Справа № 728/2859/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/457/25
Категорія - ст. 126-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024275500000092 від 08.08.2024 року за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 та першого заступника Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2025 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крапивне, Бахмацького району, Чернігвської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого як ФОП « ОСОБА_11 », раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначено йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання і ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 126-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що судом не враховано, що обвинувачений систематично здійснював домашнє насильство, умисно наніс потерпілій тілесні ушкодження в присутності своєї дитини, вину визнав частково, не розкаявся у вчиненому, не відшкодував потерпілій заподіяну ним шкоду. Вважає, що призначене ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання є занадто м'яким і явно несправедливим.
В своє чергу, прокурор також подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню. Ухвалити новий вирок, залишивши визначене судом першої інстанції в силі, та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників на строк 3 місяці. В обґрунтування своїх вимог стверджує про недотримання судом положень п.2 ч.1 ст. 65 КК України. Так, відповідно до вимог ст. 91-1 КК України, обмежувальні заходи застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання. Суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки, у тому числі п.5 - направлення для проходження програми для кривдників. Апелянт звертає увагу на те, що обмежувальні заходи можуть бути застосовані одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі та їх призначення виконувати превентивну функцію стосовно кривдників, оскільки обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Ухвалюючи вирок суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог. Незважаючи на те, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу (з грудня 2023 року до серпня 2024 року) систематично вчиняв домашнє насильство відносно колишньої дружини та такі дії обвинуваченого призводили до психологічних та фізичних страждань особи, потерпілої від домашнього насильства , окрім того, зазначені дії обвинувачений вчиняв у присутності дитини, проте судом питання необхідності та доцільності у даному конкретному випадку застосування обмежувальних заходів обвинуваченому не розглядалося. Водночас єдиною підставою застосування до осіб, які вчинили домашнє насильство, саме такого спеціального заходу протидії, є відповідний вирок суду, ухвалений згідно положень ст. 91-1 КК України, зокрема п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, яким і передбачено покладення обов'язків у виді проходження програми для кривдників.
Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_8 , в період часу з 27.12.2023 року по 07.08.2024 року, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично, не маючи підґрунтя, вчиняв психологічне та фізичне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої.
27.12.2023 року о 00 год. 44 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї на той час дружини ОСОБА_9 , що полягало у висловлюванні у її бік нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю та в подальшому постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.01.2024 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
04.03.2024 року о 12 год. 31 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї на той час дружини ОСОБА_9 , що полягало у висловлюванні у її бік нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю та в подальшому постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24.04.2024 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Однак, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , ОСОБА_8 належних висновків не зробив та знову 07.08.2024 року, близько 07 год 30 хв, перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в присутності свого малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно вчинив сварку із колишньою дружиною ОСОБА_9 , в ході якої з метою спричинення тілесних ушкоджень однією рукою схопив ОСОБА_9 за шию та стиснув її, а іншою рукою наніс три удари в область голови останньої, в результаті чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді гематом лівої надбрівної ділянки голови, а також саден шиї, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності, тобто вчинив відносно ОСОБА_9 фізичне насильство, як одну з форм домашнього насильства.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конфенція) п .b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Заслухавши доповідача, представника потерпілої, прокурора, які підтримали подані апеляційні скарги, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, як і кваліфікація дій обвинуваченого, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі № 634/609/15-к визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018 (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, суд, призначив ОСОБА_8 покарання за ст. 126-1 КК України в межах санкції у виді громадських робіт на максимальний термін, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його характер, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, вину визнав частково.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, не потягнуло за собою порушення засад виваженості, розумності балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), тому апеляційна скарга представника потерпілої задоволенню не підлягає.
Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 у виді 240 годин громадських робіт, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, відповідає вимогам закону, тому є правильним, вказаний висновок в апеляційній скарзі прокурора також не заперечується.
Проте, прокурором порушене питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через незастосування закону, який підлягав застосуванню, зокрема, не покладений обов'язок проходження програми для кривдників, як обов'язку, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 91 КК України при застосуванні обмежувальних заходів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_8 , судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, зокрема, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що призвело до призначення обвинуваченому покарання з порушенням кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку.
Так, колегія суддів констатує, що відповідно до п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов'язки, зокрема: направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ч. 3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше, як на 12 місяців.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, вчиненого відносно своєї колишньої дружини, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження прокурора щодо необхідності застосування обмежувальних заходів до обвинуваченого на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.
Так, з урахуванням положень ч.3 ст.91-1 КК України та обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, колегія суддів апеляційного суду необхідним та достатнім вважає визначити обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, відповідно до якого покласти на обвинуваченого обов'язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора та вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 обмежувального заходу, передбаченого п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, колегія суддів враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини в присутності дитини, що призводить до її фізичних, психологічних страждань, погіршення якості її життя, тобто кримінального правопорушення, пов'язаного із домашнім насильством.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
За таких обстави, відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України зазначений вирок в частині призначення ОСОБА_8 покарання підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.
Частиною 1 статті 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 532, 615 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 за ст. 126-1 КК України призначити покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
На підставі п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід з покладенням обов'язку, передбаченого в п.5 цієї статті направити його для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
У решті цей вирок залишити без змін.
Вирок набуває законної сили після його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4