Провадження № 2/641/718/2025 Справа № 641/6945/24
25 червня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря - Павленко Ю.М.,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр МВС України про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6342/2022/3476430 від 26.10.2022 року недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину (договору купівлі-продажу), а саме - скасування реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_3 та витребувати автомобіль TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 з незаконного володіння шляхом вилучення його з володіння ОСОБА_3 та передати власнику ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог, позивач вказав, що ним, 03.12.2020 року надана довіреність на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , якою уповноважено укладати від його імені правочини щодо розпорядження та надання в користування (з правом продажу), а також договори страхування, і під час здійснення повноважень, керувати належним йому автомобілем TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованим ТСЦ 6341 03.12.2020 року (дата першої реєстрації 03.06.2009 року), на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого тим же ТСЦ тоді ж, а також проводити поточний ремонт та слідкувати за технічним станом належного йому транспортного засобу в процесі виконання довіреності, терміном до 03.12.2022 року). Вказав, що 19.09.2022 року звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Шуть О.Г. з заявою про скасування вказаної довіреності, після чого йому видано витяг про реєстрацію ЄРД № 48399792 від 19.09.2022 року і повідомлено ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що будь-які дії, які будуть вчинятися на підставі вказаної довіреності не будуть визнаватися ним як такі, що мають будь-які правові наслідки для позивача. Після скасування довіреності, відповідачі мали повернути йому видану раніше довіреність, проте не зробили цього, як і не повернули належний автомобіль. Також, зазначив, що до скасування довіреності, телефонував відповідачу ОСОБА_2 та просив повернути йому автомобіль, та, оскільки його вимога не була виконана, він був змушений вживати заходів, зокрема звернутись до нотаріуса та до поліції, для захисту свого порушеного права. Повідомив в телефонному режимі відповідача ОСОБА_2 про скасування довіреності. Проте, 26.10.2022 року ОСОБА_2 , на підставі вищевказаної довіреності уклала договір купівлі-продажу 6342/2022/3476430 його транспортного засобу та передала його в користування покупцю ОСОБА_3 , який перереєстрував вказаний транспортний засіб на своє ім'я. Позивач наголосив, що на момент підписання договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 не мала права вчиняти будь-які дії щодо розпорядження належним йому транспортним засобом, а отже, вважав, договір купівлі-продажу № 6342/2022/3476430 від 26.10.2022 року недійсним. Зазначив, що 29.12.2022 року звернувся до ТСЦ МВС № 6342 в Харківській області з заявою про скасування реєстрації транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ - легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 та 22.05.2023 року звернувся до ХРУП № 2 з заявою про прийняття мір до громадянки ОСОБА_2 , яка здійснила продаж його ТЗ, проте, 26.02.2024 року отримав відповідь з рекомендацією звернутись до суду із вказаним питання, оскільки воно належить до цивільно-правових відносин. Таким чином, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивач замовчує той факт, що між нею та позивачем була досягнута усна домовленість щодо оформлення саме купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , шляхом оформлення довіреності на неї з правом розпорядження, надання в користування (з правом продажу) транспортного засобу та оформлення, в свою чергу, від ОСОБА_1 розписки щодо отримання грошових коштів від неї за проданий транспортний засіб та відсутність з його боку претензій. Отже, відповідач зазначила, що 2 роки користувалась вказаним автомобілем, будучи впевненою, що позивач діє добросовісно, грошові кошти від неї за проданий автомобіль позивач отримав. В жовтні 2022 року, на підставі оформленої раніше довіреності, прийняла рішення продати вказаний автомобіль та за договором-купівлі продажу, укладеному у сервісному центрі № 6342 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області № 6342/2022/3476430 від 26.10.2022 року, передала право власності ОСОБА_3 . Крім того, відповідач вказала, що не отримувала будь-якого повідомлення від позивача про скасування виданої довіреності на її ім'я від 03.12.2020 року на право розпорядження, надання в користування (з правом продажу) автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 . Також зазначила, що дізнавшись, після отримання позовної заяви, про скасування довіреності від 03.12.2020 року, одразу звернулась до відділу поліції із заявою про вчинення з боку ОСОБА_1 шахрайських дій стосовно неї. Також, відповідач звернула увагу суду ще й на той факт, що договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений 03.12.2020 року, про що свідчить розписка. Основні умови усного договору купівлі-продажу сторонами були досягнуті, такі як вартість транспортного засобу, його технічні характеристики, умови оплати та інше, на підтвердження видана розписка про отримання грошових коштів і відсутність претензій. Вважала, що строк позовної давності сплив 02.12.2023 року, оскільки позовна заява подана до суду через систему Електронний суд 15.09.2024 року. Вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, а також просила стягнути на свою користь судові витрати на професійну допомогу в розмірі 27500,00 грн.
Позивач відповіді на відзив не надав.
В судове засідання позивач не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином. Від представника відповідача надійшла заява з проханням розглянути справу за її відсутності та відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи ГСЦ МВС в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Комінтернівського районного суду від 29.01.2025 року вжито заходи забезпечення позовної заяви.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, як вбачається з довіреності від 03.12.2020 року, посвідченої нотаріально, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладати від його імені правочини щодо розпорядження та надання в користування (з правом продажу), а також договори страхування, і під час здійснення повноважень, керувати належним йому автомобілем TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 6341 03.12.2020 року (дата першої реєстрації 03.06.2009 року), на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого тим же ТСЦ тоді ж, а також проводити поточний ремонт та слідкувати за технічним станом належного йому транспортного засобу в процесі виконання довіреності. Довіреність видана з правом виїзду за кордон, з правом оформлення відповідного свідоцтва про реєстрацію органами ДАІ, з правом пред'явлення автомобіля для митного огляду, без права передовіри повноважень іншим особам , строком на 2 роки та дійсна до 03.12.2022 року (а.с. 6).
