Справа № 953/4371/25
н/п 2/953/2236/25
03 липня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07 травня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» Полетаєва Т.Ю., яка діє на підставі довіреності № 023786/25 від 03 лютого 2025 року, засобами Електронного суду звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 501327151 від 04 червня 2021 року у розмірі 80 074,11 грн, а також судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 885,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04 червня 2021 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого на теперішній час є АТ "Сенс Банк", та відповідачкою укладена угода про надання споживчого кредиту № 501327151, за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у розмірі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк умови кредитного договору виконав у повному обсязі, проте відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 80 074,11 грн, з яких: 34 255,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 45 818,93 грн - заборгованість по відсотках. Зазначену заборгованість відповідачка до теперішнього часу добровільно не сплатила, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк», у зв'язку з чим представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача вищевказану суму заборгованості.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якому він позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 09 травня 2025 року враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором № 501327151 у розмірі 80 074,11 грн.
На підтвердження заявлених вимог позивач долучив до позовної заяви: оферту ОСОБА_1 на укладання угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 жовтня 2021 року; акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року; паспорт споживного кредиту; додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 жовтня 2021 року; виписку по особовим рахункам; меморіальний ордер № НОМЕР_1 ; рахунок заборгованості за кредитом у гривні; довідку про ідентифікацію.
Зі змісту оферти вбачається, що ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком.
У розділі І вказаної оферти визначені умови споживчого кредиту, зокрема: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 36 000,00 грн, процентна ставка - 45,00 %, тип ставки - фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди, строк кредиту - 60 міс.
Відповідно до п. 3 Розділу І оферти кредит надається позичальнику для власних потреб в розмірі 36 000,00 грн шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Дата повернення кредиту - 04 червня 2026 року. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в банку.
У вищевказаній оферті також запропоновано визначити в додатку № 1 до цієї угоди, що є невід'ємною частиною угоди, детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної стави; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.
Зі змісту долученого до матеріалів справи акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року слідує, що прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 жовтня 2021 року з вищенаведеними умовами.
До матеріалів справи долучений Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року, який містить детальний опис складових загальної вартості кредиту, реальну річну процентну ставку, графік платежів з повернення кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту та інші платежі за угодою.
Відповідно до Витягу з державного реєстру банків від 02 грудня 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 01 грудня 2022 року змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
25 лютого 2025 року АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань за кредитним договором № 501327151, в якій зазначено про необхідність протягом 30 календарних днів повернути заборгованість за договором в розмірі 79 174,91 грн.
Положеннями ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Враховуючи вищевикладені вимоги закону, суд звертає увагу на те, що оферта на укладання угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року не містить підпису ОСОБА_1 . Наданий суду примірник оферти містить посилання на те, що підписанням електронним підписом цієї оферти, позичальник свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування. Однак такий електронний підпис ОСОБА_1 та номер його ідентифікатору в оферті відсутній.
Відповідний електронний підпис ОСОБА_1 та номер його ідентифікатору відсутній і в графіку платежів, паспорті споживчого кредиту. При цьому довідка про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 не містить ні дати такої ідентифікації, ні дати її складення. Вказані обставини, на переконання суду, викликають обґрунтовані сумніви щодо підтвердження укладення договору з відповідачем.
Суд також бере до уваги те, що у меморіальному ордері № 306689287 від 04 червня 2021 року, наданому позивачем у якості доказу, містяться відомості про перерахування АТ «Сенс Банк» на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 36 000 грн. з призначенням платежу - надання кредиту за кредитним договором № 501327151 від 04.06.2021, проте відсутні підписи касира (бухгалтера) та печатка банку. При цьому, зазначений банк платника - АТ «Сенс Банк», тоді як станом на 04 червня 2021 року банк іменувався АТ «Альфа-Банк», а рішення про зміну найменування банку було прийнято 12 серпня 2022 року.
Окрім того, до матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 501404739 від 10 грудня 2021 року, тоді як позивач просить суд стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за кредитним договором № 501327151 від 04 червня 2021 року.
На переконання суду, наведені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про дійсне укладення кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 та отримання нею кредитних коштів, оскільки позивач не надав належних письмових доказів про те, що відповідачка засвідчила як оферту, так і долучені до неї документи шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Також відсутні підстави вважати, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за цим договором.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених договором.
Однак банком вказані вимоги виконані не були, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору.
Сторони в цивільному процесі мають протилежні матеріально-правові та процесуальні інтереси. Незважаючи на зацікавленість сторін у справі, законом зазначається, що вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов'язки. Принцип змагальності, в свою чергу, надає особам, які беруть участь у справі, рівних можливостей в процесі доказування, а особливо сторонам в позовному провадженні. Цей основоположний принцип закріплений і у Конституції України.
Стосовно доказової діяльності (подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості) сторони, треті особи та їх представники наділені рівними правами, чого не можна сказати про сукупність наданих їм обов'язків. Брати участь у доказовій діяльності можуть всі особи, які беруть участь у справі, однак доказування кожної обставини, що має значення для ухвалення рішення у справі, в силу закону стає обов'язком певного суб'єкта.
В цьому випадку доказування наявності між сторонами у справі кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), є обов'язком саме позивача у справі.
У частині 2 ст. 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Так, до позовної заяви позивач не надав належні докази факту укладання угоди про надання кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року та дотримання письмової форми правочину.
З огляду на викладене, АТ «Сенс Банк» не доведено і не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, що є його процесуальним обов'язком, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 03 липня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко