Справа № 185/6217/25
Провадження № 2/185/5345/25
іменем України
04 липня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди
03.06.2025 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.
Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 250 000.00 грн.
Ухвалою від 06.06.2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заяви та клопотання відповідача
Відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому просив суду задоволенні позову відмовити, зобов'язати позивача надати заяву свідка по суті поставлених питань порядку та строк встановлений частиною 3 статті 93 ЦПК України.
Вирішуючи зазначені клопотання суд зазначає наступне.
Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягають. Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми та інші.
Суд вважає, що на підставі вказаних документів можливо встановити всі обставини по справі та ухвалити судове рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Позивач працював на шахтах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»: з 25.09.1995 року по 08.01.1996 - підземним робітником гірничим з повним робочим днем в шахті, з 17.10.1996 року по 27.07.1997 року - підземним робітником гірничим з повним робочим днем в шахті; з 09.12.1999 року по 12.05.2004 року - підземним робітником гірничим з повним робочим днем в шахті, з 13.05.2004 року по 08.11.2024 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті. Тобто, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах в умовах впливу шкідливих факторів на організм.
26 липня 2024 року, тобто в період роботи у відповідача, з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом: він отримав струс головного мозку, забій шийного відділу хребта. Згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 26 липня 2024 року о 18 год 20 хв. (форми Н-1/П), затвердженого директором ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (який діяв за дорученням генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 12.01.2024 року № 1-ПУ/ШУГК/2024) 05 серпня 2024 року ( далі - Акт розслідування нещасного випадку), проведено розслідування даного нещасного випадку на виробництві.Висновок комісії: даний нещасний випадок з ОСОБА_1 гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля №3 ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337, пов'язаний з виробництвом ( п. 7 Акту розслідування нещасного випадку).
08 листопада 2024 року позивача звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Відповідно до продовження форми № ООЗ/о (медична карта стаціонарного хворого №6518), епікриз виписний від 29.07.2024 року, позивач перебував з 26.07.2024 року по 29.07.2024 року в стаціонарному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР: Інсультне, з діагнозом : ЗЧМТ (26.7.2024 року - виробнича):струс головного мозку, забій шийного відділу хребта.
Згідно виписки № 4615 із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» ПМР позивач з 30.07.2024 року по 09.08.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у цій лікарні з діагнозом: поєднана ЗЧМТ, ранній період (26.07.2024 , виробнича, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта). Енцефалопатія II ст. (посттравматична) координаційна недостатність вираженого ступеню, виражений вегето-судинний синдром, тривожний компонент. Цервікоцефалгічний синдром.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 11537/24 позивач перебував з 23.08.2024 року по 06.11.2024 на стаціонарному лікуванні в відділенні № 15 психіатричне експертно-лікувальне КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» з діагнозом: Стан після черепно-мозкової травми виробничої (26.07.2024 р.), забою головного мозку 1 ст., судомний синдром з частими генералізованими тоніко-клоничними нападами (8 за місяць), частими, в тому числі постіктальними, сутінковими розладами свідомості (16 за місяць), вираженими тривожно-депресивними, вираженими іпохондричними, галюцинаторно-маячними включеннями, наростаючими когнітивними порушеннями. Р 07.2. Психічні функції стійко порушені. Соціальна недостатність внаслідок порушення життєдіяльності по категоріях: орієнтація, спілкування, контроль поведінки, трудова діяльність, пересування. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 16290/24 позивач перебував з 05.12.2024 року по 07.01.2025 на стаціонарному лікуванні в відділенні № 15 психіатричне експертно-лікувальне КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» з діагнозом: Стан після черепно-мозкової травми виробничої (26.07.2024 р.), забою головного мозку 1 ст., судомний синдром з частими генералізованими тоніко-клоничними нападами (8 за місяць), частими, в тому числі постіктальними, сутінковими розладами свідомості (16 за місяць), вираженими тривожно- депресивними, вираженими іпохондричними, галюцинаторно-маячними включеннями, наростаючими когнітивними порушеннями. Р 07.2. Психічні функції стійко порушені. Соціальна недостатність внаслідок порушення життєдіяльності по категоріях: орієнтація, спілкування, контроль поведінки, трудова діяльність, пересування.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 05.11.2024 року позивачу первинно було встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності за травмою 26.07.2024 року, акт Н-1/П від 05.08.2024 року, з 05.11.2024 року до 01.12. 2025 року.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 05.11.2024 року позивачу встановлена друга група інвалідності з 05.11.2024 року до 01.12.2025 року, причина інвалідності - трудове каліцтво. Рекомендоване постійне медикаментозне, стаціонарне лікування в ДБКЛПД. Також згідно цієї довідки позивач не може виконувати ніякі види праці.
Позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виражається в наступному: працюючи на підприємстві у відповідача у небезпечних для життя і здоров'я умовах , позивач отримав трудове каліцтво та втратив 80 % професійної працездатності. Ушкодження здоров'я та інвалідність призвели до порушення його особистих немайнових прав. У зв'язку з вказаним трудовим каліцтвом він пережив фізичний біль, порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Отримана травма позбавляє можливості вести повноцінний активний спосіб життя, оскільки з моменту травмування він постійно страждає судомний синдром з частими генералізованими тоніко- клоничними нападами, частими, в тому числі постіктальними, сутінковими розладами свідомості, вираженими тривожно-депресивними, вираженими іпохондричними, галюцинаторно-маячними включеннями, наростаючими когнітивними порушеннями, у нього стійко порушені психічні функції, наявна соціальна недостатність внаслідок порушення життєдіяльності: орієнтація, спілкування, контроль поведінки, трудова діяльність, пересування. Позивач не може виконувати ніякі види праці. У зв'язку з цим він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що виражаються у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні тощо. Все це призводить до значних тяжких життєвих змін та зв'язків і він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Норми права, які застосував суд
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.
У відповідності до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
В даному випадку втрата працездатності пов'язана з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, як сам факт втрати працездатності так і факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб'єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Суму моральної шкоди суд оцінює у розмірі 160 000.00 грн.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров'ю.
Вирішуючи питання щодо стягнення суми моральної шкоди в частині відрахування податків та інших обов'язкових платежів суд враховує Інформаційний лист Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2024 за № 04.4-27/79/2024 "Щодо окремих питань судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю".
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000.00 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.
Суддя: В. О. Головін