Справа № 750/711/25
Провадження № 2-о/750/111/25
03 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мишастої К.Б.,
за участю заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Овод А.П,
представника заінтересованої особи Тетерук Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_4 ,
17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання разом з ОСОБА_5 , який зник безвісти 25 липня 2024 року, однією сім'єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу в період з березня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовано заяву тим, що з березня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут. Весь час проживали у квартрі заявника за адресою: АДРЕСА_1 . 25 липня 2024 року ОСОБА_5 зник безвісти, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 № 326 обліковується «в полоні». Оскільки заявник планує надалі займатися оформленням документів стосовно розшуку полоненого ОСОБА_5 та надсилати запити до офіційних органів щодо можливості його обміну, їй необхідно мати підтвердження офіційного статусу про проживання однією сім'єю з чоловіком. Крім того, заявник хоче скористатися пільгами, як дружина військовослужбовця.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
25 березня 2025 року Міністерство оборони України направило до суду письмові пояснення, в яких зазначило, що законодавством України не передбачено можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі зникнення військовослужбовця безвісти/перебування в полоні. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Крім того, заявник не підтвердила факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 належними та допустимими доказами. А тому, Міністерство оборони України просило врахувати ці пояснення і прийняти законне та обґрунтоване рішення. Також представник Міністерства оборони України у своєму поясненні зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 3 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Отже, законодавством України передбачено, що право на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця має його дружина (чоловік) в розумінні СК України. З огляду на це, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу не буде вважатися належною підставою визначати особу щодо якої встановлено цю обставину, як «дружина (чоловік)».
Заявник та її представник у судовому засіданні просили суд встановити факт проживання заявника разом з ОСОБА_5 , який зник безвісти 25 липня 2024 року, однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у період з 18 листопада 2018 року з врахуванням того факту, що заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підтверджений належними та допустимими доказами.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначивши, що просить прийняти рішення на розсуд суду.
Заінтересовані особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є рідними сестрами ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримали заяву та просили суд її задовольнити, посилаючись на те, що заявник дійсно проживала без реєстрації шлюбу з їх братом з 2004 року і вони її сприймали як невістку.
Представник військової частини НОМЕР_1 у судовому засіданні заперечень проти задоволення заяви не мала, при вирішенні справи поклалася на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 , вона з березня 2004 року почала проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_5 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, заробляли та заощаджували кошти. 25 липня 2024 року ОСОБА_5 зник безвісти та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 № 326 обліковується як такий, що перебуває в полоні.
Заінтересовані особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є рідними сестрами ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтвердили доводи заявника та пояснили, що їх брат дійсно проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 в її квартирі, починаючи з 2004 року, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, заявника вони завжди називали невісткою та приїздили до них у гості, разом святкували різні події.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили доводи заявника.
Зокрема, свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою по місцю проживання заявника пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 багато років жили разом без реєстрації шлюбу, десь із 2004 року почали проживати разом, вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет.
Свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою за місце проживання заявника, суду пояснила, що вона почала проживати за адресою: АДРЕСА_2 , а її сусіди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом і свідок їх сприймала як чоловіка та дружину, адже вони вели спільне господарство, мали спільний побут.
Також, матеріалами справи підтверджується, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зник безвісти 25.07.2024 поблизу населеного пункту Невельське, Покровського району Донецької області, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 № 326 обліковується «в полоні», що підтверджується сповіщенням сім'ї № 74 (а.с. 13). Вказане сповіщення надіслано на ім'я ОСОБА_3 , як сестри ОСОБА_5 .
Відповідно до акту про проживання особи без реєстрації від 07.01.2025 ОСОБА_5 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Про спільне проживання заявника та ОСОБА_5 свідчать і фотокартки, наявні в матеріалах справи (а.с.18-19).
З інформації відділу ДРАЦС у Чернігівській області від 17.02.2025, наданої на запит суду, вбачається, що виявлено актовий запис № 11 про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений 08.05.1984 виконавчим комітетом Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області, відмітка про розірвання шлюбу відсутня. Також, повідомляється, що актових записів про державну реєстрацію шлюбу та народження дітей відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не виявлено. (а.с.56 на звороті)
Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.04.2025 повідомила, що у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 № 326 з 17 листопада 2024 року солдат ОСОБА_5 вважається таким, що знаходиться в полоні. До військової частини НОМЕР_1 надійшов службовий лист від ІНФОРМАЦІЯ_9 і з прикріпленням до нього витягів із державного реєстру на ОСОБА_5 , з яких військова частина НОМЕР_1 не знайшла можливих отримувачів грошового забезпечення у відповідності до закону.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У пункті 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У п. 104-106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При цьому між позивачем та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання соціальних виплат, оскільки Міноборони не є суб'єктом отримання соціальних допомог.
Таким чином, заперечення представника Міністерства оборони України у даній справі щодо встановлення факту, про який просить заявник, не свідчить про існуваня спору про право, адже Міноборони не є суб'єктом отримання соціальних виплат.
Матеріалами справи підтверджено, що, що солдат ОСОБА_5 не загинув (помер), а зник безвісти і обліковується як такий, що перебуває в полоні.
Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, зокрема, таке: 1) За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. 2) Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). 3) У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. 4) У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених вище, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець . Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. 5) Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. 6) Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанова від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» 7) У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених вище, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини . 8) Дія цієї частини не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Заявник просить встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 з тією метою, щоб вирішувати питання, пов'язані з пошуком військовополоненого та повернення його додому, у зв'язку з чим виникає необхідність у комунікації заявника з різними органами у статусі члена сім'ї військовополоненого.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що заявник проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 , вели з ним спільне господарство, мали спільний побут, встановлення факту має для заявника юридичне значення, вимоги не містять в собі спору про право, а тому суд вважає за можливе заяву задовольнити.
При цьому, суд не може погодитися з доводами Міністерства оборони України про те, що встановлення даного факту не породжує юридичних наслідків для заявника, оскільки заявник, звертаючись до суду із вказаною заявою, обґрунтовувала своє звернення тим, що вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_5 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по час його зникнення безвісти, який на даний час рахується таким, що перебуває у полоні, а тому заявник має намір займатися розшуком чоловіка та вживати заходів щодо повернення його з полону додому, а без відповідного рішення суду щодо встановлення вказаного факту, вона буде позбавлення можливості реалізації відповідних прав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 273, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зник безвісти 25 липня 2024 року та з 19 листопада 2024 року вважається як таким, що знаходиться в полоні, однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період 18 листопада 2018 року по 25 липня 2024 року.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.07.2025.
Суддя