печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15185/25-к
пр. 1-кс-14907/25
21 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві про зобов'язання вчинити дії щодо повернення майна, -
до провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві у кримінальному провадженні № 42023102060000285, що полягає у неповерненні майна вилученого 18.01.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 18.01.2024 було проведено обшук за вказаною адресою, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2024 у справі №757/1429/24-к, під час виконання якої вилучено наступне майно:
- Системний блок марки «adion» - чорного кольору з білими вставками по корпусу, модель: APS-KS600-A01 та маркуванням «KCAS-600W» 80 plus;
- Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max НОМЕР_3, imei: НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 .
Проте, арешт на вказане майно не накладався та останнє не містить в собі ознак речових доказів, які можуть бути використані в даному кримінальному провадженні, а відтак підлягає поверненню його законному володільцю.
Разом з тим, як вбачається з доповнень до скарги, постановою слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_5 від 24.12.2024 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а відтак подальше утримання вилученого майна не може ґрунтуватись на вимогах закону, з огляду на що підлягає поверненню його власнику.
Адвокат в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність та зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі.
У судове засідання представник органу досудового розслідування не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані суду.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023102060000285 від 06.12.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні під час досудового розслідування за результатами проведення на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2024 у справі №757/1429/24-к обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Системний блок марки «adion» - чорного кольору з білими вставками по корпусу, модель: APS-KS600-A01 та маркуванням «KCAS-600W» 80 plus;
- Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max НОМЕР_3, imei: НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 .
Однак, з доповнень до скарги вбачається, що постановою слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_5 від 24.12.2024 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення.
Вказане майно, станом на день звернення зі скаргою, органом досудового розслідування не повернуто.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю у кримінальному провадженні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК) та недоторканність права власності (ст. 16).
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України, в силу вимог ч.5 ст.9 КПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України, під кримінальним провадженням законодавець визначає досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. В той же час, п.5 ч.1 ст.3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 283 КПК України, однією з форм закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження.
Наслідками закриття кримінального провадження є припинення всієї процесуальної діяльності по справі, та неможливість продовження процесуальних дій до скасування постанови про закриття кримінального провадження у встановленому КПК порядку.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2017 року у справі № 5-272кс(15), зазначається, що «особливістю кримінальних процесуальних норм, на відміну від, наприклад, кримінально-правових, є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем у різних статтях, іноді навіть розділах, КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК».
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані.
Відповідно до ч.8 Порядку відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до приписів ст.2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 6 вказаного Порядку, у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.
В той же час, відповідно до наявної у матеріалах судового провадження постанови слідчого від 24.12.2024 про закриття кримінального провадження №42023102060000285 від 06.12.2023 таких дій вчинено не було.
Згідно припису частини 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду.
Пункт 5 ч.9 ст.100 КПК України передбачає, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Системний аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що необхідною умовою для утримання майна, яке має статус речового доказу органом досудового розслідування є наявність кримінального провадження, відтак закриття кримінального провадження нівелює ціль та мету подальшого утримання такого майна задля його подальшої конфіскації, спеціальної конфіскації, встановлення за його допомогою обставин у кримінальному провадженні чи ін., що є безумовною підставою для повернення такого майна його володільцю, оскільки подальше його утримання за відсутністю передбачених для цього підстав, враховуючи наявність не скасованої постанови прокурора про закриття кримінального провадження, може порушити право на вільне використання майна власником, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Баландіна проти України» від 06.12.2007, «Батрак проти України» від 18.06.2009, «Панов проти України» від 10.12.2009).
На підставі вищевикладеного, керуючись «Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104, ст.ст. 1-28, 98, 100, 107, 110, 236, 303-309, 369-372, 532-534 Кримінального процесуального кодексу України,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві про зобов'язання вчинити дії щодо повернення майна - задовольнити.
Зобов'язати компетентних посадових осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві повернути ОСОБА_4 майно, яке було вилучено 18.01.2024, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №42023102060000285 від 06.12.2023, а саме:
- Системний блок марки «adion» - чорного кольору з білими вставками по корпусу, модель: APS-KS600-A01 та маркуванням «KCAS-600W» 80 plus;
- Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max НОМЕР_3, imei: НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1