01 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/145/23
Провадження № 22-ц/820/1246/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю прокурора
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/145/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коробей Тетяною Дмитрівною, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року в складі судді Семенюк В.В. у цивільній справі за позовом заступника керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Китайгородської сільської ради, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В січні 2023 року Заступник керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах Китайгородської сільської ради, в якому просив:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2129754768224; номер запису про право власності довірчої власності: 37445509; дата державної реєстрації: 23.07.2020 року, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, площею 0,12 та, що розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 речових прав та їх обтяжень;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
На підтримання заявлених позовних вимог прокурор посилався, що Кам'янець-Подільською окружною прокуратурою виявлено факт порушення інтересів держави щодо отримання в приватну власність та користування земельною ділянкою загальною площею 0,12 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером: 6822484100:03:004:0019, що розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, яка Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації № 583/2007-р. від 20.08.2007 року передана ОСОБА_2 у приватну власність.
Право власності ОСОБА_2 посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 960356 від 25.09.2007 року і зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107755410081.
В подальшому, 23.07.2020 року на підставі Договору дарування ОСОБА_3 передав у власність (подарував) вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 , про що 27.12.2022 року внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 37445509.
Прокурор вважав, що вищевказане Розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, із кадастровим номером: 6822484100:03:004:0019 є незаконним, спірну земельну ділянку необхідно повернути у комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та відноситься до земель водного фонду, а тому не могла бути передана у приватну власність фізичної особи.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор послався на матеріали робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС, інформацію Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет № 400 від 05.05.2020 року, № 1008/06/2022 від 01.11.2022 року, інформацію Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області № 1423 від 01.11.2022 року, матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області за Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 339-ДК/227/АП/09/01/-20 від 22.05.2020 року, геодезичною зйомкою, Схемою-розрахунку кутів крутизни схилу прибережної захисної смуги (Китайгородська сільська рада Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Отже, оскільки згідно вимог ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється, а тому спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 знаходиться в межах 200-метрової прибережної захисної смуги Дністровського водосховища і беззаперечно є земельною ділянкою водного фонду, а саме прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.
З огляду на викладене, земельна ділянка площею 0,12 га із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, що розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області підлягає поверненню в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки передана в приватну власність для ОСОБА_2 в порушення вимог ст.ст. 59.60, 61, 84 ЗК України та ст.ст. 85, 88 ВК України, адже надання земель прибережної захисної смуги у приватну власність законодавством не передбачено, тому передача спірної земельної ділянки у приватну власність на підставі Розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації № 583/2007-р від 20.08.2007 року є незаконною.
За вказаних обставин, Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація при прийнятті Розпорядження №583/2007-р від 20.08.2007 року перевищила надані законодавством повноваження, оскільки не була уповноважена розпоряджатись спірною земельною ділянкою, яка розташована в межах прибережної захисної смуги.
Окрім того, скасуванню підлягає державна реєстрація права приватної власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також її державна реєстрація в Державному земельному кадастрі, оскільки з огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки, реєстрації речових прав за ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 , на підставі ст.16 ЦК України, ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.13 ст.79-1 ЗК України, зазначене є належним додатковим способом захисту інтересів держави, адже без такого скасування неможливе повернення вказаної земельної ділянки у комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року позов окружної прокуратури задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту села Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з кадастровим номером: 6822484100:03:004:0019 в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
В задоволенні позовних вимог Кам'янець-Подільської окружної прокуратури про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав права приватної власності на вказану земельну ділянку - відмовлено.
ОСОБА_1 та її представник адвокат Коробей Т.Д. подали апеляційну скаргу, посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилаються, що ОСОБА_1 не вчиняла жодного порушення закону, є добросовісним набувачем земельної ділянки, яку отримала згідно договору дарування від 23 липня 2020 року, тобто через 13 років після передачі її у приватну власність. Крім того, оскільки відчуження земельної ділянки відбулося на підставі укладеного правочину, а саме договору дарування, тому належним способом захисту права власності можливо в разі доведення укладеного правочину недійсним. Також вказують, що витребування земельної ділянки та зобов'язання повернути її не є ідентичними правовими вимогами, а тому обґрунтування рішення суду та його резолютивна частина суперечать одне одному. Апелянт та її представник вважають, що не є беззаперечними доводи суду про те, що спірна земельна ділянка перебуває в прибережній смузі, оскільки для встановлення такого факту потрібні спеціальні дослідження, які не були проведенні в ході розгляду справи, а такий висновок зроблено судом лише на підставі наданих прокурором доказів, при цьому прокурором не ставилося питання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Надані висновки землевпорядника стосуються порядку проведення вимірювань від урізу води і були зроджені в травні місяці, в той час як межень наступає а липні місяці. Також не було взято до уваги місце розташування земельної ділянки, річка Дністер використовується як водосховище, при визначенні прибережної захисної смуги по відношенню до якого, як точка для відліку, має застосовуватися нормальний підпірний рівень не греблі водосховища. Таким чином, судом не здобуто належних достовірних доказів даних про нормальний підпірний рівень станом на дату передачі земельної ділянки у приватну власність - 2007 рік, при цьому ніхто не проводив замірів по карті висот, саме на 2007 рік.
Кам'янець-Подільська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером: 6822484100:03:004:0019 відноситься до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, а тому вказане свідчить про неправомірне отримання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки, яка не може відноситися в силу положень діючого законодавства до земель сільськогосподарського призначення, а саме для ведення особистого селянського господарства. Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (листи від 05.05.2020 за № 400 та від 01.11.2022 за № 1008/06/2022 містяться в матеріалах справи) останнім проведено співставлення даних Публічної кадастрової карти України, даних інтернет-ресурсу: https://kadastr.live/ з картографічними матеріалами робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території Хмельницької області, за результатами чого встановлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. Також, відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області (лист від 01.11.2022 № 1423 міститься в матеріалах справи) встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, що розташована за межами села Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області знаходиться на лівому березі Дністровського водосховища на р. Дністер. Проектні межі Дністровського водосховища та його прибережних захисних смуг визначені проектом Дністровського водосховища. Робочий проект водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС визначає межі прибережної захисної смуги Дністровського водосховища з врахуванням нормального підпірного рівня, що становить 121 метр Балтійської системи висот. За гідрологічним режимом Дністровське водосховище, яке є штучною водоймою (ст. 3 Водного кодексу України) має комплексне призначення, в тому числі енергетичне. Вказане водосховище використовується для протипаводкового захисту, водопостачання та зрошення. Водосховище характеризується коливанням рівня води більше двох метрів.
В той же час, меженний період має відношення лише до річки Дністер та не стосується Дністровського водосховища, яке є штучним водним об'єктом і розраховане на акумулювання води. Тому у водосховища не може бути меженного рівня (періоду), а є експлуатаційні рівні, які штучно регулюються. Меженний період є природним рівнем водного об'єкту. Крім того, згідно матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 339-ДК/227/АП/09/01/-20 від 22.05.2020 міститься в матеріалах справи) встановлено, що земельна ділянка площею 0,12 га, із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, що розташована за межами населеного пункту села Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та відноситься до земель водного фонду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 391 ЦК України, а ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога про повернення земельної ділянки (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що робочий проект водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС був виготовлений у 1986 році проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом «Укрдіпроводгосп», а проектна документація водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території Хмельницької області затверджена Протоколом виконкому Хмельницької обласної ради 1988 року. Робочі екземпляри документації були передані кожному господарству районів, території яких прилягають до Дністровських водосховищ. Оригінали примірників Проекту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища наявні в розпорядженні Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет в м. Чернівці, а також у ПАТ «Укрводпроект» в м. Київ-35, яке є правонаступником розробника.
Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації № 583/2007-р від 20ю.08.2007 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » останньому було передано у власність земельну ділянку, площею 0,12 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту села Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
На підставі даного рішення Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 у вересні 2007 року було видано Державний акт на право власності на дану земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:03:004:0019.
23.07.2020 року на підставі Договору дарування ОСОБА_2 подарував вищевказану земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 , про що 27.12.2022 року внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 37445509.
Відповідно до Схеми-розрахунку кутів крутизни схилу прибережної захисної смуги (Китайгородська сільська рада Кам'янець-Подільський район Хмельницька область,) кут крутизни схилу прибережної захисної смуги становить 5,9 градусів.
Згідно матеріалів робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території Хмельницької області та картографічними матеріалами спірна земельна ділянка із кадастровим номером: 6822484100:03:004:0019 відноситься до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.
За інформацію Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет № 400 від 05.05.2020 року, № 1008/06/2022 від 01.11.2022 року, останнім проведено співставлення даних Публічної кадастрової карти України, даних інтернет-ресурсу: https://kadastr.live/з картографічними матеріалами робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території Хмельницької області, за результатами чого встановлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.
Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області № 1423 від 01.11.2022 року, земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 розташована за межами с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області знаходиться на лівому березі Дністровського водосховища на р. Дністер..
Як вбачається з матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області за Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 339-ДК/227/АП/09/01/-20 від 22.05.2020 року, земельна ділянка площею 0,12 га із кадастровим номером 6822484100:03:004:0019 розташована за межами населеного пункту с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та відноситься до земель водного фонду.
Ліцензійним інженером-геодезистом проведено геодезичну зйомку, згідно якої за результатами співставлення проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району (раніше - Колодіївської сільської ради) з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:004:0019, загальною площею 0,12 га знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та відноситься до земель водного фонду.
Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка розташована на відстані менше ніж за 200 метрів до урізу води Дністровського водосховища при крутизні схилів більше трьох градусів, то дана земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду, а саме прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.
При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції правомірно виходив з даних обставин, а саме з того, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги водоохоронної зони Дністровського водосховища, на неї розповсюджується обмеження щодо її використання, а тому вона не може передаватися у приватну власність. У зв'язку з незаконністю набуття права власності на земельну ділянку вона підлягає поверненню у державну власність.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України і ст. 4 Водного кодексу України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
В силу ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Випадки передачі земель водного фонду у приватну власність громадян передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України.
На підставі ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
За положеннями ст. 60 Земельного кодексу України і ст. 88 Водного кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60 Земельного кодексу України і ст. 89 Водного кодексу України.
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
На підставі ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею
понад 3 гектари 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
За положеннями ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (передачі у власність спірної земельної ділянки) , у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Отже, існування прибережних захисних смуг є законодавчо визначеним, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водоохоронної зони, зокрема станом на час вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
За відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до зазначеного Порядку.
Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статті 84 Земельного кодексу України.
За змістом наведених норм права землі у межах прибережних захисних смуг вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. На неможливість перебування такого виду об'єктів майна у приватній власності, крім випадків, передбачених у ст. 59 ЗК України, вказує також і розташування земель водного фонду.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 22 травня 2018 року в справі №469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року в справі №504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц, які апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що землекористування в Україні здійснюється з дотриманням правового режиму використання земель. У зв'язку з цим, чинне законодавство встановлює поділ земель України на відповідні категорії на основі природних (екологічних) ознак та соціально-економічних і виробничих характеристик використання земель. При цьому законом визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Щодо земель водного фонду як природоохоронних територій, до складу яких входять і прибережні захисні смуги, законодавець встановив особливий порядок їх набуття у власність і господарського використання. Зокрема, за рішенням органу виконавчої влади такі землі можуть передаватися у приватну власність громадян лише у виді замкненої природної водойми (загальною площею до 3 гектарів).
На час виникнення спірних правовідносин законодавство обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду лише таким випадком.
Водночас, земельну ділянку, зайняту прибережною захисною смугою можна було отримати в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Передання земельних ділянок як у власність, так і в оренду для ведення особистого селянського господарства закон не передбачав.
Розмір і межі прибережних захисних смуг як земельних ділянок водного фонду встановлювались за проектами землеустрою. При наданні в користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали враховуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 21 травня 2014 року (справа №6-16цс14), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
У постанові від 24 грудня 2014 року (справа №6-206цс14) Верховний Суд України доповнив зазначені вище висновки, вказавши, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст. 88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність, оскільки розміри такої смуги встановлені законом. Аналогічного висновку дійшла також Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2018 року (справа №469/1393/16-ц) та від 12 червня 2019 року (справа №487/10128/14-ц).
Встановивши на підставі проведеної ліцензійним інженером-геодезистом геодезичної зйомки та відповідних письмових доказів розташування спірної земельної ділянки на відстані менше ніж за 200 метрів до урізу води Дністровського водосховища, при крутизні схилів більше трьох градусів, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця земельна ділянка відноситься до прибережної захисної смуги водосховища, є земельною ділянкою водного фонду, а саме прибережної захисної смуги Дністровського водосховища,
Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Така правова позиція відповідає висновками Верховного Суду.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п'ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).
Крім того, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження
№ 14-95цс18)).
Відповідач мав можливість співвіднести близькість земельної ділянки до річки Дністер із чіткими законодавчими заборонами на можливість бути її власником, що ставить під сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.
Стосовно втручання у право на мирне володіння майном фізичної особи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.
Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно отримав земельну ділянку з земель водного фонду, які взагалі не можуть передаватись у приватну власність з таким цільовим призначенням, яку потім подарував ОСОБА_1 .
За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою визнання недійсним розпорядження про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально і екологічно значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із земель державної власності водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю водного фонду, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.
З огляду на все вищевказане у втручанні держави у право мирного володіння власником спірною земельною ділянкою водного фонду у межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.
За таких обставин колегія суддів вважає, що, оцінивши наведені обставини, досліджені докази в справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність передачі Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією земельної ділянки водного фонду у власність ОСОБА_2 та прийняв обґрунтоване рішення, яким зобов'язав відповідачку повернути її у державну власність.
Доводи апеляційної скарги, що надані прокурором письмові докази не є належними та достатніми доказами в підтвердження його позовних вимог щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, слід відхилити. Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Під час розгляду цієї справи відповідач розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив жодних клопотань про призначення по справі судових експертиз, долучення до справи висновків спеціаліста чи витребування інших судом письмових доказів в спростування доказів, наданих прокурором і досліджених судом.
А відтак апелянт жодними доказами не підтвердив своїх доводів та заперечень проти позову прокурора.
Також суд не приймає до уваги доводи апелянта як підставу для скасування рішення суду про суперечливість обґрунтування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду.
Висновки суду про задоволення позову і зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку водного фонду у державну власність відповідають нормам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах. Посилання суду на іншу судову практику в мотивувальній частині рішення не може бути підставою для скасування рішення суду за правомірності задоволення позову.
Слід відхилити і доводи апелянта, що належним способом захисту є визнання недійсним договору дарування.
Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Для витребування майна чи зобов'язання повернути майно оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння чи зобов'язання повернути майно вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).
З підстав, викладених в мотивувальній частині постанови, оцінки принципу пропорційності при вирішенні даного спору, апеляційний суд не приймає до уваги і твердження апелянта, що відповідач ОСОБА_1 не вчинила жодного порушення є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коробей Тетяною Дмитрівною, залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 липня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова