Справа № 953/5577/25
Провадження № 2/953/2596/25
03 липня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козирєв Андрій Вікторович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
09 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козирєв А.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї четвертої частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування пред'явлених вимог представник позивача зазначає, що 08.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у книзі реєстрації актів про одруження відділу РАЦС м. Ржічани, Чеської Республіки, у томі 7, рік 2023, ст. 207, порядковий номер 71, що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_3 від 11.09.2023. Позивач та ОСОБА_2 повністю припинили шлюбні відносини та проживають окремо, спроби налагодити подружнє життя позитивного результату не дали. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із позивачем та повністю перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з проханням надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати дитину, матеріальної допомоги не надає, в житті, вихованні та розвитку дитини участі не приймає. Позивачу відомо, що ОСОБА_2 має задовільний стан здоров'я, аліментних зобов'язань не має, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання позивач та її представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у книзі реєстрації актів про одруження відділу РАЦС м. Ржічани, Чеської Республіки, у томі 7, рік 2023, ст. 207, порядковий номер 71, що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_3 від 11.09.2023 (а.с.13).
Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у книзі реєстрації народжень відділу РАЦС Адміністрації міської частини Прага 4 район, у томі IV/79, рік 2023, ст. 160, порядковий номер 840, зроблено відповідний актовий запис, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 (а.с.22-23).
Згідно з актом щодо підтвердження місця проживання особи від 29 квітня 2025 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 25).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 14 травня 2025 року, для дитини відокремлено спальне місце, місце для дозвілля, дитина забезпечена дитячим харчуванням, дитячими іграшками для розвитку, одягом (а.с.26-27).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що сім'я є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд враховує, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дитина проживає з позивачкою, доказів надання відповідачем допомоги на утримання дитини до суду надано не було. До суду не було надано доказів того, що відповідач має на утриманні інших осіб або його стан здоров'я не дозволяє йому брати участь в утриманні дитини.
Враховуючи, що відповідач є працездатною людиною, з урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини аліментів в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст.2, ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
За приписами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
На підставі ст. ст.180, 182,192 СК України, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна