені у частині 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункті 114 Порядку № 1051 випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою; оскарження відповідних дій щодо державної реєстрації земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано, фактично стосується заявлених майнових прав позивача на цю земельну ділянку;
- визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, відтак єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2123684500:01:005:0002 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №924/504/20 від 31.01.2023);
- у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №1540/5027/18 вказано, що оскаржуючи відповідні дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за державою, фактично стосується заявлених майнових прав позивача на цю земельну ділянку, яка, на його думку, є комунальною власністю;
- до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів; якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору;
- сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду;
- якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів; аналогічні висновки вказані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.19.2018 у справі №823/2042/16, від 28.11.2018 у справі №815/6468/15;
- наведені у ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункті 114 Порядку №1051 випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою, у той же час, відповідно до п.60 Порядку №1051 (чинного на звернення позивача до реєстратора) було передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду; скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкту, речові права на зареєстровано за особою, що їй не належать;
- у цій справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку у передбачений законом спосіб, відтак позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за державою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку вочевидь є приватно-правовою також за наведених мотивів; така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.012023 у справі №1540/5027/18, аналогічні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №902/517/17.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- саме до компетенції адміністративних, а не господарських судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є реалізація визначених законодавством контрольних функцій у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16 та у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №707/234/19);
- Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у використанні, скасування такої реєстрації, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області є суб'єктом владних повноважень, на яке в особі державного кадастрового реєстратора покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок у визначених законом випадках;
- прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №817/154/18);
- Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі №802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані на визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних справ та не стосуються реєстрації речових прав на неї;
- колегія суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.03.2024 у справі №480/749/23 підкреслює, що саме адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів; якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору;
- матеріалами справи встановлено, що фактичного спору про речове право у цій справі не виникло, а позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі стосується саме виконання відповідачем владних повноважень, на якого безпосередньо покладено функції щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок;
- постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №1540/2057/18, на висновки у якій покликається апелянт, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у справі №1540/2057/18 було не тільки скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (ч.1 ст.20 ГПК України).
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (ч.1 ст.19 КАСУ).
Відповідно до ч.1 ст.4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Отже, сама по собі участь органу державної влади чи місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Предметом спору у цій справі є скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі України.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Частинами 1-2 ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
В абз. 1-2 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до ч.1, абз. 1-2 ч. 2, ч.ч. 9-10 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України)
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.
Отже, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №640/10412/21.
Рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №817/154/18).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі №802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.
Як зазначено у позовній заяві, рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.06.2021 у справі №305/1848/19 визнано незаконним розпорядження Рахівської районної державної адміністрації від 11.04.2007 №179 в частині передачі у власність громадянки ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,2637 га, площа накладки на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця» - 0,1088 га, визнано недійсним державний акт ЗК№038015 від 09.08.2007 на право власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку, та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123684500:01:005:0002 у державному реєстрі прав. Також рішенням ухвалено скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2123684500:01:005:0002, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 20.11.2024 №404515262 право власності на вищезазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена у цій справі позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, який є суб'єктом владних повноважень, про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а справу слід розглядати в порядку адміністративного провадження.
Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов у постанові від 11.03.2024 у справі №480/749/23 та у постанові від 04.02.2025 у справі №560/6086/24.
Натомість, як правильно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №1540/2057/18, на висновки у якій неодноразово покликається апелянт у скарзі, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у справі №1540/2057/18 було не тільки скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а і в скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною 2 статті 231 ГПК України унормовано, зокрема, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи те, що апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги АТ «ураїнська залізниця» слід відмовити, а оскаржену ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у справі №907/131/25 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства “Українська залізниця» б/н від 16.05.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1484/25 від 19.05.2025) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у справі №907/131/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 04.07.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Бойко С.М.
суддя Бонк Т.Б.