25.06.2025 Єдиний унікальний номер 266/619/18
Номер провадження: 4с/205/13/25
25 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , -
ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 266/619/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скаржник вказує, що 18.10.2023 року державним виконавцем був здійснений розрахунок заборгованості по аліментах, де борг станом на 01.10.2023 року становить 52 936 грн. 90 коп., сума з якою він не згоден, оскільки вона є некоректною, та не відповідає інформації в довідках про дохід наданих державному виконавцю Фуклєвій І.Ф., про що повідомив державного виконавця.
Далі скаржник зазначає, що в чотирьох банках були арештовані його рахунки на загальну суму 55 429 грн. 02 коп. Однак, не зважаючи на достатній розмір суми, що знаходиться на рахунках, кошти на виконання постанови державного виконавця не були списані в повному обсязі з причин халатних або упереджених дій державного виконавця, зокрема: з рахунків у банках КБ «Приват» та АТ «Універсал» - 24 709 грн. 63 коп. (сума списана в період жовтень, листопад 2023 р.), з рахунку у банку ОТП «Банк» - 24 990 грн. 87 коп. станом на 11.04.2024 року гроші були переведені до виконавчої служби, оскільки для здійснення даної операції був потрібен лист від державного виконавця на ім'я банку, який був надісланий тільки після звернення скаржника до начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіна Тимофія Миколайовича.
Також, скаржник зазначає, що він неодноразово звертався до начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (12.02.2024 року, 12.04.2024 року, 10.07.2024 року) з проханням надати йому реквізити для сплати аліментів на майбутнє, а також, просив зробити коректний розрахунок заборгованості з урахуванням наданих ним державному виконавцю довідок про доходи.
Далі скаржник зазначає, що 01.11.2024 року на його електрону адресу надійшов лист від 17.07.2024 року, в якому знову проведений некоректний розрахунок заборгованості, а також, повідомлено про арешт транспортного засобу у зв'язку із наявною заборгованістю по аліментах.
У зв'язку із чим, скаржником було здійснено власний розрахунок станом на 18.10.2023 року, де заборгованість складала 50 299 грн. 91 коп., з яким державний виконавець погодилась, та надала свій розрахунок від 07.02.2025 року за № 7910/29.25-41/14 з тією ж самою сумою.
Крім того, у вищевказаному листі було повідомлено, що на ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 30%, а саме, 15 089 грн. 97 коп. та виконавчий збір у розмірі 10 %, а саме - 5029 грн. 99 коп. від суми заборгованості у розмірі 52 936 грн. 90 коп., хоча потрібно було розрахувати з суми 50 299 грн. 91 коп.
Отже, скаржник наголошує на тому, що державний виконавець кожного разу навмисно складає некоректний розрахунок із завищеними сумами, при цьому коштів, які зберігались на його рахунках, ще з моменту накладання на них арешту, у повному обсязі вистачало для повного погашення заборгованості по аліментах на загальну суму 50 299 грн. 91 коп., яка утворилась станом на 18.10.2023 року. Протягом 11 місяців через бездіяльність державного виконавця гроші залишались заблоковані на рахунках в банках, протягом 9 місяців державний виконавець не надавав відповідь щодо реквізитів рахунку для добровільної сплати аліментів. Згідно останнього розрахунку виконавця станом на 01.12.2024 року заборгованості аліментів немає, є переплата 12 172 грн. 92 коп.
У зв'язку з вищевикладеним, скаржник змушений звернутися до суду та просити суд: 1) скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 56732570, яка була не вірно розрахована; 2) скасувати розрахунок (нарахування штрафу) від 12.02.2025 року № 9891//29.25-41/14 який був не вірно розрахований; 3) зобов'язати виконавця провести коректний розрахунок штрафу та виконавчого збору з урахуванням того, що сума боргу складає 50 299 грн. 91 коп.; 4) скасувати постанову про арешт майна, оскільки заборгованість відсутня, та всі судові витрати покласти на державного виконавця.
Державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направив до суду відзив на скаргу, в якому просив відмовити в повному обсязі в задоволені вказаної скарги.
В обґрунтування заперечень посилався на ті обставини, що до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом вказаного виконавчого листа, резолютивною частиною якого визначено, змінити розмір стягнутих рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя № 266/2277/15-ц від 30.07.2015 р., аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 700 грн. 00 коп. щомісячно, на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що стягнення аліментів підлягає з 06.07.2015 року. У зв'язку із чим 09.07.2018 року державним виконавцем Штанченко Д.І. відкрито виконавче провадження № 56732570 на підставі вищевказаного виконавчого документа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам. Далі, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 04.05.2018 року було змінено постановою Донецького апеляційного суду від 21.11.2018 року, в частині зміни розміру аліментів, що підлягає стягненню на 1/6 частину щомісячно з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення суду, яке набрало законної сили 21.11.2018 року, надійшло до відділу 01.07.2019 року від стягувача ОСОБА_2 .
Згідно розрахунку заборгованості від 18.10.2023 року за вих. № 73124, борг станом на 01.10.2023 року становив 52 936 грн. 90 коп. З вказаним розрахунком було ознайомлено боржника ОСОБА_1 26.10.2023 року, про що свідчить його підпис на даному розрахунку, в якому він зазначив, що з заборгованістю не згоден, але даний розрахунок боржником через суд не було оскаржено. Заборгованість нараховувалась боржнику ОСОБА_1 виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Запоріжжя), відповідно до виконавчого листа та Сімейного кодексу України.
26.10.2023 року на прийом до державного виконавця з'явився боржник ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка на розрахунку заборгованості, в якому він зазначав, що розрахунок отримав на руки 26.10.2023 року, з розрахунком заборгованості не згоден, і жодного разу не просив надати йому реквізити для перерахування аліментів, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, останній переказ грошових коштів стягувачу було перераховано 28.01.2021 року
У зв'язку із чим 18.10.2023 року старшим державним виконавцем Фуклєвою І.Ф. винесено постанову про накладання штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості на 01.10.2023 року (що становить 52 936 грн. 90 коп.), що складає 15 881грн. 07 коп.
Далі, 13.02.2024 року за вх. № 3145/29.25.37, боржником через канцелярію відділу було надано заяву, в якій він знову просить за період з 01.08.2021 року по 31.12.2021 року та за період з жовтня 2022 року по червень 2022 року, знаходився у відпустці без збереженням заробітної плати, та просить нарахувати йому аліменти не менше ніж 1/2 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, також в своїй заяві він просить вказати, які суми, коли, та з яких банківських установ вже надійшли на рахунок виконавчої служби, також просить повідомити, рахунок та реквізити виконавчої служби.
11.03.2024 року за вих. № 45350 на електронну адресу боржника ( про результати розгляду заяви від 13.02.2024 року, яку він просить направити електронною поштою) було направлено відповідь, в якій зазначено, що «18.10.2023 року на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі, вам було направлено рекомендоване письмо, в якому міститься розрахунок заборгованості повідомлення про внесення відомостей про боржника до ЄРБ та постанова про арешт коштів боржника, разом з постановою про нарахування штрафу від 18.10.2023 року, та нарахування виконавчого збору від 18.10.2023 року, письмо з вищевказаними постановами повернулось до відділу 27.11.2023 року, у зв'язку з закінченням терміну зберігання на пошті».
Також у своїй відповіді старший державний виконавець Фуклєва Інна Федорівна, зобов'язує боржника негайно з'явитись в прийомні години відділу на прийом, для ознайомлення його, з розрахунком заборгованості, нарахуванням штрафу та виконавчого збору, та для надання йому реквізитів для перерахування аліментів, оскільки добровільно рішення суду боржник не виконує.
На прийом до державного виконавця боржник не з'явився, проте 12.04.2024 року через канцелярію відділу направляє заяву в якій зазначає, що на момент коли він офіційно працював, та знаходився у відпустці (а це 9 місяців) він не повинен сплачувати аліменти, також в своїй заяві він просить надати інформацію по 2 банкам, де з його рахунків були утриманні гроші.
10.05.2024 року за вих. № 52134 на електронну адресу боржника (про результати розгляду заяви від 12.04.2024 року, яку він просить направити електронною поштою) було направлено відповідь, а саме старшим державним виконавцем Фуклєвою І.Ф., яка зобов'язує боржника негайно з'явитись в прийомні години відділу на прийом, для ознайомлення його, з розрахунком заборгованості, нарахуванням штрафу та виконавчого збору, та для надання йому реквізитів для перерахування аліментів. Боржник до відділу станом на 18.07.2024 року не з'явився. Також у своїй відповіді ОСОБА_3 було зазначено, що 21.03.2024 року з карткового рахунку боржника, а саме: АT «Універсал Банк», AT КБ «Приватбанк», AT «Укрсиббанк» було надіслано платіжне доручення на списання грошових коштів які містяться на рахунках.
Також, ОСОБА_1 після 18.10.2023 року коли отримав на руки розрахунок заборгованості, на прийом до державного виконавця не з'являвся, а всі свої заяви направляв через канцелярію відділу.
Крім того, у Відділі наявний інформаційний стенд, де крім іншої інформації, розміщена інформація про реквізити депозитних рахунків Відділу для зарахування коштів боржниками.
17.07.2024 року за вих. № 100094 на адресу боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , а також, на електронну адресу боржника було направлено реквізити для перерахування аліментів, виконавчого збору, штрафу, витрат на проведення виконавчих дій, на загальну суму боргу, яка складає 52 936 грн. 90 коп., оскільки боржник ігнорує прохання старшого державного виконавця з'явитися на прийом до Відділу.
Але, 05.08.2024 року до відділу повернувся конверт з Укрпошти (закінчився термін зберігання) тобто боржник не отримав даний лист з пошти, також під час щорічної основної відпустки старшого державного виконавця Фуклєвої І.Ф, з'явився боржник ОСОБА_1 на прийом до заступника відділу ОСОБА_5 , де боржнику було особисто надано реквізити для перерахування коштів, також, боржнику було надано на руки постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.07.2024 року, щоб він особисто передав її до підприємства де він працює, а саме: TOB «Укрторгтара», оскільки, вищевказана постанова не було отримана підприємством, про що свідчить конверт про повернення від Укрпошти від 03.08.2024 року. Станом на 05.12.2024 року аліменти від підприємства TOB «Укрторгтара», не надходили, що свідчить про те, що боржником навмисно не було передано вищевказану постанову до підприємства де він працював.
Станом на 16.05.2025 року боржником ОСОБА_1 не було оскаржено не один з розрахунків заборгованості до суду, хоча у відповіді від 22.12.2023 року за вих. № 98081, старшим державним виконавцем Фуклєвою І.Ф. було зазначено, що у разі незгоди з наведеними розрахунками, Ви маєте право оскаржити правильність нарахування заборгованості зі сплати аліментів до суду.
В останнє боржнику було нараховано виконавчий збір відповідно до розрахунку від 18.10.2023 року, згідно якого сума виконавчого збору становить 5293 грн. 90 коп.
Відповідно до постанови про накладення штрафу в розмірі 30 % від суми боргу, яка була винесена 18.10.2023 року, штраф становить у розмірі 15 881 грн. 08 коп., з них стягнуто 4 393 грн. 85 коп., залишок суми штрафу станом на 15.11.2024 року становить 11 487 грн. 23 коп.
Станом на 15.11.2024 року, заборгованість становила 15780 грн. 92 коп. до якого входить (залишок суми штрафу та виконавчого збору).
