01 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29507/24
Провадження № 22-ц/820/1356/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/29507/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13.10.2007 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який був зареєстрований у Відділі РАЦС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис №2351. У вказаному шлюбі у них з відповідачкою народилося двоє спільних дітей доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До 2020 року вони проживали разом у м. Хмельницькому. У 2020 році ОСОБА_2 виїхала за кордон, а він разом з дітьми переїхав проживати до своєї матері у с. Жищинці Хмельницького району. З того часу діти залишилися повністю на його утриманні та він одноособово займається питаннями їх виховання, навчання. ОСОБА_2 участі в утриманні, вихованні та навчанні дітей не приймає, потребами та інтересами дітей не цікавиться. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2024 року укладений з відповідачкою шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з ним та спору з цього приводу з ОСОБА_2 не має. З огляду на викладене і посилаючись на те, що відповідачка тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток доньок, участі в їх утриманні не приймає, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не займається питаннями їх освіти, вважав, що остання свідомо ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо обох дітей. Також вважав, що за таких обставин позбавлення відповідачки батьківських прав щодо доньок буде відповідати найкращим інтересам останніх.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено, попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до дітей та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилається на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, вважає що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так суд прийняв до уваги, що мати деколи спілкується з дітьми по телефону, однак не прийняв до уваги, що ініціаторами дзвінків є самі діти. Разом з тим зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідачка виїхала за кордон 06 січня 2023 р. та з того часу не поверталась на території України, хоч ніщо їй не заважає приїжджати та відвідувати доньок. Крім того в ході розгляду справи було встановлено, що під час телефонної розмови з представниками Органу опіки та піклування Городоцької міської ради Хмельницької області відповідачка підтвердила, що останній раз надавала матеріальну допомогу дітям у квітні 2023 р. Апелянт зазначає, що з часу винесення рішення судом першої інстанції, відповідачка жодного разу не спілкувалась із дітьми.
ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 13.10.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 донька ОСОБА_4 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно довідки про склад сім'ї № 02-14-03-13/351 від 03.09.2024 року, яка видана старостою сіл Жищенці, Балакири, за адресою: с. Жищенці, вул. Грушевського, 13 проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 (проживає без реєстрації) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки №02-14-03-13/352 від 03.09.2024 року, яка видана старостою сіл Жищенці, Балакири посвідчено, ОСОБА_1 дійсно утримує, виховує та здійснює догляд за своїми доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають у АДРЕСА_1 . Мати дітей ОСОБА_2 в селі не зареєстрована і ніколи не проживала, її місце перебування не відоме.
Згідно відомостей з Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 виїхала за кордон 12.06.2020 року. Останній раз поверталася до України 24.12.2022 року, виїхала за кордон 06.01.2023 року і більше не поверталася.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 29.01.2025 року № 11/2025 визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України також неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, віл 26 грудня 2024 року у справі № 137/1411/23.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, належним чином не приймає участь у їх вихованні, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.
Судом також беззаперечно не встановлено обставин, а позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про те, що мати дітей ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, оскільки вказані твердження базується виключно на поясненнях позивача.
В судовому засіданні суду першої інстанції діти пояснили, що останній раз бачились з матір'ю на новий рік в 2022-2023 році, приблизно раз в два тижні спілкуються з матір'ю по телефону. Крім того відповідачка при спілкуванні по телефону з органом опіки і піклування повідомила, що періодично надає дітям матеріальну допомогу.
Також в сукупності з іншими доказами, суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради від 29 січня 2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
Як вбачається з наданого висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради від 29.01.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наявний в матеріалах справи, органу опіки та піклування не надано інформації, яка беззаперечно підтверджує винну поведінку матері, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов'язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків, немає ніяких підтверджень, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав змінить життя дитини на краще. Ухилення від виконання своїх обов'язків із виховання дітей повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, не надано підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, є правомірними, оскільки, незважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо своїх дітей, достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав стосовно дітей з врахуванням їх інтересів, інтересів самого відповідача, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду на даний час відсутні.
При цьому суд першої інстанції правомірно попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до дітей та поклав на орган опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків
З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про відмову в позові в цій частині, наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, так як вона не приймає участі у вихованні дитини досить тривалий час, не спілкується з дітьми, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, слід відхилити.
Як зазначено в мотивувальній частині постанови за встановлених судом обставин справи на даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.
Що стосується посилань апелянта на висновок органу опіки і піклування, то оцінка даному висновку надана вище в мотивувальній частині постанови.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 липня 2025 року.
Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова