Справа № 953/2795/25
н/п 2/953/1868/25
04 липня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
26 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договорами позики у розмірі 8 500 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 квітня 2021 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому грошові кошти у розмірі 4 500 000 грн, на що він погодився, оскільки особисто знав відповідача та мав вказану суму грошей. квітня 2021 року вони уклали договір позики № 1 грошових коштів, на підставі якого позивач надав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 4 500 000 грн, з умовою повернення у строк до 01 травня 2022 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_2 у присутності двох свідків власноручно написав розписку. Крім того, 27 травня 2021 року відповідач вдруге звернувся до позивача з проханням позичити грошові кошти у розмірі 4 000 000 грн, у зв'язку з чим 27 травня 2021 року сторони уклали договір позики № 2 грошових коштів зі строком повернення до 01 червня 2022 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_2 у присутності двох свідків власноручно написав розписку. З огляду на те, що у встановлений договорами строк відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, тому у нього виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти за невиконання умов договору.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, вислухавши думку позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклав договір позики №1 з ОСОБА_2 , за умовами якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику гроші у розмірі 4 500 000 грн, які позичальник зобов'язався повернути у строк до 01 травня 2022 року.
Зі змісту розписки від 30 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 500 000 грн на виконання умов договору позики № 1, укладеного між сторонами 30 квітня 2021 року у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того, 27 травня 2021 року ОСОБА_1 уклав договір позики № 2 з ОСОБА_2 , за умовами якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику гроші у розмірі 4 000 000 грн, які позичальник зобов'язався повернути у строк до 01 червня 2022 року.
Зі змісту розписки від 27 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 000 000 грн на виконання умов договору № 2, укладеного між сторонами 27 травня 2021 року у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
У визначений сторонами строк відповідач рошові кошти позивачу не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
У статті 202 ЦК України міститься визначення правочину - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Зі змісту ч. 2 ст. 1047 ЦК України слідує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13З зроблено правовий висновок, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Суд, досліджуючи боргову розписку чи договір позики, повинен виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання. (Постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-24ц12).
На підтвердження зобов'язань відповідача позивач надав для приєднання до матеріалів справи оригінал договору позики № 1 від 30 квітня 2021 року та розписку про отримання грошей від 30 квітня 2021 року; оригінал договору позики № 2 від 27 травня 2021 року та розписку про отримання грошей від 27 травня 2021 року, зі змісту яких слідує, що сторонами в письмовій формі зафіксовані істотні умови договорів позики, а саме: предмет позики - грошові кошти, дата отримання та строк повернення коштів.
Факт знаходження оригіналів договорів позики та розписок у позивача підтверджує наявність невиконаного боргового зобов'язання відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили факт того, що відповідач у їх присутності отримав від позивача у позику грошові кошти у загальному розмірі 8 500 000 грн, на підтвердження чого власноручно у їх присутності підписав розписку про отримання грошових коштів.
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем за договорами позики.
На час розгляду справи судом відповідач не надав суду доказів того, що він належним чином виконав свої зобов'язання за договорами позики від 30 квітня 2021 року та 27 травня 2021 року, тому з нього підлягає стягненню сума боргу за договором позики у загальному розмірі 8 500 000 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 410 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 1 від 30 квітня 2021 року та за договором позики № 2 від 27 травня 2021 року у загальному розмірі 8 500 000 (вісім мільйонів п'ятсот тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 04 липня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко