Справа № 206/3513/25
Провадження № 1-кп/206/353/25
30.06.2025 Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, в режимі відеоконференції клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000316 від 14.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника-адвоката ОСОБА_7
24 червня 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.05.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.07.2025 включно. 20.06.2025 відносно ОСОБА_3 складено обвинувальний акт, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 України, який відповідно до положень, передбачених ст. 291 КПК України направлено до Самарського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті. Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.187 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до п'ятнадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду. Окрім цього, ОСОБА_3 не має стійких соціальних зв?язків, він не одружений, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має. Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п?ятнадцяти, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п?яти до восьми років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілих та свідків, щодо їх показань відносно нього, що в подальшому негативно вплине на досудове розслідування. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч, 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності. Застосування до підозрюваного більш м?яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини виключають об?єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Захисник-адвокат ОСОБА_7 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора посилаючись на те, що вказане клопотання є необґрунтованим, ризики на які посилається прокурор не доведеними, є надуманими, та зводяться фактично до припущень. З урахуванням викладеного просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт,оскільки останній зможе в повній міри виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_6 , яку підтримала потерпіла ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора в повному обсязі. В задоволенні клопотання захисника-адвоката та обвинуваченого ОСОБА_3 , заперечувала та просила відмовити.
Суд, дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно із ст. 176 КПК України тримання під вартою є одним з різновидів запобіжних заходів. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд, вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого, у відповідності до ст.ст.177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, зокрема за ч. 4 ст. 187 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та вважає наявними підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 є ризик переховування останнього від органів прокуратури та суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, який віднесено до категорії та особливо тяжких злочинів, тому усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів прокуратури та суду.
Також про наявність ризику передбаченого у п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, щодо їх показань відносно нього, що в подальшому негативно вплине на судовий розгляд та йому відоме місце проживання останніх.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
Разом з тим, суд зазначає, що не приймає доводи адвоката ОСОБА_7 , про непричетність останнього до вчинення вказаного кримінального правопорушення та що тяжкість покарання не може слугувати підставою для обрання такого запобіжного заходу, оскільки вони не є такими, які б слугували підставою на підготовчому засіданні змінювати обвинуваченому запобіжний захід.
Враховуючи викладене, суд не може прийняти до уваги доводи обвинуваченого та захисника про те, що застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки ризики, що наведені прокурором, заслуговують на увагу, а протилежного стороною захисту суду наразі не доведено.
Отже дані відносно осіб обвинуваченого враховуються судом, як соціальні зв'язки обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою обвинуваченого, та вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника та обвинуваченого в частині зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи зазначене, суд вважає що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Суд також зазначає, що таке обрання запобіжного заходу не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існуютьреальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 314, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000316 від 14.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України - задовольнити.
Обратиобвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 30 червня 2025 року до 28 серпня 2025 року включно до 12 год. 00 хв.
В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1