04.07.25
33/812/288/25
Справа №467/447/25
Провадження № 33/812/288/25
Категорія: ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
04 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Рубана С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Рубана Сергія Юрійовича на постанову, яку ухвалив суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологрива Т.М. у приміщенні цього суду 21 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№292371, який складений 06 квітня 2025 року о 12 год. 23 хв., водій ОСОБА_1 06 квітня 2025 р. о 11 год. 13 хв. керував транспортним засобом «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager 6820 чи проїхати до найближчого медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№292350 від 06 квітня 2025 року, о 11 годині 13 хвилин в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 22 квітня 2024 р. за ч.2 ст. 126 КУпАП України, чим порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР України.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані працівником поліції за ч.2 ст. 126 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП.
Вказані протоколи разом з іншими документами були скерованиі органами поліції на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Постановою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 р. об'єднані в одне провадження під № 467/447/25 (провадження № 3/467/218/25) адміністративні матеріали № 467/447/25, провадження № 3/467/218/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та № 467/448/25, провадження № 3/467/219/25, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП в одне провадження, присвоївши № 467/447/25 провадження № 3/467/218/25.
В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з'явився.
Захисник Рубан С.Ю. у судове засідання не з'явився, подав суду письмове клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України, посилаючись на те, що працівники поліції не задокументували та не довели належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівниками поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Крім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейським останній вів себе адекватно, чітко відповідав на їх питання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, у нього відсутнє тремтіння пальців рук, мова його зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. Найближчим закладом охорони здоров'я, якому надано право на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, є КНП «Арбузинська центральна лікарня» Арбузинської селищної ради, а не Південноукраїнська ЦМБЛ, куди працівник поліції наполегливо пропонував водію ОСОБА_1 проїхати для проходження медичного огляду. Водій повідомив, що бажає пройти огляд саме в КНП «Арбузинська центральна лікарня», однак йому у цьому відмовили. Всупереч чинному законодавству водія не було відсторонено від керування транспортним засобом. Працівниками поліції не надано довідку про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте рішення по справі, а долучено копію постанови серії ЕНА № 1971415 від 22 квітня 2024 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Зі змісту долученої постанови відомо, що копія вказаної постанови не була отримана ОСОБА_1 на місці її винесення. Йому також невідомо про її наявність та її зміст. Останнім вказана постанова не була оскаржена і тому не набрала законної сили.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною ч.5 ст.126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Рубан С.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними те допустимими доказами факт порушення водієм ОСОБА_1 , таких положень ПДР які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Так, посилання інспектора поліції на непристебнутий ремінь безпеки водієм, є безпідставним, надуманим та не підтвердженим жодним доказом. На даний час Арбузинським районним судом розглядається адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі (справа №467/492/25), рішення по справі не прийняте. Також на неправомірні дії працівників поліції була подана скарга до прокуратури, відповідь за результатами розгляду якої, ще на надійшла. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, тому захисник вважає, що вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була висунута без належних підстав, правоохоронці діяли неправомірно, що цілком пояснює емоційний стан та відмову ОСОБА_1 від будь-яких подібних процедур у будь-якому місці. Щодо заперечень про вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, адвокат зауважує, що докази, на які послався працівник поліції, а саме: протокол про адміністративне правопорушення; відеозапис з бодікамери Тексар ВОС 23М, письмові пояснення, довідка з бази «ІКС ІПНП» та копія постанови серія ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 р. не можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Зокрема зазначає, що постановою серія ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 р. ОСОБА_1 був визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності, зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування 22 квітня 2024 р. об 11:46 год. автомобілем, не маючи права керування таким транспортним засобом. Проте, на думку захисника, вказана постанова не набрала законної сили, оскільки ОСОБА_1 про її винесення не знав та, відповідно, не мав можливості її оскаржити. До того ж, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження повторності правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Так, у справі наявна роздруківка постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№1971415 від 22 квітня 2024 р., але в розумінні положень ст.251 КУпАП, не є копією, оскільки вона має бути належним чином засвідчена, з урахуванням вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163- 2003), із зазначенням набрання законної сили чи її оскарження. Також, захисник ОСОБА_1 наголошує, що не можливо погодитися з накладеним на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 5 (п'ять) років, оскільки останній посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Рубана С.Ю., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП та частиною 5 статті 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог законодавства.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, які затверджені постаново. Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила), передбачений обов'язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно вимог підпункту «а» пункту 2.1. Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає як у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року N1103 (далі Порядок), Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735).
Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні положення викладені в пунктах 2,3,6,7 вказаного Порядку, пунктах 6,7 Розділу І Інструкції №1452/735.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду і узгоджуються між собою.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№292371, який складений 06 квітня 2025 року, із якого вбачається, що 06 квітня 2025 року ОСОБА_1 в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager алкотестер 6820 чи проїхати до найближчого медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. В графі «пояснення» він зазначив: «надав на окремому аркуші»;
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР№292350 від 06 квітня 2025 р. про те, що о 11 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 22 квітня 2024 р. за ч.2 ст. 126 КУпАП України;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності, а також те, що водій відмовився від такого огляду;
- поясненням ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що «06.04.2025 р. близько 1169 годин я в автомобілі Опель Вектра р.н. НОМЕР_1 під'їхав до магазину «Покупайка», що по вул. Вчительська, селище Арбузинка. Після того як я зупинився ззаду на службовому автомобілі Тойота пріус р.н. НОМЕР_2 під'їхали працівники поліції без проблискових маячків. На вимогу працівників поліції надати посвідчення водія категорично відмовився. Продути алкотестер драгер на місці зупинки я відмовився. Проїхати разом з працівниками поліції до Південноукраїнської ПЦНБЛ я теж відмовився»;
- змістом довідки НПУ ГУНП в Миколаївській області Первомайського РВПВП №1 від08 квітня 2025 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2ст.126КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн. у зв'язку з тим, що він керував транспортним засобом 22 квітня 2024 року і не мав посвідчення водія. Наявність постанови серії ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024року свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинив 22 квітня 2024 року адміністративне правопорушення та притягався до адміністративної відповідальності за частиною 2статті 126 КУпАП та в подальшому, 06 квітня 2025 року повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною 2статті 126 КУпАП, за що відповідальність передбачена частиною 5статті 126 КУпАП;
- змістом відеозапису з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції та відеореєстратора, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і якими зафіксовані усі викладені в протоколах серії ЕПР1№292371 та ЕПР1№292350 від 06 квітня 2025 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. Так, відеозапис починається з того, що біля магазину зупиняється автомобіль «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , до якого під'їхав поліцейський автомобіль. Поліцейські роз'яснили водієві причину зупинки - керування транспортним засобом без паску безпеки. На вимогу поліцейських надати посвідчення водія або які-небудь документи водій відмовився. Потім поліцейські запитали у водія прізвище, він назвав « ОСОБА_3 ». Після чого поліцейські перевіряють водія по базі даних та згідно їх даних виявляється, що водій притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Під час спілкування поліцейськими також були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які вони оголосили водію та запропонували продути Драгер, на що водій спочатку погодився, але не встиг, оскільки прибіг його батько та заборонив йому це робити. На чергове запитання поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі водій остаточно відмовився. Після чого поліцейський роз'яснив водію наслідки відмови від проходження огляду, його права та обов'язки та склали протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За такого викладені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини та фактичні дані узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.
Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.
Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.
На переконання апеляційного суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом без права керування таким засобом, вчинивши таке правопорушення повторно протягом року за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№292371 та серії ЕПР№292350 від 06 квітня 2025 р., та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності. Тому суддя обґрунтовано вважав доведеними факти вчинення ним правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП України.
Також суд першої інстанції, надавши оцінку, відхилив заперечення сторони захисту висунутого ОСОБА_1 звинувачення, з чим погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та обраного виду адміністративного стягнення та не приймаються апеляційним судом як безпідставні.
Щодо незаконності дій поліцейських по зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на недоведеність причин зупинки транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки обставини щодо правомірності дій поліцейських під час зупинки автомобілю є предметом оскарження ОСОБА_1 дій відповідних осіб в порядку, визначеному КАС України, за межами даного провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що предметом розгляду у справі, яка переглядається, є керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявного права керування (повторно протягом року) та його відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто доведеність (недоведеність) вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії поліцейського щодо зупинки транспортного засобу перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
Крім того, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу мати посвідчення водія, яке підтверджує право керування, та пройти на вимогу поліцейського відповідний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
До того ж, згідно відеозаписів, досліджених судами у цій справі, поліцейські не зупиняли транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , який його зупинив, під'їхавши до магазину, автомобіль поліцейських під'їхав слідом, після чого поліцейські повідомили водієві про порушення ґправил щодо застосування паска безпеки.
