Справа № 726/59/24
Провадження №1-кп/726/31/25
Категорія 95
04.07.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022260000000148 від 05.05.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чепоноси, Хотинського району, Чернівецької області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.3 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 09.06.2021 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ст.ст. 70, 75, 76, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 355 КК України до 3-х років позбавлення волі (на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28. ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 350, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Рахів, Закарпатської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Тисовець, Сторожинецького р-н, Чернівецької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Банилів-Підгірний, Сторожинецького р-н, Чернівецької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 350 КК України;
за участі:
прокурора - ОСОБА_9
захисників-адвокатів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ,
На розгляді в Садгірського районному суді м.Чернівці перебуває вказане вище кримінальне провадження.
У судовому засіданні засідання прокурор подав клопотання про продовження строку дії обраного обвинуваченим: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Також, прокурором було подані клопотання про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Заявлені клопотання прокурор аргументує тим, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України щодо можливості обвинувачених переховуватись від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними своїх показів чи відмови від надання показань, іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі, а також можливість обвинувачених вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 заперечували щодо продовження строку тримання під вартою, вважали, що клопотання прокурора не мотивоване та не доведене доказами щодо вказаних ризиків. На думку захисту неведені в клопотанні прокурора ризики грунтуються виключно на припущені і не підтверджено будь-якими доказами. Також просили змінити запобіжний непов'язаний із триманням під вартою на будь який інший альтернативний запобіжний захід. Обвинувачений у судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою, на такий, який не пов'язаний з триманням під вартою, у зв'язку із погіршенням здоров'я, поганим самопочуттям та не можливістю надання належного лікування у ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор».
Також, представником МПП “Фортуна-2000», адвокатом ОСОБА_15 було скеровано до суду клопотання в якому остання зазначає, що директор МПП “ ОСОБА_16 бажає та зобов'язується взяти на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв'язку із чим просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_3 на особисту поруку.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечували щодо продовження запобіжного заходу тримання під вартою і просили альтернативний запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі. Також, адвокатом ОСОБА_10 було долучено через систему “Електронний суд» було долучено копію направлення ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 для встановлення придатності до проходження військової служби, у зв'язку із чим останній просив змінити йому запобіжний захід для того щоб він міг вступи до Збройних Сил України та захищати державу.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні проти заявленого клопотання прокурора, щодо продовження запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту не заперечували.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_17 , щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту не заперечували, однак просили зняти електронний засіб контролю, оскільки коли браслет ламається, на роботі його потрібно часто заряджати, що заважає повноцінно працювати. Також, адвокат та обвинувачений зазначили, що браслет був зламаний вісім місяців, не дивлячись на це ОСОБА_7 поводив себе зразково, з'являвся на всі судові засідання, покладені на нього зобов'язання не порушував.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_18 в судовому засіданні щодо продовження зобов'язань, які були покладені в рамках запобіжного заходу - не заперечували.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат не заперечували щодо продовження зобов'язань, які були покладені в рамках запобіжного заходу.
Представник потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , адвокат ОСОБА_21 направив до суду клопотання про проведення судового засідання у його відсутність та відсутність потерпілих.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту та долучені до нього матеріали з підстав заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Садгірського районного суду від 13.03.2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.07.2025 року, строком на 60 діб без визначення розміру застави. Тією ж ухвалою обвинуваченим ОСОБА_22 , ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. Обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було продовжено строку дії покладених на них обов'язків.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та повинно оцінюватися із іншими обставинами кримінального провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України»).
Вирішуючи питання щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд, у відповідності до вказаних вище норм КПК України, бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28. ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 350, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, раніше судимий, за які передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі.
Суд вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого останньому обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправного діяння, в якому він обвинувачуються, його особистості, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу. Також суд бере до уваги бажання обвинуваченого ОСОБА_4 проходити військову службу та захищати цілісність державного суверенітету України, у зв'язку із тим, що наразі на території України введений воєнний стан, однак суду не було надано доказів про те, що будь-яка військова частина виявила бажання включити обвинуваченого ОСОБА_4 до списків військовослужбовців для проходження військової служби.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Саме запобіжний захід в вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов'язків і вважаю таку міру забезпечення кримінального провадження виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу (інтересу правосуддя), які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).
Також суд звертає увагу, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, виконання якого здебільшого залежить від свідомості останньої, не забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Також судом враховується й те, що на час вирішення даного питання про продовження обраного запобіжного заходу дане кримінальне провадження не завершене, не досліджено всі докази, а тому обвинувачений може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на інший альтернативний захід із визначенням застави, слід відмовити.
