печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29272/25-к
пр. 1-кс-25705/25
27 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТА» Інвестиційна група ЛТД на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у бездіяльності щодо невиконання ухвали слідчого судді, у кримінальному провадженні №12023000000001313 від 13.07.2023,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Атланта» Інвестиційна група ЛТД на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ Національної поліції України.
В обґрунтування скарги зазначено, що 13.03.2025 в рамках кримінального провадження №12023000000001313 від 13.07.2023 було проведено обшуки за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, за результатами яких було вилучено майно, що належить Власникам. Оскільки орган досудового розслідування не звернувся до суду з клопотанням про арешт цього майна у строк, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 02.04.2025 у справі № 757/14218/25-к (провадження 1-кс-14185/25) було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6 та зобов'язано уповноважених осіб ГСУ НП України повернути тимчасово вилучене майно його Власникам.
Вказана ухвала набрала законної сили, однак станом на сьогодні, уповноваженими особами ГСУ НП України її не виконана, що, на думку скаржника, є триваючою протиправною бездіяльністю. Скаржник просить визнати таку бездіяльність протиправною, зобов'язати виконати ухвалу від 02.04.2025 та встановити для цього чіткий процесуальний строк - 3 дні.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги визначені у скарзі підтримав, просить задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, просить відмовити.
Вивчивши матеріали скарги та додані до неї документи, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя доходить висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили, закріплена у ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 533 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Невиконання судового рішення протягом тривалого часу є самостійним фактом бездіяльності, що порушує не лише право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, але й право на ефективний засіб юридичного захисту, передбачене ст. 13 Конвенції.
ЄСПЛ у своїй практиці, зокрема у справі «Афанасьєв проти України», наголошував, що засіб захисту має бути «ефективним» не лише в теорії, але й на практиці. Ситуація, коли судове рішення, що підтвердило незаконність дій органу влади, цим же органом ігнорується, свідчить про неефективність існуючих механізмів контролю та вимагає втручання суду для забезпечення реального, а не декларативного, поновлення прав.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/14218/25-к від 02.04.2025 зобов'язано уповноважених осіб ГСУ НП України повернути вилучене майно.
Хоча КПК України, визначаючи обов'язок «негайно» повернути майно, не встановлює конкретного строку в годинах чи днях для виконання ухвали слідчого судді, це не означає, що таке виконання може тривати невизначений час.
Термін «негайно» (ст. 169 КПК України) виключає будь-яку невиправдану затримку та зобов'язує уповноважену особу діяти з максимально можливою швидкістю за конкретних обставин. Відсутність у законі точної кількості годин чи днів не створює правового вакууму, а навпаки, покладає на орган досудового розслідування обов'язок діяти добросовісно та невідкладно. Для усунення правової невизначеності та забезпечення виконання вимог «розумного строку», закріплених у ст. 28 КПК України, слідчий суддя наділений повноваженнями встановлювати процесуальні строки згідно зі ст. ст. 113, 114 КПК України.
Зокрема, ч. 1 ст. 114 КПК України прямо передбачає право слідчого судді встановлювати процесуальні строки для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку.
Аналогічний підхід міститься і в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №757/37346/18-к від 18.10.2019, де зазначено, що відповідно до частин 1 та 2 статті 114 КПК України слідчий суддя або суд має право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, визначеного цим Кодексом, з урахуванням встановлених обставин справи.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, володільцем тимчасово вилученого майна.
Законодавча конструкція «у визначений цим Кодексом строк» є ширшою за простий перелік строків, обчислених у годинах чи днях. Вона охоплює будь-який обов'язок вчинити дію, часові межі якої встановлені КПК, в тому числі через імперативні приписи. Так, стаття 169 КПК України встановлює обов'язок слідчого «негайно» повернути тимчасово вилучене майно за певних умов. Припис «негайно» є абсолютно чітким визначенням строку з точки зору якісних характеристик, що зобов'язує вчинити дію без будь-якої невиправданої затримки. Ігнорування цього імперативу є прямим порушенням строку, встановленого Кодексом.
Більше того, загальна засада кримінального провадження, закріплена у статті 28 КПК України, вимагає, щоб усі процесуальні дії проводилися у розумні строки. Невиконання ухвали про повернення майна протягом тривалого часу є очевидним та грубим порушенням «розумного строку», який, у свою чергу, є строком, визначеним і гарантованим цим Кодексом.
Бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування у вигляді невиконання рішення носить триваючий характер, оскільки вона розпочалася в момент, коли майно не було повернуто, і продовжується щоденно до моменту фактичного виконання судового рішення.
Позбавлення особи, чиє право власності було порушено, ефективного процесуального інструменту для оскарження триваючої бездіяльності органу влади суперечило б меті кримінального провадження, принципу правової визначеності та нівелювало б саме право на судовий захист, гарантоване Конституцією України. Такий підхід робить судове рішення декларативним, а не реальним інструментом захисту, що є неприпустимим у правовій державі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання ухвали слідчого судді про повернення тимчасово вилученого майна, протягом розумного стоку, є триваючою бездіяльністю слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, яку він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, і, беззаперечно, підлягає оскарженню в порядку, передбаченому Главою 26 КПК України.
Аналізуючи предмет оскарження, слідчий суддя констатує, що подана скарга повністю охоплюється диспозицією пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України. Зазначена норма прямо передбачає можливість оскарження саме до слідчого судді бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Законодавець, закріплюючи даний механізм, визначив слідчого суддю тим єдиним процесуальним суб'єктом, який уповноважений здійснювати оперативний та ефективний судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб на стадії досудового розслідування. Розгляд скарг на дії чи бездіяльність органу досудового розслідування є ключовою функцією слідчого судді, спрямованою на негайне поновлення порушених прав безпосередньо в рамках кримінального провадження.
Таким чином, розгляд даної скарги та надання оцінки законності триваючої бездіяльності уповноважених осіб органу досудового розслідування належать до прямої та виключної компетенції слідчого судді в межах цього кримінального провадження.
Виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність частково задоволення скарги.
При цьому, не підлягають вимоги щодо визнання протиправної та встановлення факту бездіяльності, оскільки не значено кримінально процесуальними законодавством.
Керуючись ст. ст. 2,9, 28, 113, 114, 303, 306, 307, 533, 534 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТА» Інвестиційна група ЛТД на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у бездіяльності щодо невиконання ухвали слідчого судді, у кримінальному провадженні №12023000000001313 від 13.07.2023 - задовольнити частково.
Встановити уповноваженим особам Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001313 від 13.07.2023, строк в три календарні дні з моменту отримання ухвали, надати інформацію щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 по справі №757/14218/25-к.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1