Номер провадження 2-а/754/296/25
Справа №754/5246/25
Іменем України
03 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника - адвоката Маншиліну К.О. із вказаним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову №161 від 25.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також закрити провадження по справі та вирішити питання по судових витратах.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 25.10.2024 близько 07-40 год. невідомі особи у військовій формі без розпізнавальних знаків на зупинці громадського транспорту затримали позивача, силоміць затягнули до транспортного засобу та доставили останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . По прибуттю до відповідача, особи у військовій формі повідомили позивача, що той буде мобілізований до Збройних Сил України, у подальшому було проінформовано про те, що він в примусовому порядку зобов'язаний пройти ВЛК, проте позивач не погодився з зазначеним, оскільки не мав при собі медичних документів, при цьому має ряд хронічних захворювань, а відтак пройти ВЛК в законний спосіб не має можливості. Представник позивача вказує на те, що після тривалого утримання ОСОБА_1 відпустили додому, при цьому по спливу часу позивачу було заблоковано банківські картки, а тому останній був вимушений звернутися до адвоката для отримання правничої допомоги. 21.03.2025 адвокат Маншиліна К.О. у приміщенні Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження № 77137691, з яких стало відомо, що підставою для його відкриття слугувала постанова № 61 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.10.2024. Представник позивача зауважує, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та оскаржувана постанова були складені без участі ОСОБА_1 . За змістом оскаржуваної постанови № 161 від 25.10.2024 суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 відмовився 25.10.2025 о 08-00 год. проходити ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Представник позивача вказує на те, що з оскаржуваної постанови неможливо встановити від якого направлення позивач відмовився, не зазначено реєстраційний номер, дату, посадову особу, котра його видала, а також не зазначено свідків. Вказує також на те, що правові підстави для проходження ВЛК у позивача були відсутні, у зв'язку з вищезазначеним. Також, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.08.2024, хотіли направити позивача на проходження військово-лікарської комісії за відсутністю на руках медичних документів. При цьому, позивачем зазначалось про необхідність мати при собі результати рентгенологічного дослідження, медичної картки хворого форми № 025/о, оскільки позивач не мав при собі вказаних документів, що при проведенні медичного огляду могло мати наслідком визначення невірного ступеня придатності до військової служби.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б. від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву, при цьому належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 25.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 161 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.
У відповідності до оскаржуваної постанови від 25.10.2024 о 08-00 год. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рапортом офіцера мобілізаційного відділення старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 25.10.2024, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.
Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до с. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 74 порядку Резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутній рапорт офіцера мобілізаційного відділення ОСОБА_3 , яким за текстом постанови підтверджується факт відмови позивача від проходження медичного огляду, відсутні фото та відео-докази, покази свідків, та інші документи, на підтвердження зазначеного.
У оскаржуваній постанові № 161 від 25.10.2024 зазначено, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням відповідача.
Позивач в обґрунтування відмови від проходження ВЛК вказав на те, що існувала необхідність мати при собі медичну документацію на підтвердження стану здоров'я.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу II Положення військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Також відповідачем не надано суду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, із зазначенням реєстраційного номеру, дати та підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також доказів, що вказане направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноваженьобов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Варто зауважити, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
Враховуючи положення ч. 4ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
В процесі розгляду справи відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач ОСОБА_1 дійсно порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При прийнятті рішення судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
У зв'язку з викладеними обставинами, враховуючи, що відповідачем не доведено належними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова № 161 від 25.10.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст.ст. 19,62 Конституції України, ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. 210-1 КУпАП України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 161 від 25.10.2024, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Повний текст складено 03.07.2025.
Суддя О.Б. Саламон