Справа № 714/71/25
Провадження № 1-кп/715/90/25
04.07.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024262020003337 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Леове, Молдавія, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживаючий в АДРЕСА_2 , неодружений, не працевлаштований, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, -
28 серпня 2024 року невстановлені на даний час органом досудового розслідування особи, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, організували незаконний перетин через державний кордон України громадянина України призовного віку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , до Республіки Румунії, поза пунктом пропуску, за обіцяну грошову винагороду в сумі п'ять тисяч доларів США, які останній мав передати невстановленим особам після успішного перетину державного кордону України.
Так, ОСОБА_4 , 28 серпня 2024 року близько 18 год. 50 хв. за попередньою домовленістю з вказаними невстановленими особами, сприяв у незаконному перетині через державний кордон України ОСОБА_6 , а саме керуючи автомобілем марки «Mercedes-benz», моделі «VITO», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , зустрівся із ОСОБА_6 на парковці ТЦ «Майдан», що за адресою вул. Героїв Майдану, 71, м. Чернівці. Після чого, для реалізації свого злочинного умислу, посадив ОСОБА_6 на переднє сидіння вищевказаного автомобіля та поїхав в напрямку руху до с. Куликівка Чернівецького району Чернівецької області, яке знаходиться у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі і за межами якого безпосередньо розташований кордон з Республікою Румунією, даючи при цьому вказівки, як діяти після прибуття. Прибувши до лісопосадки, яка знаходилась поблизу державного кордону України, залишивши машину в попередньо запланованому місці, разом із ОСОБА_6 пішли в напрямку кордону, та в межах 876 прикордонного знаку, на відстані приблизно тисячу (1000) метрів, до державного кордону дії ОСОБА_4 , були викриті працівниками державної прикордонної служби України, внаслідок чого його затримано. Вказаним ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав необхідними і достатніми для доведення данного злочину до кінця.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 332 КК України, а саме сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів за кваліфікуючими ознаками: за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. В своїх показах підтвердив суду обставини, які викладені в обвинувальному акті, при цьому вказав, що дійсно допомагав ОСОБА_6 незаконно перетнути кордон, забрав його та поїхав з ним в сторону кордону, оскільки сам мав намір також перетнути кордон. Проте, залишивши автомобіль та рухаючись в пішому порядку через ліс в сторону кордону, заблукали та були затриманні працівниками прикордонної служби. Вказав, що жодного корисного мотиву він не мав. Вказав, що дуже шкодує про вчинене, щиро кається та просить суд не позбавляти його волі. Також підтримав подане застоводавцем ОСОБА_7 клопотання, та просив перерахувати суму застави в розмірі 85000 гривень на допомогу ЗСУ. Також просив долучити до справи квитанцію про підтвердження перерахунку ним в якості допомоги ЗСУ 115 000 гривень.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Явка єдиного свідка по справі ОСОБА_6 у судові засідання не була забезпечена, на виклики суду свідок не з'являвся, а постанову про його привід не було виконано.
Оскільки свідок ОСОБА_6 в ході досудового розслідування був допитаний слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, ці його покази були досліджені судом.
Так, свідок ОСОБА_6 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що він маючи намір виїхати за кордон шукав варіанти як це зробити. Знайшов осіб, які обіцяли йому допомогти перетнути кордон, які повідомили, що треба приїхати в м. Чернівці. Після чого його від ТЦ «Майдан», що в м. Чернівці забрав обвинувачений на автомобілі Мерседес Віто та вони разом попрямували до кордону. Залишивши автомобіль, вони разом направились в сторону кордону, після чого їх затримали працівники прикордонної служби. Повідомив, що з обвинуваченими жодних розмов про оплати за його послуги він не мав.
Також вина обвинуваченого крім показів свідка, підтверджується, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими, а саме:
-витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12024262020003337, згідно яких відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, внесені уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року;
-повідомленням від 31 Прикордонного загону про виявлення кримінального правопорушення від 28 серпня 2023 року, згідно якого військовослужбовцями НОМЕР_3 Прикордонного загону в ході реалізації оперативної інформації виявлено громадянина ОСОБА_4 , який за попередньою змовою з невстановленими особами організував незаконне переправлення через кордон ОСОБА_6 ;
-протоколом огляду місця події від 28.08.2024 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.10.2024 року, в ході якого ОСОБА_6 на фотознімку впізнав ОСОБА_4 , як особу яка супроводжувала його до кордону.
Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред'явленого обвинувачення.
Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.
Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.
Так, безпосереднім об'єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.
З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.
Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:
1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;
2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;
3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;
4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.
Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.
Із суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.
Сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, яка полягала у наданні засобів, вказівок, порад щодо незаконного переправлення, а саме в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , забрав свідка ОСОБА_6 рухався з ним в сторону кордону, з метою його незаконного переправлення, вказував останньому місце перетину кордону (поза пунктами пропуску через держаний кордон), яке інкримінується обвинуваченому доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідка.
Покази свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, а відтак суд не має підстав не довіряти цим показам.
На підставі викладеного, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів за кваліфікуючими ознаками: за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумним сумнівом, і саме така кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, його мотиви скоєння злочину.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, що суд враховує, як обставини, що пом'якшують їх покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про конкретний розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутні негативні характеризуючи дані на нього, також відсутні дані про перебування на обліку у лікарів нарколога чи психіатра. При цьому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, який здатний на системне вчинення кримінальних правопорушень, при цьому злочин було вчинено з метою самому виїхати за кордон.
Таким чином, враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити йому покарання, яка передбачена в межах санкції передбаченої ч.2 ст.332 КК України, зв'язане з позбавлення волі, а також з позбавленням права займатись певною діяльністю на визначений строк.
Разом з тим, не погоджуючись з позицією обвинувачення, суд в даному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки переконаний, що його виправлення можливе без реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.
Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК України і покласти на обвинуваченого ряд обов'язків.
При цьому за глибоким переконанням суду, в даному випадку підстав для застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд не знаходить.
Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинувачених, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
При цьому, суд позитивно оцінює проявлену громадянську позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , яка проявилася у його клопотанні щодо перерахунку застави в розмірі 85 000 гривень на потреби Збройних Сил України, а також перерахунок ще 115 000 гривень в ході розгляду справи на потреби ЗСУ, що свідчить про певне розуміння обвинуваченими, що внаслідок посягання на цілісність та недоторканість кордонів держави, знижується в тому числі її обороноздатність та можливість протистояти агресору. Такими діями обвинувачений намагається усунути можливі негативні наслідки скоєного злочину.
Крім цього, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для зміни йому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави.
Процесуальні витрати відсутні, питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у м. Чернівці та прикордонних районних Чернівецької області строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 , обраний ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 30.08.2024 року - залишити в силі.
Покласти на ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили наступні обов'язки:
- не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- з'явитися за першою вимогою до працівників поліції, прокурора чи суду.
Після набрання вироку законної сили, заставу в розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, внесену 30.08.2024 року ОСОБА_8 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 30.08.2024 року, код квитанції 9352-9475-4660-2732, звернути в дохід держави, шляхом перерахування Національному банку України на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:
МФО 300001
Рахунок № UA843000010000000047330992708
Код ЄДРПОУ 00032106
Отримувач: Національний банк України
Призначення: допомога ЗСУ.
Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-benz», моделі «VITO», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 залишити власнику ОСОБА_9 .
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.