01.07.2025 Справа №607/13058/25 Провадження №1-кп/607/1626/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №42025212050000042 від 30.05.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Піщани Зборівського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засновника-власника ПП "Агрофірма "Медобори" (ЄДРПОУ 00954567), не депутата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,
1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.
У невстановлений органом досудового розслідування час, у ОСОБА_4 , який є кінцевим бенефіціаром - власником ПП "Агрофірма "Медобори" код ЄДРПОУ 00954567, з основним видом діяльності згідно КВЕД: 01.11 "вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур", в ході здійснення своєї підприємницької діяльності, здійснив самовільне зайняття земельної ділянки на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області шляхом її сільськогосподарського обробітку та засівання ячменем. Вказана земельна ділянки перебуває у комунальній власності Великогаївської сільської ради із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною Її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які регламентують набуття і реалізацію права на землю. Нехтуючи вищевказаними вимогами земельного законодавства, у не встановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, без правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (із відповідною державою реєстрацією згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), не оформлюючи передбачених законом дозвільних документів з власником землі, самовільно, шляхом переорювання та подальшого засівання ячменю який обробляв і тим самим використовував земельну ділянку як власник, здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки із кадастровим номером 6125287400:01:001:1639 площею 41,8221 га, що знаходиться на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району, а також здійснив самовільне зайняття суміжної несформованої земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,3869 га на території Великогаївської селищної ради.
Таким чином, ОСОБА_4 шляхом посіву сільськогосподарської культури ячменю на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності на території Великогаївської селищної ради, з метою отримання прибутку здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки комунальної форми власності із кадастровим номером 6125287400:01:001:1639 площею 41,8221 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та самовільне зайняття суміжної несформованої земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,3869 га, чим порушив вимоги Земельного законодавства України та заподіяв шкоду Великогаївській територіальній громаді на загальну суму 448384,10 грн., яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому є значною.
За таких обставин, вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.
2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.197-1 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.
4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем села Піщани Зборівського району, Тернопільської області, українцем, громадянином України, з вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, не депутат, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.
ПП "Агрофірма "Медобори" (ЄДРПОУ 00954567), власником якої є обвинувачений, відшкодовано потерпілому Великогаївській територіальній громаді завдану кримінальним правопорушення шкоду у розмірі 448384,10грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 20.06.2025 року №10605.
Представник потерпілого у судовому засіданні ствердив про повне відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, вказав, що жодних претензій до обвинуваченого не має та просить призначити йому покарання у мінімальному розмірі, визначеному законом.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 12 КК України класифікується як кримінальний проступок (ч.1 ст.197-1 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.197-1 КК України - у виді штрафу.
При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не вбачає.
5. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку частини 2 статті 124 КПК України.
За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:
- судово-економічної експертизи №435/25-22 у розмірі 13570,56 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 74, 76, 81, 197-1 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судово-економічної експертизи №435/25-22 у розмірі 13570,56 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят грн. 56коп.) грн.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1