Справа №766/7568/25
н/п 3/766/3389/25
01.07.2025 року м.Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е. розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », -
Відносно ОСОБА_1 , складено протокол серії ВАД № 090590, за змістом якого остання 09.05.2025 близько 12:20 год. на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_1 , здійснювала реалізацію алкогольних напоїв, а саме пива «Туборг» обємом 0,5 л., 4,6% в кількості 6 банок, без ліцензії на вказий вид діяльності.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме: провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
В судові засідання призначені на 27.05.2025, 18.06.2025, 30.06.2025 року ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, смс-повісток на контактний номер телефону, підтвердження про отримання яких наявні в матеріалах даної справи та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
Відсутність правопорушника, під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати, як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, оскільки це буде означати про безкарність такої поведінки.
З огляду на викладене, судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останньої
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення під час складання протоколу працівниками поліції обґрунтована наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 090590 від 09.05.2025 року, у якому викладено обставини, інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: час (09.05.2025 о 12-20 години), місце (магазин «ФОП ОСОБА_2 » розташований по АДРЕСА_1 ) та дії вчинені останньою (займалася господарською діяльністю без відповідних дозвільних документів);
- рапортом від 09.05.2025 року ;
- пояснення ОСОБА_1 від 09.05.2025 року,
- поясненнями ОСОБА_3 від 09.05.2025 року;
- копією світлини на якій зображено запаковані плівкою металеві банки - пиво «Старопрамен» «М'яке»,
- квитанцією про вилучення 74 л. пива;
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, ознайомившись з матеріалами справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу(ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП
За змістом ст.ст.9-12, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно із ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Суб'єктами господарювання, згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.2 Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Отже, для встановлення самого факту провадження господарської діяльності, тобто діяльності з систематичного продажу певних товарів, слід довести факт їх неодноразового продажу, оскільки одноразовий продаж певних товарів не свідчить про провадження торгівельної діяльності особою, бо не доводить діяльності з продажу товару, як певного процесу, що охоплює неодноразовий їх продаж.
У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №090590 від 09.05.2025 стосовно ОСОБА_1 , при викладанні обставин вчинення правопорушення не відображено яким чином вона здійснювала господарську діяльність без відповідної ліцензії, не встановлено періоду протягом якого здійснювалася така діяльність, не встановлено систематичності, не вказано кому та по якій ціні були реалізовані, не вилучені грошові кошти, отримані за реалізацію такого товару, відсутні пояснення свідків, відсутні підтвердження про наявність чи відсутність ліцензії ФОП ОСОБА_2 та докази того, що саме в цей період вона здійснювала реалізацію відповідного товару. Доказів зазначених фактів, додані до протоколу письмові матеріали також не містять.
Тобто, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, а також наявність мети отримання прибутку (грошових коштів), що і становить суть господарської діяльності.
Як вбачається з зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ставиться у провину здійснення господарської діяльності без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Суд звертає увагу, що здійснення господарської діяльності, передбачає дії, пов'язані з відчуженням товару або передачею його іншій особі, що має оплатний характер.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували саме на здійснення ОСОБА_1 , господарської діяльності без ліцензій.
Оскільки порядок видачі та анулювання ліцензії на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями врегульовано нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"
Відповідно до ст. 46 вказаного Закону дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Частиною 6 ст. 46 закону встановлено, що орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності: 1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; 2) оприлюднює рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на своєму офіційному веб-порталі/субсайтах веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 3) направляє суб'єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Отже, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Проте, до матеріалів справи не надані належні та допустимі докази про обізнаність суб'єкта господарювання про анулювання діючої ліцензії, шляхом направлення розпорядження на електронну адресу, крім того матеріали справи надані суду не містять відомостей щодо анулювання ліцензії.
Суддя зазначає, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Практика ЄСПЛ свідчить, що гарантії статті 6 Конвенції поширюються на справи про адміністративні правопорушення, зокрема про це відзначено у справі "Надточій проти України".
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Доведення вини особи в законному порядку у правовій науці отримало назву "належної правової процедури", що охоплює собою як процедуру судового розгляду, так і процедуру досудового розслідування. І якщо було порушено належну правову процедуру в органі публічної влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акту, оскільки він є нікчемним.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, згідно положень ст.247 КУпАП.
Частиною 6 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Вважаю за необхідне вирішити питання з приводу вилученої продукції у ОСОБА_1 шляхом повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 247, 250-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП « ОСОБА_2 » - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Вилучені на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №090590 від 09.05.2025 року та квитанції про отримання речей та документів за №12- металеві банки об'ємом 0,5 л., пиво «Старопрамен», пиво «М'яке» - у кількості 141 шт.; 2 пляшки пива, об'ємом 2л.,загальною кількістю 74,5 л. - повернути ОСОБА_1 .
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду особою через Херсонський міський суд Херсонської області, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10(десяти)днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяВ. Е. Дорошинська