Єдиний унікальний номер № 741/1041/25
Номер провадження 2-а/741/36/25
іменем України
30 червня 2025 року м. Носівка
Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Крупина А.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
09 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, який доповнила додатковими поясненнями від 11 червня 2025 року та від 12 червня 2025 року, у якому просила суд поновити їй строк звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови про накладення штрафу серії ББА 557484 від 10.08.2024, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 557848 від 10.08.2024, винесену поліцейським Кузьменко про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення адміністративного штрафу у розмірі 3400 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 13 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі (зокрема щодо наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду), у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Копія ухвали від 13 червня 2025 року отримана ОСОБА_2 19 червня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
23 червня 2025 року ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву в новій редакції, у якій вона просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1589695 від 20.10.2024, винесену поліцейським Кузьменко В.Ю., про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП і накладення адміністративного штрафу у розмірі 850 грн.
Крім того, 27 червня 2025 року ОСОБА_2 подано до суду додаткові пояснення до позову, до яких додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 605,60 грн.
З доданої до первісної позовної заяви копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2024 року серії ЕГА № 1589695 убачається, що позивача ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме: накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.
Указану постанову позивач уважає протиправною і тому просить її скасувати, зазначаючи, що 20 жовтня 2024 року вона зателефонувала на лінію «102» та здійснила виклик поліції, однак уважала, що в силу її віку працівники поліції не будуть складати на неї постанову за неправдивий виклик поліції, тому «відмовилася підписувати». Позивач указує, що підпис на постанові не її. При цьому, позивач не вказує дату та спосіб отримання нею копії вищевказаної постанови та не надає доказів, які б свідчили про те, що вона отримала постанову серії ЕГА № 1589695, винесену 20 жовтня 2024 року, в інший день, а не 20 жовтня 2024 року.
Тобто предметом даного адміністративного позову є оскарження дій та рішення, прийнятого у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги, якими оспорено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2024 року серії ЕГА № 1589695.
Отже десятиденний термін для оскарження постанови від 20 жовтня 2024 року, отриманої позивачем того ж дня (доказів іншого позивачем не надано), починаючи з наступного дня, закінчився 30 жовтня 2024 року включно.
Суддею з матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до суду з цим позовом 09 червня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного терміну на звернення до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, за визначенням ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 рокувизначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Ураховуючи зазначене, загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності становить десяти днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а.
Поряд з тим, частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до правової позиції щодо застосування норм права, викладеної Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2019 року у справі №820/4188/18 поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палати Верховного Суду 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
З поданих ОСОБА_1 до суду копій документів, зокрема відповіді Ніжинського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області № 92395 від 22 квітня 2025 року на заяву ОСОБА_1 щодо арешту її коштів в Ощадбанку, встановлено, що цією відповіддю державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про наявність виконавчого провадження № 76817057 з виконання постанови ЕГА № 1589695 про стягнення з неї штрафу, також повідомив, що 20 січня 2025 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та 11 лютого 2025 року винесено постанову про арешт коштів боржника. 13 лютого 2025 року до відділу від ОСОБА_1 надійшла заява про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, яка 14 лютого 2025 року була розглянута.
Отже, навіть якщо припустити, що позивач не отримувала копію постанови серії ЕГА № 1589695 у день винесення останньої, тобто 20 жовтня 2025 року, станом на 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 достовірно була обізнана про існування оскаржуваної постанови та її зміст, оскільки зверталася до ВДВС із заявою з питань, що стосуються виконання оскаржуваної постанови (про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій).
У позовній заяві позивачем не наведено об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду, які б перешкоджали позивачеві в десятиденний строк з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, звернутися до суду, доказів існування таких обставин не надано.
У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Суддею не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку, а наведені позивачем доводи щодо пропуску строку, є необґрунтованими та такими, що не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені обставини суддя робить висновок про те, що звернення позивача із цим адміністративним позовом 09 червня 2025 року відбулось із пропуском установленого процесуальним законом десятиденного строку.
Слід зазначити, що за належного добросовісного ставлення до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не була позбавлена можливості подати адміністративний позов у межах строку, встановленого статтею 286 КАС України, проте таким правом не скористалася.
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суддя уважає підстави, вказані у позові, для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, неповажними та уважає за необхідне додатково зазначити, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;
- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;
- запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись надокази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Необхідно зазначити, що пропуск строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними, лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджуються належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31 березня 2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав,свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2020 року у справі 340/1019/19.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об'єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суддя доходить до висновку про їх неповажність, оскільки вони є безпідставними та недоведеними.
Одночасно суддею враховується, що у відповідності до положень КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. (ст.6 КАС України).
Відповідно до положень ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані не поважними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені позивачем в порядку усунення недоліків поданого позову після залишення позову без руху, не є поважними, суд вважає, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України,
Відмовити позивачеві ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку передбаченому статтею 297 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Анатолій КРУПИНА