печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29898/25-к
пр. 1-кс-26272/25
26 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, у рамках кримінального провадження № 12021000000001124,
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, у рамках кримінального провадження № 12021000000001124.
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.
Крім того, заявник вказує, що досудове слідство у кримінальному провадженні №12021000000001124 розпочате ще 03.09.2021 (тобто слідство триває майже чотири роки), а арешт на квартиру накладено 14.11.2024 (тобто арешт триває понад сім місяців) та по теперішній час ОСОБА_4 ніхто не повідомляв про накладений арешт на належну йому квартиру. Договір купівлі-продажу квартири від 15.11.2023 ніким не оспорювався та є чинним на цей час.
ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_4 було допитано в установленому законом порядку, під час якого він надав відповідні пояснення, і станом на сьогодні він не є підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000001124 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 362 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, оскільки ОСОБА_4 не повідомлено про підозру, також не встановлено, що вказане майно є таким, що набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, доказів, що б підтверджували такі обставини також не надані, а отже необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Крім того, накладений арешт порушує права володільця майна на розпорядження належним йому майном.
Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що підстав вважати, що існує правова підстава для подальшого арешту майна спростовується, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, у рамках кримінального провадження № 12021000000001124 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1