Приватним нотаріусом ХМНО, на підставі Заяви ОСОБА_1 від 19.09.2022 року, скасовано Довіреність від 03.12.2020 року щодо розпорядження та надання в користування (з правом продажу), а також договори страхування, і під час здійснення повноважень, керувати належним йому автомобілем TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7).
На підставі Договору купівлі-продажу № 6342/2022/3476430 транспортного засобу від 26.10.2022 року, ОСОБА_2 , яка діє на підставі Доручення продавця ОСОБА_1 , передала у власність ОСОБА_3 автомобіль TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем 03.12.2020 року підрозділом ТСЦ 6341 за 49 000 грн. Видано реєстраційним номер НОМЕР_4 (а.с. 8-9).
РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області надано інформацію про перереєстрацію автомобіля TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 10,12).
ОСОБА_1 29.12.2022 року звернувся до ТСЦ МВС № 6342 в Харківській області із заявою про скасування реєстрації транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11).
За захистом свого порушеного права ОСОБА_1 звертався до ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області та Харківської обласної прокуратури, проте, отримав відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей за його заявою до ЄРДР (а.с. 15-21).
Як вбачається зі Звіту про незалежну оцінку транспортного засобу, ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіля TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, VIN код: N НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 13.02.2024 року, становить 243 015 грн., без урахувань ПДВ (а.с.22-40).
Згідно розписки ОСОБА_1 , останній отримав грошові кошти в повному обсязі за продаж автомобіля TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, серійний № НОМЕР_1 від ОСОБА_2 . Претензій до покупця не має (а.с. 87).
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо представництва за довіреністю та купівлі-продажу автомобіля, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Положеннями ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1,2 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до приписів ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій, відповідно до закону, має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).
Пунктом 2 частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Згідно з частинами другою та третьою статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Відповідно до підпунктів 6.1, 6.2, 6.4 пункту 6 глави 4 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦК України, Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Таким чином, аналізуючи вказані норми Закону, обов'язок повідомити представника щодо скасування довіреності або ініціювати питання перед нотаріусом щодо повідомлення, зокрема, представника про скасування довіреності, покладається на позивача, що, як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 - здійснено не було.
Згідно з частиною третьою статті 249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя сторона знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Таким чином, момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася.
До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника та третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя.
Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт повідомлення ОСОБА_2 про скасування ним довіреності від 03.12.2020 року та не підтверджено, коли довіреній особі стало відомо про скасування довіреності. Посилання позивача на усне повідомлення відповідача під час телефонної розмови з ОСОБА_2 про припинення дії довіреності не може бути прийнято судом у якості належного та допустимого доказу повідомлення представника.
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не виконані вимоги статті 249 ЦК України щодо негайного повідомлення представника про скасування довіреності.
Крім того, позивачем не надано доказів повідомлення третьої особи - ТСЦ МВС № 6342 про припинення дії довіреності.
Крім того, суд приймає до уваги розписку, надану відповідачем до відзиву на позовну заяву, згідно якої ОСОБА_1 отримав грошові кошти за проданий транспортний засіб та відсутність з його боку претензій до відповідача як допустимий доказ, який не оспорювався самим позивачем під час розгляду справи та оцінює в сукупності з іншими доказами в цій справі.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу№ 6342/2022/3476430 від 26.10.2022 року транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ -легковий-загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , укладеному у сервісному центрі № 6342 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області.
З огляду на те, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та витребування його від ОСОБА_3 .
Крім того, суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем, суд оцінює критично, виходячи наступного.
Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем було скасовано довіреність від 03.12.2020 року - 19.09.2022 року, тому початок перебігу строку позовної давності фактично виникає з моменту скасування довіреності, тобто з 19.09.2022 року та триває до 19.09.2025 року.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 03.10.2024 року, тому суд приходить до висновку, що зазначений позов заявлено в межах строків позовної давності.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Крім того, положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року, додаткову угоду № 2 від 04.02.2025 року до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року.
Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на те, що позивачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із позивача на користь відповідача у визначеному останнім розмірі є об'єктивними та пропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд погоджується із заявленою відповідачем сумою витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 27500 грн.
Питання про скасування заходів забезпечення позову, судом вирішується відповідно до положень вимог ч. ч. 9,10 ст. 158 ЦПК України, згідно яких, У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З огляду на вищенаведене, заходи забезпечення позовної заяви, вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 року, шляхом забороним вчиняти будь-які дії щодо відчуження транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ - легковий -загальний універсал -В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - скасувати після набрання рішенням суду законної сили.
Керуючись ст. ст.10, 13, 81, 206, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 160, 161 СК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр МВС України про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Заходи забезпечення позовної заяви, вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 року, шляхом забороним вчиняти будь-які дії щодо відчуження транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2003 року випуску, тип ТЗ - легковий -загальний універсал -В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - скасувати після набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 .
Третя особа - Головний сервісний центр МВС України , м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, ЄЖДРПОУ 40109173.
Суддя О.О.Маньковська