Так, щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, щодо зміни запобіжного заходу на інший більш мякий альтернативний запобіжний захід, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.06.2023 року, до підозрюваного ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор», який в подальшому продовжувався.
Ухвалами Садгірського районного суду м. Чернівці обвинуваченому ОСОБА_3 неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розмурі застави.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжуючи його, слідчим суддею, судом було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні у справі «Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України" від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та вже більше 2 (двох) років перебуває у ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор» у зв'язку із чим у нього суттєво погіршилося здоров'я. Із листа філії ДУ “ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях», ОСОБА_3 за час перебування в установі неодноразово звертався в медичну частину зі скаргами на постійний головний біль, біль епігастральній ділянці та перепади АТ, на даний момент знаходиться на диспансерному обліку лікаря терапевта та фтизіатра.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а саме забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на потерпілого , чи ухилитись від суду.
За таких обставин, суд, з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілих, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт.
Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому ОСОБА_3 , слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими, свідками.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не нього зобов'язань.
Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, а отже у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України строком на 2 місяці, а сааме до 02. вересня 2025 року.
Щодо заявлених клопотань прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді нічного домашнього арешту, суд приходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими, свідками.
За змістом ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку домашнього арешту, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи вірогідність існування наведених прокурором у клопотанні ризиків, суд виходить із положень ст.178 КПК України та усталеної практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, маральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального провадження (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань.
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді нічного домашнього арешту, суд доходить висновку, що вказані прокурором у клопотанні ризики, передбачені п. п.2, 3,4 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а тому раніше обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді нічного домашнього арешту слід продовжити строком на 60 діб, а саме до 02 вересня 2025 року. Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді нічного домашнього арешту, суд доходить висновку, що вказані прокурором у клопотанні ризики, передбачені п. п.2, 3,4 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а тому раніше обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді нічного домашнього арешту слід продовжити строком на 60 діб, а саме до 02 вересня 2025 року. Щодо заявленого клопотання ОСОБА_7 та його захисника в частині виконання обвинуваченим обов'язку - носіння електронного засобу контролю, суд приходить до висновку, що дана вимога прокурора не може бути задоволена, оскільки порушує нормальний уклад життя підозрюваного.
Щодо заявлених прокурорм клопотань про продовження строку дії обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд приходить на наступних висновків.
Частиною 6 ст. 182 КПК України встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Частиною 7 статті 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Вирішуючи питання доцільності продовження обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує характер пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України, що, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, а тому необхідність застосування таких обов'язків потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів. Також суд бере до уваги і тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Вирішуючи питання доцільності продовження обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, до обвинуваченого ОСОБА_8 , суд враховує характер пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 350 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, а тому необхідність застосування таких обов'язків потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів. Також суд бере до уваги і тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Враховуючи викладене, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд доходить висновку, що продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зможе забезпечити їх належну поведінку у кримінальному проваджені.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 372, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28. ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 350, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, продовжити на 60 (шістдесят) діб, а саме до 02 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
У клопотанні захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - відмоити.
Клопотання захисника ОСОБА_23 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, а саме до 02 вересня 2025 року.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 цілодобово залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_8 , окрім розумного фактичного часу необхідного для прибуття за викликом суду, перебування в суді та участі в судових засіданнях.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_8 , цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) з потерпілими та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти негайно.
Вважати ОСОБА_3 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді домашнього арешту - задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України, продовжити на 60 (шістдесят) діб, а саме до 02 вересня 2025 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
- не залишати місце свого постійного проживання в період з 20:00 год. до 08.30 год;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не відлучатися за межі Чернівецької області без дозволу суду;
- утримуватись від спілкуватися з свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 189, ч.2 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України, продовжити на 60 (шістдесят) діб, а саме до 02 вересня 2025 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора, суду за першим викликом;
- не залишати місце свого постійного проживання в період з 20:00 год. до 08.30 год;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не відлучатися за межі Чернівецької області без дозволу суду;
- утримуватись від спілкуватися з свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України - задовольнити.
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків до 02 вересня 2025 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатись за межі Київської, Закарпатської, Івано-Франківської областей та м. Києва без дозвола прокурора або суду;
- утриматись від спілкування з іншим підозрюваним - ОСОБА_3 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обов'язків до 02 вересня 2025 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозвола прокурора або суду;
- утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_4 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».
Ухвалу в частині заміни відносно ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити на виконання Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, який зобов'язаний поставити на облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що повідомити суд.
Контроль за виконанням покласти на прокурора.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 7-ми днів з дня її проголошення.
Ухвала в частині продовження строку дії обов'язків набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддяОСОБА_1