Справа № 496/3856/25
Провадження № 2/496/2641/25
30 червня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., вивчивши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договорів дарування земельних ділянок з кадастровим номером 5121085400:01:002:0049 та 5121085400:01:001:0458,-
В провадженні суду розглядається вказана цивільна справа.
Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 1,59 га. з кадастровим номером 5121085400:01:001:0458 та земельну ділянку площею 2,08 га. з кадастровим номером 5121085400:01:002:0049.
Представник позивача зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту на спірне майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Перераховані вище земельні ділянки є предметом позову про визнання договорів дарування недійсними та вже були відчужені з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 як боржника, та приймаючи до уваги, що вони на цей час належать ОСОБА_3 , існує велика вірогідність того, що у подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову буде неможливим, оскільки відповідачі в ході розгляду позову знову можуть здійснити відчуження земельних ділянок третім особам, - зазначені обставини дають беззаперечні підстави для застосування заходів до забезпечення мого позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки.
Суд розглянувши вищезазначену заяву та дослідивши всі надані до неї докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Від так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійним договори дарування земельних ділянок з кадастровим номером 5121085400:01:002:0049 та 5121085400:01:001:0458.
За час розгляду справи в проваджені судді, існує ймовірність того, що до розгляду справи по суті, відповідач, як власник (розпорядник) майна, може виконати дій щодо відчуження спірного майна третім особам.
Дослідивши матеріали справи та зазначені позивачем обставини, суд вважає, що на теперішній час невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реального ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а отже необхідним є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту.
Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет, можна вважати спів мірним із заявленими вимогами.
Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованим, так як відсутність арешту та заборони відчуження вказаного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість для відповідача відчужити майно третім особам.
Суд, також встановлює, що наразі відсутні підстави вважати застосування забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки, оскільки право власності, до вирішення справи по суті, відповідач не позбавляється, не забороняється існуюче право користування, якісні та кількісні показники майна не втрачаються. Забезпечення позову полягає у забороні здійснювати юридично значимих дії щодо відчуження нерухомості у будь-який спосіб.
Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що потреба у зустрічному забезпеченні в даному випадку відсутня, з урахуванням мотивів викладених судом в обґрунтування задоволення заяви.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ):
- земельну ділянку площею 1,59 га, кадастровий номер: 5121085400:01:001:0458;
- земельну ділянку площею 2,08 га, кадастровий номер: 5121085400:01:002:0049.
Відповідно до ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також відповідним державним органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя В.М. Буран