Номер провадження: 11-кп/813/2050/25
Справа № 511/1795/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.07.2025 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши в порядку ст.398 КПК України, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2025 року у кримінальному провадженні №42025162390000258, внесеному до ЄРДР 19.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369, ч.3 ст.332 КК України,
установив:
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 21 серпня 2025 року включно, з визначеним розміром застави, в сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.
Також, вказаною ухвалою у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисником ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Дослідивши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , суддя-доповідач приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Відповідно до абзацу другого зазначеної частини статті ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
З аналізу вищевказаної норми Закону слідує, що апеляційному оскарженню підлягають лише ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не відноситься до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Наведене вказує на те, що апеляційна скарга захисника в частині оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У зв'язку із наведеним, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 24, 392, 399, 419, 422-1, 532 КПК України, суддя-доповідач,
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч.5 ст.399 КПК України копію ухвали разом з апеляційною скаргою та всіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати апелянту.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2