Оскарження ОСОБА_1 у порядку КАС України постанови поліцейського про притягнення його до відповідальності за порушення інших вимог Правил та дій поліцейських не впливають на такі висновки.
Не заслуговує на увагу аргумент апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 з огляду на його поведінку, зафіксовану на відеозаписі, долученому до протоколів, ознак алкогольного сп'яніння, оскільки як Порядок, так і Інструкція № 1452/735 покладають саме на працівників поліції обов'язок виявлення та встановлення ознак алкогольного сп'яніння та не передбачають для цього спеціальної процедури або застосування будь-яких спеціальних досліджень, тобто виявлення ознак сп'яніння відбувається за зовнішнім виглядом і поведінкою водія саме поліцейським. Спростувати таку підозру поліцейського у вживанні алкогольних напоїв водій може, якщо пройде у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, від чого ОСОБА_1 на власний розсуд відмовився.
Безпідставними є також посилання захисника на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 292350 є неналежним доказом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, серед яких - частини перша, друга і четверта статті 126 КупАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах (пункт 4 розділу І вказаної Інструкції).
Інформація, що вноситься користувачами інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (пункт 7 розділу І вказаної Інструкції).
Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (далі - Реєстр), який є функціональною підсистемою Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, забезпечує збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, у тому числі зафіксовані у режимі фотозйомки (відеозапису), що використовуються для формування звітності, а також надання відомостей з нього (пункт 1 «Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху», затвердженого наказом МВС України 10 травня 2019 року №359).
Тому наявна в матеріалах справи копія постанови ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення є належним доказом по справі, зокрема для встановлення повторності вчинення правопорушення.
Матеріали справи не містять та захисник не надав доказів оскарження винесеної відносно ОСОБА_1 постанови ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 року про притягнення до відповідальності за частиною 2статті 126 КУпАП, її скасування, а тому вказана постанова є такою, що набрала законної сили.
Апеляційний суд не приймає аргумент захисту про те, що поліцейські проігнорували його вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі - Арбузинській ЦРЛ.
Згідно з відеозаписом, переглянутим у ході судового засіданні, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу («Драгера»), так і в медичному закладі, на що останній відмовився (запис 11.23). При цьому водій спочатку погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера, а після прибуття чоловіка, який назвався батьком водія і перешкоджав поліцейським виконувати свої посадові обов'язки (запис 11.19), відійшов в сторону, потім сів до автомобіля і не відповідав на запитання поліцейських. Така поведінка водія свідчить про фактичну відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі. Факт відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі підтверджується і письмовим поясненням ОСОБА_1 , яке є у матеріалах справи.
Твердження захисника про те, що водій ОСОБА_1 висловлював бажання пройти медичний огляд саме в КНП «Арбузинська центральна лікарня», однак працівники поліції у цьому йому відмовили, не відповідає дійсності та спростовується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом. Таку вимогу висловлював чоловік, який себе не назвав. Сам водій ОСОБА_1 беззастережно відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я і таку відмову не обґрунтовував тим, що поліцейські пропонують пройти огляд в іншому медзакладі.
Щодо посилань апелянта на те, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення як позбавлення прав керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).
Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Відповідно до пункту 5 ст. 24 КУпАП позбавлення права керувати транспортними засобами є одним із видів адміністративних стягнень і відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Безпосередньо у ст. 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Розділу ІІ (особливої частини) КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Слід звернути увагу, що санкції ч. 5 ст. 126 та ч 1 ст. 130 КУпАП передбачають обов'язкове призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Суб'єкт адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП не містять.
Тобто ні норми Загальної частини КУпАП, ні ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, апеляційний суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб, а тому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.
Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 23, 24, 30, ч. 5 ст. 126, ст. 130 КУпАП, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд може призначити стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушень поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності права керування, повторно протягом року, та його відмова від огляду на стан алкогольного сп'яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 283, 294КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Рубана Сергія Юрійовича, залишити без задоволення, а постанову судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повна постанова буде проголошена 04 липня 2025 року об 11 год 15 хвил.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна