Провадження № 22-ц/803/5868/25 Справа № 199/3460/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
02 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року у цивільній справі номер 199/3460/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування акту, визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди,
У березні 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування акту, визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування акту, визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди, постановлено визнати неподаною та повернути позивачу.
Із вказаною ухвалою суду не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року у справі №199/3460/25, провадження №2/199/2897/25 про повернення позивачу ОСОБА_1 позовної заяви, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у іншому складі; постановити окрему ухвалу суду про допущення судом першої інстанції в особі судді Якименко Л.Г. порушення норм як матеріального так і процесуального права яку направити до Вищої Рази Правосуддя для відповідного реагування.
Доводами апеляційної скарги наведене, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції неправомірною, незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.
Від відповідача Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у березні 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», у вимогах якої просив визнати недійсним та скасувати Акт №1177 Про неможливість припинення газопостачання на об'єкті споживача від 31.12.2024 року; визнати бездіяльність старшого майстра Дніпровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», код ЄДРПОУ 45087207, ОСОБА_2 , який порушив вимоги частини 5, розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, незаконною; стягнути з Дніпровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», код ЄДРПОУ 45087207, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями і бездіяльністю щодо порушення прав, свобод і законних інтересів споживача в сумі 900000,00 грн (а.с. 1-31).
24 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська постановлена ухвала, якою позовну заяву залишено без руху через порушення позивачем вимог п. 2, п. 10 ч. 3 ст. 177 ЦПК України, а також, в супереч ч. 4 ст. 177 ЦПК України, не надано доказів сплати судового збору (а.с. 98-99зв.).
03 квітня 2025 року позивачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву (а.с. 101-107, 111-126зв.).
08 квітня 2025 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним та скасування акту, визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди, визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку з не усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений судом (а.с. 98-99).
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду, особливості реалізації якого під час розгляду цивільних справ закріплені в статті 4 ЦПК України та статтях 15,16 ЦК України.
Встановлено, що 03 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подавав заяву про усунення недоліків з уточненою позовною заявою. В позовній заяві він вказав про наявність пільг щодо сплати судового збору, визначених статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», навівши свої обґрунтування, доповнив суб'єктний склад учасників справи другим відповідачем, з вимогами до якого звертається у позові, а також навів обґрунтування заявленої моральної шкоди (а.с. 111-126зв.).
Разом з тим, з ухвали суду першої інстанції від 08 квітня 2025 року вбачається, що суд, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, не врахував та не розглянув питання щодо прийняття до провадження наданої позивачем 03 квітня 2025 року уточненої позовної заяви, залишивши її поза увагою.
Апеляційний суд зауважує, що стала практика Верховного Суду свідчить про те, що, саме при вирішенні цивільного спору по суті, на суд покладено обов'язок дати відповідь, у тому числі на наступні питання: Чи належний суб'єктний склад учасників? Оскільки, пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову; Чи порушене право особи, яка звернулась за судовим захистом? Встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову; Чи правильно обрано спосіб захисту? Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин; Чи правильно застосовані норми матеріального права?
Відмова у судовому захисті цивільного права та інтересу особи може мати місце за обмеженого коло підстав, які є самостійними і не підлягають застосуванню одночасно, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно положень статті 20 ЦПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Натомість, суд першої інстанції, фактично надав оцінку доказам та встановлював наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що є передчасним, оскільки питання надання оцінки доказів вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті спору, у відповідності до положень статті 264 ЦПК України.
Також слід зазначити, що суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи позивача про застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи із заявлених позивачем позовних вимог.
Отже, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував наведене вище та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання позову неподаним та повернення позивачу позовної заяви, допустивши порушення норм процесуального законодавства.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу в частині скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року про визнання неподаної та повернення позивачу позовної заяви слід задовольнити.
Разом з тим, щодо вимоги апеляційної скарги про направлення справи для продовження розгляду до першої інстанції у іншому складі, апеляційний суд зазначає наступне.
Положення частини 1 статті 374 ЦПК України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Так, пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено право суду скасувати ухвалу,
що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду
до суду першої інстанції.
Отже, наслідками скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 рокує направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, що не передбачає зміну складу суду, у провадженні якого перебувала справа.
Щодо вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині постановлення окремої ухвалу суду про допущення судом першої інстанції в особі судді Якименко Л.Г. порушень норм матеріального та процесуального права, яку направити до Вищої Рази Правосуддя для відповідного реагування, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частин 1, 10 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Статтею 209 ЦПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відтак, процесуальним законом передбачено право суду постановити окрему ухвалу саме при ухваленні судового рішення за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції переглядалась ухвала суду першої інстанції в частині визнання неподаним позову та його повернення, що не є розглядом справи по суті спору, відсутні підстави для розгляду питання винесення окремої ухвали.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В задоволенні іншої частини вимог апеляційної скарги - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: