Справа № 177/1617/25
Провадження № 4-с/177/2/25
Іменем України
02.07.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.,
скаржника ОСОБА_1
державного виконавця Кононової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі цивільну справу №177/1617/25 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання виконавчого листа виданого 14.07.2003 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області,
встановив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, посилаючись на те, що на початку квітня 2025 року, маючи намір подарувати належну їй частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , своїй сестрі, від нотаріуса вона дізналася про накладення арешту на її майно. З відповіді Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.04.2025 року № 28.13-28/45434 на її заяву від 03.04.2025 року, їй стало відомо про наявність обтяження, а саме: 05.05.2004 року за реєстраційним номером № 4599, державний реєстратор Перша Криворізька державна нотаріальна контора, па підставі постанови АА 496013 від 23.04.2004 року, ВДВС Криворізького РУЮ, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження:невизначене майно, все нерухоме майно, власник ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , додаткові данні: заборона № 3/372.
ОСОБА_1 звернулася до Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області з проханням зняття вищевказаного арешту. 01.05.2025 вищенаведений ВДВС відмовив їй у проханні зняти арешт з майна, з підстав неможливості встановити реквізити виконавчих документів та номером бланку постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.04.2004 року серія АА№ 496013, а також боржника та стягувача, дату відкриття виконавчого провадження та дату завершення виконавчого провадження в межах якого винесена постанова у зв'язку із закінченням терміну зберігання (3 роки) виконавчого провадження.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати державного виконавця скувати арешт та відповідну заборону відчуження усього нерухомого майна ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 24.06.2025 скаргу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду, запропоновано державному виконавцю та стягувачу подати письмові заперечення проти скарги та докази, якими вони обґрунтовуються.
Скаржник в судовому засіданні на задоволенні скарги наполягала.
Державний виконавець Кононова А.Ю. пояснила, що в органах державної виконавчої служби облік виконавчих проваджень ведеться за реквізитами виконавчого провадження. Облік виконавчих проваджень за постановами про арешт майна боржника, які не містять номера виконавчого провадження у ЄДРВП не здійснювався, оскільки функціонування зазначеної системи почалося з кінця 2007 року. В зв'язку з цим встановити реквізити виконавчих документів за номером бланку постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.04.2004 серія АА №496013 неможливо.
Представник заінтересованої особи Широківського житлово-комунального підприємства в судове засідання не з'явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином, його неявка відповідно до ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2025 року з відомостей Криворізької філії Держаного нотаріального архіву в Дніпропетровській області вбачається, що у справі «Розпорядження по накладенню і зняттю заборони відчуження нерухомого майна» виявлено архівний примірник постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої ОСОБА_4 , державним виконавцем ВДВС Криворізького РУЮ м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області АА 496013 від 23.04.2004 року при примусовому виконанні виконавчого листа виданого 14.07.2003 року Криворізьким районним судом про стягнення заборгованості на користь Широківського ЖКП в сумі 182,38 грн та на користь держави 51 грн солідарно. Першою криворізькою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
З відповіді Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 14.04.2025 вбачається, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявлено обтяження, а саме: 05.05.2004 за реєстраційним номером №4599, державний реєстратор Перша Криворізька державна нотаріальна контора на підставі постанови АА 496013 від 23.04.2004, ВДВС Криворізького РУЮ, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: все нерухоме майно, власник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , додаткові данні: заборона №3/372. Винести постанову про зняття арешту з майна боржника не є можливим, оскільки встановити у рамках якого виконавчого провадження виносилась постанова неможливо у зв'язку з відсутністю інформації у реєстрах.
З відповіді Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 12.06.2025 вбачається, що відповідно до пп. 9.9-9.13 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки.
З копії свідоцтва про одруження від 14.11.1998 року вбачається, що ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_5 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». В подальшому, 27.04.2011 року зазначений шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 27.04.2011. 04.11.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали шлюб, прізвище дружини після його укладення -« ОСОБА_9 ».
Сума боргу у розмірі 182,38 грн та 51 грн сплачені, що підтверджується відповідними квитанціями.
Відповідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Спеціальним законом, котрий визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.04.1999 року за№ 606-ХІV, котрий діяв станом на дату примусового виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.38 Закону №606-ХІV зазначено, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, вищевказаними положеннями закону на державного виконавця покладено обов'язок щодо зняття (скасування) арешту майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 4.10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (далі - Інструкція №74/5) (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувану чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту накладеного на майно боржника.
Таким чином, відповідно до зазначеної статті та положень Інструкції №74/5 головний державний виконавець, завершуючи виконавче провадження, зобов'язаний був зняти накладений на майно позивачки арешт
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, арешт з майна ОСОБА_10 , накладений постановою від 23.04.2004 року державним виконавцем знятий не був.
02.06.2016 року було прийнято Закон України «Про виконавче провадження» в новій редакції № 1404-VIII.
Згідно з п.7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.03.2018 року (надалі Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Виконавче провадження, у рамках якого державним виконавцем накладено арешт на майно скаржника, давно завершені та знищені, що не заперечується і підтверджується листом Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області.
А отже, його відновлення неможливе, тоді як в силу вимог закону накладений органом ДВС арешт на майно боржника підлягає зняттю (скасуванню) саме в рамках виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, судом встановлено, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника.
Керуючись ст.447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та відповідну заборону відчуження з усього нерухомого майна ОСОБА_3 , шляхом скасування запису про обтяження - арешту нерухомого майна, реєстраційний номер 4599, зареєстровано:05.05.2004 13:00:10 за №4599 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова АА-496013, 23.04.2004, ВДВС Криворізького РУЮ, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_2 , заявник: 1 Криворізька ДНК ОСОБА_11 та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 04.07.2025.
Суддя В.В.Лященко