Згідно розрахунку заборгованості від 07.02.2025 року, станом на 01.12.2024 року переплата становить у розмірі 12172 грн. 92 коп., з них 11487 грн. 23 коп. залишок після погашення нарахування штрафу. Станом на 01.12.2024 року борг становить переплату у розмірі 685 грн. 69 коп. ( 12172 грн. 92 коп. -11487 грн. 23 коп. = 685 грн. 69 коп.).
Згідно розрахунку нарахування штрафу від 12.02.2024 року за вих. № 9891/29.25- 41/14.
станом на 12.02.2025 року штраф сплачено в повному обсязі.
Згідно розрахунку заборгованості від 12.02.2025 року за вих. № 9890/29.25-41/14, заборгованість станом на 31.01.2025 року становить переплату у розмірі 6922 грн. 55 коп.
12.02.2025 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно платіжного доручення № 27854 від 11.02.2025 року в сумі 5293грн. 69 коп., та перераховано на користь держави.
Таким чином, державний виконавець належним чином виконує свої обов'язки. У зв'язку з чим, в задоволені вказаної скарги просить відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , в повному обсязі. У такій заяві по суті справи скаржник заперечує проти доводів державного виконавця із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у заяві, та просить задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмову заяву, в якій вкотре просив проводити судове засідання в режимі відео конференції та без його участі слухання справи не проводити.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать судові повістки, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суб'єкт оскарження в особі свого уповноваженого представника просили суд розглянути скаргу без їх участі, та повідомити орган ДВС про прийняте судом рішення.
Суд, з'ясувавши позиції учасників справи, дослідивши матеріали справи, надані матеріали виконавчого провадження, приходить до наступного висновку.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц).
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) сформулювала правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду також розглядав це питання і виснував, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця (постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц; від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18; від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц; від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06; від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18; від 09 грудня 2020 року у справі № 727/12304/19; від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19; від 17 березня 2021 року у справі № 2-3619-2007).
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 401/4103/14-ц (№ в ЄДРСР 106660094)).
Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення (там же).
У вказаній категорії справ стягувач (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'явити позов на загальних підставах (постанова від 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20).
Отже, питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.
В даному випадку судом встановлено, що рішенням Приморського районним судом м. Маріуполя від 04.04.2018 року вирішено змінити розмір стягнутих рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області № 266/2277/15-ц від 30.07.2015 року, аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 700 грн. щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття.
Судом також, встановлено, що постановою Донецького апеляційного суду від 21.11.2018 року заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2018 року змінено в частині розміру стягнутих аліментів. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Цим же рішенням скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 суми інфляційних втрат за період з 06.07.2015 року по 06.02.2018 року в сумі 3740 грн., в цих вимогах ОСОБА_1 відмовлено. Виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області 31.07.2015 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 700 грн. щомісяця - відкликати.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного судового рішення ОСОБА_2 було отримано виконавчий лист та направлено для його подальшого примусового виконання до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Судовим розглядом встановлено, що 09.07.2018 року державним виконавцем Штанченко Д.І. відкрито виконавче провадження № 56732570 на підставі вищевказаного виконавчого документа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам.
Судовим розглядом також встановлено, що в межах виконавчих дій за означеним виконавчим провадженням державним виконавцем неодноразово здійснювалось нарахування боржникові сум заборгованості по аліментах, із якими стягувач не погоджувався.
Разом із цим, саме в даній справі предметом спору, згідно прохальної частини скарги, є розрахунок заборгованості по аліментах від 12.02.2025 року.
Оглядом вказаного розрахунку заборгованості встановлено, що останній здійснено за період з січня 2022 по листопад 2024 року. При цьому станом на січень 2022 року державним виконавцем вказано вже про наявність заборгованості по аліментах у боржника в розмірі 2418 грн.
Однак попередній розрахунок розміру такої заборгованості в сумі 2418 грн. 33 коп. не є предметом даної скарги, а отже судом не перевірявся на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства. Вимоги щодо перевірки заборгованості за інший період часу прохальна частина скарги не містить. А тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не розглядає таке питання в межах розгляду цієї скарги.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій названої статті випадках, виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.
Тобто саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/2 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Встановлені належним чином судом обставини цієї справи вказують на наявність спору щодо розміру заборгованості за аліментами за період з січня 2022 по листопад 2024 року, що відповідно до вимог частини третьої статті 195 СК України покладає обов'язок на суд перевірити належним чином усі докази та здійснити правильний розрахунок цієї заборгованості.
Згідно з частиною другою статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Названі нормативні положення прямо вказують на те, що для зазначеної категорії платників аліментів розмір заборгованості розраховується виключно на основі середньої заробітної плати для даної місцевості, а у випадку отримання боржником доходу - на основі сум такого доходу.
Суд також вказує, що у спірному розрахунку розмір щомісячного платежу за аліментами державний виконавець здійснювала, виходячи із сум офіційно отриманих боржником доходів, зокрема за період з липня 2022 року по вересень 2022 року включно, липень 2023-серпень 2023 року (джерело доходу: заробітна плата ПП Славутич-Тара), серпень 2023 року-вересень 2023 року (джерело доходу: заробітна плата ТОВ «Укпторгтара»), жовтень 2023-липень2024 року (джерело доходу: заробітна плата ТОВ «Укпторгтара»), вересень 2024 року - листопад 2024 року (джерело доходу: заробітна плата ВСП «Гідротехнічний фаховий коледж ЗНУ»), а в інші періоди часу виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, із зазначенням сум погашення, які не систематично здійснював боржник, та зазначенням решти сум заборгованості на 30 число кожного місяця, які є арифметично вірними.
Доказів того, що боржник за вказаний період з січня 2022 - по листопад 2024 року мав інші доходи, аніж ті які вказані у спірній доводці, та отримував офіційний систематичний дохід, відмінний від того, що вказаний державним виконавцем, матеріали справи не містять.
Так само суду не подано з боку боржника будь-яких належних та достатніх доказів того, що за період з квітня - по листопад 2024 року боржником здійснювались внесення інших сум на погашення заборгованості, аніж ті, які наведені у спірному розрахунку.
Так само, доказів того, що на банківських рахунках боржника з січня 2022 - по листопад 2024 року перебувала сума, яка є достатньою для погашення заборгованості по аліментах в розмірі 50 299 грн. 91 коп., і на що посилається скаржник, матеріали справи не містять.
А тому, на думку суду державний виконавець у передбачений законом спосіб визначила суму заборгованості боржника по аліментах, із врахуванням його доходів за певний період часу, доведених суду сум часткового погашення заборгованості, а тому підстави для здійснення перерахунку за скаргою боржника в цій частині відсутні.
Суд критично відноситься до доводів скаржника щодо вчиненні з боку державного виконавця дій, які перешкоджали погашенню заборгованості по аліментах. Адже відомості про рахунки відділу ДВС, як державного органу перебувають у публічному доступі, та не є інформацією, зміст якої охороняється законом. А отже, неодноразово перебуваючи у відділі ДВС боржник мав всі можливості отримати вказану інформацію шляхом вільного доступу до неї.
У зв'язку з чим суд доходить висновку про безпідставність скарги у наведеній частині щодо неправильності розрахунку заборгованості по аліментам за вказаний період часу з січня 2022 - по листопад 2024 року.
Так само не підлягають задоволенню вимоги скарги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 56732570, яка була не вірно розрахована; скасування розрахунку (нарахування штрафу) від 12.02.2025 року № 9891//29.25-41/14 та зобов'язання виконавця провести коректний розрахунок штрафу та виконавчого збору та скасування постанови про арешт майна, оскільки заборгованість відсутня, та всі судові витрати покласти на державного виконавця, оскільки такі вимоги мають виключно похідний характер від первісної вимоги про неправильність розрахунку заборгованості по аліментах, в задоволенні якої суд відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447, 449 ЦПК України, ст. ст. 36, 37, 39, 40, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д.В. Мовча
.